Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Бюджет: поняття, значення. Загальний і спеціальний фонди бюджету. Резервний фонд



 

Центральною ланкою фінансової системи держави виступає бюджетна система, що складається з державного та місцевих бюджетів. Роль бюджетів у забезпеченні функціонування дер­жави та територіальних громад складно переоцінити. Саме за рахунок бюджетних надходжень формують відповідні грошові фонди, що фінансово забезпечують виконання державних зав­дань і функцій, функціонування органів державної влади.

Показово, що в XIX ст. видатний учений В. О. Лебедєв бю­джет визначав так — це розпис державних доходів і видатків на певний період часу, який розглянуто законодавчими устано­вами й затверджено верховною владою. Бюджет має бути (на відміну від кошторису) відображенням усього руху фінансово­го управління держави, тобто він має містити в суворій системі всі потреби й всі кошти для їхнього покриття. Цього досягають за рахунок розподілу всіх доходів і видатків на рубрики. На­решті, має бути загальне систематичне зведення їх у вигляді загальних підсумків. Якщо бюджет складено, розглянуто зако­нодавчими установами та затверджено верховною владою, він стає законом фінансового господарства, який має силу на ви­значений термін. З часу прийняття такого закону на всі фінан­сові органи покладають обов'язок збирати державні доходи в тих розмірах, які вказано бюджетом, а з іншого боку — на міністра фінансів покладають обов'язок надавати всім місцям та особам кошти, які визначено їм у бюджеті[1].

Бюджет (от старонормандского bougette — кошель, сумка) —схема доходов и расходов определённого лица (семьи, бизнеса, организации, государства и т. д.), устанавливаемая на определённый период времени, обычно на один год.

 

Бюджет- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Це законодавче визначення (БК).

 

Значення бюджету:

1.економічне;

2.юридичне;

3.політичне.

 

1) Як економічна категорія бюджет є централізованим грошовим фондом, який акумулюєть­ся на рівні певного утворення (держави або територіальної гро­мади) та яким розпоряджається відповідний орган державної влади. Визначення бюджету як сукупності економічних відно­син зовсім не означає його сталості. Певні коригування обов'яз­ково мають місце в бюджетних відносинах як на стадії розроб­ки проекту бюджету (річні зміни доходної або видаткової час­тини бюджету), так і на стадії виконання (наприклад, під час секвестрації — пропорційного скорочення видатків при вико­нанні бюджету). Таким чином, як економічна категорія бюджет охоплює сукупність економічних відносин, які пов'язано з фор­муванням, розподілом, використанням певних централізованих грошових фондів для фінансування завдань державних і адмі­ністративно-територіальних утворень і виконання функцій відпо­відних органів влади[2].

В економічному розумінні: бюджет – це сукупність грошових відносин між державою та іншими суб’єктами бюджетних правовідносин з приводу формування та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів завдяки яким держава виконує свої завдання та функції.

 

2) Відповідний зміст притаманний бюджету і як правовій ка­тегорії. В цьому випадку він становить правовий акт, основ­ний фінансовий план створення, розподілу й використання цен­тралізованого грошового фонду держави або територіальної громади.

Слід також обов'язково розмежовувати поняття бюд­жету (переважно мають на увазі саме економічний бік цієї категорії) та закону (або акту) про бюджет (правовий бік бюджету). Як правовій категорії бюджету притаманно кілька особливостей:

1) бюджет затверджує відповідний представницький орган державної влади[3];

2) термін дії акта, що затверджує відповідний бюджет, дорів­нює бюджетному періоду;

3) бюджет як фінансовий план закріплює юридичні права та обов'язки учасників бюджетних відносин.

За формою прояву бюджет – це основний фінансовий план держави, в якому відображається фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування.

 

Завдяки бюджету можна встановити:

  • пріоритети держави;
  • функції, що здійснює держава;
  • зміст фінансової політики у різних сферах.

 

За матеріальним змістом бюджет – це централізований фонд коштів.

 

У ст. 13 Бюджетного кодексу закладено загальні підстави структури бюджету (незалежно від його рівня), вертикальний і горизонтальний його розподіл. Так, вертикальний розподіл бюд­жету дозволяє вирізнити в його складі загальний і спеціальний фонди, тоді як горизонтальний розподіл визначає склад доходів (ст. 29 — до Державного бюджету, статті 64 — 69 до місцевих) і видатків (статті ЗО, 31 — з Державному бюджету та ст. 70 — з місцевих бюджетів).

 

Складовими частинами бюджету є:

загальний фонд, який включає всі доходи й видатки бюджету, крім тих, які призначено для зарахування до спеціального фонду, а також фінансування загального фонду бюджету. Загальний фонд бюджету забезпечує фінансування основних функцій і завдань держави, територіальних громад, які дещо узагальнено.

спеціальний фонд, що включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень, гранти або дарунки у вартісному обрахунку, одержані на конкрет­ну мету, а також різницю між доходами й видатками спеціального фонду бюджету.

Створення спеціального фонду є заходом щодо підсилення централізованого регулювання коштів бюджетних установ. Пе­релік власних надходжень бюджетних установ визначає Кабі­нет Міністрів і включає плату за послуги, що надають бюд­жетні установи (від господарської або виробничої діяльності, оренди майна тощо), та інші надходження (гранти та дарунки, отримані бюджетними установами; кошти, що отримують бюд­жетні установи на виконання окремих доручень). Вперше ви­ділення в складі Державного бюджету України спеціального фонду було здійснено в 2000 році з метою запровадження каз­начейського обліку та виконання коштів бюджетних уста­нов, які раніше враховували та обліковували поза бюджетом.

Розподіл бюджетів на загальний і спеціальний фонд визначає закон про Державний бюджет. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, місцевого самоврядування, бюджетними установами не припустиме.

 

- У складі бюджету може бути сформовано резервний фонд.Грошові кошти, які в ньому акумульовано, використовують для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру, і їх не могли передбачити під час складання проек­ту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фон­ду бюджету визначає Кабінет Міністрів України. Рішення про виділення коштів із такого фонду приймає відповідно Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування.

В Державному бюджеті України резервний фонд обов'язко­во передбачено. Рішення щодо необхідності створення резерв­ного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Законодавчо закріплено граничний розмір резервного фон­ду: він не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

 

Збалансування доходів і видатків бюджету на стадії плану­вання обумовлює фактичне виконання бюджету. Ідеальний стан бюджетного планування пов'язано зі співпаданням дохідної та видаткової частин бюджету, що є конституційною нормою (див. засади збалансованості бюджету — ст. 95 Конституції України). Але найчастіше такого співпадання не буває й бюд­жетне планування пов'язано з певними відхиленнями, переви­щенням однієї частини бюджету над іншою. Це виражається в дефіциті чи профіциті бюджету.

Дефіцит бюджетувизначе­но Бюджетним кодексом України як перевищення видатків бюджету над його доходами, тоді як профіцитбюджету є пе­ревищенням доходів бюджету над його видатками (ст. 2 Бюд­жетного кодексу).

Прийняття бюджетів з дефіцитом дозволено виключно в разі наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Потрібно враховувати, що прийняття бюджету з дефіцитом передбачає не абсолютну суму дефіциту, а тільки граничну. Тобто, гранич­ний розмір дефіциту передбачає таке перевищення видатків над доходами, під яке є обґрунтовані та дійсні канали покриття.

Шляхами обмеження дефіциту є:

1) встановлення граничних розмірів дефіциту;

2) використання механізму зовнішнього державного кредиту;

3) застосування механізму внутрішнього державного кредиту;

4) емісія грошей.

Проте слід враховувати, що якщо перші три шляхи пов'я­зано з ситуацією, коли боржником виступає держава, яка має певні обов'язки, пов'язані з цим, то емісія грошей пере­кладає тягар боротьби з дефіцитом шляхом росту інфляції на громадян.

Поява «профіциту бюджету» в бюджетному законодавстві України — новина, якої не було до прийняття Бюджетного кодексу.

 

Традиційними шляхами подолання профіциту є:

1) відміна окремого податку чи збору або зменшення ставки податку (збору);

2) погашення основної суми боргу;

3) дострокове погашення відсотків за основною сумою боргу.

 

В ч. 2 ст. 14 Бюджетного кодексу відзначено, що профіцит затверджують виключно з метою погашення основної суми бор­гу. Але профіцит бюджету може виникнути й на стадії виконан­ня бюджету, і кошти від нього можуть використовувати ширше.

 

Бюджетний періоддля всіх бюджетів, що складають бюд­жетну систему, становить один календарний рік, який почи­нається 1 січня кожного року й закінчується 31 грудня того ж року.

Період дії бюджету з 1 січня кожного року до 31 грудня того самого року називається бюджетним періодом. Неприйняття Вер­ховною Радою України Закону про Державний бюджет до 1 січня року не є підставою для зміни бюджетного періоду.

Бюджетний період для Державного бюджету України за особ­ливих обставин може бути інший. Такими особливими обстави­нами є:

1) введення воєнного стану;

2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних або техногенних катастроф.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.