Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Загальні принципи регулювання сімейних відносин.



Сімейні відносини регулюються СК України та іншими нормативно-правови­ми актами. Крім того, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовле­ністю (договором) між їх учасниками.

Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємни­цю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопус­тимості свавільного втручання у сімейне життя.


12. Законодавство про шлюб та сім'ю

Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічно­го та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовни­ми та іншими ознаками.

Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непра­цездатних членів сім'ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

12.3. Здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов'язків. Захист сімейних прав та інтересів. Проваджен­ня адвокатом справ, що випливають із сімейних відносин.

Сімейні права і обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не мо­жуть бути передані іншій особі.

Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Сімейні права недієздатної особи здійснює її опікун. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припи­няється у зв'язку з неможливістю його виконання. Майновий обов'язок недіє­здатної особи за її рахунок виконує опікун.

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається та­кою, що ухиляється від його виконання.

Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.

Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімей­них прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами.

СК України встановлює гарантії захисту сімейних прав та інтересів. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпо­середнє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено С К України або договором.


У випадках, передбачених СК України, особа має право на попереднє звер­нення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протя­гом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку коли при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити проку­рора та у семиденний строк після постановления рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування при­пиняє розгляд поданої йому заяви, а якщо звернення до суду відбулося вже після ви­несення рішення органом опіки і піклування — виконання рішення припиняється.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, її місця проживання, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживан­ня дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недо­статньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

12.4. Шлюб9 його укладення та розірвання. Права та обов'язки подружжя. Провадження справу пов'язаних Ь розірванням шлюбу.

СК України визначає шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрова­ний у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років. Осо­би, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

З цього правила є виняток: за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.


Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Повторний шлюб можливий лише після припинення попереднього шлюбу.

СК України закріплює певні обмеження щодо укладення шлюбу між певними категоріями осіб. Так, у шлюбі між собою не можуть перебувати:

—особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

—рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сес­три, які мають спільних батьків, неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);

—двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

—усиновлювач та усиновлена ним дитина.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною уси-новлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усинов­лені ним. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути за­реєстровано лише в разі скасування усиновлення.

СК України передбачений порядок державної реєстрації шлюбу. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу проводиться уро­чисто і засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Заява про реєстрацію шлюбу особисто подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

СК України передбачає необхідність взаємної обізнаності осіб, які подали за­яву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Такий порядок встановлює Кабінет Міністрів України. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими. Зару­чини не створюють обов'язку вступу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, амо­ральною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержа­ла подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дару-вальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.