Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Місце філософії в духовній культурі людства



Філософія не була б філософією, якби вона належала лише до наук. Усі аргументи, які доводять, що вона не наука, так само правильні, як і протилежні твердження.

Одномірні вчені, а метафізики всі є такими2, здатні сприйняти тільки якусь одну спрямованість філософії – сцієнтистську або антисцієнтистську. Серед них існує навіть певний «поділ праці»: неопозитивисти наполягають на науковій, сцієнтистській орієнтації філософії, відкидаючи її світоглядну, ідеологічну функцію, а екзистенціалісти, навпаки, розуміючи філософію як ціннісно-світоглядну, ірраціонально-суб'єктивну форму сприйняття, позбавляють її наукового статусу. К.Ясперс, наприклад, кваліфікував філософський сцієнтизм як рід наукового марновірства, як «ерзац-філософію».

Тим часом, подібно до того як філософія споріднена з будь-яким напрямом науки, родинні зв'язки виявляються в неї з усіма виявами культури. Як не парадоксально, але всі аргументи супротивників наукового статусу філософії також виявляються правильними. Філософію ж цікавить не сам світ, а світ у контексті людського існування в ньому, тобто в будь-якій оригінальній філософській системі відображається особистісне світосприймання її автора. Філософію можна порівняти з дорогоцінним намистом, кожний камінь якого по-своєму прекрасний і незамінний. Тому філософія належить до сфери культури і має всі її характеристики. Так, ми не можемо говорити про російську чи німецьку математику, російську чи німецьку фізику, але з повним правом говоримо про російську і німецьку поезію, музику, філософію.

Найважливішим інструментом філософського осягнення буття є логіка. Тому з повною підставою можна стверджувати, що філософія стає доказовою науковою дисципліною тільки з Аристотеля, який подарував людству логіку. До Аристотеля філософія ґрунтувалася здебільшого на художніх образах і інтуїтивних осяяннях. Але й інтуїтивне осяяння є найважливішим елементом філософського осягнення світу. І правий був Ф.Достоєвський, який стверджував, що філософія – та ж поезія, тільки вищий її градус. Із поезією філософію зіставляли К.Ясперс і В.И.Вернадський.

Антична філософія справді вийшла з епічної поезії – перші філософські твори були написані у поетичній формі.

 

2 Серед метафізиків можуть бути дуже талановиті й навіть знамениті люди, але всіх їх ріднить одна якість: вони частину приймають за ціле, а ціле зводять до частини.


Філософія пізнання

І хоча надалі філософи перейшли на прозу, за всіх часів їхні праці найчастіше огортаються у форми художніх творів: діалоги, сповіді, філософські повісті й листи, філософсько-літературні есе, розповіді мандрівників і т.ін. Родинні зв'язки відзначаються у філософії й з іншими видами мистецтва. Так, П.Л.Капіца порівнював її з музикою, а Г.Марсель навіть написав зразок власної музики в одному зі своїх філософських трактатів; експериментував у музичній сфері й Ж.-Ж.Руссо. Але філософія близька не тільки до мистецтва, а й до будь-якої іншої сфери духовної культури людства: політики, моралі, релігії й т.ін.

З політикою та ідеологією її ріднить загострена увага до проблеми облаштованості людського життя. Адже саме у філософії неприйняття існуючих режимів обертається породженням утопічних учень. І не хто інший, як філософ, міцно втримує серед представників усіх наук пальму першості за кількістю гнаних і знедолених. Їх насильно позбавляють життя: через отруєння (Сократ), розкриття вен (Сенека), обезглавлення (Т.Мор), спалення (Дж. Бруно), розстріл (П.А.Флоренський); їх засилають (Н.Г.Чернишевський), висилають (А.И.Герцен), оголошують божевільними (П.Я.Чаадаєв). І коли сьогодні окремі філософи, віддаючи данину моді, повідомляють про деполітизацію та деідеологізацію філософії, вони поривають із загальною філософською традицією.

З мораллю філософію ріднить пильна й зацікавлена увага до проблеми смислу життя, щастя і свободи людини, проблеми морального ставлення особистості до цінностей природи і суспільного життя. А саме на цю сторону справи в історії розвитку предмета філософії звертали пильну увагу такі видатні мислителі, як Сократ, Платон, Аристотель, Боецій, І.Кант, І.Фіхте, Г.Гегель, Ф.Енгельс, В.С.Соловйов і ряд сучасних західних філософів: К.Ясперс, А.Камю. Так, у своєму геніальному творі «Розрада філософією» пізньоримський філософ Боецій, спираючись на вчення Сократа, Платона, Аристотеля, розвиває питання морально-громадянського осмислення буття, місця людини в сучасному їй суспільстві, її відповідальності за свої вчинки і діяльність. У цьому зв'язку Боецій показує, що вчені, які оволоділи філософською істиною, стають мужніми її захисниками і за жодних найжорстокіших випробуваннях долі, навіть перед стратою, не відмовляються від високих принципів людського існування: добра, справедливості, вірного служіння Батьківщині та своєму народу. Так, до засудженого до страти Боеція приходить в образі величної та мудрої жінки Філософія, яка звертається до нього з такими словами:


Розділ 1

«О, мій вихованцю, хіба я можу покинути тебе й не розділити разом з тобою тягар, який на тебе обрушили ті, хто ненавидить саме ім'я моє! Адже не годиться філософії залишати в дорозі безневинного без супроводу, чи мені побоюватись обвинувачень, і чи злякають мене нові наклепи? Невже ти зараз уперше відчув, що за поганих звичаїв мудрість піддається небезпеці?» [2]. Далі наводяться приклади того, що ще в древні часи, ще до Сократа і Платона філософія як вища мудрість зіштовхувалася в битві з дурістю й нерозсудливістю й домагалася перемоги над несправедливістю й оманами юрби. «Тому, – продовжує Боецій, – не повинно викликати здивування те, що в життєвому морі нас тріпають бурі, нас, яким найбільшою мірою властиво викликати невдоволення найгірших (з людей)» [2].

Можна було б ще і ще множити приклади, які доводять тотожність філософії з іншими видами культури, але й зі сказаного ясно, що тільки філософія може бути названа квінтесенцією культури, оскільки вона увібрала в себе найбільш істотні досягнення практично всієї культури, включаючи науку. Вона єдина зберегла, пронесла через всі епохи свій синкретичний (нерозривно цілісний) характер. І ця цілісна природа філософії, що містить у собі єдність науки і культури, якнайкраще відповідає духові нашого часу, новим історичним завданням.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.