Tpaнcnopтнi правовiдносини: поняття, ознаки та їхня характеристика.

Поняття, ознаки, структура норм транспортного права. Види норм транспортного права.

Джерела транспортного права.

Tpaнcnopтнi правовiдносини: поняття, ознаки та їхня характеристика.

Зазначаючи транспортне право як цiлiсну правову систему, що мaє складне утворення, треба придiлити увагу такiй первиннiй кaтeгopiї цiєї системи, якою є норма транспортного права. Це є передумовою iснування транспортного права, її слiд розглядати перш за все як первинний фактор yciєї транспортної правової системи.

Кожна норма права (у тому числi i транспортного) - це загальнообов'язкове формально-визначене правило поведiнки, яке встановлюється i охороняється компетентними органами держави. Норми транспортного права, так як i норми iнших галузей права, виконують функцiї регулятора вiдповiдних суспiльних вiдносин. Вони вiдрiзняються вiд норм iнших галузей права тим, що предметом їх регулювання є суспiльнi вiдносини, якi формуються i вiдбуваються у сферi транспорту. Вони або вимагають вiд особи чи органiзацiї визначеної поведiнки (тобто виконання тих чи iнших дiй, а iнодi й утримання вiд них), або дозволяють їм здiйснення дiй на свiй власний розсуд. Так, наприклад, iснує правова норма, з огляду на яку автотранспортнi пiдприємства й органiзацiї зобов'язанi систематично полiпшувати свою економiчну роботу, вдосконалювати методи перевезень та знаходити додаткові резерви для зниження собiвартостi та пiдвищення рентабельностi перевезень. Тобто ця норма пропонуе автотранспортним пiдприємствам визначену активну поведiнку. І навпаки, якщо вказано, що не допускаються до перевезення в якостi ручного багажу вогненебезпечнi та вибуховi речовини, то це означає, що пасажир повинен утриматись вiд подiбних дiй. Правова норма, згiдно з якою пасажир має право заявити при здаваннi багажу його цiннiсть, нaдaє пасажиру можливiсть дiяти на власний розсуд.

Як зазначено вище, норма транспортного права - це правило поведiнки, що набуває нормативностi i загальнообов'язковостi в чiтко встановленому порядку. Однак такою норма транспортного права стає лише тоді, коли вона видається уповноваженим на те органом у межах його компетенцiї i в рамках визначеної процедури. Обов'язковою ознакою норми транспортного права є те, що вона є правилом, здiйснення якого забезпечується державою. Тобто реалiзацiя норм транспортного права забезпечується, з одного боку створенням державою реальних умов i засобiв, що сприяють безперешкодному добровiльному здiйсненню вiдповiдними суб'єктами сформульованих у правовiй ноpмi зразкiв поведiнки, а з iншого - засобами заохочення, переконання i примусу до бажаної поведiнки, а також можливого застосування санкцiй у разi невиконання вимог транспортної правової норми.

Виходячи з цього, можна зазначити ознаки норм транспортного права:

1. Формально визначенi правила поведiнки.

2. Мають загальнообов'язковий характер, оскiльки формуються і встановлюються державою.

3. Набувають властивостей нормативностi та загальнообов'язковостi в суворо встановленому порядку.

4. Забезпечуються державою.

Ще один важливий фактор щодо транспортної правової норми як i iншим правовим нормам, їй притаманна певна структура: внутрiшня побудова норми, визначений порядок взаємозв'язкiв, взаємозумовленiсть складових частин та елементiв норми.

У правовiй науцi найпоширенiшою є iдея про трьохелементну побудову правової норми, вiдповiдно до чого вона логiчно складається з диспозицiї, гiпотези та санкцій. Така структура найбiльш повно вiдповiдає i ноpмi транспортного права з точки зору її логiчної побудови [][1].

Однак автор вiдькремлює структуру логiчної норми вiд структури норми-примусу, яка складається з двох елементiв: а) гiпотези; б) диспозицiї або санкції. На iснування двохелементної структури і правових норм звертає увагу й А. М. Колодiй. Biн зазначає, якщо норма права реалiзується у правовiдносинах, що мають реалiзува­тися вci три її елементи. Проте, якщо правовiдносини розвиваються без порушень, то санкцiя не реалiзується, що дaє пiдстави дiйти висновку про можливiсть iснування двохелементної гiпотези i диспозицiї. Причому те, що називають санкцiєю, є юрисдикцiєю особливого виду правових норм (охоронних) [ ][2].

Диспозицiя- це частина транспортної правової норми, в якiй у виглядi владного примусу визначається те, як повиннi (чи можуть) поводити себе суб'єкти - учасники транспортних суспiльних вiд­носин.

Гiпотеза- це частина транспортної правової норми, в якiй міститься вказівка на ті умови, за яких нaстaє чинність правил, що встановленi в диспозицiї.

Санкцiя- це частина транспортної правової норми, яка мic­тить вказівку на ті правоі наслідки, що настають через пору­шення правила, зафiксованого в диспозицiї, чи умов, зазначених у гіпотезі.

Для прикладу вiдносно структури транспортної правової норми можна зазначити таке: згідно з чинними правилами, пасажир у разі проїзду в пасажирському поїздi зобов'язаний сплатити вapтicть проїзду та придбати квиток. Якщо ж він їде без квитка, то з нього стягується штраф.

Гiпотезою в цьому випадку буде вказiвка на тi обставини, за яких з'являється обов'язок пасажира сплатити проїзд та придбати квиток у разi проїзду в пасажирському поїздi. Диспозицiя в цьому разi - це вказiвка на вiдповiдний обов' язок пасажира.

Санкцiя - це встановленi правовою нормою заходи стягнення, що застосовуються до пасажира, який не оплатив свiй проїзд (штраф за безквитковий проїзд).

Змiст зазначених структурних елементiв може бути цiлком визначений, частково визначений або вiдносно визначений.

Транспортному праву також притаманна класифiкацiя правових норм, яку можна диференцiювати за такими напрямами:

а) функцiональна спрямованiсть - регулятивнi та охороннi;

б) предмет регулювання - матерiальнi та процесуальнi;

в) форма (характер) припису - зобов'язальнi, забороннi, дозвiльнi, заохочувальнi, рекомендацiйнi;

г) межою дй - за простором, часом, суб'єктами.

Регулятивнi норми - це певна сукупнiсть норм, якi встановлюють юридичнi права та обов'язки суб'єктiв транспортних вiдно­син, розрахованих на правомірну поведінку і, як правило, не містять у собi санкцiй. Наприклад, Законом України «Про внесення змiн до Закону України «Про автомобiльний транспорт» [ ][3] (ст. 32) закрiплено, що вiдносини автомобiльного перевiзника, який здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування, iз власниками автостанцiй визначаються договором.

Oхороннi норми - це певна сукупнiсть норм, якi передбачають державний примус за вчинення правопорушення i мiстять вiдповiднi санкції. Наприклад, розділом ХVІІІ Повiтряного кодексу України [ ][4] встановлено фінансову вiдповiдальнiсть суб’єкта авіаційної діяльності за різні види правопорушень в галузі цивільної авіації.

Матерiальнi норми - це певна сукупнiсть норм, за допомогою яких здiйснюється вплив на суспiльнi вiдносини шляхом прямого i безпосереднього встановлення порядку утворення транспортних opraнів, їх дiяльностi та визначення правового статусу, прав i обов'язкiв суб'єктiв транспортних правовiдносин. Наприклад, Законом України «Про дорожнiй рух» [ ][5] (ст. 34) встановлено обов'язкову реєстрацiю та облiк ycix видiв транспортних засобiв, якi призначенi для експлуатацiї на вулично-дорожнiй мережi загального користування.

Процесуальнi норми - це певна сукупнiсть норм, якi встановлюють процедуру здiйснення прав i обов' язкiв учасникiв транспортних вiдносин. Наприклад, Правилами державної peєcтpaції та облiку автомобiлiв, автобусiв, а також самохiдних машин, сконструйованих на шасi автомобiлiв, мотоциклiв ycix типiв, марок i моделей, причепiв, напiвпричепiв та мотоколясок встановлюється єдиний на територiї України порядок реестрації, облiку та видачi реєстрацiйних документiв i номерних знакiв зазначених транспортних засобiв, строки i послiдовнiсть подання та проходження необхiдних документiв, а також органи, правомочнi розглядати питання реєстрацiї [ ][6] . Рiч у тім, що процесуальнi норми - це не тiльки норми, передбаченi кримiнально-процесуальним, цивiльно-процесуальним, адмiнiстративно-процесуальним правом, а й норми, непов'язанi з примусовою реалiзацiєю вiдповiдних норм матерiального права. У цьому зв'язку слiд погодиися з думкою А. М. Колодiя про наявнiсть у сучасному українському правi рiзноманiтних процесуальних галузей права[ ][7].

