Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поняттята особливості адміністративного процесу



Поняття адміністративного процесуального права тісно пов’язане з поняттям «адміністративний процес».

В юридичній літературі немає одностайного підходу до ви-значення поняття і сутності адміністративного процесу. Iсторія розвитку теорії адміністративного права сформувала два підхо-ди: «вузьке» і «широке» розуміння адміністративного процесу, залежно від яких визначається його місце в правовій системі, регуляторні можливості, обсяг і зміст.

Вузьке розуміння адміністративного процесу зводиться до діяльності органів влади щодо розгляду справ про адміністра-тивні правопорушення та застосування заходів адміністратив-ного примусу. Прихильники цієї позиції — Н. Г. Саліщева1, А. П. Клюшниченко2 та інші — підкреслювали виключно юрис-дикційний характер адміністративного процесу. Вони зазнача-ли, що адміністративний процес — регламентована законом діяльність із вирішення спорів та застосуванням мір адміністра-тивного примусу.

1 Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР. — М.: Юрид.
лит., 1964. — С. 12—16.

2 Клюшниченко А. П. Производство по делам о мелком хулиганстве. —
К.: РИО КВШ МВД СССР, 1970. — С. 37.


СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ

Широке розуміння адміністративного процесу свого часу було започатковано (обґрунтовано) С. С. Студеникіним1, підтрима-но А. Є. луньовим2 та протягом багатьох років відображалося в наукових працях вчених-адміністративістів, таких як: О. М. Яку-ба, Г. Н. Петров, А. П. Коренєв, Б. Д. Сорокін, Д. Н. Бахрах, Р. С. Павловський та ін. Вони пов’язували широке розуміння (значення) адміністративного процесу з визначенням того, що адміністративним процесом охоплюється різноманітна управ-лінська діяльність з реалізації матеріальних норм адміністра-тивного права. Головним змістом цієї діяльності є система дій компетентних органів управління, спрямованих на вирішення поставлених завдань і досягнення управлінських цілей. Адміні-стративний процес у широкому розумінні визначається не тіль-ки як адміністративно-юрисдикційна діяльність, а й будь-яка інша діяльність у сфері державного управління: розгляд і вирі-шення конкретних індивідуальних справ: адміністративна юсти-ція; прийняття нормативних актів управління; дисциплінарні провадження; діловодство тощо.

Перевагу позиції широкого розуміння адміністративного процесу на сучасному етапі віддають О. М. Бандурка, М. М. Ти-щенко та інші автори, які зазначають, що юрисдикційна діяль-ність є лише незначною частиною виконавчо-розпорядчої діяльності, а зведення адміністративного процесу до розгляду індивідуальних справ по суті відкидає управлінський характер і ототожнює адміністративний процес із кримінальним і цивіль-ним процесами, що неможливо визнати правильним3.

До позицій широкого розуміння адміністративного процесу приєднується В. К. Колпаков, який зазначає, що «саме широке розуміння адміністративного процесу відповідає сучасним нор-мам розвитку правової науки і втіленим у Концепції адміністра-тивної реформи принципам трансформації державного управ-ління в дієвий інструмент реалізації громадянами своїх прав і свобод, інструмент захисту людини від неправомірних дій і ад-міністративних актів із боку органів управління і їхніх службов-

1 Студеникин С. С Социалистическая система государственного уп-
равленяи и вопрос о предмете советского административного права // Воп-
росы советского административного права. — М., 1949. — С. 44.

2 Лунев А. Е. Вопросы административного процесса // Правоведение.
— 1992. — № 2. — С. 43.

3 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник
для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: літера лТД, 2001. — С. 7—9.


Г л а в а 5

ців»1. О. В. Кузьменко також підкреслює, що лише широке ро-зуміння предмета адміністративно-процесуального права дає можливість окреслити його сферу функціонування та визначити роль і місце у правовій системі країни2. Під цим слід розуміти, що автори відносять до адміністративного процесу як створення і забезпечення та додержання відповідних правил належного поводження суб’єктів і здійснення позитивної управлінської діяльності, так і застосування примусових заходів, передбачених санкціями матеріальних норм. Проте здійснення позитивної уп-равлінської діяльності, а також вирішення широкого кола ін-дивідуальних конкретних справ значною мірою зачіпають інте-реси громадян, нерідко навіть незалежно від їх бажання (прий-няття нормативних актів із підвищенням цін, наприклад, притягнення до відповідальності, перевірка діяльності). Спілку-вання з владою рідко буває приємною, оскільки ідеологія пану-вання держави над людиною і владно-розпорядчий вплив із боку державних органів поки що залишаються.

Як вірно зазначає В. Б. Авер’янов, реалізація повноважень з боку суб’єктів публічної адміністрації у стосунках з іншими учасниками адміністративних правовідносин набуватиме рис необмеженого адміністративного розсуду — аж до свавілля3. У цьому зв’язку «широке» розуміння адміністративного процесу, яке включає в свою структуру всю виконавчо-розпорядчу діяль-ність органів державного управління, а сфера адміністративних проваджень стає невичерпною, практично, врешті-решт, по-збавляє конкретного визначення зміст адміністративного про-цесу та сферу його впливу на суспільні відносини.

У структурі традиційного розуміння адміністративного процесу у «широкому» значенні вчені-адміністративісти виді-ляють значну кількість адміністративних проваджень, що вклю-чаються до сфери адміністративного процесу. Виходячи з рег-ламентації правовими актами різноманітної галузевої спрямо-ваності, сфери діяльності органів виконавчої влади, їх компетенції розрізняють такі види впроваджень, як нормо-

1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо-
нографія. — К.: Юрінком Iнтер, 2004. — С. 363.

2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно-
графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 68.

3 Авер’янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особ-
ливості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративно-
правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К: Факт,
2003. — С. 40.


сутність адміністративноГо Процесу та йоГо Зміст

творчі, установчі, правозастосовні, контрольно-наглядові, ад-міністративно-деліктні, адміністративно-юрисдикційні, нею-рисдикційного характеру тощо1, не розділяючи ані внутрішньої (провадження щодо створення, організації, ліквідації організа-ційних структур, дисциплінарне провадження, діловодство тощо), ані зовнішньої сфери діяльності (нормотворчі, правоза-стосовні, контрольно-наглядові, адміністративно-деліктні тощо). Це викликає певний сумнів. Чи можна відносити пи-тання внутрішньої самоорганізації до адміністративного проце-су? Якщо так, то яку тоді роль відіграють в управлінському процесі правові та організаційні форми й методи державного управління? Як зазначає Т. О. Гуржій, подібна неузгодженість накладає суттєвий відбиток на сучасне уявлення не лише про сам процес, а й про адміністративно-процесуальне право як систему юридичних норм, науку та навчальну дисципліну2.

Як на нашу думку, то ні «вузьке», ні «широке» розуміння адміністративного процесу не відповідає визначеній Конститу-цією України принципово новій ролі держави у відносинах з людиною. «Вузьке» і «широке» розуміння свідчить про роз-митість визначення, відсутність методології понятійного апара-ту. Визначення адміністративного процесу на рівні різноманіт-ної управлінської діяльності та розгляду і вирішення конкрет-них справ, що виникають у сфері публічного управління залишає дослідників у «полоні ілюзій», сформованих на засадах позитивістського права і політичної доцільності, коли ад-міністративний процес вивчався як виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління, а дослідження зосе-реджені на обґрунтуванні залучення до адміністративних про-ваджень якомога більше суспільних відносин.

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер,
2005. — С. 211; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес:
Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: літера лТД,
2001. — С. 16—23; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право
України: Підручник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 278—279; Кузьмен-
ко О. В.
Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.:
Атіка, 2005. — С. 213—214; Адміністративне право України: Підручник / За
заг. ред. С. В. Ківалова. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — С. 257—280; Гонча-
рук С. Т.
Адміністративне право України: Навч. посібник. — К., 2000. —
С. 123 та ін.

2 Гуржій Т. Вихідні засади формування галузевої парадигми адміністра-
тивно-процесуального права // Право України. — 2007. — № 3. — С. 16.


Г л а в а 5

На визначення поняття адміністративного процесу значний вплив здійснюють взаємопов’язані з предметом правового ре-гулювання норми права і правові інститути, які входять до га-лузі права, становлять її систему. Аналіз авторських концепцій та підходів щодо визначення адміністративного процесу дає можливість дійти висновку про наявність двох форм адміністра-тивного процесу: управлінської і судової. Ці форми неможливо ототожнювати, але на рівні проваджень вони утворюють пра-вові інститути і складають окрему галузь адміністративного процесуального права, яка на противагу процесу (діяльності у сфері публічних відносин) як цілісна правова система існує в реальності1.

Управлінська форма адміністративного процесу як комплекс-не нормативне утворення, на чому неодноразово наголошує у своїй роботі О. В. Кузьменко2, об’єднує низку врегульованих нормами адміністративного процесуального права (а в окремих випадках й інших галузей права) відповідних процесуальних проваджень, із застереженням зроблених вище, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів громадян, прав та інтересів юридичних осіб, держави і суспільства в цілому.

Управлінська форма своїм змістом охоплює і юрисдикційну концепцію («вузьке» розуміння) визначення адміністративного процесу, яка висвітлюється в юридичній літературі3 і піддається критиці прибічниками управлінської (позитивної) концепції адміністративного процесу4.

1 Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес: Монографія. —
Харків: Консум, 2003. — С. 36—38.

2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно-
графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 68—69, 78—70.

3 Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР. — М.: Юрид.
лит., 1964. — С. 12—16; Клюшниченко А. П. Производство по делам о мел-
ком хулиганстве. — К.: РИО КВШ МВД СССР, 1970. — С. 37 та ін.

4 Студеникин С. С. Социалистическая система государственного уп-
равленя и вопрос о предмете советского административного права // Воп-
росы советского административного права. — М., 1949. — С. 44; Ад-
міністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук,
О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005.
— С. 210—211; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес:
Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: літера лТД,
2001. — С. 9; Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий фено-
мен: Монографія. — К.: Юрінком Iнтер, 2004. — С. 363; Кузьменко О. В.
Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка,
2005. — С. 65—75.


сутність адміністративноГо Процесу та йоГо Зміст

Управлінська форма процесу — це система техніко-фор-мальних приписів і норм щодо установлення порядку здійс-нення конкретних процесуальних дій, у сфері як позитивного регулювання, так і застосування примусових заходів при ви-знанні, реалізації та захисті прав, обов’язків і законних інтере-сів фізичних чи юридичних осіб.

Судова форма адміністративного процесу — нормативне ут-ворення, врегульоване адміністративно-процесуальними нор-мами і спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів владних повноважень або їх посадових осіб. Судова форма процесу — це теж система техніко-формальних приписів і норм щодо визначення повноважень адміністративних судів та встановлення порядку звернення до адміністративних судів, розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ у адміністративних судах та здійснення адміністративного судо-чинства.

На перший погляд, ніби існує антагонізм між зазначеними формами процесу — не може бути поєднання юридичних явищ, які лежать у різних площинах правової дійсності — судова вла-да є продовженням виконавчої влади. Проте більш глибокий аналіз показує, що і в управлінській формі процесу, і в судовій формі процесу багато спільного. По-перше, вони діють, ре-гулюють суспільні відносини у сфері публічної влади. По-дру-ге, вони забезпечують виконання і захист прав і обов’язків гро-мадянина, держави, суспільства в цілому. По-третє, процесу-альна діяльність врегульована відповідними нормами права; має досить високу формалізацію. По-четверте, обов’язковими суб’єктами відносин є наявність державного органу чи його посадової особи. Ці спільні ознаки, завдання і мета дозволяють підкреслити, що між зазначеними формами процесу не існує антагонізму, навпаки, і управлінська, і судова форми ад-міністративного процесу є сукупністю процесуальних дій, спрямованих на вирішення конкретних адміністративних справ або на виправлення та усунення управлінських недоліків і по-милок.

Таким чином, адміністративний процес (звертаємо увагу: процес, а не адміністративне процесуальне право) — це вид юри-дичного процесу, який регламентує порядок і умови визнання та забезпечення реалізації прав, обов’язків, свобод та інтересів гро-мадян, юридичних осіб і держави, їх захисту, розгляду і вирішення


Г л а в а 5

конкретних справ у публічній сфері органами владних повнова-жень, їх посадовими особами та адміністративними судами від-повідно до чинного законодавства.

Не претендуючи на беззаперечність та безапеляційність ви-кладених вище положень, вважаємо за найбільш прийнятну точ-ку зору, згідно з якою можливо певною мірою узагальнити про-цесуальні аспекти управлінської, юрисдикційної та судової кон-цепції адміністративного процесу, усунути дискусії щодо «вузького» та «широкого» розуміння адміністративного процесу.

Крім цього, у адміністративному процесі управлінська і су-дова форми проваджень вигідно відрізняються від своїх ближ-чих аналогів — кримінального та цивільного процесів. Усі про-цеси — кримінальний, цивільний, господарський — спрямовані на захист прав та інтересів учасників процесів, а адміністратив-ний процес, крім цього, ще й виступає як інструмент визнання та реалізації прав, свобод, інтересів і обов’язків фізичних і юри-дичних осіб, держави і суспільства в цілому. Він включає пра-вові інститути позасудового, а інколи досудового вирішення справ (здійснення провадження), яке за своїми якостями не гірше, але дешевше, швидше, менш формалізоване.

Ознаками та особливостями адміністративного процесу є наступне:

1) однією із сторін у адміністративно-процесуальних відно-синах завжди виступає орган владних повноважень, його поса-дова чи службова особа;

2) неслужбова сфера процесуальної діяльності, тобто ад-міністративно-процесуальні відносини, не пов’язані зі службо-вим підпорядкуванням (як це спостерігається у дисциплінар-них провадженнях);

3) наявність адміністративної справи, задля розгляду і вирі-шення якої й здійснюється адміністративне провадження;

 

4) чітка регламентація повноважень органів влади в ад-міністративному процесі, а не віртуальна узагальненість їх діяльності щодо реалізації матеріальних норм;

5) встановлення строків розгляду адміністративної справи, тобто жорстка регламентація розгляду справи у часовому вимірі, тоді як провадження в «широкому» розумінні у часові рамки не укладені (видання нормативних актів, прийняття індивідуаль-них актів, діловодство тощо).

Отже, адміністративний процес — це сфера визнання та за-безпечення реалізації прав, обов’язків, свобод і законних інте-


СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ

ресів фізичних чи юридичних осіб, а також держави шляхом розгляду і вирішення конкретних адміністративних справ, а уп-равлінська діяльність щодо реалізації норм матеріального права — це сфера функціонування всієї системи повноважних ор-ганів, реалізації власної управлінської компетенції шляхом ор-ганізаційно-правових форм і методів державного управління. Нормами адміністративного процесуального права регулюються відносини публічної адміністрації при вирішенні публічних ін-тересів учасників адміністративного процесу, а не відносини в сфері державного управління.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.