Правовий режим державних цільових позабюджетних фондів

На відміну від державних цільових бюджетних фондів, державні цільові позабюджетні фонди створюються поза межами бюджетів усіх рівнів і, таким чином, є самостійною ланкою фінансової системи країни.

Історично позабюджетні фонди створювались двома шляхами: 1) виділення з бюджету певних, особливо важливих видатків і створення спеціальних фондів для їх фінансування; 2) формування фондів з власними джерелами доходів.

У 1990-х рр. в Україні інститут позабюджетних фондів отримав досить широке використання для фінансування додаткових видатків у різних сферах діяльності, особливо багато їх було створено на місцях за ініціативою місцевих органів виконавчої влади.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні, було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 р.) та рекомендації Міжнародної організації праці № 67 щодо забезпечення доходу (1944 р.).

На виконання зазначених Основ та Законів Україні “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” були створені чотири централізовані цільові позабюджетні фонди:

1) Пенсійний фонд України;

2) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (правонаступник Фонду сприяння зайнятості населення);

3) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

4) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З назв фондів видно, що за цільовим призначенням вони є соціальними, оскільки мають соціальну спрямованість. Крім того, відповідно до перелічених вище законів, кошти цих фондів не є державною чи комунальною власністю.

Відповідно до Бюджетного кодексу України (статті 5 та 29), перелічені фонди не є складовою бюджетної системи та не входять до Державного бюджету України чи бюджетів органів місцевого самоврядування. Проте вищенаведені фонди є централізованими фондами коштів держави.

Безумовно, серед фондів загальнообов’язкового соціального страхування особливе місце посідає Пенсійний фонд України. До перетворення в неприбуткову самоврядну організацію він є органом державного управління. Три інші фонди загальнообов’язкового соціального страхування, які є юридичними особами, не належать ні до органів державного управління, ні до органів місцевого самоврядування. Вони мають свої органи управління – правління, які утворюються на паритетних засадах з представників держави, застрахованих осіб та роботодавців (по 15 осіб від кожної сторони).

Ще одним соціальним фондом, що належить до позабюджетних цільових фондів та має соціальну спрямованість (однак не є фондом соціального страхування), є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Кошти цього Фонду є державною власністю. Цей Фонд був створений в Україні у 2002 р. на підставі Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до зазначеного Закону, цей Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а також є економічно самостійним. Формується Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок обов’язкових відрахувань комерційних банків відповідно до законодавства України. Кошти цього Фонду не включаються до Державного бюджету України.

Тобто цей Фонд є новим публічним фондом грошових ресурсів соціального призначення, що належить до державних позабюджетних цільових фондів.

За допомогою державних позабюджетних цільових фондів вирішуються важливі соціальні завдання: соціальний захист населення; підвищення життєвого рівня населення; збереження та покращання здоров’я населення; соціальна орієнтація безробітного населення; надання соціальних послуг населенню.

Механізм формування централізованих позабюджетних цільових фондів регламентується державою в спеціальних законодавчих актах шляхом встановлення: джерел формування фінансових ресурсів фондів; кола платників страхових внесків; ставок зборів; порядку сплати та контролю за надходженнями страхових внесків тощо.

При цьому наявність позабюджетних фондів не суперечить єдності бюджетної системи України. Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, а єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності, тому існування відокремлених позабюджетних цільових фондів не порушує єдності бюджетної системи.

Позабюджетні фонди мають самостійне значення, джерела формування їх відокремлені від джерел державного і місцевих бюджетів. Ці фонди існують паралельно з державним та місцевими бюджетами і є додатковими можливостями з організації фінансових ресурсів держави на певні цілі.

Основними рисами правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів є:

1) централізовані позабюджетні цільові фонди займають особливе місце у фінансовій системі держави (вони не входять до складу бюджетів і, таким чином, є самостійною ланкою фінансової системи); створені органами влади та мають чітке цільове спрямування; вони є самостійними фінансово-кредитними установами;

2) централізовані позабюджетні цільові фонди є юридичними особами та мають однотипну організаційну систему управління;

3) мають чітко визначені джерела формування коштів; формуються в основному за рахунок обов’язкових відрахувань (страхові внески) юридичних та фізичних осіб (ставки страхових внесків встановлюються державою і є обов’язковими), а також можуть формуватися за рахунок коштів державного бюджету;

4) централізовані позабюджетні цільові фонди мають чітко визначені напрями фінансування (виплата пенсій, допомог тощо), для забезпечення яких вони створювались; підтвердженням цього є наявність у фінансово-правовому статусі централізованих позабюджетних цільових фондів заборони на використання грошових коштів фондів для фінансування заходів, не передбачених цілями діяльності фонду;

5) особливістю фінансово-правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів є їх невключення до складу бюджетів всіх рівнів, а також інших фондів, і, як наслідок, неможливість вилучення грошових коштів фондів у дохід Державного бюджету України чи на цілі не передбачені законом;

6) централізовані позабюджетні цільові фонди здійснюють фінансову діяльність на підставі кошторисів; проекти кошторисів централізованих позабюджетних фондів складаються їх органами управління й передаються на розгляд Верховній Раді України одночасно з Державним бюджетом на один бюджетний період;

7) централізовані позабюджетні цільові фонди мають контрольно-владні повноваження з контролю за своєчасністю та повнотою сплати платниками страхових внесків. Контроль за виконанням кошторисів фондів здійснюють органи, що забезпечують контроль за виконанням Державного бюджету. Їх діяльність контролює Рахункова палата, а виконання передано Державному казначейству України (крім Пенсійного фонду України);

8) централізовані позабюджетні цільові фонди здійснюють свою діяльність по всій території України.

У своїй діяльності централізовані позабюджетні цільові фонди проходять три основні стадії:

- мобілізація грошових ресурсів;

- розподіл та перерозподіл ресурсів фонду;

- витрачання фінансових ресурсів фонду.

Централізовані позабюджетні цільові фонди є самостійними фінансово-кредитними установами. Однак ця самостійність інша, ніж в інших юридичних осіб – державних, кооперативних, акціонерних та приватних організацій. Позабюджетні фонди здійснюють мобілізацію й використання ресурсів фондів у розмірах і на цілі, передбачені державою в положеннях про ці фонди. Держава визначає рівень страхових платежів, за її рішенням змінюється структура та рівень грошових виплат із соціальних фондів.

Централізовані позабюджетні цільові фонди є самостійними юридичними особами, що беруть участь у цивільному обороті та здійснюють фінансування соціальної сфери в багатьох випадках у межах договірних відносин, отже, при виконанні бюджетів централізованих позабюджетних цільових фондів можуть виникати й цивільно-правові відносини.

У процесі діяльності фондів виникають і управлінські відносини, що регулюються адміністративно-правовими нормами (наприклад, відносини з прийняття фондами нормативних актів або відносини, що виникають при притягненні до адміністративної відповідальності, та ін.).

Однак домінуючим фактором у правовому регулюванні відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів централізованих позабюджетних фондів, є те, що вони:

1) складаються у сфері фінансової діяльності держави та мають публічний характер;

2) реалізуються в процесі руху (формування, розподілу й використання) грошових фондів публічного характеру, тобто мають розподільний характер;

3) об’єктом відносин є грошові фонди держави;

4) передбачають виключну роль держави в цих відносинах.

Також важливим критерієм є те, що централізовані позабюджетні цільові фонди є частиною фінансової системи країни.

Відповідно до Положення “Про Пенсійний фонд України”, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування витрат на виплату пенсії, допомоги на поховання пенсіонерів, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Пенсійний фонд України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки (у тому числі валютний) в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, основними завданнями Пенсійного фонду є:

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

- ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Законодавством закріплено, що рішення Пенсійного фонду України, прийняті в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності та громадянами.

Відповідно до зазначеного вище Положення, Пенсійний фонд України виконує такі функції:

1) бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного й соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

2) планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект кошторису Пенсійного фонду України та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання кошторису Пенсійного фонду України;

3) прогнозує й моделює надходження коштів до кошторису Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат;

4) розробляє та в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

5) організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо:

- забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення;

- повного та своєчасного обліку платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших надходжень до кошторису Пенсійного фонду України відповідно до законодавства;

- стягнення в передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

- призначення й виплати пенсій;

- забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

- проведення перевірок правильності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

- обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності;

6) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України;

7) здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між регіонами з метою забезпечення фінансування виплат пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів;

8) організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації в системі Пенсійного фонду України;

9) забезпечує проведення тендеру для визначення організацій, які здійснюватимуть виплату та доставку пенсій;

10) здійснює відповідно до законодавства та міжнародних договорів України переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні;

11) співпрацює в межах своєї компетенції з міжнародними організаціями, організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення, готує пропозиції та бере участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів України у цій сфері;

12) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми та методи роботи;

13) інформує громадськість про свою діяльність;

14) здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном, що перебуває в державній власності;

15) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Крім того, Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Відповідно до чинного законодавства України, Пенсійний фонд України має право:

1) отримувати безкоштовно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, і від фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ним функцій, передбачених законодавством;

2) проводити планові, а також у передбачених законодавством випадках позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки й відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;

3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду України й порядок їх використання;

4) вилучати в установленому законодавством порядку в підприємств, установ, організацій і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності документи, що підтверджують приховування (заниження) розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання коштів Пенсійного фонду України;

5) порушувати відповідно до законодавства справу про банкрутство підприємства, установи, організації або вносити пропозиції щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в разі систематичної несплати ними страхових внесків;

6) застосовувати фінансові санкції, передбачені законом;

7) стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків;

8) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

9) укладати договори про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

10) одержувати кредити в установах банків;

11) здійснювати інші права, передбачені законодавством.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Голова правління Пенсійного фонду України і його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України в установленому порядку.

Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

2) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект річного бюджету Пенсійного фонду України і звіт про його виконання;

3) у межах своєї компетенції приймає постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

4) заслуховує звіт про діяльність головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, розглядає результати перевірок і ревізій їх роботи;

5) затверджує положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах;

6) за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями призначає на посаду і звільняє з посади начальників головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

7) затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, що перебувають в управлінні Пенсійного фонду України, контролює їх додержання;

8) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

До виключної компетенції Голови правління Пенсійного фонду України належать такі функції:

1) забезпечення виконання рішень правління Пенсійного фонду України;

2) розпорядження в межах своєї компетенції коштами Пенсійного фонду України;

3) підписання документів від імені Пенсійного фонду України;

4) представлення Пенсійного фонду України в органах державної влади, об'єднаннях громадян, іноземних і міжнародних організаціях;

5) персональна відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Пенсійний фонд України завдань;

6) здійснення розподілу обов'язків між заступниками Голови правління Пенсійного фонду України і визначення ступеня їх відповідальності, а також відповідальності керівників структурних підрозділів центрального апарату Пенсійного фонду України;

7) призначення на посаду та звільнення з посади в установленому порядку працівників центрального апарату Пенсійного фонду України, заступників начальників головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

8) затвердження відповідно до кошторису Пенсійного фонду України штатних розписів та кошторисів видатків на утримання головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

9) видання наказів з питань, не віднесених до компетенції правління Пенсійного фонду України.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» після перетворення Пенсійного фонду України на неприбуткову самоврядну організацію (тобто з 1 січня 2009 р.) передбачається новий підхід до управління Пенсійним фондом України. Управління Пенсійним фондом буде здійснюватись на основі паритетності представниками держави, застрахованих осіб і роботодавців. Органами управління Пенсійного фонду будуть правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду України. Виконавча дирекція Пенсійного фонду та підвідомчі їй територіальні органи будуть постійно діючими виконавчими органами правління Пенсійного фонду, що будуть організовувати та забезпечувати виконання рішень правління.

Пенсійний фонд здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Регіональні управління відіграють важливу роль у системі органів Пенсійного фонду. Обсяг їх повноважень залежить від завдань, що стоять перед ними.

Завдання головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та завдання управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах багато в чому збігаються. Основними з них є:

- забезпечення призначення й виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства;

- ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій;

- забезпечення функціонування автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Основним завданням виключно головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є: забезпечення у відповідному регіоні збирання та акумулювання страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (далі страхові внески) й інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; а основними завданнями виключно управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах є – облік платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, збирання й акумулювання в районі (місті) страхових внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до зазначених вище основних завдань головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах здійснюють деякі однакові функції, відмінність полягає лише в масштабах діяльності. Це:

1) забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами вимог законодавства про державне соціальне страхування стосовно пенсійного забезпечення;

2) планування відповідно у регіоні чи в районі (місті) доходів та видатків коштів Фонду;

3) у межах своєї компетенції забезпечення виконання бюджету Фонду;

4) організація підготовки й підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та поширення прогресивних форм і методів роботи;

5) інформування громадськості про свою діяльність, здійснення роз’яснювальної роботи серед населення;

6) у межах своєї компетенції розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду;

7) взаємодія з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами суду, прокуратури, іншими правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями з питань діяльності Фонду;

8) виконання інших функції, передбачених чинним законодавством.

До виключної компетенції головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі входить:

- організація роботи підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах у містах щодо: повного і своєчасного обліку платників страхових внесків та інших платежів до бюджету Фонду відповідно до законодавства; здійснення перевірок правильності нарахування та сплати страхових внесків; цільового використання коштів Фонду; правильності та своєчасності призначення (перерахунку) і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат;

- забезпечення призначення, перерахунку й виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до законодавства;

- забезпечення повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду, здійснює із цією метою перерозподіл коштів між районами (містами);

- організація первинного бухгалтерського обліку та звітності в підвідомчих районних, міських і районних у містах управліннях Фонду, отримання в установленому порядку статистичної й бухгалтерської звітності, складання зведених бухгалтерських звітів та балансів, забезпечення своєчасного їх подання відповідним органам;

- контроль за процесами здійснення комплексу заходів забезпечення впровадження та експлуатації системи персоніфікованого обліку відомостей у регіоні;

- надання підвідомчим районним, міським і районним у містах управлінням Фонду допомоги у вирішенні питань матеріально-технічного забезпечення;

- узагальнення та аналіз результатів роботи управління, підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах у містах, внесення відповідних пропозицій правлінню Фонду.

Виключно районні (міські, районні у містах) управління Пенсійного фонду України виконують такі функції:

- призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства;

- здійснюють реєстрацію та ведуть облік платників страхових внесків, забезпечують надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду;

- контролюють надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирають у встановленому порядку відповідну звітність, проводять планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату та доставку пенсій;

- забезпечують ведення бухгалтерського обліку з виконання бюджету, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складають і в установленому порядку подають затверджену звітність регіональному управлінню Фонду;

- здійснюють комплекс заходів забезпечення впровадження та експлуатації в системі персоніфікованого обліку відомостей у районі (місті);

- здійснюють упровадження автоматизованих робочих місць, автоматизовану обробку інформації;

- узагальнюють та аналізують результати роботи управління, вносять відповідні пропозиції регіональному управлінню Фонду.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій, згідно із законодавством України, створюється Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Фонд соціального страхування на випадок безробіття був зареєстрований при Міністерстві праці і соціальної політики у 1996 р. Цей Фонд є правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення, що був створений на виконання Закону Української РСР “Про зайнятість населення” (від 1 березня 1991 р.).

Правові засади діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття визначені Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Законом України “Про зайнятість населення”, Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” та Статутом Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із законодавством України, гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є держава.

Статут Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття визначає такі основні напрями його діяльності:

- збір та акумуляція страхових внесків;

- контроль за надходженням страхових внесків;

- контроль за використанням коштів;

- виплата матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з настанням страхового випадку: тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні, – та надання соціальних послуг;

- часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ та організацій, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми (утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільне обслуговування) у порядку, визначеному правлінням Фонду.

Відповідно до вимог чинного законодавства, управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Управління Фондом здійснюють правління Фонду (до складу якого входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та працедавців, які виконують свої обов’язки на громадських засадах) та виконавча дирекція.

На підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» правління Фонду наділене такими повноваженнями:

- спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання Фонду;

- затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду, у тому числі виконавчої дирекції Фонду;

- обирає голову правління Фонду та його заступників;

- розглядає кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників та дає згоду на їх призначення в установленому порядку;

- дає згоду на звільнення в установленому порядку керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а в разі порушення ними законодавства чи статуту – вносить обов'язкове для врахування обґрунтоване подання про звільнення;

- затверджує бюджет Фонду на поточний рік після встановлення Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його виконання;

- затверджує порядок використання коштів з окремих видатків бюджету Фонду;

- вирішує поточні питання щодо формування та використання резерву коштів Фонду;

- вносить Кабінету Міністрів України пропозиції про розмір страхових внесків для подання в установленому порядку Верховній Раді України на затвердження;

- вирішує інші питання діяльності Фонду відповідно до його статуту.

Очолює правління Фонду голова, який обирається на першому засіданні з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які разом з головою представляють сторони.

До виключної компетенції голови правління належать:

- скликання та ведення засідань правління;

- забезпечення дотримання регламенту засідань правління;

- підписання прийнятих правлінням постанов, засвідчуючи цим відповідність їх змісту прийнятим правлінням рішень;

- контролювання виконання рішень правління;

- повідомлення Наглядової ради Фонду та органу державного нагляду в разі неприйняття правлінням Фонду, у встановлені законодавством терміни, рішень щодо визначення розмірів страхових внесків та затвердження річного бюджету Фонду;

- визначення та розподіл обов’язків між заступниками, контролювання їх виконання;

- не рідше одного разу на рік звітування про виконання своїх повноважень перед правлінням;

- звітування на першому засіданні нового складу правління про результати діяльності Фонду за період роботи правління Фонду та окреслення найголовніших перспективних та поточних питань його діяльності.

Виконавчим органом правління Фонду є Виконавча дирекція. Вона є постійно діючим виконавчим органом Фонду, що організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції виконавчої дирекції Фонду покладені на органи державної служби зайнятості, систему яких складають: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Центральним органом виконавчої дирекції в системі робочих органів виконавчої дирекції Фонду є Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості. Структура виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів визначена Постановою правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття «Про структуру та чисельність виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочих органів» від 6.02.2001 року.

Керівником виконавчої дирекції Фонду є директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.

Повноваженнями виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів є:

1) ведення реєстру платників страхових внесків;

2) здійснення збору страхових внесків;

3) здійснення оперативного розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;

4) виплачення забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених законодавством;

5) здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття;

6) представлення інтересів Фонду в судових та інших органах;

7) представлення Фонду у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;

8) підготовка та подання на розгляд правління Фонду:

- пропозицій щодо вдосконалення законодавства про обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

- пропозицій щодо розміру страхових внесків на наступний рік;

- проекту бюджету та звіту про виконання бюджету Фонду;

- пропозицій щодо розміру резерву коштів Фонду;

- звіту про діяльність.

Правління Фонду здійснює контроль за діяльністю виконавчої дирекції шляхом:

а) щорічного, а також у разі потреби, аналізу звітів виконавчої дирекції про виконання покладених на неї функцій Фонду;

б) заслуховування керівника виконавчої дирекції та керівників робочих органів про результати діяльності;

в) щоквартального аналізу звітів виконавчої дирекції щодо виконання бюджету;

г) участі членів правління в перевірках діяльності виконавчої дирекції Фонду;

д) розгляду матеріалів ревізій та перевірок діяльності виконавчої дирекції;

е) призначення аудиторських перевірок.

Нагляд за діяльністю Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснює наглядова рада, яка контролює виконання Фондом статутних завдань та цільове використання ним коштів.

