Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТЕРМІНИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ



Абсолютизм — необмежена, абсолютна форма правління, за якої вер­ховна влада повністю належить монархові.

Автодафе (португ. аию-гіе-Ге — букв. акт віри) — початкове оголошен­ня, а пізніше й виконання вироків інквізиції, зокрема, прилюдне спалення засуджених на вогнищі.

Агіографія — вид церковно-історичної літератури, що містить описи святих та церковних діячів. Засновником уважається папа Григорій І.

Антропоцентризм — система уявлень про світ, згідно з якою людина розглядається як центральна ланка в системі зв'язків Універсуму. У понятті «людина» вбачають основну світоглядну категорію.

Ваганти — мандрівні студенти, носії волелюбного духу. Оспівували справедливість, закликали до непокори, не погоджувалися з церквою щодо трактування призначення людини. Наголошували на оптимізмі земного буття людини, вірили в її високе призначення. Переслідува­ні церквою за висміювання духовенства та папи римського.

Геліоцентрична система світу — обґрунтована М. Коперником теорія, відповідно до якої видимі рухи небесних світил пояснюються обертанням Землі навколо осі й обертанням планет (і Землі в тому числі) навколо Сонця. Підривала офіційну церковну доктрину, а тому була заборонена католицькою церквою аж до 1828 р.

Гуманізм — визнання цінності людини як особистості, її права на віль­ний розвиток, ствердження блага людини як критерію оцінювання суспільних відносин. В вужчому значенні слова — світське віль­нодумство епохи Відродження, яке протистояло схоластиці та духовному пануванню церкви, прагнуло до відродження античного ідеалу краси та людяності.

Єресь (грец. Ьаігезіз — особливе віровчення) — віровчення, яке відхи­ляється від догматів та організаційних форм пануючих релігій.

Індекс заборонених книг — список книг, які були заборонені католи­цькою церквою й підлягали знищенню. Видавався церковними та світськими властями. Був створений для збереження духовної мо­нополії католицької церкви.

Інквізиція — організація римо-католицької церкви, метою якої було недопущення будь-якого сумніву в діяльності церкви та збере­ження духовної монополії католицької церкви. Створена в XIII ст. й проіснувала аж до поч. XIX ст. Використовувала без обмежень будь-які методи в досягненні мети. Жахала своєю всепроникніс-тю, таємністю та жорстокістю.

Інкунабули — першодруковані книги, які виготовлялися з набірних форм до 1501 р. За зовнішнім виглядом нагадують рукописні кни­ги, мають готичний шрифт, текст подається без абзаців. Тираж від 100 до 300 примірників.

Канон — нормативний зразок; в образотворчому мистецтві сукупність художніх прийомів або правил, котрі вважались обов'язковими в ту чи іншу епоху. Каноном також називають твори, що слугують нормативним зразком, мірилом художньої творчості. Характер­ний серед інших і для середньовічного мистецтва.

Куртуазність (фр. соштоіа — люб'язний, витончено ввічливий) — ви­тончена ввічливість, ґречність. Куртуазна література — придвор­но-лицарська течія в європейській літературі XII—XIV ст. Була представлена лірикою трубадурів, мінезингерів та лицарськими романами. Куртуазна література прославляла військові подвиги, лицарське служіння дамі, відображала ритуал лицарської честі, мала світський характер, протистояла клерикальній літературі.

 

Лицарська культура — це культура, яка відповідає кодексу лицарсь­кої честі, котрий приписував строге виконання етикету, відхід від якого, навіть у дрібницях, міг принизити чесноти лицаря в очах інших членів привілейованого класу; лицаря прикрашали сім обов'язкових мистецтв: верхова їзда, фехтування, володіння спи­сом, плавання, мисливство, гра в шашки, написання та виконання віршів на честь дами серця. Феномен лицарства вніс у культуру ряд суспільних ціннісних настанов: піднесеної любові до жінки, самоцінності честі га гідності, вірності даному слову, бездоганної манери поведінки.

Макіавеллізм — духовно-політичний умонастрій, основою якого є уявлення про сильну особистість, котра не дотримується загаль­ноприйнятих та загальнообов'язкових норм і правил, які лежать в основі соціального життя. Макіавеллізм є соціоцентричною релі­гією, яка шукає Абсолют в людській волі і в людських інтересах. Виник на основі вчення Макіавеллі — італійського гуманіста епо­

хи Відродження, котрий у своїх працях намагався етично обгрун­тувати дії глави держави, монарха, що бореться за незалежність своєї країни або прагне відстояти цю незалежність, а також свою владу. У «Государі» він виправдовує аморалізм поведінки монар­ха інтересами очолюваної ним держави.

Мінезингери (нім. тіппе$ап§ег — співак кохання) — у середньовічній Німеччині поети-співаки, які оспівували лицарське кохання, хрес­тові походи, а також служіння Богові та сюзерену. Намагались узгоджувати світсько-лицарське та релігійне світорозуміння.

Орден єзуїтів — напіввійськова-напівчернеча організація католицької церкви, яка була створена в середині XVI ст. для боротьби з хрис­товими ворогами та відступниками. Очолив орден Ігнатій Лойола.

Сага — прозовий твір народного давньоскандинавського епосу.

Секуляризація (лат. заесиїагіз — світський, мирський) — процес виті­снення релігійної картини світу науково-раціоналістичною; по­слаблення ролі релігії в суспільному житті, зменшення її впливу на інші соціальні інститути — економіку, політику, освіту та ін.

Схоластика (від лат. вспоіазпса — шкільний, учений) — інтелектуаль­ний рух у середньовічній Європі, який характеризується принци­повим підпорядкуванням примату теології, поєднанням догмати­чних передумов з раціоналістичною методикою та особливим інтересом до формально-логічної проблематики. Орієнтація на жорстко фіксовані правила мислення допомогла схоластиці збере­гти наступність інтелектуальних навичок, необхідний понятійно-термінологічний апарат через реставрацію античного спадку в гранично формалізованому вигляді (навіть мислителі Нового ча­су, котрі так різко критикували схоластику, вимушені були широ­ко користуватися схоластичною лексикою).

Трубадури (фр. їгоиЬасІоог) — у культурі середньовічної Франції та Іспанії поети-співаки (XI—XIII ст.), які розробляли любовно-ли­царську тематику.

Хрестові походи — різні, інколи ізольовані, військові експедиції, унас­лідок яких відбувалася експансія західного християнського світу від середини XI до кінця XIII ст. До них відносять походи німець­ких рицарів на слов'янські землі та ініційовані папством каральні експедиції північнофранцузького лицарства на південь Франції проти альбігойців, що сповідували єресь катарів (так звані альбі­гойські війни 1209—1229 рр.). Переважно хрестовими походами були походи у Святу землю під гаслом звільнення Палестини від ісламу. Серед головних причин походів були матеріальна та демо­графічна. Це була військово-економічна інтеграція, що приносила гроші, землі, владу.

Язичництво — загальна умовна назва найдавніших форм релігії, які при­таманні родовому ладу та рабовласницьким державам і характери­зуються багатобожжям. Термін має богословське походження й ви­користовується щодо первісних вірувань, ідолопоклоніння, політеїзму.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.