Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Травлення в ротовій порожнині

Методи вивчення функції ШКТ

Основи сучасних методик вивчення функцій ШКТ розроблено І.П. Павловим з співробітниками. Стержнем являється метод хронічного експерименту – дослідження травлення в природних умовах на тварині, що видужала після спеціальної операції. В 1879 році – перша операція – фістула протоки підшлункової залози. До Павлова таку операцію пробував зробити Клод Бернар, але він одержав неактивний сік. Павлов виділяв протоку pancreas разом з кусочком слизової 12-палої кишки, тому сік мав активні протеолітичні ферменти. Шумова-Симановська з Павловим розробили новий тип операцій – езофагогастротомію, яка виконується в два етапи:

1. Вістула шлунку по Басову (хірург, Москва).

2. Перерізка стравоходу та виведення його кінців назовні.

Це дослід “удаваного годувння”. Завдяки йому було встановлено, що n. vagus є секреторним нервом, а також відкрито фази виділення шлункового соку. Більш фізіологічною є операція “малий шлуночок”. Вперше її запропонував Гайденгайн (німець). По великій кривизні шлунку вирізають трикутний лоскут. Сюди накладають фістулу. Завдяки цьому можна було вивчати кільксть та склад соку на різну їжу. Але малий шлуночок при такій методиці не став дзеркалом великого шлунку, бо були перерізані нерви та судини шлунку. При цьому секркторні процеси зберігались, але не були адекватні. Павлов зберіг серозно-м’язовий місток з боку cardii, відокремлювалась тільки слизова, тому секреторні процеси в обох шлуночках були рівнозначними. В 1895 році Глінський та Павлов розробили методику виведення протоки слинних залоз. В золотий фонд фізіології травлення ввійшли операції ізоляції відрізків кишечника, поліфістульний метод, фістула жовчного міхура та інші. Ці методи дозволили одержати чисті соки ШКТ, вивчати особливості їх виділення та регуляцію діяльності залоз ШКТ. Учні Павлова продовжили вивчення у цьому плані і як наслідок появилась дістологія. На сучасному рівні має місце поєднання методів Павловських операцій з клінічними методами.

Клінічні методи

Для вивчення секреторної діяльності травних залоз користуються зондовими та беззондовими методавми.

Зондові:

1. Зондування – одержання соків за допомогою резинової трубки – зонду. Шлунковий зонд має діаметр 12 мм, довжину 75 см, на якому є 3 помітки: 1 – 40 см від різців, через 10 см – 2, ще через 10 см – 3. Дуоденальний зонд має діаметр 5 мм, довжину 1,5 м, на кінці його – олива. Тут також 3 помітки: 1 – на 50 см від оливи (cardia), на 70 см (pillorus), на 90 см (фатерів сосочок).

2. Фіброгастроскопія – фіброгласовий кабельний зонд з оптикою дає можливості оглянути слизову, оцінити характер секреції та сфотографувати.

3. Гастрографія – запис моторики шлунку (зонд з балончиком).

4. Телерадіометричний – ковтають радіопілюлю і визначають рН, температуру, тиск в шлунку і кишечнику.

Беззондові:

1. Мастикаціографія – запис рухів жувального апарату.

2. Ультразвуковий – в основі феномен Доплера – відображення ультразвукового імпульсу.

3. Рентгенологічний – водна суміш барію прийнята натщесерце, допоможе розрізнити контури шлунку та кишечника, дефекти слизової та оцінтит моторику ШКТ.

4. Тепловізорний – реєстрація теплового випромінювання шкіри над досліджуваним органом.

5. Радіоізотопний.

6. Індикаторний (ацидотест).

7. Бактеріологічний (мікрофлора кишечника).

8. Сканування (печінка, жовчний міхур).

9. Дослідження калу.

10. Функціональні проби.

 

Травлення в ротовій порожнині

“Покажіть язик” – символічний вираз на прийомі у лікаря. В ротовій порожнині відбуваються такі процеси:

1. Подрібнення їжі.

2. Виділення слини.

3. Формування харчової грудки.

4. Ковтання.

5. Артикуляція мови.

6. Формування смаку.

7. Бактерицидна дія слини.

8. Всмоктування.

9. З рецепторів порожнини рота починаються безумовні рефлекторні дуги для регуляції виділення соків ШКТ.

Слина виробляється 3 парами великих слинних залоз та тисячі дрібних. Привушна залоза виділяє серозний секрет. Під’язична – слизовий. Підщелепна – змішаний. Слина виробляється постійно з швидкістю 14, 4 мл/год, а на висоті травлення до 200 мл/год. За добу 0,5-2 л. рН – 7,4-8,0. Склад: вода – 99%, сухий залишок – 1%. Неорганічні речовини: Na, K, Ca, Mg, Cl, I, Br, карбонати, фосфати, роданіди. Органічні речовини:

1. Групоспецифічні білки (глобуліни, альбуміни).

2. Мальтаза – мальтоза – глюкоза.

3. Амілаза – крахмал – декстрини.

4. Фосфатази кров’яного походження.

5. Слиз.

6. Лізоцим – бактерицидна дія.

7. Калікриїни – розщеплюють білки плазми з утворенням кінінів, які викликають розширення судин.

8. Мукополісахариди.

Регуляція слиновиділення – рефлекторна і гуморальна.

Умовно-рефлекторне виділення слини на вигляд, запах, думки про їжу. Безумовно-рефлекторне виділення при подразненні механо-, хемо-, терморецепторів порожнини рота. Рефлекторна дуга включає: аферетні шляхи – n. facialas, n. vagus – цетр – довгастий мозок – верхнє слиновидільне ядро – лицьовий нерв – підщелепний вузлик – по барабанній струні до під’язичної залози.

 

Нижнє слиновидільне ядро - - g. oticum – n.auriculotemporalis – привушна залоза. Все це парасимпатична інервація, при цьому слина бідна ферментами, але її багато. Симпатична інервація – Т12.

Верхній шийний ганглій. Слина багата ферментами, але її мало. СНС виконує також трофічні функції.

Гуморальну регуляцію забезпечують:

Їжа - кислі продукти підсилюють проникливість К-каналів,

- гіркі продукти підсилюють проникливість Са-каналів,

- солоні продукти підсилюють проникливість Na-каналів.

а також збільшують кількість виділення слини.

Підсилюють слиновиділення калікреін, ацетилхолін, саліваін, СО2.

 

 

Кінець.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.