Являє собою прямокутний залізобетонний резервуар, обладнаний пристроями для водозабору та водо розподілу, а також для видалення осаду. Продуктивність – 30 – 50 тис м3/добу при видаленні коагульованих частинок і будь – яка при видаленні не коагульованих частинок.
Сумарну площу відстійника S (м2) з торцевим збиранням води визначають за формулою:
S =
де Q – витрати стічної води, м3/год;
v0 – швидкість осадження завислих часточок, мм/с;
a – коефіцієнт, що враховує вплив вертикальної складової швидкості потоку. Його визначають за виразом:
a =
де vcep = kv0
З експериментальних досліджень визначають:
v0 = voc
де vос – швидкість осадження завислих часток, мм/с;
hB – висота шару води в циліндрі відстійника, мм;
hO - товщина шару осаду в циліндрі, мм.
Коефіцієнт k вибирають на основі відношення довжини відстійника L до його глибини Н:
L/H
k
7,5
13,5
б)
вертикальний відстійник
1 – труба для підведення стічної води; 2 – сопла; 3 – водоворотна камера для утворення пластівців; 4 – труба для відведення води з відстійника; 5 – корпус відстійника; 6 – зона осадження; 7 – зона накопичення і ущільнення осаду; 8 – скидна труба; 9 - гаситель
Вертикальні відстійники застосовують при реагентних методах очищення води. Їх продуктивність – 3000 м3/добу за каламутності вихідної води не більше 2500 мг/дм3. Вони являють собою круглі або квадратні в перерізі залізобетонні резервуари з центральною циліндричною трубою і конічною або пірамідальною нижньою частиною.
Швидкість руху води у відстійнику – vр = 0,5 – 0,6 мм/с; напрям руху – знизу вгору.
Площа живого перерізу вертикального відстійника SB дорівнює сумі площ камери утворення пластівців (SKП) і зони осадження (Sзо):
SB = SKП + Sзо
Площу водоворотної камери утворення пластівців визначають за формулою:
SKП =
Де τ – час перебування води в камері утворення пластівців, який приймається таким, що дорівнює 0,25 – 0,33 год;
Н – висота камери утворення пластівців, що дорівнює 3,5 – 4,5 м;
N – розрахункове число відстійників на станції.
Відношення діаметра відстійника до висоти зони осадження повинно становити 1 – 1,5.
Площу зони осадження визначають за формулою:
Sзо = β
де vр - швидкість руху води у відстійнику – 0,5 – 0,6 мм/с;
β – коефіцієнт об’ємного використання відстійника, який дорівнює 1,3 при D/H = 1 і 1,5 при D/H = 1,5.
в) радіальний відстійник
Є різновидом горизонтального і застосовується для прояснення води, що містить понад 2 г/дм3 завислих речовин. Являє собою округлий резервуар, обладнаний трубопроводом, що підводить і відводить воду, водозбірним і водорозподільчим пристроями, а також обертовими фермами зі скребками для видалення осаду.
Пісковловлювачі є горизонтальними і вертикальними. Використовуються для виділення мінеральних та органічних завислих частинок.
Горизонтальні пісковловлювачі є резервуарами прямокутного або трапецієподібного поперечного перерізу, швидкість руху стічної води в них не повинна перевищувати 0,3 м/с; продуктивність горизонтальних пісковловлювачів – 1400 – 70000 м3/добу.
Вертикальні пісковловлювачі мають прямокутний або круглий поперечний переріз, стічні води рухаються в них вертикальним висхідним потоком зі швидкістю в межах 0,05 м/с.
Освітлювачі використовують для очищення природних вод і попереднього освітлення стічних вод. Найбільшого поширення набули освітлювачі із завислим шаром осаду, через який пропускають воду, попередньо оброблену коагулянтом. Конструкції освітлювачів можуть бути різними і розрізняються за:
§ формою робочої камери;
§ наявністю або відсутністю дірчастого дна під шаром завислого осаду;
§ способом видалення надлишкового осаду
§ конструкцією і місцем розташування осадоущільнювачів.