Мета і завдання дослідження

Херсонський факультет

Запорізького юридичного інституту

МВС України

кафедра кримінального процесу та криміналістики

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Тактичні засади діяльності адвоката на досудовому слідстві та в суді

на тему:

“Порядок призначення, запрошення захисника. Відмоаи та усунення захисника ”

Виконав: слухач 3 курсу 12 групи

Докан Є.П.

Юркова Г.В.

І. В С Т У П

Боротьбі з правопорушеннями скоєними неповнолітніми у нашій країні приділяється постійна увага. Не дивлячись на комплекс заходів щодо попередження правопорушень та посиленню боротьби зі злочинністю, спостерігається ріст злочинності, у тому числі злочинності неповнолітніх.

Безперечно, що не може не викликати занепокоєння та пошуку нових, більш ефективних засобів попередження злочинів зі сторони молоді. Зрозуміло, що стабілізація, а потім послідовне скорочення злочинності неповнолітніх - стан загальних успіхів боротьби зі злочинністю. Рішення цієї задачі потребує підняти якісно нову ступінь боротьби з правопорушеннями та злочинністю, прийняти додаткові заходи зі сторони громадських, господарчих організацій і правоохоронних органів. Серед правоохоронних органів важливу роль щодо реалізації ухвалених задач відводиться органам внутрішніх справ. Саме в ці органи, як показує практика, надходить значна інформація про правопорушення неповнолітніх.

Розслідування справ про злочини неповнолітніх, як відомо, відноситься до компетенції слідчих органів внутрішніх справ. Разом з тим, працівники апаратів карного розшуку у взаємодії з дільничними інспекторами і співробітниками, інспекції щодо справ неповнолітніх багато часу витрачають на перевірку заяв та повідомлень про протиправні дії неповнолітніх. Крім того, вони чинять підтримку слідчому у здійсненні окремих слідчих дій, у котрих беруть участь неповнолітні.

Неповнолітній, як суб’єкт злочину виділяється, у першу чергу, психофізичною особливістю, до числа котрих відносять підвищену емоціональність, нестабільність поведінки, недосвідченість мислення як результат недостатнього досвіду і значна схильність до наслідування та фантазії.

Неповнолітні поступаються дорослим по рівню вольового розвитку, у них більш яскравіше проявляються якості, які відносяться до емоційної сфери. Вони знаходяться в умовах інтенсивного і ще незакінченого процесу формування особливості, їм властива певна схильність негативним впливом мікросередовища.

Ці обставини накладають відбиток на поведінку підлітка як при скоєні злочину, так і під час розслідування. Незрілість мислення, недостатнє уміння аналізувати, розбиратися у складній ситуації і протистояти тиску мікросередовища робить його, “глухим” до розумних доводів, заважає усвідомити протизаконність скоєного, перешкоджає здійсненню права на захист. Так, якщо досвідчений злочинець після тривалого запирання під дією доказів все ж таки приходить до правильного висновку і дає свідчення по суті, то неповнолітній частіше будує свою позицію на голому запереченні усіх пред’явлених йому фактів, відсутності логіки.

З вищезазначеного переліку можна виділити такі основні особливості розслідування злочинів скоєних неповнолітніми :

-процесуальний порядок розслідування;

-характер скоєних злочинів;

-особливості вікового розвитку;

-наявність інформації щодо криміногенної поведінки неповнолітньої особи, котра зосереджується на блоці кримінальної міліції по справам неповнолітніх.

Як бачимо, особливостей розкриття злочинів скоєних неповнолітніми існує багато. Деякі з них закріплені в законі і обов’язкові до виконання. Інші особливості повинні ураховуватись слідчим та іншими працівниками органів внутрішніх справ у процесі повсякденної діяльності щодо попередження та розкриття злочинів скоєних неповнолітніми у рамках загальних норм кримінально-процесуального законодавства. Тільки на основі повного та правильного обліку усіх цих особливостей у сукупності можливо оптимальне рішення конкретних задач карного судочинства застосовано по справам щодо злочинів скоєних неповнолітніми.

Класифікація неповнолітніх злочинців може бути побудована на різних підставах, серед яких необхідно виділити дві великі групи: соціологічні, в тому числі соціально-демографічні, і правові. До перших з них відносяться: стать, вік, рівень освіти, рівень матеріального забезпечення, соціальний статус, наявність сім’ї, соціальне походження, зайнятість у загальнокорисній праці, рід занять, наявність спеціальності, місце проживання. До правових : характер, ступінь тяжкості скоєних злочинів, скоєння злочинів вперше чи вдруге, в групі чи самостійно, тривалість злочинної діяльності, об’єкт злочинного посягання, форма вини.

Вікова характеристика злочинів дозволяє зробити певні висновки про криміногенну активність та особливості злочинної поведінки представників різних вікових груп, які обумовлені психологічними особливостями їх представників. Кримінологією встановлено, що особи молодіжного віку часто скоюють злочини агресивного, імпульсивного характеру. Протилежна же поведінка осіб, старших за віком менш імпульсивна, більш обміркована, а в тому числі і з точки зору можливих наслідків такої поведінки. Вкінець, вік у багатьох випадках визначає потреби, життєву мету людей, коло їх інтересів, образ життя, що не може не відбиватись на протиправних діяннях.

Дані показують, що найбільш часто скоюються злочини особами у віці 16-29 років. Дальше слідкує група 30-39 років, а потім злочинна активність значно “спадає.” Найменша доля серед злочинців падає на осіб старше 60 років. Основна маса таких злочинів, як вбивства, нанесення тяжкої шкоди здоров’ю, крадіжки, грабіжи, розбої, хуліганство, згвалтування, скоюються злочинцями у віці до 30 років. Матеріали спеціального перепису засуджених до позбавлення волі говорять про те, що приблизно ¾ відбуваючих покарання в місцях позбавлення волі складають особи у віці від 18 до 39 років.

Актуальність теми:

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку криміналістики.

Обґрунтовуючи актуальність теми, необхідно показати її міс­це та роль в криміналістиці, відмітити теоретичне і практичне зна­чення. Слід також виділити існуючі проблеми в процесі розкриття, розслідування та попередження злочинів;

- визначи­ти важливість і необхідність їх вирішення;

– назвати найбільш відо­мих вчених, які присвятили свої роботи визначеній проблемі;

– вказати на зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами.

Мета і завдання дослідження

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране дослідження.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

Предмет і об’єкт співвідносяться між собою як загальне та приватне.

Мета повинна відображати кінцевий результат дослідження і ставитись конкретно, а не носити загальний характер, визначений завданнями криміналістики.

Поставлена мета повинна передбачати шляхи її досягнення, що і буде складати конкретні завдання курсової роботи.

Наукова новизна отриманих результатівполягає в тому, що автор подає коротку анотацію нових наукових положень та пропонує своє власне вирішення поставленої проблеми.

Практичне значення

Відзначаючи практичну цінність отриманих результатів необхідно подавати інформацію щодо ступеня готовності і використання в практичній діяльності результатів даного дослідження.

Поиск по сайту: