 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Усний двосторонній переклад
1. Типи усного перекладу: усний послідовний та усний синхронний переклад (consecutive and simultaneous interpretation/interpreting), визначення цих типів перекладу, спільні риси та різниця між ними. Сфери практичного застосування усного послідовного та синхронного перекладу. 2. Лексичні труднощі у сприйнятті тексту на слух: поняття ключових слів, їх роль у здійсненні перекладу тексту на слух. Актуалізатори змісту – інформаційні піки повідомлення. Сприйняття та усний переклад повідомлення за його рематичними точками. 3. Лексичні труднощі у сприйнятті тексту на слух: галузеві терміни та специфічні професіоналізми (галузевий жаргон), абревіатури, акроніми та засоби їх перекладу. 4. Лексичні труднощі усного перекладу, які спричиняються такими важкими для сприйняття одиницями, як власні імена та назви, числівники (прецизійна лексика – precision lexicon), безеквівалентна лексика, та «оманливі слова» (“misleading words”): «хибні друзі» перекладача, пароніми, омоніми тощо. 5. Поняття лакун (пропусків) у сприйнятті тексту усним перекладачем на слух. Природа та типи лакун. Способи заповнення лакун перекладачем-тлумачем. 6. Семантична надмірність усного повідомлення як фактор, що допомагає перекладачеві заповнювати лакуни у сприйнятті усних повідомлень. Лексична когезія усного повідомлення як засіб реалізації його семантичної надмірності. 7. Універсальний перекладацький скоропис (interpreter’s note-taking). Основні принципи застосування УПС з метою швидкого реферування усних повідомлень під час здійснення усного послідовного перекладу. 8. Граматичні проблеми усного перекладу: труднощі, пов’язані із сприйняттям і відтворенням безособових форм дієслова та іменників, утворених від дієслів. 9. Граматичні проблеми усного перекладу: труднощі, пов’язані із сприйняттям та відтворенням безсполучникових іменникових конструкцій. 10. Граматичні проблеми усного перекладу: труднощі, пов’язані із сприйняттям і відтворенням форм висловлення нереальності дії. 11. Граматичні проблеми усного перекладу: труднощі, пов’язані із сприйняттям та відтворенням стверджувальних та заперечних конструкцій іноземної та рідної мов. 12. Функціональна система усного синхронного перекладу. Імовірнісне прогнозування (anticipation) в процесі синхронного перекладу як механізм забезпечення успішного відтворення повідомлення. 13. Компресія (compression) та експансія або розширення змісту (decompression) в усному синхронному перекладі, основні типи компресії та експансії. 14. Контекстуальні зв’язки усного повідомлення (анафоричні, катафоричні, екзофоричні) та вплив цих зв’язків на процес сприйняття усних повідомлень та їх перекладу (послідовного та синхронного). 15. Проблеми синтаксису, специфічні для усного послідовного та синхронного перекладу: порядок слів та актуальне членування висловлювання, застосування синтаксичних трансформацій в усному перекладі. 16. Методика виконання усного послідовного або синхронного перекладу в умовах ускладненої комунікації (занадто високий темп мовлення, наявність сильного регіонального акценту у мовця, відсутність когезії та логіки в оригінальному повідомленні, психологічно напружена ситуація, в якій відбувається переклад тощо).
Проблеми міжкультурної комунікації і перекладу Англійська мова 1. Системно-функціональні аспекти варіювання мови в міжкультурному спілкуванні і перекладі. 2. Регіональне варіювання англійської мови і його врахування в аспекті перекладу. 3. Соціальне варіювання англійської мови в міжкультурній комунікації і проблеми перекладу. 4. Стратегія міжкультурної комунікації в процесі перекладу. 5. Компоненти культури мовленнєвого спілкування. 6. Переклад висловлювання відповідно до лінгвоетнокультури країни, мова якої вивчається. 7. Логічність мовлення як компонента культури спілкування. 8. Переклад із врахуванням різних стилів мовлення лінгвоетнокультури країни, мова якої вивчається, у відповідних ситуаціях спілкування. 9. Субкультурні мовленнєві ознаки різних регіонів Америки та Англії. 10. Варіабельність двостороннього перкладу відповідно до ситуації спілкування. 11. Мова та мовлення політики, бізнесу, реклами, засобів масової інформації. Італійська мова 1. Системно-функціональні аспекти варіювання мови в міжкультурному спілкуванні і перекладі. 2. Регіональне варіювання італійської мови і його врахування в аспекті перекладу. 3. Соціальне варіювання італійської мови в міжкультурній комунікації і проблеми перекладу. 4. Стратегія міжкультурної комунікації в процесі перекладу. 5. Компоненти культури мовленнєвого спілкування мови, що вивчається. Стиль та доречність висловлювання. 6. Переклад висловлювання відповідно до лінгвоетнокультури країни, мова якої вивчається. 7. Логічність мовлення як компонента культури спілування. 8. Дотримання логіки у двосторонньому перекладі відповідно до ситуації спілкування. 9. Стилістично вірне мовлення. Переклад із врахуванням різних стилів мовлення лігвоетнокультури країни, мова якої вивчається, у відповідних ситуаціях спілкування. 10. Субкультурні мовленнєві ознаки різних регіонів Італії. 11.Варіабельність двостороннього перекладу відповідно до ситуації спілкування. 12. Мова та мовлення політики, бізнесу, реклами, засобів масової інформації.
Французька мова 1. Системно-функціональні аспекти варіювання мови в міжкультурному спілкуванні і перекладі. 2. Регіональне варіювання французької мови і його врахування в аспекті перекладу. 3. Соціальне варіювання французької мови в процесі міжкультурної комунікації і проблеми перекладу. 4. Стратегія міжкультурної комукації в процесі перекладу. 5. Компоненти культури мовленнєвого спілкування мови, що вивчаєься. Стиль та доречність висловлювання. 6. Переклад висловлюання відповідно до лінгвоетнокультури країни, мова якої вивчається. 7. Логічність мовлення як компонента культури спілкування. 8. Дотримання логіки у двосторонньому перекладі відповідно до ситуації спілкування. 9. Стилістично вірне мовлення. Переклад із врахуванням різних стилів мовлення лінгвоетнокультури країни, мова якої вивчається, у відповідних ситуаціях спілкування. 10. Субкультурні мовленнєві ознаки різних регіонів Франції. 11. Варіабельність двостороннього перекладу відповідно до ситуації спілкування. 12. Мова та мовлення політики, бізнесу, реклами, засобів масової інформації.
Новогрецька мова 1.Поняття міжкультурної комунікації. 2. Мовна картна світу. 3.Психолінгвістичні основи міжкультурної комунікації. 4. Граматичні конституенти міжкультурної комунікації. 5. Лексико-фразеологічні конституенти міжкультурної комунікації. 6. Прагматичні складові міжкультурної комунікації. 7. Безеквівалентна лексика. 8. Метафоризація. 9. Етнокультурні стереотипи. 10. Соціокультурні складові мовної картини світу.
Німецька мова 1. Комунікація і культура. Роль перекладача в процесі міжкультурної комунікації 2. Базові категорії культури: концепції Е.Холла та їх екстраполяція на німецьку та українську культури. 3. Вербальна комунікація: роль мови у міжкультурному спілкванні, стилі комунікації та їх врахування у перекладі. 4. Невербальні засоби спілкування в усному перекладі на прикладі української та німецької культур. 5. Регістри спілкування в німецькій та українській культурах: офіційний, неофіційний, нейтральний. 6. Мовні маркери соціальних відношень в німецькій та українській культурах. 7. Правила етикету, ритуалу, табу, норми та цінності в німецькій та українських культурах. 8. Стереотипи в українсько-німецькій міжкультурній комунікації та їх врахування в процесі перекладу. 9. Соціокультурні стандарти оформлення текстів як перекладацька проблема. Б. Зміст другого питання
Перекладацький аналіз тексту передбачає висвітлення таких питань: 1. Комунікативно-прагматичні характеристики тексту та їх значення для адекватного/достовірного перекладу тексту: · Комунікативно-прагматичні (дейктичні) параметри тексту: хто, кому, коли, де та з якою метою передає інформацію, що міститься в тексті; встановлення комунікативної інтенції (настанови) тексту (повідомлення) з метою його адекватного перекладу. · Невербальні засоби впливу на адресата, які використовуються автором писемного чи усного тексту (малюнки, фотографії, формули, графіки, міміка, жести тощо). Врахування невербальних засобів впливу на адресата в процесі перекладу.
2. Структурно-семантичні характеристики тексту та їх значення для адекватного/достовірного перекладу тексту: · Засоби забезпечення когезії, що були вжиті в тексті: лексичне повторювання (просте та складне лексичне повторювання, простий та складний парафраз, кореференція, субституція (заміна іменників займенниками тощо); засоби граматичної когезії (узгодження часових форм дієслова, вживання артиклів, складнопідрядних та складносурядних синтаксичних конструкцій тощо). Значення засобів забезпечення когезії тексту для здійснення адекватного перекладу. · Встановлення семантичного ядра тексту, яке будується з центральних речень тексту. · Встановлення домінуючої тема-рематичної структури тексту, його текстової пропозиції (інформації «про що» повідомляє автор тексту адресатові). 3. Лінгвостилістичні характеристики тексту та їх значення для адекватного/достовірного перекладу тексту: · Встановлення належності тексту до певного функціонального стилю (типу дискурсу). · Визначення відповідних стильових особливостей тексту (вживання стилістичних прийомів та експресивних засобів мови, перформативних дієслів, фразеологічних одиниць, цитат, галузевих термінів, асиндетичних іменникових сполучень, скорочень, акронімів, власних імен та назв, числівників, сленгу, жаргону тощо). Врахування лінгвостилістичних особливостей тексту в процесі перекладу. 4. Перекладацькі трансформації та застосування інших перекладацьких методик: · Граматичні та лексичні трансформації, які доцільно вжити в перекладі (граматичні перестановки, заміни, узагальнення змісту, диференціація змісту, антонімічний переклад, доповнення, опущення, компенсація, логічний розвиток тощо). · Способи відтворення в перекладі власних імен та назв, інтернаціоналізмів, галузевих термінів, неологізмів, галузевого сленгу та жаргону (застосування практичної транскрипції, транслітерації, калькування, перекладу шляхом аналогій, описового перекладу тощо). · Способи відтворення фразеологічних одиниць у перекладі (пошук абсолютних та приблизних еквівалентів, аналогій, описовий переклад). · Виявлення в тексті маркерів «жіночої» та «чоловічої» мови (гендерних маркерів), врахування згаданих маркерів під час здійснення перекладу. · Методика заповнення лакун (пропусків у сприйнятті слухачем або читачем) усного чи писемного тексту з використанням загального контексту повідомлення. В. Зміст третього питання Орієнтовна тематика фонограм текстів для усного перекладу, які пропонуються студентам в межах вивчення курсу «Усний двосторонній переклад»[5]. 1. Становлення України як держави: · державний устрій України; · Конституція – основний закон України; · пріоритетні напрямки зовнішньої та внутрішньої політики України; · пріоритетні напрямки економічної та соціальної політики України (приватизація, ринкові реформи в економіці, розвиток фондових та фінансових ринків, земельна реформа тощо); · національна політика: українська нація та національні меншини, проблеми мігрантів, шукачів притулку та біженців; · боротьба з бідністю, забезпечення соціальної єдності та злагоди; · українська мова як важливий чинник духовного відродження українського суспільства; · найважливіші політичні партії та рухи в Україні, їх роль у вирішенні головних проблем суспільно-політичного життя країни; · роль жінки в сучасному суспільстві, забезпечення рівних прав жінок та чоловіків у суспільно-політичній та економічній сферах (гендерна політика). 2. Міжнародна політика України: · міжнародні контакти України з країнами близького та далекого зарубіжжя; стосунки України з країнами Європейського Союзу; · стосунки України з міжнародними міжурядовими організаціями (ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, Рада Європи, НАТО тощо) та міжнародними фінансовими організаціями (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд тощо); · міжнародні угоди, учасником яких є Україна; · процеси глобалізації та європейської інтеграції; їх вплив на зовнішню і внутрішню політику України. 3. Державний устрій України та країн, мова яких вивчається. 4. Найважливіші політичні партії та рухи країн, мова яких вивчається, їх роль у вирішенні проблем суспільно-політичного життя відповідних країн. 5. Засоби масової інформації (преса та електронні ЗМІ) в Україні та у країнах, мова яких вивчається, їх роль та функції в сучасному суспільстві. 6. Географія та історія України; духовні цінності українського народу. 7. Географія, історія, державний устрій та духовні цінності країн, мова яких вивчається. 8. Проблеми екології; завдання охорони здоров’я людини в Україні та в світі: · екологічна небезпека у глобальному та місцевому масштабах; · заходи щодо припинення руйнування навколишнього середовища та збереження біорозмаїття; · організації, які займаються захистом довкілля в Україні та у країнах, мова яких вивчається; · боротьба з епідемією ВІЛ/СНІД та іншими небезпечними хворобами в Україні та в світі; · боротьба з бідністю, соціальною нерівністю, безробіттям – виклики людству у ХХІ столітті; · пропаганда здорового образу життя. 9. Людина і закон: права та обов’язки громадян України відповідно до Конституції України; · законодавство України та його практичне втілення; · розбудова правової держави в Україні; · боротьба з правопорушеннями та корупцією в Україні та у країнах, мова яких вивчається; · захист національної безпеки України; · боротьба з міжнародною злочинністю та тероризмом; · боротьба з відмиванням брудних грошей, контрабандою наркотиків та торгівлею людьми; · захист основних прав та свобод людини. 10. Виборча система в Україні та в країнах, мова яких вивчається. 11. Традиції, звичаї і свята України та країн, мова яких вивчається. 12. Культурне життя в Україні та у країнах, мова яких вивчається: · освіта; · наука; · література; · мистецтво; · архітектура; · кіно; · театр; · релігія. 13. Проблеми студентства та молоді в сучасному світі: · молодіжні і студентські організації в Україні та у країнах, мова яких вивчається; · участь молоді в суспільно-політичному та культурному житті України та країн, мова яких вивчається. 14. Особистість і суспільство: · видатні політичні та громадські діячі, письменники, поети, актори, вчені України та країн, мова яких вивчається; · роль неурядових та благочинних організацій в житті сучасного суспільства. Критерії оцінювання: Перше питання: «Відмінно» («5»): студент вичерпно і повністю засвоїв теоретичний матеріал відповідних курсів (дає вичерпне визначення тих чи інших перекладознавчих категорій та перекладацьких прийомів) та вільно ілюструє вивчені мовні або перекладознавчі явища та закономірності практичними прикладами. «Добре» («4»): студент добре володіє теоретичними знаннями та без суттєвих труднощів ілюструє засвоєні мовні або перекладознавчі явища та закономірності практичними прикладами. «Задовільно» («3»): студент має певні прогалини у теоретичних знаннях з відповідних курсів та недостатньо ілюструє вивчені мовні або перекладознавчі явища та закономірності практичними прикладами. «Незадовільно» («2»): студент не оволодів теоретичними знаннями відповідних курсів та не може навести практичні приклади.
Друге питання : «Відмінно» («5»): після вичерпного перекладацького аналізу тексту студент демонструє вміння вірного перекладу з аркуша незнайомого тексту з іноземної на українську мову (допускає 1-3 незначні помилки, які суттєво не змінюють зміст тексту, що перекладається). «Добре» («4»): після недостатньо вичерпного перекладацького аналізу тексту студент демонструє вміння загалом вірного перекладу “з аркуша” незнайомого письмового тексту з іноземної на українську мову, але допускає 4-5 незначних помилок, які суттєво не змінюють зміст тексту, що перекладається. «Задовільно» («3»): після поверхневого перекладацького аналізу тексту студент демонструє навички задовільного перекладу незнайомого письмового тексту з аркуша з іноземної на українську мову, тобто допускає пропуски та відхилення від змісту оригіналу, граматичні та стилістичні помилки (від 6 до 10 помилок). «Незадовільно» («2»): студент не вміє робити перекладацький аналіз тексту та демонструє навички незадовільного перекладу незнайомого письмового тексту “з аркуша” з іноземної на українську мову, тобто допускає багато пропусків та відхилень від змісту оригіналу, граматичні та стилістичні помилки, що спотворюють зміст тексту оригіналу. Третє питання: «Відмінно» («5»): студент вільно демонструє на практиці набуті вміння та практичні навички усного послідовного двостороннього перекладу, тобто досягає достовірності перекладу на рівні 90-95%[6] та здійснює переклад, що повністю відбиває зміст оригіналу. «Добре» («4»): студент без суттєвих труднощів демонструє набуті вміння та практичні навички усного послідовного двостороннього перекладу, тобто досягає достовірності перекладу на рівні 75% та здійснює переклад, що відбиває зміст оригіналу але з певними прогалинами. «Задовільно» («3»): студент задовільно демонструє набуті вміння та навички усного послідовного двостороннього перекладу, тобто досягає достовірності перекладу на рівне не менш ніж 60%., але здійснює переклад, що цілковито не спотворює зміст оригіналу. «Незадовільно («2»): студент не в змозі продемонструвати набуті вміння та навички усного послідовного двостороннього перекладу, тобто досягає достовірності перекладу на рівні менш ніж 60% та здійснює переклад, що цілковито спотворює зміст оригіналу.
Поиск по сайту: |