Співробітництво України з МВФ

Україна є повноправним членом Міжнародного валютного фонду з 3 вересня 1992 року.

Відповідно до статті XII Статей Угоди МВФ Україна входить до регіональної групи держав-членів на чолі з Королівством Нідерланди. Україна першою з країн пострадянського простору в 2003 р. приєдналася до спеціального стандарту розповсюдження статистичних даних МВФ. У серпні 2012 року Україна приєдналась до ініціативи МВФ щодо підтримки держав-членів МВФ з низьким рівнем доходу у подоланні світової фінансової кризи.

Україна з 1994 року активно співпрацює з МВФ, використовуючи його фінансові і технічні ресурси з метою досягнення макроекономічної стабілізації та створення необхідних передумов для проведення економічних реформ. Таке співробітництво здійснювалось переважно в рамках реалізації 8 спільних програм – STF (системна трансформаційна позика), “Стенд-бай” (стабілізаційна позика), Механізм розширеного фінансування (позика на підтримку розвитку), попереджувальний “Стенд-бай”.

Одніє з причин необхідності подальшої співпраці України з МВФ була глобальна економічна криза. За результатами 2009 року, ВВП України зменшився на 16,9 %, що було одним з найгірших показників динаміки ВВП у світі. За той же рік промислове виробництво знизилось на 25,0 %. Тому в кінці жовтня 2008 року МВФ прийняв рішення про виділення Україні кредиту в розмірі 16,5 млрд. доларів на 15 років під 4 % річних в рамках програми stand-by для подолання проблем в економіці. По ній було надано три транші на загальну суму 11 млрд. доларів.

Загалом, кредити МВФ відіграли позитивну роль в економіці країни. Довгострокові і дешеві кредити МВФ сприяють вирішенню проблем платіжного балансу. Завдяки наданій підтримці, став можливим відтік 7,1 мільярда доларів на рефінансування зовнішнього боргу банків та корпорацій у 2009 році, а також внутрішній відтік 5,7 мільярда доларів з банків, які осіли у кишенях населення.

Взявши кредит у МВФ, Нацбанк зумів провести рекапіталізацію проблемних банків. Таким чином, відбулася трансформація приватного боргу комерційних банків перед вкладниками у державний борг перед фондом. Завдяки траншам була дещо послаблена проблема фіскального дефіциту, оскільки частина коштів МВФ перекрила видатки з погашення зовнішніх зобов'язань уряду, проведення розрахунків за російський газ та покриття касових розривів для своєчасної виплати зарплат і пенсій. Разом з тим, проблема виконання зведеного бюджету залишилася, оскільки за 2009 рік надходження до бюджету склали 273 млрд. грн., що менше на 8,4%, а видатки зменшились всього на 0,6 % порівняно з попереднім періодом.

Новий уряд України, сформований в березні 2010 року після Президентських виборів, продовжив співпрацю з Фондом, тільки уже в рамках нової програми.

З липня 2010 року по грудень 2012 року здійснювалась реалізація угоди “Стенд-бай”, яка підтримувалась фінансовими ресурсами МВФ на загальну суму 10 млрд. СПЗ (в еквіваленті близько 15,15 млрд. дол. США станом на 28.07.2010), що становило 728,9 відсотків квоти України в Фонді. У рамках її реалізації отримано 2 транші на загальну суму 2,25 млрд. СПЗ (в еквіваленті близько 3,4 млрд. дол. США), після чого МВФ припинив кредитування, так як згідно домовленостей, у 2011 році Фонд повинен був щоквартально виділяти Києву по 1,5 млрд. дол. для підтримання реформ, при умові проведення даних реформ урядом України. Але, через невиконання українською стороною взятих на себе зобов’язань, країні в 2011 році не вдалося отримати жодного траншу МВФ [5]. Проте у 2013 році Україна має повернути МВФ 5,8 мільярдів доларів за отримані раніше кредити.

Серед головних умов відновлення кредитування фонду називають підвищення тарифів на газ та опалення для населення та комунального сектора.

Нагадаємо, місія Міжнародного валютного фонду перебувала в Україні з 29 січня по 12 лютого 2013 року. Умовами отримання нового кредиту в розмірі $15 млрд, на який сподівався український уряд, стали суттєві реформи в економіці. У своєму повідомленні за підсумками переговорів представники Фонду вказали на "серйозні виклики" для країни і порекомендували відкоригувати економічну політику, щоб уникнути стагнації.

Зокрема, в заяві МВФ говориться, що "великий обсяг дотацій на газ і опалення для населення продовжує чинити тиск на бюджет України і її платіжний баланс".

У МВФ вважають, що нинішнє субсидіювання значної частки тарифів із бюджету лягає важким тягарем на державний кошторис, і сприяє зростанню дефіциту бюджету. Як заявив заступник прес-секретаря Фонду Вільям Мюррей, міжнародний валютний фонд не змінює свою позицію щодо необхідності підвищення вартості газу для населення в Україні

Також стала порушуватися тема більшої гнучкості курсової політики, адже утримання стабільності курсу національної валюти впродовж другої половини минулого року відбувалося за рахунок інтервенцій із валютних резервів НБУ.

На початку 2013 року, коли стало відомо, що попередній рік Україна завершила із падінням промислового виробництва у 7,6% (грудень 2012 до грудня 2011), актуальним стало і питання достовірності урядових прогнозів щодо динаміки української економіки.

30 січня Державна служба статистики повідомила, що у 2012 році українська економіка зросла лише на 0,2%.

Водночас бюджет 2013 року розрахований на прогнозах зростання ВВП України на 3,4%. Більшість українських та міжнародних експертів вважають, що темпи зростання української економіки будуть набагато нижчими. Світовий банк прогнозує, що у 2013 році український ВВП зросте лише на 2,5%, ЄБРР дає ще нижчий прогноз - лише 1%.

Утім, поки що в уряді відповідають на це, що готують програму стимулювання економіки, яка дозволить вийти на заплановані показники.

Як повідомив міністр економіки Ігор Прасолов, ідеться про заходи зі стимулювання головних експортних галузей України - металургії та АПК, а також розвиток ІТ-сектору.

Крім того, передбачається і створення Державного банку розвитку, який надаватиме позики комерційним банкам, аби ті кредитували перспективні проекти у промисловості.

Висновок

Відносини України з МВФ викликають багато спірних питань серед політиків. Деякі з них стверджують, що умови МВФ є кабальними і їх виконання призведе до зубожіння населення, до втрати економічної самостійності держави, що в кінцевому результаті поглибить економічну кризу.

Співпраця з Міжнародним валютним фондом є важливою з огляду на необхідність збереження належного іміджу країни, що сприятиме підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках, зменшенню відсоткових ставок по кредитах, дозволить зберігати привабливість для іноземних інвесторів.

Кредити МВФ заохочують зростання споживання, сприяють удосконаленню банківської та грошово-кредитної системи держави, надходженню іноземних інвестицій, стимулюють розвиток торгівлі.

Питання про співпрацю з МВФ знаходиться скоріше в політичній площині, і його вплив на економіку України буде мати лише опосередкований характер, так само, як і рішення щодо надання чергового траншу кредиту знаходиться в прямій залежності від політичної волі керівництва країни.

Відносини України з МВФ мають сприяти вирішенню проблем, які можуть виникнути перед Україною у короткостроковому періоді, а також проведенню реформ, що є необхідними для забезпечення стійкого відновлення економіки країни в середньостроковій перспективі.

Швидше за все, співпраця України з Фондом продовжиться. Принаймні, МВФ у цьому має свій інтерес. Основні держави-донори фонду повинні будуть знаходити засоби для нейтралізації надлишкової ліквідності, якою інтенсивно накачували свої економіки у рамках антикризових програм з підтримки споживчого попиту. Глобальна криза повільно відступатиме, споживання та кредитування відновлюватиметься, а зайві кошти на внутрішніх ринках загрожують розвинутим країнам зростанням інфляції. Український ринок міг би легко абсорбувати частину надлишкового євродоларового потоку.

Разом з тим, Україна досі дуже залежна від зовнішньої допомоги для вирішення проблем платіжного балансу. МВФ надає Україні довгострокові, порівняно дешеві кредити, які сприяють вирішенню проблем платіжного балансу, з вимогою виконання деяких умов. З метою забезпечення своєчасного погашення наданих позик МВФ було розроблено Програму погашення кредиту, за якою Україна зобов’язана повернути кредит протягом 2010-2014 років, яка передбачає виплату відсотків у розмірі близько 2% річних від загальної суми боргу. Але Україна не виконує всі вимоги МВФ, що обумовлює затримання подальшого кредитування.

Україна могла би обмежитись консультативною підтримкою фахівців МВФ. До такої практики відносин з МВФ перейшли Польща, Чехія, Угорщина після завершення фінансових програм, направлених на підтримку переходу національних економік до ринкових відносин. Це, звичайно, не означає виходу цих держав, а в подальшому - і України, з ринків зовнішніх запозичень. Основними кредиторами України, очевидно, залишаться Світовий банк, ЄБРР та приватні інвестори. Однак, на той час основними позичальниками з української сторони мали би стати окремі суб'єкти підприємницької діяльності.

Перед тим як брати кредит Уряду України потрібно було нагадати, що кредит – це борг, який потрібно віддавати. Тому слід використовувати цей вид позики так, щоб з його допомогою створити умови для повернення кредиту.

Поиск по сайту: