1. Черемоше, Черемоше, з гір потоками годований та чор-ногірськими зимами! Гуцульська ріко! Красуне дика, вибаглива, змінчива! (Г. Хоткевич).
2. Тут було безліч таємних закутків, скрізь стрічались бер-логи диких звірів, вислані кунею та сухим мохом (М. Коцю-бинський).
3. Сковорода мав своєрідний розум: його бентежило те, що для тисяч інших людей було буденним і звичайним (І. Драч).
4. Скільки розставань, невтішних розлук, марних, не здій-снених чекань пішло з цієї хати з вогнем і димом? (О. Довженко).
У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. ”Стій людино! Ось твій світ, вічний і прекрасний, і ти в ньому живеш коротку свою мить” – звучало в урочистому спокої (О. Довженко).
2. Культура мови, це – духовне обличчя людини (О. Федик).
3. Село Білогір’я здавна притулилося до скіфського горо-дища, як ластів’яче гніздо під стріхою (Х. Алчевська).
4. З козацького хутора-зимівника постало місто й виросло до гіганта, що здатен небо захмарювати своїми димами (О. Гон-чар).
У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Чи знаєте ви як цвітуть полини? Чи бачили, як весною на старих облогах-перелогах квітують гіркі сиві трави? (І. Цюпа).
2. ”Зацвіла верба – прийшла весна” – кажуть у народі (Я. Головацький).
3. Верби над ставом – традиційна прикмета українського села (Я. Головацький).
4. Летіть, летіть, нестримні журавлі, Через усі держави і кордони (А. Матвійчук).
У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Тихо-тихо було в степу ні вітерця, ні подиху (З. Тулуб).
2. У глибині нашого, межигірського ліска стояла занесена снігом хатина (О. Довженко).
3. На схилах Дніпра, неподалік од чернечих печер, закінчу-валося спорудження Успенського собору (М. Слабошпицький).
4. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу ши-рокого, На Вкраїні милій (Т. Шевченко).
У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. В селі було: пусто й тихо (М. Коцюбинський).
2. Школа це неспокій, гомінкий вулик: гуде, шумить, сповнений дитячим галасом (І. Цюпа).
3. Тільки рідне слово, виплекане твоїм родом і народом має таємничу здатність тримати людину у повноті її історичного і духовного буття (І. Драч).
4. Дівчата любили вогнисті рожі бо й самі нагадували чи-мось ці квіти, – і зеленим клечанням, і ніжним шепотом, і юною долею (І. Цюпа).
У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Ліс стояв, неначе молода під вінцем, у дорогому білому уборі, якого не вигадає ні одна людська думка (І. Нечуй-Ле-вицький).
2. В землі віки лежала і нарешті вибилася на світ, О мово, ночі колискова! (О. Олесь).
3. Золотими віхолами одшуміла осінь, білими хуртовинами вітровіє зима, зеленою повінню розливається весна-красна, а там, дивись, уже й літо на порозі (І. Цюпа).
4. Лише дійшовши схилу віку поезію я зрозумів, як прос-тоту таку велику, таке єднання точних слів (М. Рильський).
У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати – зем-лю (М. Стельмах).
2. А от краму на ярмарку мало, і він кусається дуже доро-гий (М. Стельмах).
3. Все довкола пахне навіть пил на дорозі і навіть роса (О. Довженко).
4. Прикметно що кобзарство, як і сама народна пісня, – це унікальна національна особливість, знаменний духовний набуток нашого народу впродовж віків (В. Василашко).
У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Та кобзарі виспівували багатющу душу народу в думах, у піснях, не давали їй вмерти (В. Василашко).
2. За плечима, у батька палахкотять мальви червоні, рожеві, темно-брунатні (І. Цюпа).
3. Під лісом простягає фіолетові долоні бузина: наче про-сить зірвати її (В. Гжицький).
4. Якось раптово зчах і зів’яв рум’яний красень вечір, швид-ко густішали сутінки, що невдовзі переросли в темряву (В. Малик).
У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Мабуть, разом з цими чудесними квітами, що ростуть на високих стеблах, народилася і пісня та пішла в люди (І. Цюпа).
2. А під деревами, на білому, як цукор, снігу, лягла тінь (М. Коцюбинський).
3. Тихо в хуторі, мов у кам’янілому царстві із давньої казки (С. Васильченко).
4. Слова повинні буть покірні чуттям і помислам твоїм, і рими мусять бути вірні, як друзі в подвигу святім (М. Рильсь-кий).