Національна валютна система України: елементи, сутність, значення

Валютна система України — це система організації валютних відносин країни з іншими країнами і міжнародними фінансовими організаціями, побудована на національному законодавстві з урахуванням норм міжнародного права.

Валютні ресурси всіх економічних суб'єктів країни включають такі валютні цінності: наявні іноземні валюти, кошти на рахунках у грошових одиницях інших держав, монетарні метали, платіжні документи й інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Валютна система країни має фінансові ресурси у таких формах:

1. Державний валютний фонд, що формується Кабінетом Міністрів України за рахунок:

• коштів держбюджету, купівлею валютних цінностей на між-банківському валютному ринку;

• кредитів в іноземній валюті в межах державного боргу й інших джерел, передбачених законодавством.

2. Децентралізовані валютні фонди місцевих органів влади.

3. Децентралізовані валютні фонди комерційних і некомерцій-них організацій.

4. Валютні ресурси населення.

Національна валютна система України включає два основних елементи:

• взаємовідносини національної валюти з валютами інших країн, які характеризуються рівнем конвертованості національної валюти;

• функціонування іноземних валют на території країни. Національна валютна система України є об'єктом державного регулювання і валютного контролю.

Валютне регулювання національної валютної системи України полягає у виданні нормативних актів Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів і НБУ, які регламентують:

• порядок визначення курсу гривні;

• діяльність НБУ щодо підтримки курсу гривні;

• порядок здійснення валютних операцій (купівлі-продажу валюти);

• умови і порядок формування валютних резервів держави і валютних фондів суб'єктів господарювання;

• встановлення умов ввезення і вивезення валюти за кордон;

• надання кредитів у валюті;

• здійснення валютного контролю.

Валютний контроль передбачає перевірку:

• відповідності валютних операцій чинному законодавству;

• обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами (відповідність контрактові);

• повноти й об'єктивності обліку і звітності у зовнішньоекономічній діяльності резидентів і нерезидентів.

До інфраструктури валютного ринку України належать НБУ, Українська міжбанківська валютна біржа, комерційні банки.

Сутність, принципи, особливості міжнародних розрахункових операцій

Розрахунки в міжнародній торгівлі - це система регулювання платежів грошових зобов'язань та вимог, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки "Лоро" (іноземних банків в цьому банку) та "Ностро" (цього банку в іноземних).

Особливості

- імпортери та експортери, а також їх банки вступають у певні відносини, пов'язані з товаророзпорядчими та платіжними документами;

- міжнародні розрахунки регулюються нормативними законодавчими актами, а також банківськими правилами;

- міжнародні розрахунки - це об'єкт уніфікації та універсалізації банківських операцій;

- міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових та комерційних документів.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками.

Разом з тим, в кожній із зазначених форм є декілька різновидів.

Стан міжнародних розрахунків залежить від ряду чинників:

1) економічні і політичні відносини між країнами;

2) валютне законодавство;

3) міжнародні правила і звичаї;

4) банківська практика; 5) умови контрактів.

БИЛЕТ 4

Поиск по сайту: