Порядок ухвалення топ-менеджерами корпорації управлінських рішень

Для того, щоб управлінське рішення було дієвим і ефективним, потрібно дотриматись певних методологічних основ. Процес і процедура ухвалення рішень мають комплексну структуру. Для того, щоб ухвалити управлінське рішення, кожен менеджер повинен добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і достатньо кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:

à методологію управлінського рішення;

à методи розробки управлінських рішень;

à організацію розробки управлінського рішення;

à оцінку якості управлінських рішень.

Методологія управлінського рішенняє логічною організацією діяльності по розробці управлінського рішення, що включає формулювання мети управління, вибір методів розробки рішень, критеріїв оцінки варіантів, складання логічних схем виконання операцій розробки рішень.

Методи розробки управлінських рішеньвключають способи і прийоми виконання операцій, необхідних в розробці управлінських рішень. До них відносяться способи аналізу, обробки інформації, вибору варіантів дій і ін.

Організація розробки управлінського рішенняприпускає впорядкування діяльності окремих підрозділів і окремих працівників в процесі розробки рішення. Організація здійснюється за допомогою регламентів, нормативів, організаційних вимог, інструкцій, відповідальності.

Варіант послідовності операцій розробки рішення, вибраний по критеріях раціональності їх здійснення, використання спеціальної техніки, кваліфікації персоналу, конкретних умов виконання роботи.

Якість управлінського рішення– сукупність властивостей, якими володіє управлінське рішення, що відповідають в тій чи іншій мірі потребам успішного вирішення проблеми. Наприклад, своєчасність, адресність, конкретність.

Об'єкт ухвалення управлінського рішення– багатогранна діяльність підприємства незалежно від його форми власності. Зокрема, об’єктом ухвалення рішення є наступні види діяльності:

à технічний розвиток;

à організація основного і допоміжного виробництва;

à маркетингова діяльність;

à економічний і фінансовий розвиток;

à організація заробітної плати і преміювання;

à соціальний розвиток;

à управління;

à бухгалтерська діяльність;

à кадрове забезпечення;

à інші види діяльності.

Рішення – результат вибору з множини варіантів, альтернатив і є вказівкою до дії на основі розробленого проекту або плану роботи.

Правильність і ефективність ухваленого рішення багато в чому визначається якістю економічної, організаційної, соціальної і інших видів інформації. Умовно всі види інформації, які використовуються при ухваленні рішення, можна підрозділити на:

à ту що входить і ту, що виходить;

à оброблювану і необроблювану;

à текстову і графічну;

à постійну і змінну;

à нормативну, аналітичну, статистичну;

à первинну і вторинну;

à директивну, розподільну, звітну.

Цінність отримуваної інформації залежить від чіткості постановки завдання, оскільки правильно поставлене завдання зумовлює необхідність конкретної інформації для ухвалення рішення.

Ухвалення рішень властиво будь-якому виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи як однієї людини, – так і групи людей або всього народу певної держави. З економічної і управлінської точок зору ухвалення рішення слід розглядати як чинник підвищення ефективності виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожному конкретному випадку залежить від якості ухваленого менеджером рішення.

Всі прийняті в будь-якій сфері діяльності рішення можна умовно класифікувати і підрозділити на рішення: по стратегії підприємства; прибутку; продажам; питанням, що впливають на створення прибутку.

Організаційні рішення ухвалюються на всіх рівнях управління і є однією з функцій роботи менеджера, вони направлені на досягнення поставленої мети або завдання. Вони можуть бути запрограмованими і незапрограмованими.

Запрограмоване рішення це результат реалізації певної послідовності етапів або дій і приймається на основі обмеженої кількості альтернатив.

Виконуючи свої функціональні обов'язки, кожен менеджер вибирає найбільш оптимальні рішення, сприяючі втіленню в життя поставленого завдання. М. Мескон та інші запропонували матрицю рішень, типових для функцій управління.

Ухвалення рішення, як правило, зв'язане з вибором напряму дії, і якщо рішення ухвалюється легко, без спеціального опрацьовування альтернатив, то хороше рішення прийняти важко. Хороше рішення накладає на менеджера велике соціальне навантаження і залежить від психологічної підготовленості менеджера, його досвіду, особових якостей.

Ухваленню рішення передують декілька етапів:

à виникнення проблем, по яких необхідно ухвалити рішення;

à вибір критеріїв, по яких буде ухвалено рішення;

à розробка і формулювання альтернатив;

à вибір оптимальної альтернативи з їх множини;

à затвердження (ухвалення) рішення;

à організація робіт по реалізації рішення і зворотний зв’язок.

