Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТЕРМІНИ ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА



Просвітництво — прогресивний ідейний рух епохи переходу від фео­далізму до капіталізму, пов'язаний з боротьбою буржуазії та на­родних мас проти феодалізму. Був ідеологічною підготовкою бу­ржуазних революцій, передусім Великої французької революції 1789—1794рр.

Просвітницький абсолютизм — політика абсолютизму в деяких європейських країнах другої половини XVIII ст., спрямована на здійснення часткових реформ з тим, аби пристосувати феодально-абсолютиський устрій до нових історичних умов розвитку капіталістичних виробничих відносин. В основі — ідея «освіченого монарха» (союзу «філософів і володарів»), здатного перебудувати суспільство відповідно до порад філософів. Набув форми наслідування ідей Просвітництва (звідси назва). Представ­ники: Йосип II в Австрії, Фрідріх II у Пруссії, Катерина II в Росії — до поч. 70-х років XVIII ст.

Просвітницький класицизм — стиль і напрям у літературі та мистец­тві епохи Просвітництва, який виразив властиві їй буржуазно-революційні ідеали та прагнення. Базувався на ідеях філософсько­го раціоналізму, на уявленні про розумну закономірність світу, про прекрасну природу; прагнув до виразу піднесених героїчних та моральних ідеалів, до суворої організованості логічних, чітких і гармонійних образів.

Рококо (від госаїїе — уламки каменів, черепашки) — стильовий на­прям у європейському мистецтві першої половини XVIII ст. Для рококо є характерним відхід від життя у світ фантазії, театралізо­ваної гри, міфології та пасторальних сюжетів. У мистецтві рококо панує граційний, примхливо-орнаментальний ритм. Скульптура та живопис витончені, декоративні, зазвичай поверхові за зміс­том. Декоративне мистецтво є найбільшим досягненням мистецт­ва XVIII ст. за своєю вишуканістю, красою асиметричних компо­зицій, за духом інтимності, комфорту та уваги до зручності.

Комічна опера — опера на комедійний сюжет. Склалася у XVIII ст. в багатоманітних національних різновидах: опера-буфф в Італії, ба­ладна опера в Англії, у Німеччині й Австрії. Характерними є сю­жети з реального життя, демократизм, наближеність музики до національного фольклору.

Баладна опера — англійський різновид комічної опери. Пісні й танці чергувалися з розмовними сценами; використовувалися народні балади.

«Буря і натиск» (за однойменною драмою Ф. М. Клінгера) — літера­турний рух у Німеччині в 70—80-х роках XVIII ст. Сприйнявши антифеодальний, гуманістичний пафос Просвітництва, відкинув­

ши нормативну естетику класицизму, представники «Бурі й нати­ску» відстоювали національну своєрідність, народність мистецт­ва, вимагали зображення сильних пристрастей, героїчних діянь, характерів, не зломлених деспотичним режимом. Головний теоре­тик — І. Г. Гердер. Представники — молоді І. В. Гете та Шиллер, Г. Л. Вагнер.

Енциклопедисти — французькі просвітники, які на чолі з Д. Дідро брали участь у створенні «Енциклопедії, або Тлумачного словни­ка наук, мистецтв і ремесел» (35 т., 1781—80 рр.). Серед них: Во-льтер, Кондільх, Гельвецій, Гольтах, Монтеск'є, Руссо, Бюффон.

«Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» (35 т.) — перший дійсно всеохоплюючий звід знань передової ду­мки XVIII ст. Головним редактором і найбільш плідним автором був Дідро. У Франції «Енциклопедія» стала основою для наступ­них енциклопедичних видань як загального, так і галузевого хара­ктеру, передусім для «Систематичної енциклопедії».

Декларація незалежності 1776 р. — політичний та юридичний акт про відокремлення від Англії 13 північноамериканських колоній — штатів. Поклав початок існуванню суверенної буржуазної держа­ви — США. Автор проекту Декларації — Т. Джефферсон. Декла­рація проголошувала рівність людей, їх «право на життя, свободу, прагнення до щастя», право народу на революцію, ідеї народного суверенітету.

Віденська класична школа — напрям у музичному мистецтві, який склався в другій половині XVIII — на початку XIX ст.

Представники — Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен. Узагальнивши попередній досвід музичної творчості, вони створили жанри класичної симфонії, камерного ансамблю, сонати і концерту, які базуються на формі сонатно-симфонічного циклу і сонати.

Соната (від аопаге — звучати) — музичний жанр, твір для одного чи кількох інструментів, написаний у формі сонатного циклу. Класи­чний тип сонат (2 — 4 частини) склався наприкінці XVIII ст. у творчості Й. Гайдна і В. А. Моцарта. Високі взірці сонат, різно­манітність за образним ладом та композиційними принципами створені Л. ван Бетховеном.

Суспільний договір — теорія виникнення і сутності держави, згідно з якою держава і право створені людьми, які уклали суспільний до­говір відповідно до законів людського розуму. З огляду на це будь-яка влада залежить від доручення, даного їй народом. Суспі­льний договір — загальнонародна згода рівних, вільних і незале­жних людей, які встановлюють правові норми, що захищають їх життя, свободу і приватну власність. У природному стані ці нор­ми не є гарантованими.

Теорія суспільного договору була ідейною основою для рево­люційного повалення абсолютних монархій в Англії, Франції та в боротьбі за незалежність у Північній Америці. Представники:

Локк, Руссо, Джефферсон, Дідро.

Ідея народного суверенітету — складова теорії суспільного договору, згідно з якою джерелом та остаточним володарем будь-якої влади є народ. Під суверенітетом народу розумілась сукупність усіх прав, що належали народу й давали йому всю владу в суспільстві й державі. Народ, констатуючи державу, переносить на неї права і могутність кожного індивіда, відмовляючись від усіх чи частини прав на користь цілого.

Природні права людини — природно-правові принципи, відобража­ють вимоги буржуазного правопорядку: право власності, право на безпеку (захист власності), рівність перед законом (формально-юридична рівність власників). Ці принципи лягли в основу конс­титуцій буржуазних держав, таких як «Декларація незалежності США» (1776) і «Декларація прав людини й громадянина» у Фран­ції (1789). Теоретики: Руссо, Мельє, Робесп'єр, Гельвецій, Роль-бар, американські просвітники.

«Природа людини» — головне поняття просвітницької ідеології, від­правний пункт у критиці феодального ладу. Люди оголошуються від природи рівними і вільними, а нерівність, привілеї та всі фео­дальні інститути такими, що суперечать природі, а тому підляга­ють знищенню. Звернення до природи пов'язане з посиленим ін­тересом до природознавства. Суспільність та людина розгляда­лися як частина загального механізму Всесвіту.

Розумний егоїзм — теорія, спрямована проти християнсько-релігійної моралі з властивою їй ідеєю зречення від світських благ та без­умовного підпорядкування індивіда церковно-феодальній ієрархії. Дійсним благодійником суспільства проголошується людина у своїй суспільно-корисній діяльності (не лише матеріальній, а й духовній). Умовою такої гармонії між особистістю та суспільст­вом уважається «розумний» соціальний устрій.

Егалітаризм — теорія, що оголошує всезагальну рівність принци­пом організації суспільного життя. Виникає в епоху раннього капіталізму. Перший напрям егалітаризму представлений Рус­со, який виступає за майнову рівність індивідуальних виробни­ків за умови збереження приватної власності. Цей ідеал рівнос­ті намагалася втілити в життя якобінська диктатура. Другий напрям, пов'язаний з першими комуністичними утопіями, про­повідує рівність розподілу праці та продуктів на основі спіль­ності майна (бабувісти, Бабеф).

Мальтузіанство — теорія народження, висунута наприкінці XVIII ст. Т. Р. Мальтусом, який стверджував, що зростання населення від­бувається в геометричній прогресії, а збільшення засобів існуван­ня — в арифметичній, унаслідок чого виникає «абсолютне пере­населення». Війни, епідемії, голод — «позитивні чинники», що регулюють зростання населення.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.