Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Дослідження та оцінка доказів уадміністративному процесі



Дослідження доказів є важливою частиною адміністратив-них проваджень і здійснюється судом, органом владних повно-важень під час розгляду адміністративної справи. Суттєвою складовою дослідження доказів є визначення предмета доказу-вання, який конкретизується з урахуванням кожної адміністра-тивної справи.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтову-ються позовні вимоги чи заперечення позивача і відповідача, доводи і міркування суб’єкта звернення і уповноваженої особи, установлення наявності правопорушення компетентним орга-ном або установлення обставин, які мають інше значення для вирішення справи.

Особливість адміністративних проваджень і полягає в тому, що кожне провадження має відповідні властивості, які відме-жовують один вид проваджень від іншого.

У провадженнях у сфері управління доказуванню підлягають:

1) чи підвідомча справа суб’єкта звернення розгляду даним суб’єктом владних повноважень;

2) чи порушені права та інтереси суб’єкта звернення або заінтересованої особи;

3) чи правомірні вимоги суб’єкта звернення;

4) чи правомірні адміністративні акти, процедурні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, які оскар-жуються;

5) чи підлягають задоволенню вимоги суб’єкта звернення або заінтересованої особи;

6) чи заподіяно майнову шкоду порушенням прав і закон-них інтересів суб’єкта звернення.

У провадженнях із адміністративного судочинства доказу-ванню підлягають наступні загальні факти:

1) факти протиправних рішень, дій чи бездіяльності органу владних повноважень, що порушують права, свободи чи інте-реси фізичних і юридичних осіб.

2) факти наявності чи відсутності адміністративно-право-вого спору або спору про право;

3) факти наявності інтересів третіх осіб;

4) факти неможливості відмови позивача від адміністратив-ного позову повністю або частково, а відповідача — визнати адміністративний позов повністю або частково;


ДОКАЗИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

5) факти необхідності забезпечення доказів;

6) факти щодо невідкладного розгляду і вирішення справи;

7) факти про відмову у відкритті провадження в адміністра-тивній справі;

8) факти залишення позовної заяви без розгляду;

9) факти зупинення та поновлення провадження у справі;

 

10) факти закриття провадження у справі;

11) чи підлягає позов задоволенню;

12) чи заподіяно рішенням, дією чи бездіяльністю органу владних повноважень майнову моральну шкоду;

13) чи є підстави допустити негайне виконання постанови.
Iнші факти включаються до предмета доказування залежно

від конкретних обставин справи. Наприклад, неможливості ви-конання делегованих повноважень чи виконання адміністра-тивного договору, правомірності проведення підрахунку голо-сів на виборах чи референдумі тощо.

В адміністративно-деліктних провадженнях доказуванню підлягають:

1) чи було вчинено адміністративне правопорушення;

2) чи винна дана особа в його вчиненні;

3) чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

4) чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відпові-дальність;

5) чи заподіяно майнову шкоду;

6) чи є підстави для передачі матеріалів про адміністратив-не правопорушення на розгляд громадської організації, трудо-вого колективу, а також з’ясування інших обставин.

Не підлягають доказуванню преюдиційні факти та загаль-новідомі обставини (ст. 72 КАС України, ст. 280 КУпАП).

Преюдиційні факти: 1) це факти, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, які не доказуються при роз-гляді інших справ, у котрих беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких (якої) встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 КАС України). Це положення ґрунтується на правовій власти-вості законної сили судового рішення, за якими особи, які бра-ли участь у справі, не можуть знову оспорювати в іншому про-цесі встановлені судом факти в такій справі; 2) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністра-тивний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові


Г л а в а 6

наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений ви-рок чи постанова суду (ч. 4 ст. 72 КАС України). Це положення застосовується лише в двох питаннях: чи мало місце діяння; чи вчинене воно цією особою. Наприклад, при відшкодуванні по-зивачеві шкоди, заподіяної корупційними діями за ознаками ст. 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією», адміністра-тивний суд не може обговорювати вину відповідача чи встанов-лювати особу відповідача, оскільки ці питання з’ясовані при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Але правові наслідки корупційних дій, розмір шкоди, завданої по-зивачеві, підлягають дослідженню.

Загальновідомі обставини, які визнані судом, не потребують доказування. Одні автори вважають, що це — обставини, які відомі широкому колу осіб, у тому числі й складу суду, тому не потребують доказування, а об’єктивність їх існування очевид-на. Це в основному не дії, а події: землетрус, повінь, пожежа, інші стихійні лиха1. Iнші автори стверджують, що загальновідо-мість факту обумовлена обмеженістю в часі, просторі й за ко-лом осіб. Що з часом людська пам’ять здатна забувати події, їх деталі і хронологію, що окремі обставини можуть мати не тіль-ки регіональну, а й світову відомість, що окремими особам мо-жуть бути відомі певні факти. Саме тому ці обставини мають бути визнані судом як загальновідомі2. Отже, обидві точки зору мають право на існування, однак у всіх випадках такі обстави-ни повинні бути визнані судом загальновідомими.

Визнані факти це обставини, які визнаються сторонами. Ці обставини можуть не доказуватися, якщо проти цього: по-перше, не заперечують сторони; по-друге, у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до законодавства суд, орган владних повнова-жень (посадова особа) оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 86 КАСУ, ст. 252 КУпАП), що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. При цьому варто звернути увагу, що оцінка до-казів здійснюється судом (суддею), органом владних повнова-

1 Чорнооченко С. I. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.:
Центр навч. літератури, 2004. — C. 117.

2 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич-
ний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. I. Харитонової / С. В. Ківалов,
О. I. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей,
2005. — С. 192.


ДОКАЗИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

жень (посадовою особою) після з’ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, заслуховування додаткових по-яснень, свідчень, дослідження додаткових доказів, якщо вони є, і передує прийняттю рішення у справі.

Об’єктом оцінки виступають як докази, так і процесуальні джерела, що їх містять. Оцінка доказів безпосередньо пов’язана з дотриманням законності їх зібрання і перевірки, складання процесуальних документів, урахуванням якісних (допустимості, достовірності доказів) та кількісних (достатності доказів) оз-нак. В оцінці доказів певним чином беруть участь і особи, які є учасниками адміністративної справи, котрі шляхом клопо-тань, заперечень, пояснень висувають додаткові питання і роб-лять власні висновки щодо оцінки доказів.

Усі докази мають однакову силу і не мають для суду, орга-ну, уповноваженої особи наперед встановленої сили. Оцінка доказів здійснюється на підставі принципів: верховенства пра-ва; законності, рівності всіх учасників адміністративного про-цесу перед законом; змагальності сторін; диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

Класифікація доказів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.