Регулятивнi та правоохороннi норми, матерiальнi i процесуальнi норми дiалектично пов'язанi мiж собою. Внутрiшнiй структур­ний взаємозв'язок rрунтується на принципi їx рiвнозначного спiввiдношення у правовiй системi. вони iснують у виглядi єдиної системи законодавства, поділяються на певні види і підлягають систематизацiї.

Залежно вiд характеру припису або способу впливу на адресата транспортнi норми подiляють на тaкi:

зобовязальнi - мiстять юридично владний припис щодо обов'язкового вчинення вiдповiдних дiй, передбачених тiєю чи iншою нормою. Наприклад, цивiльнi повiтрянi судна пiдлягають обов'язковiй реестрації i можуть 6ути зареєстрованi тiльки в однiй державi (ст. 39 Повiтряного кодексу Украi'ни);

забороннi - мiстять юридично владнi приписи щодо заборони вчинення тих чи iнших дiй, передбачених вiдповiдною нормою.

Наприклад, забороняється водiєвi керувати транспортним засобом, не зареестрованим у Державтоiнспекцiї, без номерного знака або талона, що свiдчить проходження державного технiчного огляду (п. 2.8 Правил дорожнього руху);

дозвольнi - надають право дiяти на власний розсуд у межах юридичного владного припису. Наприклад, начальник залiзницi та уповноваженi ним посадовi особи за заявою вантажовiдправника без додаткової оплати дозволяють завантаження понад план та поза планом, внутрiстанцiйнi перевезення вантажiв, змiнюють передбаченi планом залiзницi та станції призначення в порядку та розмiрах, установлених Правилами (ст. 21 Статуту залiзниць України);

заохочувальнi - стимулюють вiдповiднi дїі суб'єктiв транспортних вiдносин. Наприклад, будь-яка з корисним результатом дiя щодо рятування судна дає право на отримання певної винагороди (статтi 328 i 333 Кодексу торговельного мореплавства Украiни);

рекомендацiйнi - мiстять поради вiдносно доцiльностi окремих дiй за певних умовах транспортних вiдносин. Наприклад, рекомендації щодо полiпшення взаємовiдносин мiлiцiї з учасниками дорожнього руху та власниками транспортних засобiв, якi свого часу були затвердженi вiдповiдним наказом МВС Украiни.

Транспортнi норми можна квалiфiкувати і за метою дiй:

- за простором - загальнодержавні, реггіональні, місцеві;

- за часом - безстроковi, строковi, разовi;

- за суб'єктами - регулюють дiяльнiсть у сферi транспортних вiдносин фiзичних осiб, юридичних осiб, соцiальних спiльнот.

Можна зазначити й iншi пiдходи до класифiкацiї норм транспортного права, що свiдчить як про творчий процес у цiй сферi, так i значний масив даних, який потрiбно охопити.

Визначаючи категорiю норми транспортного права, слiд зазначити, що вона не є якимось абстрактним поняттям, а має зовнiшнє вираження в статтi нормативно-правового акта (транспортного).

Залежно вiд того, як у статтi викладено елементи норми транспортного права (вci або їхню частину), можна визначити способи викладення.

Традицiйно правова наука визначає тaкi способи викладення норми в статтi: прямий, посильний, бланкетний, якi наявнi i в транспортному праві.

Так, за прямим способом yci елементи норми транспортного права мiстяться в статтi нормативно-правового акта; за посильним - здiйснюєься посилання на iншу статтю (статті); за бланкетним - стаття транспортного нормативно-правового акта вiдсилає до іншого акта.

Наявнiсть ycix способiв викладення норми в статтi транспортного права та пояснюється тим, що, по-перше, воно є частиною правової науки, якiй притаманнi yci риси i категорії правової науки, а по-друге - у транспортному правi виражено значну частину інших норм як правових, так і неправових, наприклад, технічних.

2. Джерела транспортного права

Норми транспортного права як комплексноi' галузi права мають cвoї джерела. З теорії права вiдомо, що джерела (або форма) права - це конкретні форми зовнiшнього вираження загальнообов'яз­кових правил поведiнки встановлених або санкцiонованих державою, через яке цi правила проявляють свiй владно-регулюючий вплив на суспiльнi вiдносини. Це визначення не є винятком i для транспортного права.

Транспортно-правовi норми мають своє зовнiшнє закрiплення у вiдповiднiй системi нормативно-правових aктів, якi є засобом надання правовим нормам визначеностi, загальностi та офiцiйностi. Система цих нормативно-правових aктів побудована за вiдповiдною iєрархiчною структурою. Кожен нормативно-правовий акт є джерелом транспортного права i вiдрiзняється вiд iнших своїми особливостями, якi зумовленi цiльовою спрямованiстю i змiстом норм, їx юридичною силою.

Система джерел транспортного права є однiєю з найбiльш розгалужених серед iнших галузей права, що значною мiрою зумовлено порiвняно широкою сферою використання транспортних послуг, значною роллю i мiсцем транспорту у суспiльному виробництвi. З огляду на рiзноманiтнiсть джерел адмiнiстративного права, з урахуванням iєрархiчної пiдлеглостi їx доцiльно квалiфiкувати таким чином.

1. Конституцiя України - Основний Закон.

2. Законодавчi акти України: закони України; кодекси, статути, настанови та iншi кодифiкованi акти.

3. Постанови Bepxoвної Ради України.

4. Укази та розпорядження Президента України.

5. Постанови та розпорядження Кабiнету Miнiстpiв України.

6. Нормативнi накази, iнструкцiї та iншi документи центральних opraнів виконавчої влади (Miнicтepcтв та вiдомств).

7. Нормативнi акти (накази, iнструкцiї, правила та iншi документи) структурних пiдроздiлiв управлiння транспорту. Наприклад, Укрзалiзницi або Управлiння Пiвденно-Захiдної залiзницi.

8. Нормативнi акти державних адмiнiстрацiй та opraнів мiсцевого самоврядування, якї стосуються регулювання транспортних вiдносин у межах їхньої компетенцiї.

9. Мiжурядовi угоди України з iншими державами та мiжнародно-правовi акти, ратифiкованi i визнанi Україною.

10. До джерел транспортного права також належать oкpeмi нормативно-правовi акти колишнiх Союзу РСР та УРСР, що не вiдмi­нені та не оновлені у встановленому порядку.

Керiвною в системi джерел є Конституцiя України, яка має вищу юридичну силу i виступає як юридична база поточного законодавства. У Конституцiї України законодавчо закрiпленi основи державного i суспiльного ладу, права й обов'язки громадян та ycix суб'єктiв права власностi i господарювання, регламентовано основнi засади управлiння державою, об'єктами державної власностi, проведенням економiчної, фiнансової, цiнової полiтики, а також природокористуванням. Зазначенi положення є визначальними для правового регулювання діяльності з надання транспортних послуг.

Закони України, щo видаються в порядку поточного законодавства, регулюють різні сторони транспортних суспільних відно­син. Базовим є Закон України «Про транспорт» вiд 10 листопада 1994 р. Biн визначає правовi, економiчнi, органiзацiйнi i соцiальнi основи дiяльностi транспорту. Водночас видається i на цей час є чинною ціла низка законів, що регулюють відносини у конкретних транс портних пiдгалузях. Це Закон України «Про дорожнiй рух» вiд 30 червня 1993 р., який визначає правовi та соцiальнi основи дорожнього руху з метою захисту життя i здоров'я громадян, створення безпечних i комфортних умов для учасникiв руху й охо­рони навколишнього природного середовища. Закон України «Про трубопровiдний транспорт» вiд 15 травня 1996 р. визначає правовi, економiчнi та органiзацiйнi принципи дiяльностi трубопровiдного транспорту [ ][8]. Закон України «Про залiзничний транспорт» вiд 4 липня 1996 р., який визначає правовi, економiчнi та органiзацiйнi засади діяльності залізничного транспорту загального користування.

Закон України «Про функцiонування єдиної транспортної системи України в особливий перiод» вiд 20 жовтня 1998 р., який встановлює правовi та органiзацiйнi основи функцiонування єдиної транспортної системи в особливий перiод, виходячи з положень законiв України «Про мобiлiзацiйну пiдготовку та мобiлiзацiю», «Про транспорт», «Про оборону України» та iнших aктів з питань мобiлiзацii» [ ][9]. Закон України «Про транзит вантажiв» вiд 20 жовтня 1999 р. Визначає засади органiзацiї та здiйснення транзиту вантажiв aвiaцiйним, автомобiльним, залiзничним, морським i рiчковим транспортом через територiю України [ ][10].

Закон Украiни «Про перевезення небезпечних вантажiв» вiд 6 квiтня 2000 р. Визначає правовi засади дiяльностi, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажiв залiзничнимз морським, рiчковим, автомобiльним та авiацiйним транспортом. Закон України «Про внесення змiн до Закону України «Про автомобiльний транспорт» вiд 23 лютого 2006 р. визначає засади органiзацiїі та дiяльностi автомобiльного транспорту [ ][11]. Закон Украiїни «Про автомобiльнi дороги» вiд 8 вересня 2005 р., визначає правовi, економiчнi, органiзацiйнi та соцiальнi засади забезпечення функцiонування автомобiльних дорiг, їx будiвництва, реконструкції, ремонту та утримання в iнтepecax держави i користувачiв автомобiльних дорiг [ ][12].

Такий повний перелiк законiв, що безпосередньо регулюють транспортну діяльність, дає змогу пересвідчитися в розгалуженос­ті джерел транспортного права.

Кодекси, статути, настанови як джерела транспортного права є найвищим piвнем систематизацiї транспортного законодавства - кодифiкацiєю. Але на вiдмiну вiд норм деяких галузей права (житлового, сiмейного, земельного, водного та iн.) норми транспортного права в цiлому вciєї галузi неможливо об'єднати в одному комплексному акті з причин, як уже зазначалося, досить широкого кола регулювання суспiльних вiдносин. Тому при кодифiкацiї їx об'єднують, як правило, в нормативних актах за ознаками належностi до одного правового iнституту. До таких комплексних aктів (джерел) транспортного права належать:

Повiтрянuй кодекс Укpaїни, який визначає правовi засади дiяльностi суб’єктів авіаційної діяльності та інших користувачiв повiтряного простору України; державного регулювання дiяльностi цивiльної авiацiї; господарської i комерцiйноi дiялъностi aвіації; встановлює авiацiйнi правила; визначає правове положення повітряних суден, aepoдpомів і аеропортів, нормує порядок сертифiкацiї та допуску повiтряних трас, польоти повiтряних суден; повiтрянi перевезення; авiацiйнi роботи.

Кодекс торговельного мореплавства Укpaїнu як джерело транспортного права встановлює правові, економічні і соціальні засади діяльності морського транспорту з питань використання суден для перевезення вантажiв, пасажирiв, багажу та пошти, рибних та iнших морських промислiв, розвiдки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних i рятувальних операцiй, прокладення кабелю, також для iнших господарських, наукових i культурних цiлей.

Статут залiзнuць Українu, затверджений постановою Кабiнету Miнicтpiв України вiд 6 квiтня 1998 р. № 457 [ ][13], яким визначаються обов'язки, права i вiдповiдальнiсть залiзниць, а також пiдприємств, органiзацiй, установ i громадян пiд час користування залiзничним транспортом. Дiя Статуту поширюється на перевезення залiзничним транспортом вантажiв, пасажирiв, багажу, вантажобагажу s пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження i розвантаження яких вiдбувається на залiзничних пiд'їзних колiях незалежно вiд форм власностi, якi не належать до залiзничного транспорту загального користування. На пiдставi цього Статуту Мiнтрансзв'язку України затвердив: Правила перевезень вантажiв, технiчнi умови навантаження i крiплення вантажiв; Правила перевезень пасажирiв, багажу i пошти, iншi нормативнi акти.

Серед джерел транспортного права чинне мiсце посiдають комплекснi нормативнi акти колишнього Союзу РСР, як наприклад: Устав внутреннего водного транспорта СССР, утвержденный Постановлением Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. №1801 [ ][14]; Статут автомобiльного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Miyicnpid УРСР вiд 27 червня 1969 р. №401[ ][15].

Важливими джерелами транспортного права є Цивiльний та Господарський кодекси України, у яких розкривається змiст перевезення (глава 64 Цивiльного кодексу України) та правове регулювання перевезення вантажiв (глава 32 Господарського кодексу України).

Oкpeмi норми транспортного права мiстяться у Водному кодекci України (статтi 52, 53 i 67) та Земельному кодексi Украни (статтi 67-74).

Норми транспортного права, як вже зазначалося, мiстяться в нормативних постановах Верховної Ради України, указах Президента України, постановах i розпорядженнях Кабiнету Miнicтpiв України, правилах, положеннях, iнструкцiях, настановах, поряд­ках, умовах, рішеннях Mіністерств і відомств, державних адміністрацiй та opraнів мiсцевого самоврядування.

Характерною ознакою цих aктів є те, що їх нормами регулю­ються суспiльнi вiдносини в конкретних, бiльш визначених сферах надання транспортних послуг. Наприклад, «Правила користування трамваєм i тролейбусом у містax України», затвердженi наказом Miністерствa будiвництва, архiтектури та житлово-комунального господарства України вiд 9 жовтня 2006 р. № 329, або «Порядок і умови органiзацiї перевезень пасажирiв та багажу автомобiльним транспортом», затвердженi наказом Мiнтрансзв'язку України вiд 21 сiчня 1998 р. № 21 та iншi.

Вагоме мiсце у системi джерел транспортного права України посiдають мiжнародно-правовi акти, ратифiкованi i визнанi Укpaїною, та мiжурядовi угоди України з iншими державами.

Йдеться про договори, якi укладено мiж Україною й iншими країнами з приводу забезпечення мiждержавної транспортної дiяльностi, а також договори мiж транспортними пiдприємствами i органiзацiями України та зарубiжних країн. Це можуть бути як договори, що укладенi спецiально для врегулювання правовiдносин в галузi транспортної дiяльностi, так й iншi, в яких визначено основнi засади правового регулювання цiєї сфери.

До таких договорiв можна вiднести Договiр про дружбу, спiвробiтництво i партнерство мiж Україною i Росiйською Федерацiєю вiд 31 травня 1997 р. та Договiр про вiдносини добросусiдства і спiвробiтництва мiж Україною та Румунiєю вiд 2 червня 1997 р.

Зокрема, ст. 17 Договору з Росiйською Федерацiєю визначає основні напрями спiвробiтництва в галузi транспорту, забезпечення свободи транзиту осiб, вантажiв i транспортних засобiв через територiю країн - учасниць договору. Стаття визначає, що перевезення вантажiв i пасажирiв залiзничним, повiтряним, морським,

рiчковим i автомобiльним транспортом, операцiї через морськi, рiчковi i повiтрянi порти, залiзничнi та автомобiльнi мережi, мaricтральнi трубопроводи мають бути врегульованi окремими договорами.

Для змiцнення взаємовiдносин у справi забезпечення пасажир­ського, вантажного двостороннього та транзитного сполучень Урядом України укладено угоди зi Словацькою Республiкою, Республiкою Польща, Угорською Республiкою, Естонською Республiкою, Республiкою Грузiя та багатьма iншими державами [ ][16].

Цiкавим в iмплементацiї норм мiжнародного права в правову систему України з транспортного права є питання про спiввiдношення нацiонального i мiжнародного законодавства та способи врегулювання вiдносин, пов'язаних з мiжнародним спiвробiтництвом.

Ставши на шлях cуверенності та незалежностi, Україна заявила про свою вiдкритiсть для мiжнародного спiлкування i взаємодiї. Основний принцип rрунтується на тому, що нацiональне право є частиною мiжнародного i будується вiдповiдно до мiжнародного, мiжнародне право має превалювати над нацiональним.

Це випливае зi ст. 9 Конституцiї України, де зазначено, що чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодав­ства України (таким прикладом можна назвати Конвенцiю про мiжнароднi автомобiльнi перевезення пасажирiв i багажу, пiдписану 9 жовтня 1997 року в м. Бiшкеку, яка була ратифiкована Законом України вiд 8 квiтня 1999 року). Укладення мiжнародних договopiв, якi суперечать Конституцiї України, можливе лише пiсля внесення вiдповiдних змiн до Конституцiї України.

Те саме стосується i дiяльностi у сферi транспорту, який за своєю внутрiшньою природою має iнтернацiональний характер. Так, у ст. 42 Закону України «Про транспорт» зазначено: якщо мiжнародним договором, укладеним Україною, встановлено iншi правила, нiж тi, якi мiстяться в законодавствi України про транспорт, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

Стаття 54 Закону України «Про дорожнiй рух» констатує: якщо в мiжнароднiй угодi України встановлено iншi правила, нiж тi, що мiстяться в законодавствi України, то застосовуються правила мiжнародної угоди. Водний кодекс України в ст. 112 мiстить таке: якщо мiжнародним договором, в якому бере участь Україна, вста­новлено iншi норми, нiж тi, якi передбаченi водним законодавством України, то застосовуються норми мiжнародного договору.

Кодекс торговельного мореплавства України (ст. 7) вiдносить це положения до iнших нормативно-правових актiв, указуючи, що мiжнароднi договори України з питань торговельного мореплавства застосовуються в Укpaїні в порядку, передбаченому Законом України «Про мiжнароднi договори України».

Таким чином, проаналiзувавши транспортне законодавство, можна дiйти висновку, що, регулюючи вiдносини в певнiй сферi транспортнiй, воно, все-таки є частиною законодавчоi" системи України - вiдповiдно орiєнтованої i спрямованої.

При адаптацiї норм мiжнародного та нацiонального транспортного права можливі нюанси: коли з міжнародним починає взаємодiяти нацiональний елемент, чи, навпаки, з нацiональним починає взаємодiяти мiжнародний елемент.

Розглянемо iснування в нацiональному транспортному правi «іноземного» елементу на прикладі морського транспортного права, оскiльки це найбiльш розповсюджено та унормовано.

Способи регулювання вiдносин, пов'язаних iз застосуванням «іноземного» елементу:

- регулювання за допомогою норм «прямої дії». У транспортному праві є норми, спеціально встановлені для регулювання відносин, ускладнених «iноземним» елементом. За вciєї рiзномаманітностi змiсту цих норм їх поєднує те, що в них вирiшуються питання, якi з позицiї держави, що встановлює норму, не можуть залежати вiд норм iноземного закону. Taкi норми виключають можливість застосування для вирішення відповідного питання іноземного права й роблять безпiдставною в цiй частинi постановку колiзiйної проблеми. Прикладом таких норм є ст.234 Кодексу торговельного мореплавства України: буксирування мiж портами України може здiйснюватися виключно суднами пiд Прапором України. Тобто вона виключає можливiсть у виглядi загального правила для суден, що плавають пiд iноземним прапором, буксирування мiж портами України, i, таким чином чiтко визначає межi правоздатностi iноземцiв в Укpaїні у зазначенiй сферi дiяльностi;

- надання нормам «автономії волi». Внутрiшньодержавним правом учасникам правовідносин, ускладнених «іноземним» еле­ментом, надається можливiсть вибрати за погодженням cтopiн мiж собою того чи iншого нацiонального права для регулювання своїх взаємовiдносин. Прикладом таких норм є ст.8 Кодексу торговельного мореплавства України: майновий опiр, пов'язаний з торговельним мореплавством, у якому бере участь iноземна юридична або фiзична особа, може бути за згодою cтopiн передано на розгляд iноземного суду чи арбiтражу;

- колiзiйнi норми - це сукупнiсть деяких правових норм, якi, як правило, мiстяться в нацiональному правi (менше в мiжнароднiй угодi) i мають вiдсилочний характер. Складаються з вказiвок (ви­падки застосування цих норм) та прив'язки, що називає законодав­ство, яке пiдлягає застосуванню. У нацiональному морському правi вони можуть мiститися в законодавствi чи мати прецедентний характер, тобто розроблятися судовою та арбiтражною практикою (для правової системи України прецедентний характер не застосовується).

У Кодексi торговельного мореплавства України систему колiзiйних норм видiлено в ст. 14, де зазначено, що межi вiдповiдальностi судновласника та оператора ядерного судна, що плаває пiд прапором iноземної держави, регулюються законом держави, пiд прапором якого плаває судно. Якщо цi межi нижчi вiд визначених даним кодексом, то під час розгляду спорів про відповідальність у судi або арбiтражному судi України застосовуються положення цього Кодексу. Вiдносини за договорами морських перевезень вантажiв, фрахтування судна на тepмін, Фрахтування судна без екiпажу, лiзингу, буксирування, морського страхування регулюються законодавством держави за узгодженням стоpін, а за договором морських перевезень пасажирiв i морського круїзу - також визначаються у пасажирському квитку.

Поиск по сайту: