Податки — основне джерело бюджетних доходів. Конституція України встановила обов'язок кожного, хто має доходи, сплачувати податки. Поки що в Україні немає податкового кодексу, тому основоположним законом є Закон України "Про систему оподаткування", в якому даються основні визначення, сформульовані принципи оподаткування, перераховані не тільки усі податки, а й усі обов'язкові платежі, які формують бюджети ланок бюджетної системи і позабюджетні цільові централізовані фонди.
На жаль, ст. 2 Закону "Про систему оподаткування" дає визначення не тільки податку, але й одночасно збору: "Під податком і збором(обов'язковим платежем) в бюджети і в державні цільові фонди слід розуміти обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державний цільовий фонд, що здійснюється платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування".
Обов'язок сплати податку за Конституцією виникає тоді, коли у власника з'являється дохід; які податки повинен сплачувати цей власник, скільки і коли визначає податкове законодавство. Одноособово жоден платник податку за суму коштів, що внесе в бюджет, з бюджету нічого не одержить.
Платники податків у будь-якій державі користуються фондами громадського споживання — безоплатною початковою і середньою освітою, комунальним транспортом, який завжди дотується з муніципальних бюджетів, безоплатною мінімальною медичною допомогою тощо.
Сплата податків обов'язкова, бо держава, регулюючи податкові відносини, погрожує покаранням за невиконання своїх приписів.
У ст. 92 Конституції записано, що система оподаткування, податки і збори в Україні встановлюються виключно законами.
Таким чином, податок відрізняється від усіх інших платежів такими особливостями:
1) вводяться податки тільки законами;
2) при справлянні податків відбувається відчуження власності фізичних і юридичних осіб на користь держави або органу місцевого самоврядування;
3) законом установлюється обов'язковість сплати;
4) існує індивідуальна безвідплатність;
5) відсутність цільового призначення;
6) застосування примусової сили при невиконанні припису держави.
Таким чином, зважаючи на ці особливості платежів у формі податків, є можливість визначити податок як обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб у формі забезпеченого державним примусом законного відчуження належних їм на праві власності, господарського відання абооперативного управління коштів, з метою фінансування завдань та функцій держави та місцевих органів самоврядування.
Виступаючи економічною категорією, податки об'єктивні, вони є відчуженою часткою власності платника на користь держави. Суб'єктивність податків виявляється в тому, що держава як владний суб'єкт фінансових відносин, пристосовуючи податки до своєї фінансової політики, може змінювати або збільшувати податковий тягар'. Податки як фінансова категорія відбивають особливості, пов'язані з усіма фінансами, але мають і свої особливості. Як усі фінансові відносини, вони можуть існувати тільки у формі правовідносин, тому їм властиві усі особливості фінансових правовідносин. При перерозподілі національного доходу податки забезпечують державу, як владного суб'єкта фінансових правовідносин, частиною нової вартості у грошовій формі. Частина національного доходу, яка переходить у власність держави, відчужується у власників (юридичних і фізичних осіб) не добровільно, а примусово (безвідплатно і безеквівалентно).
Податки формуються за рахунок нової вартості, яка виникає в процесі виробництва і після відчуження її стає власністю держави, місцевих органів самоврядування або фондів, створених державою або за її дозволом, оскільки вони також забезпечують суспільний фінансовий інтерес (фонди соціального забезпечення).
Податки як вид фінансових відносин виконують, в основному, дві функції: фіскальну і регулюючу.
Фіскальна функція дозволяє державі забезпечувати її потреби, пов'язані із функціонуванням. Саме ця функція дає можливість створення централізованих фондів держави і органів місцевого самоврядування. Завдяки цій функції держава може досягати балансу між доходами і видатками бюджетів, розподіляти податки (як один з основних видів бюджетного доходу) між ланками бюджетної системи і підтримувати необхідний рівень інфраструктури на всій території.
Саме фіскальна функція податків гарантує об'єктивні умови для втручання держави в економіку, у процес відтворення, стимулюючи його, посилюючи чи послаблюючи накопичення капіталу, тобто обумовлює і регулюючу функцію податків і контроль за надходженням їх до публічних фондів держави та інших публічних органів.
Контрольна функція, яку виконують податки, за допомогою якої начебто можна оцінити збалансованість податкової системи, наскільки податки відповідають цілям, які на них покладають. Але, здається, що цей контроль здійснюють не податки, а з їх допомогою державні контрольні органи. Раніше і юристи, і економісти стверджували, що фінанси самі себе контролюють, тобто провадиться "контроль рублем". Але ж це робила багатотисячна армія контролерів. Деякі автори виділяють ще і додаткові функції податків: розподільчу, стимулюючу, накопичувальну.
Використовуючи податковий (обов'язковий) метод мобілізації коштів, держава може впливати на економіку країни на стадії відтворення.
Кожна функція відображує певний бік податкових відносин, але вони зовсім різні. Фіскальна функція втілює фінансовий інтерес держави, який ніколи не може збігатися з фінансовим інтересом платника. Регулююча функція скерована на підтримку платника, збалансування попиту і пропозицій, вирівнювання доходів окремих соціальних груп.
У податковій політиці, яку проводить будь-яка держава, використовуються організаційно-правові методи управління податками. У податкових законах встановлюються різні податкові ставки, способи оподаткування, пільги, за допомогою яких держава і впливає на економіку.
Податкові правові норми мають особливості, властиві усім фінансово-правовим нормам. За порушення норм податкового права передбачається фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.
Якщо за впливом на учасників податкових правовідносин види податково-правових норм не відрізняються від усіх інших правових норм (зобов'язуючі, забороняючі й уповноважуючі), то санкції податкових норм, на думку професора М. П. Кучерявенка, виділяються такими особливостями:
а) примусовий вплив на правопорушника здійснюється через вплив на його кошти (іноді через примусову реалізацію майна платника);
б) кошти, що стягуються з платника як податкові санкції, надходять до бюджетів або цільових фондів у першочерговому і безспірному порядку;
в) податкові санкції застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб;
г) як фінансові санкції в цілому, податкові передбачають об'єднання правовідновлюваних і штрафних елементів. Пеня і штрафи одночасно карають порушника податкових приписів держави і дають доходи до відповідних бюджетів або цільових позабюджетних фондів або відновлюють упущену вигоду від їх недоотримання;
д) податкові санкції (пеня і штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника. Наприклад, хвороба платника, який своєчасно не подав звіт і не сплатив податок.
Податкова система держави будується за класичними принципами, сформульованими Адамом Смітом: піддані держави повинні по можливості відповідно до своїх здібностей і сил брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно доходу, яким вони користуються під захистом держави. Дотримання цього положення або нехтування ним призводить до так званої рівності або нерівності обкладання.
Закон "Про систему оподаткування" (ст. 3) вміщує принципи побудови податкової системи України, тобто основні засади, які закріплюють загальні й спеціальні ознаки податків.
В Україні до цих принципів належать:
—стимулювання науково-технічного прогресу, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
—стимулювання підприємницької, виробничої діяльності та інвестиційної активності, введення пільг відносно оподаткування прибутку, який скеровується на розвиток виробництва;
—обов'язковість впровадження таких норм сплати обов'язкових платежів, які визначаються на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період і відповідальність платників за порушення податкового законодавства;
—рівнозначність і пропорційність, тобто справляння податків у певних частках від одержаного прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) на великі доходи;
—рівність і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації при визначенні податкових обов'язків;
—соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпеченого населення, введення економічно обґрунтованого мінімуму, що не підлягає оподаткуванню;
—стабільність — забезпечення незмінності податків, зборів, їх ставок, пільг протягом року;
—економічна обґрунтованість — покладення в основу показників розвитку національної економіки і фінансових можливостей;
—рівномірність сплати — установлення строків сплати податків, виходячи з необхідності збалансування доходної і видаткової частини бюджету;
—компетенція — введення податків тільки представницькими органами — Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами;
—єдиний підхід — у кожному податковому законі повинні бути всі елементи, щоб він був зрозумілий як органам, що справляють податки, так і платникам податків;
—доступність — забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для усіх платників.
На жаль, більшість принципів, введених Законом України "Про систему оподаткування", поки ще не працює на повну силу.
2. Поняття податкового права і податкових правовідносин
У загальній частині підручника ми з'ясували, що особлива частина фінансового права складається з кількох фінансово-правових інститутів, які включають велику кількість правових норм, що регулюють однорідні фінансові відносини, але їх правові режими відрізняються доволі суттєво, тому основні групи фінансово-правових норм об'єднуються у підгалузі фінансового права. До них належить і податкове право. Однак податкове право — це частина фінансового, тому йому властиві всі особливості фінансового права, а саме: це відносини, які виникають при визначенні владними державними органами видів податків, їх введенні, справлянні, проведенні контролю і притягненні до відповідальності при порушенні приписів держави. Податкові правовідносини завжди пов'язані із відчуженням власності. Жоден із учасників цих відносин змінити приписів держави не може, оскільки все регулюється законом. Норми фінансового права, які регулюють податкові відносини, об'єднуються у підгалузь фінансового права і складають податкове право. Норми податкового права (як вид фінансово-правових) використовуються державою як засіб впливу на учасників податкових відносин, для встановлення правил регулювання поведінки при нарахуванні і сплаті введених нею податків і відповідальності за їх невиконання.
Загальні вимоги податкових (виду фінансових) норм конкретизуються стосовно до фактичних ситуацій. Через податкову норму державна воля впливає на учасників податкових правовідносин. Норма податкового закону починає діяти у зв'язку з конкретними життєвими обставинами — юридичними фактами.
Теоретики відмічають, що юридичні факти (фактичні обставини) — це факти, що за законом мають юридичне значення як правова підстава (умова), необхідна для реалізації норми права. За наслідками, які вони викликають, юридичні факти в податкових правовідносинах поділяються на правоутворюючі, правозмінюючі і правозупиняючі.
Із правоутворюючими пов'язується виникнення податкових правовідносин. До них належать індивідуальні акти (наприклад, податкова декларація).
Правозмінюючі юридичні факти (наприклад, народження дитини дає одному з батьків право на соціальну пільгу, якщо його дохід не перевищує одного прожиткового мінімуму, помноженого на коефіцієнт 1,4; округлену до найближчих 10 гривень).
Правозупиняючі юридичні факти пов'язані з припиненням податкових правовідносин (наприклад, смерть платника податку).
Податкові правові норми мають ті ж особливості, які властиві усім фінансово-правовим нормам. За порушення норм податкового права застосовуються фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.
Якщо за впливом на учасників податкових правовідносин види податково-правових норм не відрізняються від усіх інших правових норм (зобов'язуючі, забороняючі й уповноважуючі), то санкції податкових норм, на думку професора М. П. Кучерявенка, відрізняються такими особливостями:
а) примусовий вплив на правопорушника здійснюється через вплив на його кошти (іноді через примусову реалізацію майна платника);
б) кошти, що стягуються з платника як податкові санкції, надходять до бюджетів або цільових фондів у першочерговому і безспірному порядку;
в)податкові санкції застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб;
г) як фінансові санкції в цілому, податкові передбачають об'єднання правовідновлюваних і штрафних елементів. Пеня і штрафи одночасно карають порушника податкових приписів держави і одночасно дають доходи у відповідні бюджети або цільові позабюджетні фонди або відновлюють упущену вигоду від їх недоотримання;
д) податкові санкції (пеня і штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника. Наприклад, хвороба платника, який своєчасно не подав звіт і не сплатив податок.
Основний зміст податкового правовідношення встановлений ст. 67 Конституції України. Вона поклала однобічний обов'язок на платника податку внести до бюджету певну суму коштів у встановлений строк. Цей обов'язок повинен виконуватися повністю і вчасно, інакше платник нанесе збитки державі.
Як і всі фінансово-правові відносини, податкові регулюються владним методом, і навряд чи можна погодитися з тим, що в податковому праві допускається регулювання методом узгодження, домовленості. Державі завжди потрібні гроші, і якщо, наприклад, платнику дається відстрочка, то згідно зі ст. 14 п. 1.1відстрочення податкових зобов'язань (Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") є наданням бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж 120 відсотків річних облікової ставки НБУ. Дійсно, змінюється дата погашення податкового боргу, але, по-перше, порядок надання відстрочки визначено спеціальним законом, по-друге, боржник не звільняється від сплати пені. Тому можна зробити висновок, що метод регулювання податкових правовідносин, як і всіх фінансових, один — метод владних приписів.
Склад податкового правовідношення, як і всіх фінансово-правових— триелементний: суб'єкт, об'єкт, зміст.
Суб'єктами податкових правовідносин є: з одного боку, органи, що представляють публічний фінансовий інтерес і наділені владними повноваженнями: податкові органи, податкові агенти, фінансові органи та державні органи, які уповноважені державою приймати податкові суми та суми мита й зборів різного виду. До першої групи належать і комерційні банки, які уповноважені приймати гроші і контролювати сплату обов'язкових платежів.
З другого боку, в податкових правовідносинах беруть участь платники податків і усіх видів обов'язкових платежів— юридичні і фізичні особи. Платники податків можуть сплачувати податки через законних представників (представництво за законом); і повноважних представників (представництво за дорученням).
Об'єктом податкового правовідношення є те, з приводу чого і виникає податкове правовідношення.
Зміст правовідношення визначається правами і обов'язками суб'єктів податкового правовідношення.
Суб'єктивні права і обов'язки учасників податкових правовідносин закріплюються у податковому законодавстві. Для першої сторони публічних органів, що представляють публічний фінансовий інтерес, в законі закріплюється міра можливої поведінки (ніхто не може справляти податок у сумі, що перевищує встановлену в законі і екстрапольовану на доходи платника, а для другої сторони закон встановлює міру належної поведінки платників податків (платежі вносяться в установлений строк і розмірі).
Дуже часто на практиці можна почути думки, що податкові відносини (як грошові) регулюються нормами цивільного права. Із цим треба не тільки не погоджуватися, але й категорично заперечувати.
Матеріальні податкові правовідносини виникають після одержання доходу суб'єктом платежу, тобто після здійснення позитивних дій у трудових чи цивільно-правових відносинах і одержання зарплати чи іншого доходу.
Після одержання доходу платник зобов'язаний виконати конституційний обов'язок — віддати частину цього доходу, прибутку на підставі закону в дохід держави на задоволення публічних потреб. Платники виконують свої обов'язки не за бажанням, а в силу покладених на них обов'язків. Такі відносини не властиві цивільно-правовим. До того ж ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу чітко встановила, що до податкових і бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Податкові правовідносини — вид фінансових, тому їм властиві особливості фінансових, про які була мова в загальній частині фінансового права. Податкові відносини, як і всі фінансові, існують тільки у формі правовідносин.
ЛЕКЦІЯ 11
ТЕМА:Правові основи державних і муніципальних запозичень, державного та муніципального боргу та державного кредиту.
Навчальна мета:розкрити особливості правових основ державних і муніципальних запозичень, державного муніципального боргу та державного кредиту
Час: 80 хвилин.
Метод: лекція.
Місце: навчальна аудиторія.
Навчальні питання : 1. 35хв.
2. 35хв.
3. Заключна частина 10 хв.
Матеріально-технічне забезпечення: схеми, збірники документів та матеріалів,
Джерела та література:
Л –5,10,14,20.
План
1.Поняття правового інституту державного та муніципального запозичення, його особливості
2.Державний та муніципальний кредит. Управління державним та муніципальним боргом.