Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Структура системи законодавства та її види

Система права та система законодавства: методологічні проблеми

 

Однією з головних ознак права є його системний характер, що забезпечує взаємоузгодженість його внутрішніх елементів. Лише збалансованість елементів права, що становлять його внутрішню структуру, надає нам можливість говорити про досконалість права та його високий якісний рівень. Право являє собою не випадкове об'єднання норм, а єдину, внутрішньо узгоджену систему, що надає можливість встановити його внутрішню будову та взаємозв’язок між його елементами.

Система права являє собою внутрішню структуру права, що виявляється в єдності та узгодженості норм, які її складають, та одночасної їх диференціації на складові елементи системи - інститути (субінститути) і галузі (підгалузі) в залежності від предмету та методу правового регулювання.

Таким чином, система права характеризується як сукупність окремих принципів, кожен з яких, виконуючи самостійну роль, є одночасно елементом більш складної системи, що зумовлюється різноманітністю відносин і способів регулювання.

Система права характеризується власною структурою, тобто певною внутрішньою організацією, що забезпечує єдність та внутрішню узгодженість права. Питання структури системи права є дискусійним в юридичній літературі, що зумовлено дискусійністю питань сутності та системності права.

Класичним підходом до характеристики системи права є її структуризація на три елементи: норма права, інститут права, галузь права (Котюк В. О., Луць Л. А.)[1].

Проте, в сучасній юридичній літературі існують і інші підходи до характеристики системи права, а саме:

1) сукупність норм права, інститутів права, підгалузей права та галузей права (Гойман В. І., Пархоменко Н. М., Червонюк В. І., Хропанюк В. Н.)[2];

2) сукупність галузей права, підгалузей права, правових інститутів (простих, складних, галузевих та міжгалузевих) (Головистикова А. Н.)[3];

3) система галузей права, підгалузей права, правових інститутів; система матеріального права та процесуального права; система публічного та приватного права (Венгеров А. Б.)[4];

4) сукупність норм права, інститутів права, підгалузей права та галузей права; сукупність підсистем права (матеріального і процесуального права; публічного і приватного права) (Скакун О.Ф.)[5];

5) система галузей, підгалузей та інститутів права (Кельман М. С., Мурашин О. Г.)[6].

Система законодавства

 

Система законодавства:

1) видима, зовнішня форма вираження і закріплення системи правових норм;

2) статична система;

3) становить систему законодавчих актів, що складаються з нормативних приписів, поділених залежно від предмета регулювання за галузями і інститутами законодавства;

4) є суб'єктивно-об'єктивним явищем, оскільки виникає в результаті цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів (парламенту чи безпосередньо народу) і тому включає, окрім об'єктивного" ще і суб'єктивний момент;

5) існує юридична сила законодавчих актів (конституція володіє вищою юридичною силою стосовно кодексів, кодекси - стосовно звичайних законів і т. д.);

6) має як горизонтальну (галузеву), так і вертикальну (ієрархічну) будову - залежно від форми устрою держави;

7) первинним елементом законодавчого акта (як і галузі законодавства) є нормативний припис, що служить формою вираження норми права й укладений у статті акта;

8) у ряді галузей законодавства є лише предмет правового регулювання, а метод відсутній;

9) включає норми права, виражені в нормативних приписах законодавчих актів, що укладені в статті нормативного акта.

Структура системи законодавства та її види

Структура системи законодавства - внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, що складаються з взаємозалежних і взаємопогоджуваних нормативних приписів, розподілених за галузями і інститутами законодавства. Структура законодавства забезпечує цілісність його системи.

Основні види структурної організації законодавства:

1. галузева (горизонтальна) відображає предмет правового регулювання за яким здійснюється поділ законодавчих актів: конституційне законодавство, цивільне законодавство, кримінальне законодавство, адміністративне законодавство, кримінально-виконавче законодавство та ін.;

2. ієрархічна, субординацією (вертикальна) відображає юридичну силу актів за якою відбувається поділ законодавчих актів: конституція; конституційні закони; звичайні закони тощо;

3. державно-організаційна (територіальна) відображає особливості форми державного устрою за яким існує поділ законодавчих актів за територіальним значенням: законодавство федеральне і законодавство суб'єктів федерації (наприклад, у РФ: законодавство республік Татарстану, Адигеї, Сахи (Якутії) та ін.); законодавство загальнодержавне і законодавство політичних автономій у регіональній державі (наприклад, в Італії - законодавство областей Сицилії, Сардинії та ін.).

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.