Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Процесуальні засоби, що забезпечують відповідачу захист своїх прав проти позову



Реалізація у цивільно-процесуальному праві України принципів змагальності і процесуальної рівності сторін полягає у закріпленні ним системи процесуальних засобів, які забезпечують не тільки позивачу, а й відповідачу у справі активно і ефективно захищати свої інтереси проти пред'явленого до нього позову. Вони складаються з процесуальних прав і обов'язків відповідача, процесуальних дій щодо їх реалізації і процесуальних форм їх вираження, і можуть бути поділені на загальні і спеціальні. До загальних належать процесуальні засоби, якими можуть скористатися позивач й інші особи, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК України). Спеціальні засоби можуть бути використані тільки відповідачем. Ними будуть заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК України) і зустрічний позов (ст. 123 ЦПК України).

Заперечення проти позову— це мотивовані пояснення відповідача, якими повністю або частково, назавжди або тимчасово відхиляються або спростовуються позовні вимоги. Вони можуть мати матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Процесуальними запереченнями обґрунтовується неправомірність виникнення і подальше продовження судочинства у цивільній справі з підстав відсутності у позивача права на пред'явлення позову або порушення умов його реалізації. Заперечуючи проти позову, відповідач залежно від наявних обставин може вимагати відкладення розгляду справи на час, необхідний для збирання і подання додаткових доказів, зупинення провадження у справі (неможливість розгляду даної справи до вирішення розгляду іншої справи, пов'язаної з нею, — п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України), залишення позову без розгляду, якщо тотожна справа між тими самими сторонами знаходиться на розгляді в іншому суді, — п. 4 ч. 2 ст. 207 ЦПК України, закриття провадження у справі (непідвідомчість справи суду — п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України) тощо.

Матеріально-правові заперечення спрямовані проти суті позову. Ними спростовуються позовні вимоги з юридичного або фактичного боку. Відповідач може спростувати фактичний склад підстави позову, посилаючись на протилежні факти, несумісні з ними. Наприклад, позивач просить стягнути вартість виконаної ним роботи по ремонту квартири відповідача. Останній, заперечуючи проти позову, зазначав, що ніякого ремонту квартири у нього протягом цього року не було. Заперечення матеріально-правового характеру можуть доводити неправильність посилання позивача на норми права, 348

якими обґрунтовується позов. Так, підприємство, яке помилково виплатило Т. подвійну суму винагороди за раціоналізаторську пропозицію внаслідок неправильного застосування закону, пред'явило позов про стягнення безпідставно одержаних сум. Відповідач на заперечення позову послався на неправильне обґрунтування позивачем своїх вимог, передбачених ст. 1215 ЦК України, оскільки йому невідомо було, що він одержує винагороду у подвійному розмірі, а згідно з п. 1 зазначеної статті безпідставно виплачені суми не підлягають витребуванню, якщо їх виплата провадилася за відсутності розрахункової помилки і недобросовісності з боку одержувача.

[Заперечення відповідача проти позову може бути подано за його ініціативою і на пропозицію судді. Про відкриття провадження у справі суддя постановляє ухвалу, до змісту якої включається пропозиція відповідачу подати у зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються (п. 5 ч. 4 ст. 122 ЦПК України).

Відповідач, після одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви, має право подати до суду письмове заперечення проти позову (ч. 1 ст. 128 ЦПК України).

Зустрічний позов — це заявлена відповідачем до позивача у справі самостійна позовна вимога для спільного її розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов забезпечує відповідачу захист його самостійного права і охоронюваного законом інтересу проти пред'явленої для нього вимоги позивачем. Він полегшує розгляд взаємних вимог сторін і усуває можливість несумлінного позивача уникнути одночасного задоволення справедливих вимог відповідача. Зручність зустрічного позову полягає у поєднанні одним провадженням двох справ, що сприяє економії процесуальних засобів. Спільний розгляд первісного і зустрічного позовів надає суду змогу правильніше і більш всебічно дослідити взаємовідносини сторін, усуває можливість ухвалення протилежних рішень і цим створює умови для найбільш повного захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав та інтересів відповідача. Але зустрічний позов може негативно вплинути на розвиток процесу у справі. Несумлінний відповідач може використати його для затягування і ускладнення процесу, для створення тяганини і цим перешкодити нормальному відправленню правосуддя. Таке використання процесуальних засобів для захисту цивільного права буде зловживанням процесуальними правами і суд має право відхилити прийняття зустрічного позову до свого провадження, роз'яснивши відповідачу право на пред'явлення його окремо.

Статтею 123 ЦПК України встановлено, що право на пред'явлення зустрічного позову виникає до або під час судового засідання. Закріплене право покликане гарантувати швидкий і правильний розгляд порушеної в суді справи за первісним позовом, оскільки подання зустрічного позову відповідачем призводить до відкладення розгляду справи, щоб надати позивачу можливість підготуватися до захисту проти такого позову.

Суд зобов'язаний прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані та спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2 ст. 123 ЦПК України). Взаємозв'язок первісного і зустрічного позовів може полягати у такому їх співвідношенні, при якому зустрічне право відповідача: виключає право позивача, підриває його підставу або може зарахуватися з первісним позовом. Критерієм доцільності є найбільш сприятливі умови для встановлення судом об'єктивної істини шляхом повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, які характеризують дійсні права і обов'язки сторін. Коли прийняття зустрічного позову сприятиме досягненню такої мети, то суд зобов'язаний прийняти його до свого провадження. Нехтування цим призводить до неправильного вирішення справи. Так, суд у провадженні якого був позов матері дитини до батька дитини про стягнення аліментів, відмовив у прийнятті зустрічного позову батька про передачу дитини на його виховання. Обидва позови були розглянуті окремо з винесенням рішення про їх задоволення. У наглядній інстанції такі рішення були скасовані з вказівкою для суду першої інстанції розглянути спільно обидва позови, зважаючи на те, що це сприятиме повному, всебічному і правильному їх розгляду та усуне можливість прийняття протилежних за змістом рішень, що мало місце при окремому їх розгляді.

Зустрічний позов має бути втілений у своїй процесуальній формі — зустрічній позовній заяві, яка за змістом має відповідати ст. 119 ЦПК України, оплачується державним митом та подається з копіями відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ст. 120 ЦПК України). Якщо подана зустрічна позовна заява не відповідає вимогам закону, то настають наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК України — залишення заяви без руху з наданням строку для виправлення її недоліків. Якщо такі не були виправлені — заява вважається неподаною і повертається відповідачеві. У разі виправлення недоліків зустрічна позовна заява вважається поданою у день первісного її подання.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.