Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Марки бетонної суміші за легкоукладальністю

Марка бетонної суміші за легкоукладальністю

Легкоукладальність – технологічна властивість бетонних сумішей різної консистенції (жорсткої, густої, рідкої), яка характеризує здатність суміші заповнювати форму (або опалобку) та ущільнюватися під час бетонування виробів і конструкцій.

Марка бетонної суміші за легкоукладальністю– умовне позначення ступення рухливості суміші за осадкою конуса (ПІ, П2, П3, П4, П5) і ступення жорсткості (ЖІ, Ж2, Ж3, Ж4) за часом вібрування (в секундах) при випробуванні в стандартному приладі.

Жорсткість бетонної суміші (Ж)– ступінь легкоукладальності бетонної суміші, яка не має рухливості. Характеризується часом вібрації в секундах, потрібним для вирівнювання і ущільнення попередньо сформованого конуса бетонної суміші з викорис­танням приладу для визначення жорсткості (рис. 1). Загальна маса диска, штанги і шайби приладу повинна бути (2750 ± 50) г. Диск має отвори діаметром 10 мм. Прилад встановлюють і жор­стко закріплюють на лабораторному вібростолі, який створює вертикально направлені коливання з частотою (2900 ± 100) ко­ливань за хвилину і амплітудою (0,50 + 0,01) мм. Фланець ци­ліндричного кільця приладу повинен щільно прилягати до по­верхні вібростола, щоб не витікало цементне тісто.

Тривалість вібрування в секун­дах і характеризує жорсткість бетонної суміші.

 

 

 

 

Рис. 1. Прилад для визначення жорсткості бетонної суміші:

1 - форма; 2 - упори; 3 - конус; 4 - лійка; 5 - штанга; б - напрямна втулка; 7 - втулка диска; 8 - металевий диск з шістьма отворами; 9 - штатив; 10 - втулка штатива; 11 - затискач штатива

 

Випробування проводять двічі. Жорсткість бетонної суміші визначають з округленням до 1с як середнє арифметичне двох визначень з однієї проби суміші, які різняться між собою не більш як на 20%. При більшій розбіжності результатів випро­бування повторюють на іншій пробі бетонної суміші.

Залежно від легкоукладальності бетонну суміш за ДСТУ Б В. 2.7-96-2000 поділяють на марки (табл. 1).

 

Марки бетонної суміші за легкоукладальністю

 

Марка Норма легкоукладальності за показником
жорсткості, с рухливості, см
Ж4 31 і більше -
ЖЗ 21...30 -
Ж2 11...20 -
Ж1 5...10 -
ПІ 1...4 4 і менше
П2 - 5...9
ПЗ - 10...15
П4 - 16...20
П5 - 21...25

 

Важкі і легкі бетонні суміші різних марок за легкоукладаль­ністю повинні мати задані показники міцності (клас бетону В), середньої густини для легких бетонів (марка D), морозостій­кості (марка F) і водонепроникності (марка W). Умовне позна­чення бетонної суміші при замовленні повинно складатися із скороченого позначення виду бетонної суміші, ступеня готов­ності, класу або марки за міцністю бетону, марки за легкоукла-дальністю, морозостійкістю, середньою густиною і позначення ДСТУ Б В.2.7-96-2000.

Бетонна суміш готова (БГС) –багатокомпонентна багатофазна полідисперсна система, яку виготовляють, ретельно змішуючи з водою в´яжуче, заповнювачі та добавки.

Бетонна суміш суха (БСС) –виготовлена в бетонозмішувачі однорідна суміш здозованих сухих компонентів – в´яжучого, заповнювачів і мінеральних добавок. БСС пакують у спеціальну тару, доставляють на будівельний майданчик або полігон і в звичайних бетонозмішувачах змішують з водою.

Наприклад, умовне позначення БСГ.Т. В25. ПІ. F200. W4. за ДСТУ Б В.2.7-96-2000 вміщує таку інфор­мацію:

БСГ - бетонна суміш готова,

Т – важка (тяжка),

В25 - клас бето­ну за міцністю на стиск,

ПІ - марка бетонної суміші за летко­укладальністю (рухливістю),

F200 - марка за морозостійкістю;

W4 - марка бетону за водонепроникністю.

Якщо замовляють суху бетонну суміш, то позначення буде БСС. Для легких бетонів указують потрібну середню густину, наприклад р = 1600 кг/м3

 

Чинники, які впливають на легкоукладальність бетонної суміші:

  1. Вид, мінералогічний склад і нормальна густина в’яжучого;
  2. Витрати цементу на 1м3 бетонної суміші;
  3. В/Ц (зі збільшенням В/Ц- легкоукладальність збільшується);
  4. Від співвідношення крупного і дрібного заповнювача;
  5. Від форми зерна заповнювача;
  6. Від складу бетонної суміші;
  7. Від наявності в бетонній суміші хімічних і мінералогічних добавок;
  8. Від температури навколишнього середовища;
  9. Часовий фактор.

 

Розшарування бетонної суміші –технологічна характеристика, яку визначають за показниками водовід ділення і розчиновідділення.

Розшарування важкої бетонної суміші повинно бути не біль­ше ніж 5%, легкої - не більше ніж 10%. Стандартом установле­но обов'язкове застосування добавок для бетонної суміші окре­мих марок. Так, важкі суміші марок ПЗ, П4 і П5 слід готувати тільки з використанням добавок-пластифікаторів, легкі суміші ЖІ і Ж2 - тільки з використанням повітровтягувальних доба­вок, аби уникнути розшарування.

Чинники, які впливають на розшарування бетонної суміші:

  1. Вид та мінералогічний склад і нормальна густина в’яжучого;
  2. В/Ц;
  3. Наявність в бетонній суміші дисперсної фази;
  4. Наявність в бетонній суміші хім.. і мінеральних добавок.

 

Рухливі суміші пластичні за своєю природою (тобто здатні деформуватися без розривів і тріщин), треба тільки зберегти цю властивість до укладання і ущільнення суміші у формі при ви­готовленні виробів. Жорсткі суміші стають рухливими під час ущільнення і змінюють форму внаслідок силових і динамічних дій. Таким чином, головна вимога до бетонної суміші - плас­тичність під час формування - може бути дотримана при вико­ристанні як рухливих, так і жорстких сумішей. Необхідною умовою формування і ущільнення суміші є відповідність пара­метрів використовуваного обладнання технологічним властивос­тям сумішей.

Показники рухливості в сантиметрах по осадці конуса і жор­сткість суміші в секундах є умовними, фізично не обґрунтова­ними величинами, які, як і самі методи, умовно, непрямо ха­рактеризують технологічні властивості бетонної суміші.

Щоб дістати об'єктивні, науково обґрунтовані характерис­тики бетонної суміші, користуються методами реології - науки про процеси деформування і плину речовини. На цій основі в Україні в останні десятиріччя виникло і успішно розвивається нове відгалуження науки - технологічна механіка бетону. В коло її завдань входять дослідження та розрахунок режимів і опти­мальних параметрів технологічних процесів приготування, ущільнення та інших видів обробки бетонної суміші, а також керування її властивостями.

З позицій реології бетонну суміш розглядають як пружно-в'язко-пластичне тіло зі специфічними властивостями. Ці властивості залежать не тільки від складу бетонної суміші, її струк­тури і властивостей її компонентів, а й від характеру та інтен­сивності зовнішніх впливів під час технологічної обробки. Пружні, в'язкі і пластичні властивості проявляються при різ­них станах структури бетонної суміші. Властивості пружного тіла бетонна суміш проявляє тільки при напруженнях, що не перевищують границю текучості, тобто коли структура суміші не порушена. Подальше збільшення напруження викликає руй­нування структури і пластичну деформацію, суміш тече, як рі­дина, в'язкість якої залежить від ступеня руйнування структу­ри. Найменша в'язкість відповідає гранично зруйнованій струк­турі бетонної суміші. Такий стан структури, коли суміш прояв­ляє властивості важкої рідини, є необхідною умовою її ефек­тивного ущільнення і формозмінювання при виготовленні залі­зобетонних виробів.

Чим вище граничне напруження зсуву (структурна міц­ність) бетонної суміші, тим інтенсивнішими повинні бути зов­нішні механічні дії, щоб викликати граничне зруйнування її структури. Високорухливі, литі суміші мають досить низь­кий граничний опір зсуву, для деформування їхньої структу­ри і розпливання достатньо дії сили тяжіння - такі суміші подібні до рідини і легко заповнюють форму. Щоб виклика­ти руйнування структури і пластичний плин малорухливих і жорстких бетонних сумішей, потрібні інтенсивніші статичні (пресування), динамічні (вібрування) або комбіновані меха­нічні дії.

Для аналізу напруженого стану бетонної суміші і вивчення зв'язку між напруженнями і деформаціями під час її техноло­гічної обробки використовують реологічні моделі, які звичай­но складаються з таких трьох елементів:

1) моделі пружного тіла (тіла - Гука) - абсолютно пружної пружини, яка після зняття напруження повертається у вихідне положення;

2) моделі в'язкого тіла (тіло Ньютона, ньютонівська рідина) у вигляді циліндра з рідиною, у який з деяким зазором вставле­но перфорований поршень, що переміщується під дією сили F.

Переміщення відбувається при мінімальних значеннях сили Р зі швидкістю, пропорційною силі; залежність між прикладе­ною зсувною силою і швидкістю плину - пряма, що проходить через початок координат;

3) моделі пластичного тіла (тіла Сен-Венана) у вигляді пло­щини, по якій під дією сили Р через пружину переміщується тіло. Переміщенню перешкоджають сили тертя, і тіло почи­нає рухатися тільки після досягнення певного значення напру­ження т0 - граничного опору зсуву; залежність між прикладе­ною силою Р і швидкістю зсуву також пряма, але вона не прохо­дить через початок координат - на осі напружень відсікає відрі­зок, який відповідає значенню граничного зсуву середовища.

 

Властивості бетонної суміші після її приготування зміню­ються з часом у зв'язку з процесами гідратації і структуроутво­рення в'яжучого - суміш поступово густішає. На кінетику цих процесів, крім фактора часу впливають вид і особливості міне­ралогічного складу в'яжучого, водоцементне відношення, на­явність у складі суміші хімічних речовин, зокрема добавок ПАР, температура навколишнього середовища тощо.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.