Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Процес становлення Української незалежної держави.



СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ.

 

Процес становлення Української незалежної держави.

Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні.

Структура та повноваження Верховної Ради.

Конституційний статус Президента України.

Кабінет Міністрів: процедура формування та повноваження.

Судова влада.

Система стримувань і противаг у структурі “владної горизонталі”.

Особливості системи місцевого самоврядування в Україні.

Процес становлення Української незалежної держави.

 

Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991р. не був щасливою випадковістю чи подарунком долі, а закономірним результатом багатовікової боротьби українського народу за власну державу, логічним завершенням тисячолітньої традиції державотворення/

Початки політичної історії України пов’язують із процесом об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва й утворення феодальної держави Київської Русі, яка започаткувала державотворчу традицію українського народу. Прийняття християнства (988 р.) пожвавило міжнародні політичні зв’язки та збагатило культурні надбання Київської держави здобутками візантійської та європейської цивілізацій. В часи свого розквіту Київська та її наступниця Галицько-Волинська державамали значний міжнародний авторитет та широкі міждержавні зв'язки.

Наступним етапом розвитку української державотворчої традиції стала козацька доба.У результаті переможної національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького в середині XVII ст. на теренах України створюється Козацько-гетьманська держава,яка проіснувала до другої половини XVIII ст.

ХІХ-те ст., попри несприятливі умови, спричинені перебуванням українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій, ознаменувалося активним розвитком українського національного руху, який із культурницького етапу плавно переходив у політичний.

Черговою спробою здобуття незалежності став періоднаціонально-визвольних змагань українського народу 1917-1921 років (утворення Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, які 22 січня 1919 року об'єдналися в єдину соборну українську державу — Українську Народну Республіку), під час якого виразно проявилися ознаки формування модерної української нації.Однак при потуранні держав Антанти агресивні сусіди — Росія, Польща, Чехословаччина і Румунія знову четвертували українські землі, більшість з яких (а з 1945 р. майже усі ) опинилися у складі створеного у 1922 році СРСР - держави із жорстким тоталітарним режимом.

Поновилася українська державотворча традиція вже на сучасному етапі розвитку історії. Кінець 1980-х — початок 1990-х років у політичному житті України, як і в житті інших республік колишнього СРСР, характери­зувався, з одного боку, процесами послаблення тоталітарного режиму, політичної монополії КПРС-КПУ та поглибленням кризи радянської імперії, а з іншого - бурхливим наростанням національно-визволь­них рухів. По всій Україні створю­ються громадсько-політичні організації, товариства, клуби, які стали каталізаторами боротьби українського народу за демократію і національне відродження. Серед них слід назвати Українську гельсінську спілку, Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, товариство "Меморіал", Спілку незалежної української молоді, "Товариство Лева", Християнсько-демократичний фронт, товариство "Спадщина" тощо. В 1989 році було створено наймасовішу і найвпливовішу громадсько-політичну організацію — Народний Рух України, значення та роль якого в боротьбі за незалежну Українську державу важко переоцінити. Характерною рисою Руху стала його широка відкритість для громадян усіх національностей. Згодом розпочався процес формування партій демократичного спрямування, першою серед яких була створена на основі Українськї гельсінської спілки у квітні 1990р. Українська республіканська партія.

В березні 1990 рокунаціонально-демократичні сили, об'єднані в Демократичний блок, домоглися значного успіху на виборах до Верховної Ради, здобувши — в умовах жорсткого пресингу з боку владних структур та монопольного контролю комуністичної партії над державними засобами масової інформації — 27 відсотків депутатських мандатів. У парламенті була сформована опозиційна Народна Рада на чолі з академіком І. Юхновським, до складу якої увійшло 125 депутатів.

Народна Рада розгорнула активну діяльність з підготовки проекту Декларації про державний суверенітет України, проголошення якої ознаменувало початок сучасного етапу українського державотворення.Цей надзвичайної ваги документ був прийнятий Верховною Радою 16 липня 1990 року (355 депутатів проголосувало за, 4 — проти, 1 — утримався). Декларація проголошувала верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, недоторканість і незмінність кордонів, право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством, самостійне створення банкової, цінової, фінансової, митної і податкової систем. Україна заявила про своє право мати власні Збройні Сили, власні внутрішні війська та органи державної безпеки. В Декларації наголошувалося, що свої відносини з іншими радянськими республіками Україна має намір будувати на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

Саме цими принципами Україна мала керуватися, розглядаючи питання про підписання нового союзного договору, який розроблявся і готувався у Москві під керівництвом М. Горбачова. Подальший розвиток подій показав, що принципи Декларації про державний суверенітет України були несумісні з проектом „нового” договору. Україна фактично відмовилась від участі у призначеній на 20 серпня церемонії підписання Союзного Договору, що було одним з найголовніших поштовхів до створення в Москві так званого Державного Комітету з Надзвичайного Стану (ДКНС, російською — ГКЧП), який перебрав на себе усю повноту влади і оголосив про намір вводити надзвичайний стан в різних частинах СРСР. Партійному керівництву республік були розіслані вказівки, як себе поводити, а непокірним державним керівникам погрожували збройною силою.

Заколот ДКНС 19-22 серпня в Москві показав усю глибину небезпеки для України залишитися у складі СРСР і 24 серпня 1991 року Надзвичайна сесія Верховної Ради проголосила повну державну незалежність України(346 депутатів проголосувало за, 1 – проти). Було проголошено департизацію КДБ, міністерства внутрішніх справ та органів прокуратури. Для підвищення легітимності акту Верховної Ради було проведено всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, на якому рішення парламенту дістало всенародне схвалення. На запитання: „Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” 90,9 відсотка голосуючих дали ствердну відповідь.

Одночасно з референдумом відбулися вибори першого Президента України. Перемогу на них одержав тодішній Голова Верховної Ради, під керівництвом якого розгортались усі перипетії боротьби з центром навколо союзного договору, Леонід Кравчук, який набрав 61,59 відсотка голосів. Самостійність була підкріплена підписанням 8 грудня 1991 р. угоди в Біловезькій Пущі між керівниками Білорусії, Росії і України про припинення існування СРСР як суб’єкта міжнародного права і перехід усієї повноти влади до республіканських урядів.

Багатовіковий процес українського державотворення отримав логічне завершення. Незалежність України стала доконаним фактом. Розпочалися процеси формування інститутів державності.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.