Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ



Стаття 9. Гігієнічна регламентація і державна реєстрація

небезпечних факторів

Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний

фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у

середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою

обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом

встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини.

Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується

центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я

згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів

України. Перелік установ та організацій, які проводять роботи з

гігієнічної регламентації небезпечних факторів, визначається

центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я за

погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань

стандартизації, метрології та сертифікації.

Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного

Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви

небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх

призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію,

ступінь небезпеки для здоров'я людини, характер поведінки у

навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти

застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може

бути здійснена лише за наявності встановлених для нього

гігієнічних регламентів.

Використання в народному господарстві та побуті будь-якого

небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається

лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну

реєстрацію.

Державна реєстрація небезпечних факторів здійснюється в

порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у

комплексному вивченні документів (проектів, технологічних

регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів

та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам

санітарних норм.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає:

визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов

праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно

впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;

встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам

санітарних норм;

оцінку повноти та обгрунтованості санітарних і

протиепідемічних (профілактичних) заходів;

Оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів,

Пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня

створюваного ними ризику для здоров'я населення.

Стаття 11. Об'єкти державної санітарно-епідеміологічної

Експертизи

Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:

Продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні

фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей;

Стаття 12. Проведення державної санітарно-епідеміологічної

Експертизи

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться

установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної

служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються

головним державним санітарним лікарем.

До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи

можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових,

проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно

від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти

міжнародних організацій.

Рішення про необхідність і періодичність проведення державної

санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається

відповідними посадовими особами державної

санітарно-епідеміологічної служби.

Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть

залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної

експертизи, встановлюється головним державним санітарним лікарем

України.

Висновок щодо результатів державної

санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним

головним державним санітарним лікарем.

Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної

експертизи регулюється законодавством України.

Стаття 13. Ліцензування господарської діяльності, пов'язаної

з потенційною небезпекою для здоров'я людей

Види господарської діяльності, пов'язані з потенційною

небезпекою для здоров'я людей, підлягають ліцензуванню у випадках,

встановлених законом.

До ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності,

провадження яких пов'язане з потенційною небезпекою для здоров'я

людей, обов'язково включаються вимоги щодо забезпечення

санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 14. Вимоги безпеки для здоров'я і життя населення у

державних стандартах та інших нормативно-технічних

документах

Нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та

інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції

вимогам безпеки для здоров'я і життя населення здійснюють виключно органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби.

Головний державний санітарний лікар України погоджує методи

контролю і випробувань продукції щодо її безпеки для здоров'я і

життя населення, інструкції (правила) використання продукції

підвищеної небезпеки.

Перелік установ, організацій та закладів, уповноважених

проводити випробування продукції на відповідність вимогам безпеки

для здоров'я і життя населення, погоджується головним державним

санітарним лікарем України.

Стаття 22. Вимоги до жилих та виробничих приміщень,

територій, засобів виробництва і технологій

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування,

підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані

утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності

жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог

санітарних норм.

У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших

приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів,

використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні

і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам

санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання

захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього

середовища.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.