Існує п’ять критеріїв для оцінки можливостей структури управління:

1. Визначення ступеня здатності існуючої структури управління забезпечити отримання норми прибутку.

2. Ступінь здатності існуючої структури управління створювати умови для підвищення норми прибутку за рахунок ефективних заходів.

3. Ступінь здатності швидко реагувати на зміну попиту і відповідно до цього здійснювати дії.

4. Ступінь здатності організаційної структури управління забезпечити зростання продуктивності праці за рахунок поглибленої спеціалізації суспільної праці і виробництва.

5. Ступінь ефективності системи виробничого контролю при даній організаційній структурі управління.

Стосовно управління всі рішення можна класифікувати як: загальні; організаційні; запрограмовані; незапрограмовані; раціональні; нераціональні; імовірнісні; рішення в умовах невизначеності; інтуїтивні; що приймаються на основі компромісу; альтернативні. Крім того, управлінські рішення можуть бути: одноособові, колегіальні, колективні, стратегічні (перспективні), тактичні (найближчі), оперативні.

Відомо, що ухвалення рішення завжди пов'язане з певною моральною відповідальністю, залежно від рівня, на якому ухвалюється рішення. Чим вище рівень ухвалення рішення, що управляє, тим вище моральна відповідальність за його ухвалення.

Управлінське рішення встановлює перехід від того, що є, до того, що повинне бути виконане за певний період. В процесі підготовки рішення виявляються проблеми, уточнюються цілі, ведеться варіантне опрацьовування рішень, вибір кращого варіанту і завершується його затвердження.

Щоб знайти правильні шляхи вирішення проблеми, менеджер не повинен прагнути до негайного її розв’язання, та це практично і неможливо, а повинен прийняти відповідні заходи по вивченню причин виникнення проблеми на основі наявної внутрішньої і зовнішньої інформації.

При виборі критеріїв для ухвалення рішення менеджер керується системою норм і нормативів, з якими можна порівняти альтернативне рішення. Норми, як правило, обмежують вибір критеріїв, оскільки менеджер не може змінити трактування того або іншого закону, що звужує діяльність в ухваленні рішення. До таких обмежень можна віднести відсутність достатнього досвіду і кваліфікації, наявність гострої конкуренції і ін.

При цьому необхідно пам'ятати, що ефективність ухвалення рішення на середньому і нижчому рівнях управління багато в чому визначається повноваженнями, які їм делегувало вищу ланку управління. Таким чином, критерії при ухваленні управлінського рішення служать свого роду стандартом обмеження.

Перед ухваленням управлінського рішення менеджер повинен мати перелік альтернатив за рішенням виниклої проблеми. Але наявність такого переліку альтернатив припускає глибоке вивчення самої проблеми і виділення найбільш значущих, з яких лише може бути зроблений остаточний вибір оптимальної альтернативи. Як ми відзначили вище, вибір оптимальної альтернативи і її оцінка проводяться або самим менеджером, або групою експертів.

Процес ухвалення рішення вимагає логічного і впорядкованого підходу, оскільки менеджери ухвалюють рішення, які пов'язані з певними зобов'язаннями і необхідністю перетворення їх в життя.

З усіх невизначеностей менеджерові необхідно вибрати рішення, яке дозволить досягти кінцевого результату. Ця невизначеність може приймати ряд форм і представляти:

à стандартне рішення, при ухваленні якого існує фіксований набір альтернатив;

à бінарне рішення ("так" чи "ні");

à багатоальтернативне рішення (є дуже широкий вибір альтернатив);

à інноваційне (новаторське) рішення, коли потрібно зробити дії, але немає прийнятних альтернатив.

Мета впорядкованого підходу до ухвалення рішень: підвищити об'єктивність і забезпечити облік всіх важливих даних. Якщо причинно-наслідковий аналіз є дедуктивним процесом, який примушує керівника збирати дані, а потім відсівати їх шляхом критичного виключення, то процес ухвалення рішень висуває вимогу по створенню бази даних, яка потім використовується для відсівання і виключення менш бажаних альтернатив.

Як приклад можна запропонувати основні кроки в процесі ухвалення рішень: постановка мети завдань; встановлення мети рішення; розділення критеріїв (обмеження, бажані характеристики); вироблення альтернатив; порівняння альтернатив; визначення ризику; оцінка ризику (вірогідність / серйозність); ухвалення рішення.

Таким чином, якість управлінського рішення залежить від багатьох чинників (рис. 8 малоцікавий), і перш за все від правильно сформульованої проблеми, яка у свою чергу визначається метою управління і інвестиційною ситуацією в регіоні.

Рис. 8. Чинники, що впливають на якість управлінського рішення

Поиск по сайту: