Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ГОСТРА НЕДОСТАТНІСТЬ НИРОК



Гостра недостатність нирок (ГНН) — неспецифічний поліетіологічний синдром на тлі раптового виключення основних функцій нирок. Характеризується швидким розвитком порушення гомеостазу (гіперемія, ацидоз, водноелектролітні розлади).

Етіологія. Залежно від чинників, які спричинюють ГНН, розрізняють преренальну, ренальну та постренальну форми хвороби.

Преренальна форма зумовлена гіповолемією й артеріальною гіпотензією, що

призводить до зменшення ниркового кровотоку: шок будь-якої етіології, кровотеча, дегідратація (діарея, блювання), масивне зниження колоїдно-онкотичного тиску (втрата білка при нефротичному синдромі), перитоніт тощо.

Ренальна ГНН виникає при гострій внутрішньосудинній коагуляції (гемолі- тико-уремічний синдром, септичний шок, васкуліт, дифузні хвороби сполучної

тканини, тромбози ниркових судин у новонароджених), гломерулонефриті, пієло- ефриті, гострому некрозі ниркової тканини (ішемія нирки внаслідок отруєння хибами, ліками, ртуттю тощо), переливанні несумісної крові, аномаліях розвитку нирок (агенезія, полікістоз) та інших розладах.

Постренальна ГНН спричинена порушенням прохідності сечових шляхів.

Зокрема, ця форма розвивається при природжених вадах розвитку сечових шляхів

двобічний гідронефрит, уретерогідронефроз тощо), обтурації чи зовнішньому

здавленні сечових шляхів гематомою, пухлиною, згустками крові, конкрементами, при нейрогенних дисфункціях сечового міхура.

Клінічна картина. Перебіг ГНН розподіляється на чотири періоди: початковий (функціональна недостатність нирок), олігоануричний, відновлення діурезу і поліурії, одужання.

Початковий період клінічно визначається тими хворобами, шо спричинили ГНН, але ураження нирок проявляється через 1—2 дні — зменшується діурез. Підвищення рівня азотистих шлаків, калію у крові зазвичай не виявляють. Можливе підвищення питомої ваги сечі. Зазвичай симптоми ГНН можуть бути непоміченими у зв’язку з короткою тривалістю цього періоду та тяжкістю основного патологічного стану.

Олігоануричний період триває від 8 до 28 діб, характеризується значним і

швидко прогресуючим зменшенням добового діурезу при низькій відносній щільності сечі (1,005—1,008). Основний клінічний прояв ГНН — олігурія і діурез менший на 1/3 від нормального, чи менший як 10—12 мл/кг на добу, чи менший як 0,5 мл/кг на год, для новонароджених після 7-го дня — менший як 1 мл/кг на год. Сеча каламутна, темно-бурого чи червоного забарвлення, виявляють гематурію, дейкоцитурію, циліндрурію, незначну протеїнурію, клітини ниркового епітелію. У біохімічному аналізі крові виявляють гіперазотемію (кількість сечовини до 50—80 ммоль/л, креатиніну — до 0,21 ммоль/л), ацидоз, гіпонатріємію, гіпокальліємію. Значне зменшення швидкості клубочної фільтрації (менше як 15 мл/хв). У загальному аналізі крові виражена нормохромна анемія і лейкоцитоз.

Температура тіла нормальна чи субфебрильна. Шкіра бурого відтінку, є сліди

розчухувань і крововиливів. Хворі загальмовані, скаржаться на біль голови, біль у

животі. З’являється нудота, блювання, діарея, метеоризм. Збільшуються розміри

печінки і селезінки. Виявляють тахікардію, порушення серцевого ритму. Можливий розвиток набряку легень і мозку, судоми, серцево-судинна недостатність. Якщо

вчасно не надати допомогу, ГНН призводить до коматозного стану і смерті.

Період відновлення діурезу і поліурії настає за сприятливого перебігу ГНН і

може тривати 1—6 тиж. і більше. Клінічно цей період характеризується збільшенням

діурезу до 3—5—10 л на добу. Поліпшується загальний стан, зменшуються і зникають гіперкаліємія, гіперазотемія, гіпергідратація. Зберігаються анемія, зниженню

концентраційної функції нирок. У сечі — гілоізостенурія. Якщо втрати рідини й

електролітів у цей період не компенсувати, то з’являються ознаки дегідратації, гіпо-

каліємії, гіпомагніємії, гіпокальціємії. У зв’язку з пригніченнням імунітету часте

приєднуються інфекційні ускладнення — пневмонія, пієлонефрит, кандидоз тощо

Період одужання характеризується поступовим відновленням усіх функцій

нирок і може тривати 6—12—24 міс. Критеріями одужання є нормалізація концентра- ційної функції нирок, усунення анемії.

ГНН може завершитися переходом у хронічну форму, повним одужанням чи

смертю.

Лікування. Терапевтичні заходи спрямовані на ліквідацію причин, що зумовили ГНН, корекцію порушеного гомеостазу, запобігання різним ускладненням.

У початковий період головним у лікуванні є дія на етіологічний чинник. Зок- рема, це відновлення об’єму циркулюючої крові при гіповолемії і шоку, призначення судинозвужувальних препаратів при артеріальній гіпотензії, сечогінних — при

застійній серцевій недостатності, білкових — при різкій гіпопротеїнемії, застосування плазмаферезу чи гемосорбції при отруєннях, переливання крові — при геморагічному шоку, призначення антибіотиків. Для поліпшення ниркового кровообігу призначають допамін, при ДВЗ-синдромі — гепаринотерапію, при тромбозах великих судин нирок показане застосування тромболітиків (урокіназа, фраксипарин).

Олігоануричний період часом потребує проведення гемодіалізу. Показаннями:

до нього є рівень сечовини в сироватці крові більше як 24 ммоль/л, калію — більше як 7 ммоль/л, добове підвищення сечовини — більше як 5 ммоль/л, калію —більше як 0,75 ммоль/л, креатиніну — більше як 0,18 ммоль/л, анурія — більше як 2 доби, набряк легень і мозку, рН крові — менше як 7,2.

Для зниження гіпергідратацп підтримують нульовий водний баланс. При цьому кількість рідини, що надходить в організм хворого парентерально і перорально, має становити об’єм, що виділяється із сечею, калом та блювотними масами, враховуючи втрату рідини внаслідок підвищення температури тіла (на кожен градус підвищеної температури 10 мл/кг рідини). Об’єктивний показник рівноваги водного балансу — відсутність збільшення маси тіла. Застосовують глюкозо-сольові розчини (1/5 — колоїдні кровозамінники). Якщо відсутнє блювання, то 60—70 % добового об’єму рідини дають усередину.

У перші 2—3 дні цього періоду для підвищення діурезу призначають 15—25%

розчин манітолу з лазиксом.

При вираженій гіперкаліємії (більше як 6 ммоль/л) вводять кальцію глюконат, 20—20 % розчин глюкози з інсуліном.

За наявності некомпенсованого ацидозу (рН 7,2 і нижче) дають 2 % розчин

натрію гідрогенкарбонату всередину, промивають нирки цим розчином, а також

коригують кислотно-основний стан внутрішньовенним введенням розчину натрію гідрогенкарбонату.

Для зниження гіперазотемії в олігоануричний період обмежують білок де 0,6 г/кг маси тіла, а високу енергетичну цінність їжі забезпечують переважно за рахунок жирів та вуглеводів. Обов’язково проводять туалет порожнини рота, призначають високі сифонні клізми з 1 % розчином натрію хлориду. Призначають гнтеросорбенти, фітопрепарати всередину, які знижують гіперазотемію (леспенефрил, фларонін), вітаміни групи В, С, АТФ, кокарбоксилазу.

Для запобігання розвитку набряку легень і серцево-судинної недостатності

призначають серцеві глікозиди (строфантин, корглікон), для поліпшення клубочкової фільтрації нирок — еуфілін, пентоксифілін, при артеріальній гіпертензії — гіпотензивні засоби.

Обов’язково призначають антибіотики короткими курсами — по 5 днів у поло- винній дозі (від середньотерапевтичної) з перервами на 1—2 дні. Не застосовують нефротоксичних антибіотиків.

Продовжують терапію гепарином.

У період відновлення діурезу і поліурії вживання рідини не обмежують. Дієту

збагачують солями калію, кальцію, магнію, натрію. Проводять парентеральну корекцію водно-електролітних розладів. Для поліпшення ниркового кровотоку на

поверхневі ділянки призначають електрофорез нікотинової кислоти, еуфіліну.

У період одужання дитину повноцінно харчують, за необхідності проводять

симптоматичну терапію, продовжують терапію основної хвороби, що спричинила

ГНН. Категорично забороняють профілактичні щеплення, застосування анальгіну, сульфаніламідних препаратів, тетрацикліну. Призначають фізіотерапію. Обмежують фізичні навантаження.

Диспансерне спостереження триває протягом 2 років. Щомісяця проводять

аналізи крові й сечі за пробою Зимницького, контролюють артеріальний тиск. Кожні 3 міс. визначають рівень сечовини, креатиніну, електролітів, білка та його фракцій у сироватці крові. Проводять обов’язкові обстеження при інтеркурентних хворобах. Якщо немає відхилень від норми протягом 2 років, кількість обстежень зменшують, дитину вважають здоровою.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.