Шляхи покриття бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит і державний борг

Фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб'єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб'єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім'ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві. Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни. Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет.

Проаналізуємо функції, які виконує бюджет. Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку джерела фінансування (фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, інвестування в капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.

Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури тощо.

Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:

o податки;

o відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;

o державна позика (внутрішня та зовнішня);

o емісія грошей;

o продаж державного майна. Форми виплат із державного бюджету:

o асигнування - видатки на утримання підприємств та установ;

o субсидії - державна допомога організаціям, установам, громадянам;

o субвенції - державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку;

o дотації - допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки.

Шляхи покриття бюджетного дефіциту

Причинами бюджетного дефіциту е спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиважена соціально-економічна політика в державі.

Для покриття витрат понад наявний обсяг фінансових ресурсів застосовують:

— грошову емісію;

— внутрішні позики;

— зовнішні позики.

Методи покриття бюджетного дефіциту є такими:

— без емісійний — покриття дефіциту бюджету шляхом залучення до фінансування дефіциту бюджету зовнішніх джерел (кредити міжнародних фінансових об'єднань, іноземних держав, безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення) та внутрішніх джерел (кредити НБУ, доходи від операцій з цінними паперами), що призводить до виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави;

— емісійний — використання грошово-кредитної емісії, що призводить до негативних явищ у економіці країни.

Для залучення державою додаткових фінансових ресурсів є певні фінансові механізми, характер і умови застосування яких у кожному випадку визначає уряд України за погодженням з Національним банком України.

Інструментом оперативного реагування на дисбаланс надходжень і витрат бюджету є державні цінні папери. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" передбачає функціонування таких цінних паперів, як облігації державних і місцевих позик, казначейські зобов'язання, які за своєю сутністю є формами реалізації державних позик.

Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже усім країнам світу, в тому числі й високо розвинутим. В Україні під час планування бюджету у 1992—1999 рр. постійно передбачався його дефіцит. В окремі роки рівень дефіциту бюджету становив майже 1/5 частину видатків.

Бюджет АРК і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету АРК і міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, відповідні виконавчі органи можуть отримувати короткострокові позики у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позик визначається Міністерством фінансів України. Надання позик з одного бюджету іншому забороняється.

Причинами дефіциту бюджету в Україні є:

1) зменшення приросту національного доходу;

2) збільшення бюджетних витрат;

3) зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;

4) нечітка фінансова стратегія; б) інфляційні процеси;

6) структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;

7) неефективний механізм оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності;

8) значний обсяг тіньової економічної діяльності;

9) невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;

10) нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;

11) надмірні витрати на забезпечення державного управління;

12) надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання ВВП.

Бюджетні процеси, пов'язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. Прийняття державного бюджету України або будь-якого місцевого бюджету дозволяється лише у випадку наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету, якими є:

— державні внутрішні та зовнішні запозичення;

— внутрішні та зовнішні запозичення органів влади АР Крим;

— внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування а дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Бюджетний дефіцит в Україні у 1992—1999 рр. мав два основні джерела покриття: внутрішні джерела та зовнішні запозичення. В Україні широко використовували кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту. З 1991 до 1995 р. кредити Національного банку України були практично єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету. 31995 р. поряд із кредитами Національного банку для фінансування дефіциту стали залучати внутрішні і зовнішні запозичення. З 1997 р. Національний банк України припинив пряме фінансування бюджетного дефіциту, а акцент було повністю перенесено на зовнішні та внутрішні джерела.

Поиск по сайту: