Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поняття податку, його функції. Принципи оподаткування



Податки — основне джерело бюджетних доходів. Конституція України встановила обов'язок кожного, хто має доходи, спла­чувати податки. Поки що в Україні немає податкового кодек­су, тому основоположним законом є Закон України "Про сис­тему оподаткування", в якому даються основні визначення, сформульовані принципи оподаткування, перераховані не тіль­ки усі податки, а й усі обов'язкові платежі, які формують бю­джети ланок бюджетної системи і позабюджетні цільові цент­ралізовані фонди.

На жаль, ст. 2 Закону "Про систему оподаткування" дає ви­значення не тільки податку, але й одночасно збору: "Під податком і збором(обов'язковим платежем) в бюджети і в державні цільові фонди слід розуміти обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державний цільовий фонд, що здійснюється платниками в порядку і на умовах, що визнача­ються законами України про оподаткування".

Обов'язок сплати податку за Конституцією виникає тоді, коли у власника з'являється дохід; які податки повинен спла­чувати цей власник, скільки і коли визначає податкове законо­давство. Одноособово жоден платник податку за суму коштів, що внесе в бюджет, з бюджету нічого не одержить.

Платники податків у будь-якій державі користуються фон­дами громадського споживання — безоплатною початковою і середньою освітою, комунальним транспортом, який завжди дотується з муніципальних бюджетів, безоплатною мінімаль­ною медичною допомогою тощо.

Сплата податків обов'язкова, бо держава, регулюючи подат­кові відносини, погрожує покаранням за невиконання своїх приписів.

У ст. 92 Конституції записано, що система оподаткування, податки і збори в Україні встановлюються виключно законами.

Таким чином, податок відрізняється від усіх інших плате­жів такими особливостями:

1) вводяться податки тільки законами;

2) при справлянні податків відбувається відчуження власності фізичних і юридичних осіб на користь держави або органу місцевого самоврядування;

3) законом установлюється обов'язковість сплати;

4) існує індивідуальна безвідплатність;

5) відсутність цільового призначення;

6) застосування примусової сили при невиконанні припису держави.

Таким чином, зважаючи на ці особливості платежів у фор­мі податків, є можливість визначити податок як обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що справляється з юри­дичних і фізичних осіб у формі забезпеченого державним при­мусом законного відчуження належних їм на праві власності, господарського відання абооперативного управління коштів, з метою фінансування завдань та функцій держави та місцевих органів самоврядування.

Виступаючи економічною категорією, податки об'єктивні, вони є відчуженою часткою власності платника на користь держави. Суб'єктивність податків виявляється в тому, що держава як владний суб'єкт фінансових відносин, пристосову­ючи податки до своєї фінансової політики, може змінювати або збільшувати податковий тягар'. Податки як фінансова ка­тегорія відбивають особливості, пов'язані з усіма фінансами, але мають і свої особливості. Як усі фінансові відносини, вони можуть існувати тільки у формі правовідносин, тому їм властиві усі особливості фінансових правовідносин. При перероз­поділі національного доходу податки забезпечують державу, як владного суб'єкта фінансових правовідносин, частиною но­вої вартості у грошовій формі. Частина національного доходу, яка переходить у власність держави, відчужується у власників (юридичних і фізичних осіб) не добровільно, а примусово (безвідплатно і безеквівалентно).

Податки формуються за рахунок нової вартості, яка вини­кає в процесі виробництва і після відчуження її стає власністю держави, місцевих органів самоврядування або фондів, створе­них державою або за її дозволом, оскільки вони також забез­печують суспільний фінансовий інтерес (фонди соціального забезпечення).

Податки як вид фінансових відносин виконують, в основ­ному, дві функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція дозволяє державі забезпечувати її потреби, пов'язані із функціонуванням. Саме ця функція дає можливість створення централізованих фондів держави і органів місцевого самоврядування. Завдяки цій функ­ції держава може досягати балансу між доходами і видатками бюджетів, розподіляти податки (як один з основних видів бю­джетного доходу) між ланками бюджетної системи і підтриму­вати необхідний рівень інфраструктури на всій території.

Саме фіскальна функція податків гарантує об'єктивні умо­ви для втручання держави в економіку, у процес відтворення, стимулюючи його, посилюючи чи послаблюючи накопичення капіталу, тобто обумовлює і регулюючу функцію податків і контроль за надходженням їх до публічних фондів держави та інших публічних органів.

Контрольна функція, яку виконують податки, за допомогою якої начебто можна оцінити збалансованість податкової систе­ми, наскільки податки відповідають цілям, які на них поклада­ють. Але, здається, що цей контроль здійснюють не податки, а з їх допомогою державні контрольні органи. Раніше і юристи, і економісти стверджували, що фінанси самі себе контролю­ють, тобто провадиться "контроль рублем". Але ж це робила багатотисячна армія контролерів. Деякі автори виділяють ще і додаткові функції податків: розподільчу, стимулюючу, накопи­чувальну.

Використовуючи податковий (обов'язковий) метод мобі­лізації коштів, держава може впливати на економіку країни на стадії відтворення.

Кожна функція відображує певний бік податкових відно­син, але вони зовсім різні. Фіскальна функція втілює фінансо­вий інтерес держави, який ніколи не може збігатися з фінансо­вим інтересом платника. Регулююча функція скерована на під­тримку платника, збалансування попиту і пропозицій, вирівнювання доходів окремих соціальних груп.

У податковій політиці, яку проводить будь-яка держава, ви­користовуються організаційно-правові методи управління по­датками. У податкових законах встановлюються різні податко­ві ставки, способи оподаткування, пільги, за допомогою яких держава і впливає на економіку.

Податкові правові норми мають особливості, властиві усім фінансово-правовим нормам. За порушення норм податкового права передбачається фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Якщо за впливом на учасників податкових правовідносин види податково-правових норм не відрізняються від усіх ін­ших правових норм (зобов'язуючі, забороняючі й уповноважую­чі), то санкції податкових норм, на думку професора М. П. Кучерявенка, виділяються такими особливостями:

а) примусовий вплив на правопорушника здійснюється через вплив на його кошти (іноді через примусову реалізацію майна платника);

б) кошти, що стягуються з платника як податкові санкції, над­ходять до бюджетів або цільових фондів у першочерговому і безспірному порядку;

в) податкові санкції застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб;

г) як фінансові санкції в цілому, податкові передбачають об'єд­нання правовідновлюваних і штрафних елементів. Пеня і штрафи одночасно карають порушника податкових припи­сів держави і дають доходи до відповідних бюджетів або цільових позабюджетних фондів або відновлюють упущену вигоду від їх недоотримання;

д) податкові санкції (пеня і штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника. Наприклад, хвороба платника, який своєчасно не подав звіт і не сплатив податок.

Податкова система держави будується за класичними прин­ципами, сформульованими Адамом Смітом: піддані держави повинні по можливості відповідно до своїх здібностей і сил брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно доходу, яким вони користуються під захистом держави. Дотримання цього положення або нехтування ним призводить до так зва­ної рівності або нерівності обкладання.

Закон "Про систему оподаткування" (ст. 3) вміщує принци­пи побудови податкової системи України, тобто основні заса­ди, які закріплюють загальні й спеціальні ознаки податків.

В Україні до цих принципів належать:

—стимулювання науково-технічного прогресу, виходу вітчиз­няного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

—стимулювання підприємницької, виробничої діяльності та інвестиційної активності, введення пільг відносно оподат­кування прибутку, який скеровується на розвиток вироб­ництва;

—обов'язковість впровадження таких норм сплати обов'язко­вих платежів, які визначаються на підставі достовірних да­них про об'єкти оподаткування за звітний період і відпо­відальність платників за порушення податкового законодав­ства;

—рівнозначність і пропорційність, тобто справляння податків у певних частках від одержаного прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) на великі доходи;

—рівність і недопущення будь-яких проявів податкової дис­кримінації при визначенні податкових обов'язків;

—соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтрим­ки малозабезпеченого населення, введення економічно об­ґрунтованого мінімуму, що не підлягає оподаткуванню;

—стабільність — забезпечення незмінності податків, зборів, їх ставок, пільг протягом року;

—економічна обґрунтованість — покладення в основу показ­ників розвитку національної економіки і фінансових мож­ливостей;

—рівномірність сплати — установлення строків сплати подат­ків, виходячи з необхідності збалансування доходної і видат­кової частини бюджету;

—компетенція — введення податків тільки представницькими органами — Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, місь­кими радами;

—єдиний підхід — у кожному податковому законі повинні бути всі елементи, щоб він був зрозумілий як органам, що справляють податки, так і платникам податків;

—доступність — забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для усіх платників.

На жаль, більшість принципів, введених Законом України "Про систему оподаткування", поки ще не працює на повну силу.

2. Поняття податкового права і податкових право­відносин

У загальній частині підручника ми з'ясували, що особлива час­тина фінансового права складається з кількох фінансово-пра­вових інститутів, які включають велику кількість правових норм, що регулюють однорідні фінансові відносини, але їх правові режими відрізняються доволі суттєво, тому основні групи фінансово-правових норм об'єднуються у підгалузі фінансового права. До них належить і податкове право. Однак податкове право — це частина фінансового, тому йому власти­ві всі особливості фінансового права, а саме: це відносини, які виникають при визначенні владними державними органами видів податків, їх введенні, справлянні, проведенні контролю і притягненні до відповідальності при порушенні приписів дер­жави. Податкові правовідносини завжди пов'язані із відчужен­ням власності. Жоден із учасників цих відносин змінити при­писів держави не може, оскільки все регулюється законом. Норми фінансового права, які регулюють податкові відносини, об'єднуються у підгалузь фінансового права і складають подат­кове право. Норми податкового права (як вид фінансово-пра­вових) використовуються державою як засіб впливу на учас­ників податкових відносин, для встановлення правил регулю­вання поведінки при нарахуванні і сплаті введених нею подат­ків і відповідальності за їх невиконання.

Загальні вимоги податкових (виду фінансових) норм конкре­тизуються стосовно до фактичних ситуацій. Через податкову норму державна воля впливає на учасників податкових право­відносин. Норма податкового закону починає діяти у зв'язку з конкретними життєвими обставинами — юридичними фактами.

Теоретики відмічають, що юридичні факти (фактичні обставини) — це факти, що за законом мають юридичне зна­чення як правова підстава (умова), необхідна для реалізації норми права. За наслідками, які вони викликають, юридичні факти в податкових правовідносинах поділяються на правоутворюючі, правозмінюючі і правозупиняючі.

Із правоутворюючими пов'язується виникнення податкових правовідносин. До них належать індивідуальні акти (напри­клад, податкова декларація).

Правозмінюючі юридичні факти (наприклад, народження дитини дає одному з батьків право на соціальну пільгу, якщо його дохід не перевищує одного прожиткового мінімуму, по­множеного на коефіцієнт 1,4; округлену до найближчих 10 гривень).

Правозупиняючі юридичні факти пов'язані з припиненням по­даткових правовідносин (наприклад, смерть платника податку).

Податкові правові норми мають ті ж особливості, які влас­тиві усім фінансово-правовим нормам. За порушення норм по­даткового права застосовуються фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Якщо за впливом на учасників податкових правовідносин види податково-правових норм не відрізняються від усіх ін­ших правових норм (зобов'язуючі, забороняючі й уповноважую­чі), то санкції податкових норм, на думку професора М. П. Кучерявенка, відрізняються такими особливостями:

а) примусовий вплив на правопорушника здійснюється через вплив на його кошти (іноді через примусову реалізацію майна платника);

б) кошти, що стягуються з платника як податкові санкції, над­ходять до бюджетів або цільових фондів у першочерговому і безспірному порядку;

в)податкові санкції застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб;

г) як фінансові санкції в цілому, податкові передбачають об'єд­нання правовідновлюваних і штрафних елементів. Пеня і штрафи одночасно карають порушника податкових припи­сів держави і одночасно дають доходи у відповідні бюдже­ти або цільові позабюджетні фонди або відновлюють упущену вигоду від їх недоотримання;

д) податкові санкції (пеня і штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника. Наприклад, хвороба платника, який своєчасно не подав звіт і не сплатив податок.

Основний зміст податкового правовідношення встановлений ст. 67 Конституції України. Вона поклала однобічний обов'язок на платника податку внести до бюджету певну суму коштів у встановлений строк. Цей обов'язок повинен виконуватися повністю і вчасно, інакше платник нанесе збитки державі.

Як і всі фінансово-правові відносини, податкові регулюють­ся владним методом, і навряд чи можна погодитися з тим, що в податковому праві допускається регулювання методом узго­дження, домовленості. Державі завжди потрібні гроші, і якщо, наприклад, платнику дається відстрочка, то згідно зі ст. 14 п. 1.1відстрочення податкових зобов'язань (Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") є наданням бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'я­зань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж 120 відсотків річних облікової ставки НБУ. Дійсно, змінюється дата погашення податкового боргу, але, по-перше, порядок надання відстрочки визначено спеціаль­ним законом, по-друге, боржник не звільняється від сплати пе­ні. Тому можна зробити висновок, що метод регулювання по­даткових правовідносин, як і всіх фінансових, один — метод владних приписів.

Склад податкового правовідношення, як і всіх фінансово-правових— триелементний: суб'єкт, об'єкт, зміст.

Суб'єктами податкових правовідносин є: з одного боку, органи, що представляють публічний фінансовий інтерес і на­ділені владними повноваженнями: податкові органи, податкові агенти, фінансові органи та державні органи, які уповноважені державою приймати податкові суми та суми мита й зборів різ­ного виду. До першої групи належать і комерційні банки, які уповноважені приймати гроші і контролювати сплату обов'яз­кових платежів.

З другого боку, в податкових правовідносинах беруть участь платники податків і усіх видів обов'язкових плате­жів— юридичні і фізичні особи. Платники податків можуть сплачувати податки через законних представників (представництво за законом); і повноважних представників (представни­цтво за дорученням).

Об'єктом податкового правовідношення є те, з приводу чого і виникає податкове правовідношення.

Зміст правовідношення визначається правами і обов'язка­ми суб'єктів податкового правовідношення.

Суб'єктивні права і обов'язки учасників податкових право­відносин закріплюються у податковому законодавстві. Для пер­шої сторони публічних органів, що представляють публічний фінансовий інтерес, в законі закріплюється міра можливої поведінки (ніхто не може справляти податок у сумі, що пере­вищує встановлену в законі і екстрапольовану на доходи плат­ника, а для другої сторони закон встановлює міру належної поведінки платників податків (платежі вносяться в установле­ний строк і розмірі).

Дуже часто на практиці можна почути думки, що податкові відносини (як грошові) регулюються нормами цивільного пра­ва. Із цим треба не тільки не погоджуватися, але й категорич­но заперечувати.

Матеріальні податкові правовідносини виникають після одер­жання доходу суб'єктом платежу, тобто після здійснення пози­тивних дій у трудових чи цивільно-правових відносинах і одер­жання зарплати чи іншого доходу.

Після одержання доходу платник зобов'язаний виконати конституційний обов'язок — віддати частину цього доходу, прибутку на підставі закону в дохід держави на задоволення публічних потреб. Платники виконують свої обов'язки не за бажанням, а в силу покладених на них обов'язків. Такі відно­сини не властиві цивільно-правовим. До того ж ч. 2 ст. 1 Ци­вільного кодексу чітко встановила, що до податкових і бюд­жетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Податкові правовідносини — вид фінансових, тому їм влас­тиві особливості фінансових, про які була мова в загальній час­тині фінансового права. Податкові відносини, як і всі фінансо­ві, існують тільки у формі правовідносин.

ЛЕКЦІЯ 11

ТЕМА:Правові основи державних і муніципальних запозичень, державного та муніципального боргу та державного кредиту.

Навчальна мета:розкрити особливості правових основ державних і муніципальних запозичень, державного муніципального боргу та державного кредиту

Час: 80 хвилин.

Метод: лекція.

Місце: навчальна аудиторія.

Навчальні питання : 1. 35хв.

2. 35хв.

3. Заключна частина 10 хв.

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, збірники документів та матеріалів,

Джерела та література:

Л –5,10,14,20.

План

1.Поняття правового інституту державного та муніципального запозичення, його особливості

2.Державний та муніципальний кредит. Управління державним та муніципальним боргом.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.