Для здійснення своїх функцій Фонд повинен мати відповідні грошові ресурси. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що регулює діяльність Фонду, передбачає, що кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття України не включаються до складу Державного бюджету України. Стаття 16 Закону передбачає конкретні джерелами формування коштів Фонду:

- страхові внески страхувальників – працедавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених зазначеним Законом та іншими законодавчими актами;

- асигнування державного бюджету;

- суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до вказаного Закону та Закону України “Про зайнятість населення”, інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених, відповідно до зазначеного вище Закону, на посадових осіб та громадян за такі порушення;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

- інші надходження відповідно до законодавства України.

Напрями використання коштів Фонду також визначені ст. 16 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, відповідно до якої вони спрямовуються на:

- виплату забезпечення та надання соціальних послуг, встановлених законодавством;

- відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з довгостроковим виходом на пенсію осіб;

- фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду і її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

- створення резерву коштів Фонду.

Законодавство України передбачає, що видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться в першочерговому порядку.

Згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», видами забезпечення на випадок безробіття є:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утримані;

- допомога на поховання в разі смерті безробітного або особи, яка перебуває на його утриманні.

Відповідно до зазначеного вище Закону України та Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, платниками страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є працедавці та наймані працівники. На добровільних засадах можуть взяти участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття:

- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

- фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю;

- фізичні особи, які виконують роботи (послуги) за цивільно-правовими угодами.

Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Відповідно до Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”, встановлено такий розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

- для працедавців – 1,6 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

- для найманих працівників – 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Як бачимо, розмір внесків у Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття встановлений єдиний для працедавців – 1,6 відсотка фактичних витрат на оплату праці та для найманих працівників – 0,5 відсотка заробітної плати.

Стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" визначає, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах уповноваженого банку, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, штамп, бланки, а також власну символіку, що затверджується правлінням Фонду.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Статутом Фонду та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.

Відповідно до Статуту, напрямами діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є:

- організаційно-управлінські заходи з виконання завдань, покладених на Фонд;

- керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

- збір і акумуляція страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, що надаються Фондом;

- матеріальне забезпечення (надання допомоги) застрахованим особам у зв'язку з настанням страхового випадку: тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, народження дитини, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні;

- забезпечення в межах асигнувань, установлених на ці цілі бюджетом Фонду, оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам, членам їх сімей і студентам за наявності медичних показань, до дитячих оздоровчих закладів);

- часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ та організацій, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми (утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільне обслуговування) у порядку, визначеному правлінням Фонду.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не може проводити будь-яку діяльність, крім передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

Управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавчі дирекції відповідних відділень Фонду.

До складу правління Фонду включаються по 15 представників від держави, роботодавців та застрахованих осіб, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно. Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління.

Відповідно до законодавства України, правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виконує такі функції:

1) спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду, правлінь і виконавчих дирекцій відділень Фонду;

2) визначає поточні та перспективні завдання Фонду;

3) затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду;

4) подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення розміру внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

5) визначає за погодженням з Національним банком України порядок надходження та обліку коштів Фонду, приймає рішення з цього питання та порядку витрачання коштів Фонду;

6) затверджує Інструкцію про порядок складання та виконання бюджету Фонду;

7) розглядає та затверджує річний бюджет Фонду і звіт про його виконання, а також річні бюджети відділень Фонду та звіти про їх виконання;

8) визначає порядок фінансування та умови надання путівок на санаторно-курортне лікування й оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих);

9) здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження й використання, розглядає матеріали ревізій та перевірок за коштами Фонду;

10) вирішує питання щодо формування та використання резерву коштів для забезпечення фінансової стабільності Фонду в сумі, необхідній для фінансування матеріального забезпечення в розрахунку на місяць;

11) обирає та звільняє голову правління Фонду та його заступників;

12) розглядає кандидатури й затверджує на посадах директора виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а також приймає рішення про їх звільнення;

13) затверджує структуру органів Фонду, чисельність їх працівників, умови оплати праці та адміністративно-господарські витрати Фонду;

14) представляє Фонд у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту громадян, а також органами соціального страхування зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;

15) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду;

16) затверджує положення про відділення Фонду, виконавчу дирекцію Фонду та виконавчі дирекції відділень Фонду;

17) затверджує Статут Фонду і вносить пропозиції щодо змін та доповнень до нього;

18) утворює постійні комісії правління Фонду та затверджує Положення про них;

19) за поданням відділень Фонду з урахуванням пропозицій по галузях щорічно розглядає та затверджує програми (у розрізі регіонів) щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей та їх кошторис;

20) за поданням виконавчої дирекції Фонду затверджує план розподілу путівок на санаторно-курортне лікування застрахованих і членів їх сімей;

21) затверджує положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації;

22) визначає порядок складання та виконання бюджету Фонду, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності за коштами Фонду;

23) встановлює розмір допомоги при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги на поховання;

24) виконує інші функції, які не суперечать законодавству.

Очолює правління його Голова. Він обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Компетенцією Голови правління Фонду є:

- скликання та ведення засідання правління;

- забезпечення дотримання Регламенту роботи правління;

- підписання прийнятих правлінням Фонду постанов;

- визначення та розподіл обов'язків між заступниками, контроль за їх виконанням;

- повідомлення Наглядової раду та органу державного нагляду в разі неприйняття правлінням Фонду в установлені терміни рішення щодо визначення розмірів страхових внесків та затвердження річного бюджету Фонду;

- звітування на спільному засіданні Наглядової ради та правління Фонду після закінчення строку його повноважень;

- виконання інших функцій за рішенням правління Фонду.

Виконавчим органом правління Фонду є виконавча дирекція Фонду, яка забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах і порядку, визначеному цим Статутом та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується правлінням Фонду.

Виконавчу дирекцію Фонду очолює директор, який має трьох заступників, у тому числі одного першого. Директор виконавчої дирекції Фонду і його заступники призначаються та звільняються з посад правлінням Фонду.

Виконавча дирекція Фонду:

1) забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, інших надходжень до бюджету Фонду;

2) здійснює заходи, що забезпечують фінансову стабільність Фонду та оперативне розпорядження страховими коштами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду;

3) здійснює матеріальне забезпечення та надання соціальних послуг згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням";

4) укладає договори із санаторно-курортними закладами на придбання в них путівок на підставі плану їх розподілу, затвердженого правлінням Фонду;

5) здійснює контроль за правильністю нарахування, своєчасною та повною сплатою страхових внесків, правильним і цільовим використанням коштів Фонду;

6) здійснює контроль за обґрунтованістю видачі та продовження листків непрацездатності закладами охорони здоров'я й санаторно-курортними закладами, незалежно від форм власності;

7) накладає фінансові санкції та адміністративні штрафи у випадках, передбачених чинним законодавством;

8) організовує і проводить навчання працівників органів Фонду, санаторіїв-профілакторіїв та страхового активу (голів комісій, бухгалтерів та ін.);

9) надає правову допомогу страхувальникам та застрахованим особам з питань оплати листків непрацездатності, виплат при народженні дитини, догляду за нею, на поховання, а також санаторно-курортного лікування та оздоровлення;

10) представляє інтереси страховика в судових та інших органах;

11) готує й подає на розгляд правління:

- пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік;

- пропозиції щодо розмірів допомоги при народженні дитини та догляду за нею, на поховання;

- пропозиції щодо створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення;

- проект бюджету Фонду та звіт про його виконання;

- звіт про діяльність виконавчої дирекції Фонду;

- проекти нормативно-правових актів Фонду;

- пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

- пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду;

12) виконує інші функції відповідно до Положення про виконавчу дирекцію Фонду.

В Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавчі дирекції відповідних відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відділення Фонду є юридичними особами. Правління відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності створюється на паритетних засадах з представників держави, застрахованих осіб і роботодавців. До складу правління відділення Фонду включаються від кожної сторони по 7 представників, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Правління відділення Фонду здійснює свою діяльність згідно з Положенням про відділення Фонду, що затверджується правлінням Фонду.

Порядок формування, права, обов’язки та відповідальність правління відділення Фонду визначені розділом ІV Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до якого повноваженнями правління відділення Фонду є:

- визначення поточних завдань відділення Фонду і звітування перед правлінням Фонду про свою діяльність;

- розгляд і затвердження річного бюджету відділення Фонду та звіту про його виконання в порядку, затвердженому правлінням Фонду, організація роботи з виконання бюджету;

- щорічний розгляд з урахуванням пропозицій галузей програми і кошторису (у розрізі регіонів) щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб та членів їх сімей, студентів, що включає заходи щодо санаторно-курортного лікування, оздоровлення в санаторіях-профілакторіях, пансіонатах, дитячих оздоровчих таборах, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, позашкільне обслуговування;

- представлення відділення Фонду у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту застрахованих осіб;

- здійснення інших функцій, передбачених положенням про відділення Фонду, які не суперечать законодавству.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень є виконавчі дирекції відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, у містах Києві і Севастополі. У районах і містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення за рішенням і в порядку, встановленому правлінням Фонду, можуть створюватися виконавчі дирекції або уповноважені представники відділень Фонду.

Виконавчі дирекції відділень Фонду підзвітні правлінням відділень Фонду й виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених цим Статутом і Положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду, що затверджується правлінням Фонду.

Керівників виконавчих дирекцій відділень Фонду призначає та звільняє директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням відділення Фонду. Директор виконавчої дирекції відділення Фонду входить до складу правління відділення Фонду з правом дорадчого голосу.

Виконавча дирекція відділення Фонду виконує такі функції:

1) веде реєстр платників страхових внесків;

2) забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, у межах повноважень виконавчої дирекції відділення Фонду;

3) здійснює заходи, що забезпечують фінансову стабільність Фонду та відділення Фонду, оперативне розпорядження страховими коштами в межах затвердженого бюджету відділення Фонду;

4) здійснює матеріальне забезпечення та надання соціальних послуг згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням";

5) здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною та повною сплатою страхових внесків, правильним і цільовим використанням коштів Фонду;

6) здійснює контроль за обґрунтованістю видачі та продовження листків непрацездатності закладами охорони здоров'я і санаторно-курортними закладами, незалежно від форм власності;

7) представляє інтереси страховика в судових та інших органах;

8) готує й подає на розгляд правління відділення Фонду та виконавчій дирекції Фонду:

- проект бюджету відділення Фонду та звіт про його виконання;

- пропозиції щодо розміру резервних коштів;

- проекти програми (у розрізі регіонів) та кошторису щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб та членів їх сімей, яка включає заходи щодо санаторно-курортного лікування та оздоровлення, розроблені з урахуванням пропозицій по галузях;

9) організовує і проводить навчання своїх працівників та страхового активу;

10) виконує інші функції відповідно до Положення про виконавчі дирекції відділень Фонду.

Компетенцією районної (міжрайонної), міської виконавчої дирекції відділення Фонду є:

- ведення реєстру платників страхових внесків;

- здійснення контролю за правильним нарахуванням, своєчасною та повною сплатою страхових внесків, правильним і їх цільовим використанням;

- затвердження й доведення кошторисів до страхувальників;

- підготовка пропозицій про проект бюджету за страховими коштами;

- ведення обліку коштів Фонду та складання звіту про їх використання;

- участь у здійсненні заходів із санаторно-курортного лікування застрахованих осіб і членів їх сімей, оздоровлення дітей, позашкільного обслуговування;

- участь і проведення навчання працівників дирекції та страхового активу;

- підготовка пропозицій до програми щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", джерелами формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є:

- страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням";

- суми витрат страхувальника, не прийнятих до заліку в рахунок страхових внесків, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до законодавства;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

- асигнування з Державного бюджету України;

- інші надходження відповідно до законодавства.

Відповідно до законодавства України кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Грошові кошти Фонду зараховуються на єдиний централізований рахунок у виконавчих дирекціях Фонду та його відділень в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди із соціальних видів страхування.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є важливим інституційним компонентом усієї системи соціального страхування України, який покликаний забезпечити соціальну захищеність працюючого населення в періоди тимчасової непрацездатності.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі – страхування від нещасного випадку), є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Правову основу проведення соціального страхування від нещасного випадку визначено Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та іншими нормативно-правовими актами.

Поиск по сайту: