Основні етапи розвитку соціології.

У розвитку соціології традиційно виділяють кілька етапів. Так, західні дослідники перший етап соціологічної історії пов’язують з іменами О.Конта, Г.Спенсера.

Французький вчений, філософа О.Конт (1798 – 1857) увійшов в історію науки як основоположник філософського позитивізму та соціології. Уже самим терміном «позитивний» («позитивізм») О. Конт протиставляє свою філософію і соціологію старим («негативним») уявленням. Інакше кажучи, поняття «позитивне знання» (пізнання) є строго науковим, на відміну від спекулятивного, метафізичного, абстрактного, аморфного, неконструктивного та ін.

У 1839 р. вийшов третій том «Курсу позитивної філософії» О.Конта, де вперше використано термін «соціологія». Спочатку він назвав соціологію соціальною фізикою і поділив її на дві частини: соціальну статику і соціальну динаміку. Соціальна статика вивчає умови існування, закони функціонування соціальної системи, її структуру й елементи. Результатом цих знань є теорія суспільного порядку. Соціальний порядок базується на трьох чинниках: сім’ї як базовому елементі суспільства, державі – органі соціальної солідарності, гаранту порядку та на релігії – регулятору соціальної поведінки. Соціальна динаміка вивчає і фіксує закони розвитку і зміни соціальних систем.

Г.Спенсер (1820 – 1903), послідовник О.Конта, мав своє особисте бачення соціології та її завдань. Соціологічна система Спенсера ґрунтується на трьох основних елементах: еволюційній теорії, органіцизмі та вченні про соціальні організації - інститути. Він так багато зробив для впровадження цієї науки, що деякі дослідники вважають його засновником соціології нарівні з О.Контом.

У межах соціології позитивізму О.Конта та органічної чи натуралістичної школи Г.Спенсера існували й інші соціологи, які зробили свій внесок у розвиток науки.

Другий етап становлення офіційної соціології розпочинається з кінця XIX ст. і триває до кінця 20-х рр. ХХ ст. На цьому етапі відбувається гостра криза натуралістичної соціології і настає різкий перелом у розвитку соціологічної теорії. Увагу соціологів привертають соціальні дії і взаємодії, розробляються методи «розуміючої соціології», концепції соціології особистості, налагоджується системний зв’язок між теорією і соціологічними дослідженнями, відбувається інституалізація соціології як академічної дисципліни. Її включають до навчальних планів університетів, створюють перші кафедри і факультети, професійні асоціації соціологів тощо.

Третій етап розвитку соціології, що охоплює період з кінця 20-х до 70-х рр. ХХ ст., характеризується формуванням основних її сучасних теорій, галузевою диференціацією, дальшим удосконаленням методів дослідження.

Четвертий етап розпочинається з 80-х років. Його зміст зв’я­заний з новітньою соціологією, розв’язанням проблем сучасності.

Поиск по сайту: