ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД

Стаття 39. Поняття та основні завдання державного

санітарно-епідеміологічного нагляду

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність

органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної

служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є:

нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої

влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами,

організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних

заходів;

нагляд за реалізацією державної політики з питань

профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль

за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення;

нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи,

гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів

на їх використання.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється

відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний

нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного

законодавства за планами органів, установ та закладів державної

санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від

санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок

складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Стаття 40. Повноваження головного державного

санітарного лікаря України

Головний державний санітарний лікар України:

а) затверджує державні санітарні норми, регламенти

використання небезпечних факторів, гранично допустимі

концентрації, максимальні межі залишків у харчових продуктах та

орієнтовно безпечні рівні хімічних і біологічних чинників у

предметах та виробах, у воді, повітрі, ґрунті, а також встановлює

норми радіаційної безпеки та допустимі рівні впливу на людину

інших фізичних факторів;

б) визначає вимоги щодо комплексу заходів санітарної охорони

державних кордонів України, контролює і координує діяльність

органів виконавчої влади, місцевого самоврядування з цих питань;

в) вносить на затвердження відповідно до чинного

законодавства проекти законодавчих актів з питань забезпечення

санітарного та епідемічного благополуччя населення;

г) затверджує разом з центральним органом виконавчої влади в

галузі економіки та центральним органом виконавчої влади з питань

фінансів методики визначення ступенів ризику для здоров'я

населення, що створюються небезпечними факторами;

д) дає обов'язкові для розгляду висновки щодо проектів

міждержавних, державних цільових і галузевих програм з питань

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення,

профілактики захворювань та контролює їх виконання;

е) видає розпорядчі документи щодо організації та здійснення

державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні;

є) визначає порядок ведення державного обліку інфекційних і

професійних захворювань, отруєнь;

ж) погоджує основні напрями фундаментальних і прикладних

досліджень у галузі гігієни та епідеміології;

з) погоджує проекти норм проектування, стандартів і технічних

умов, розміщення продуктивних сил та інші проекти, що можуть

вплинути на здоров'я населення;

и) погоджує норми навчально-трудового навантаження, режими

навчання та виховання дітей і підлітків у навчально-виховних

закладах;

і) встановлює разом з центральним органом виконавчої влади з

питань нагляду за охороною праці перелік робіт, для виконання яких

є обов'язковими медичні огляди, а також порядок їх проведення;

ї) затверджує перелік інфекційних захворювань, за яких

госпіталізація хворих є обов'язковою, а також перелік виробництв

(професій), до роботи в яких не допускаються особи, які хворіють

інфекційними хворобами, є носіями збудників інфекційних

захворювань або яким не зроблено щеплення проти визначених

інфекційних захворювань;

й) застосовує передбачені законодавством заходи для

припинення порушень санітарного законодавства;

к) погоджує методи контролю і випробувань продукції щодо її

безпеки для здоров'я і життя населення;

л) погоджує інструкції (правила) використання продукції

підвищеної небезпеки;

м) погоджує перелік установ, організацій, закладів, яким

надається право випробування продукції на відповідність вимогам

безпеки для здоров'я;

о) у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях

надзвичайного стану вносить до Кабінету Міністрів України

обгрунтоване подання для прийняття рішення про встановлення

карантину, в якому зазначаються: період і межі території його

встановлення; перелік проведення необхідних профілактичних,

протиепідемічних та інших заходів, які можуть бути проведені у

зв'язку з введенням режиму надзвичайного стану і встановленням

карантину, їх виконавці; вичерпно визначені тимчасові обмеження

прав фізичних і юридичних осіб, додаткові обов'язки, що

покладаються на них.

Головний державний санітарний лікар України, крім

повноважень, передбачених цією статтею, має також повноваження,

передбачені статтею 41 цього Закону. Він може делегувати свої

повноваження заступникам головного державного санітарного лікаря

України повністю або частково.

Стаття 41. Повноваження головних державних санітарних

лікарів та інших посадових осіб, які здійснюють

державний санітарно-епідеміологічний нагляд

Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим,

областей, міст, районів та їх заступникам, головним державним

санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам, а також

головним державним санітарним лікарям об'єктів з особливим

режимом роботи у межах відповідних територій (об'єктів) надаються

повноваження:

а) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за

дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування,

підприємствами, установами, організаціями і громадянами

санітарного законодавства;

б) систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації,

показників здоров'я населення, окремих його груп;

в) визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на

здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я

населення регіону, території, об'єкта, окремих професійних груп

тощо;

г) контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних

заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони

здоров'я населення;

д) погодження відведення земельних ділянок під забудову та

інші види землекористування, місця водозаборів і скидання стічних

вод, розташування промислових та інших об'єктів;

е) винесення рішень про необхідність проведення державної

санітарно-епідеміологічної експертизи, визначення складу комісій

для її здійснення і затвердження висновків;

є) погодження регіональних і місцевих програм у галузі

соціально-економічного розвитку;

ж) винесення рішень про відповідність вимогам санітарних норм

об'єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;

з) погодження видачі, а у передбачених законодавством

випадках - надання дозволу на здійснення видів діяльності,

передбачених цим Законом;

и) безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх

об'єктів нагляду за службовим посвідченням і обов'язкових для

виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень санітарних

норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень;

і) безплатного отримання від юридичних осіб і громадян, у

тому числі іноземних, які перебувають або ведуть діяльність на

відповідній території України, матеріалів і відомостей,

статистичних та інших даних, що характеризують санітарний та

епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей;

ї) безплатного відбору зразків сировини, продукції,

матеріалів для державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

й) визначення необхідності профілактичних щеплень та інших

заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових

отруєнь та радіаційних уражень;

к) розслідування причин і умов виникнення професійних чи

групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і

подання матеріалів з цих питань компетентним органам для

притягнення винних до відповідальності;

л) застосовування передбачених цим Законом заходів для

припинення порушення санітарного законодавства.

Такі ж повноваження в межах підпорядкованих територій,

об'єктів, частин та підрозділів надаються головним державним

санітарним лікарям центрального органу виконавчої влади з питань

оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх

справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони

державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань

виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки

України та їх заступникам.

Іншим посадовим особам органів, установ і закладів державної

санітарно-епідеміологічної служби (лікарі-гігієністи,

лікарі-епідеміологи, помічники лікарів) надаються повноваження,

передбачені пунктами "а", "б", "в", "г", "и", "і", "ї", "к" (в

частині розслідування групових інфекційних захворювань, отруєнь,

радіаційних аварій) та "л" частини першої цієї статті.

Головний державний санітарний лікар адміністративної

території координує діяльність всіх розташованих на ній установ,

закладів та підрозділів державної санітарно-епідеміологічної

служби незалежно від їх підпорядкування.

У випадках погіршення санітарної або епідемічної ситуації в

місцях дислокації об'єктів центрального органу виконавчої влади з

питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань

внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах

охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з

питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України, а також об'єктів з особливим режимом роботи повноваження головного державного санітарного лікаря, його заступників та інших посадових осіб (лікарів) державної

санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної

території, передбачені пунктами "в", "г", "и", "і", "ї", "й", "к"

частини першої цієї статті, поширюються на зазначені об'єкти.

Названі посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби

адміністративної території мають право застосовувати на цих

об'єктах і територіях заходи щодо припинення порушення санітарного

законодавства, передбачені пунктами "а", "б", "в", "г", "е" статті

42 цього Закону.

Поиск по сайту: