Кожна держава має свою грошову систему і доручає емісію грошових знаків своєму Центральному банку (в США — Федеральна Резервна система). Але, крім емісії грошових знаків і організації грошового обігу, на банки законодавством покладені такі обов'язки, які можуть виконувати лише вони.
Ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює види операцій банків, що дає уявлення про складність відносин, які виникають із діяльності банківських установ, і обґрунтовує неможливість регулювання цих відносин однією галуззю права.
1. Конституція України визначила у ст. 99 найменування національної грошової одиниці — гривні.
2. Ч. 2 с. 92 Конституції України встановила, що тільки законами визначаються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.
3. Норми конституційного, фінансового та адміністративного права встановлюють правовий статус Національного банку України, який створює перший рівень банківської системи.
4. Види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг та вилучення з обігу.
5. Ліміт використання готівки і проведення безготівкових розрахунків.
6. Порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.
7. Ознаки платіжності грошових знаків, порядок їх заміни та знищення.
8. Порядок ведення касових операцій.
9. Порядок дотримання банківської таємниці.
Природно, що основу для регулювання цих відносин складають публічні фінансово-правові норми. Саме вони підтримують публічний фінансовий інтерес держави і детально регламентують організацію грошового обігу України. В першу чергу, до таких законів належать: Закон України "Про Національний банк України", Закон України "Про банки і банківську діяльність", Декрет Кабінету Міністрів "Про валютне регулювання і валютний контроль" та нормативно-правові акти Національного банку України (далі — НБУ) .
Усі відносини, що виникають при регулюванні емісійної діяльності НБУ, організації банківської системи, регулюються методом владних приписів, як і всі фінансові відносини, які ми вже розглядали. Що ж до відносин з кредитування (бо уявити банки без кредитування або розрахунків, коли в них відкриті рахунки клієнтів, неможливо), то до них застосовувати тільки імперативний метод регулювання не можна. Значну частину кредитних відносин регулюють цивільно-правові норми.
Усе це робить необхідним об'єднати відносини, які регулюються фінансово-правовими нормами, у фінансово-правовий інститут регулювання банківської діяльності, не торкаючись в цілому великої кількості відносин, які керуються нормами інших галузей права.
Види банків в Україні
Види банків, які складають банківську систему, визначає ст. 4 Закону "Про банки і банківську діяльність". Ця ж стаття визначає, якими можуть бути банки в Україні за спеціалізацією: ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові).
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України.
Банки організовують у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку, вони економічно незалежні і мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває в їхній власності (ст. 5 Закону).
За рішенням Кабінету Міністрів України та висновком НБУ про доцільність створення в Україні засновуються державні банки, у яких 100 відсотків статутного капіталу належить державі. Порядок заснування державних банків, їх керівних органів встановлено ст. 7 Закону. Статут такого банку (Ощадний банк та Укрексімбанк) затверджує Кабінет Міністрів України, кошти для формування статутного фонду виділяються в Законі про Державний бюджет. Реєструє державні банки, як і всі банки, НБУ.
Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на центральні та місцеві. Ст. 8 Закону про банки і банківську діяльність встановила, що мінімальна кількість засновників має бути не менше 50 осіб.
Банки мають право створювати об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Ст.ст. 9-13 цього Закону регулюють порядок створення таких об'єднань банків.
Ст. 47 Закону вміщує перелік банківських операцій, на які банк може отримати ліцензію НБУ, а ст. 48 — обмеження щодо діяльності банків.
Правовий статус НБУ
Для з'ясування цього важливого питання необхідно уважно прочитати Закон України "Про Національний банк України", а також учбові посібники О. Орлюк "Банківське право" (К., 2004. — Гл. 4), та І. Заверухи "Банківське право" (Львів, 2002. — Гл. 4).
Ст. 2 Закону "Про Національний банк України" встановила, що НБУ є центральним банком нашої країни, особливим центральним органом державного управління.
Правовий статус НБУ винятковий: з одного боку, НБУ — орган державного управління і тільки йому надані Конституцією України і законодавством широкі повноваження щодо управління грошово-кредитною системою України, з другого боку, НБУ — юридична особа, яка має право укладати цивільно-правові угоди з державою та комерційними банками, тобто НБУ має подвійну правову природу. Управління грошово-кредитною діяльністю НБУ здійснює адміністративними методами за допомогою владних приписів та економічними методами — шляхом укладання різноманітних угод та правочинів із комерційними банками.
Адміністративні методи управління НБУ спрямовані на вдосконалення кредитно-грошових відносин, захист інтересів клієнтів усіх державних і комерційних банків, як фізичних, так і юридичних осіб.
Ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" визначає його функції. Стаття 61 цього Закону встановила, як НБУ здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом реалізації вказаних у статті повноважень.
У ст. 5 Закону України "Про Національний банк" записано, що одержання прибутку не є метою діяльності банку.
Хоча Національний банк України є економічно самостійним органом і сплачує до Державного бюджету суму перевищення доходів над видатками за його кошторисом, у випадках перевищення витрат над доходами дефіцит відшкодовується за рахунок Державного бюджету наступного за звітним року. Тобто держава вболіває за роботу НБУ, правда, останніми роками в законах про Державний бюджет Верховна Рада України дає завдання НБУ про відрахування визначеної суми в Державний бюджет, що не зовсім узгоджується з економічною самостійністю головного банку країни.
Керівними органами Національного банку України виступають Рада Національного банку України та Правління Національного банку України. Слід серйозно ознайомитися з розділом II Закону України "Про Національний банк України", щоб знати: як формуються керівні органи та обирається голова Правління НБУ, і ознайомитися з їх повноваженнями.
НБУ є особливим центральним органом державного управління, правовий статус, завдання, функції і повноваження якого визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України" та іншими законами.
Статутний капітал НБУ становить 10 млн. гривень, що є державною власністю. Джерелами статутного капіталу є доходи його кошторису, а за необхідності — Державний бюджет України.
НБУ — економічно самостійний орган, який має власні доходи і здійснює за їх рахунок видатки.
НБУ — юридична особа, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.
НБУ не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава — за зобов'язаннями НБУ.
НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Основну функцію НБУ визначає Конституція України: забезпечення стабільності грошової одиниці України. Функції НБУ встановлені ст. 7 Закону України "Про Національний банк України".
Згідно зі ст. 100 Конституції України Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради НБУ визначається ст. 9 Закону України "Про Національний банк України".
До складу Ради НБУ входять 7 членів Ради, призначених Президентом України, 7 членів, призначених постановою Верховної Ради. Члени Ради НБУ призначаються на 7 років. Голова НБУ, який призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, входить до складу Ради за посадою
Рада НБУ не має права втручатися в оперативну діяльність Правління НБУ. Закон про НБУ (ст. 9) наділяє Раду НБУ широкими повноваженнями, в тому числі — затвердженням кошторису доходів і витрат НБУ і звіту про його виконання; вносити рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України.
Рада НБУ не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови НБУ, членів правління НБУ або давати персональну оцінку діяльності окремих осіб НБУ. Рада НБУ дає оцінку діяльності Правління НБУ щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення з яких є обов'язковими для Правління НБУ.
Рада НБУ має право відкладального вето щодо рішення Правління. Рішення Правління, щодо якого Рада НБУ прийняла відкладальне вето, набирає чинності лише за умови його підтвердження двома третинами від загальної кількості членів Правління НБУ не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування вето.
Закон України "Про Національний банк України" встановив повноваження Правління НБУ (ст. 15), склад Правління та порядок його роботи (ст.ст. 7, 16).
Голова НБУ, який є Головою Правління НБУ, згідно зі ст. 85 (п. 18) Конституції України, призначається на посаду і звільняється з посади за поданням Президента України Верховною Радою. Обов'язки та повноваження Голови НБУ визначаються ст. 19 Закону України "Про Національний банк України".
На НБУ покладено регулювання і нагляд за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України.
НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Регулятивні функції НБУ здійснює у формах, визначених Законом України „Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду. Однак НБУ не має права вимагати від банків виконання операції та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.