Фінансові установи як головні учасники ринку фінансових послуг

На ринку фінансових послуг здійснюється діяльність з метою надання та споживання фінансових послуг. Учасниками цього ринку є продавці, які як суб'єкти підприємницької діяльності надають ці послуги, та споживачі таких послуг.

Рис. 5.1. Фінансові інститути, що надають фінансові послуги

Найчастіше в ролі продавців виступають фінансові устано­ви. Фінансова установа — це юридична особа, яка згідно законодавством певної країни надає одну або кілька фінансо­вих послуг. До фінансових установ належать банки, кредитні

Тема 5. Ринок фінансових послуг

спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди та компанії. Вишеназвані інститути надають фінансові послуги на професійному рівні та входять до інституціонального складу кредитно-банківської системи, яка представлена на рис. 5.1.

Головною ланкою фінансової системи країн з розвиненою ринковою економікою є банки. Банк є юридичною особою, економічно самостійною і повністю незалежною від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з його оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству. В умовах ринкової еко­номіки банківській системі, як сукупності банків, притаманна різноманітність форм власності, відсутність монополії держави, тобто будь-які юридичні та фізичні особи можуть створювати бан­ки згідно з чинним законодавством країни.

Банківська система представлена двома рівнями — Централь­ний банк та комерційні банки. Банківська система виступає як керована система, тобто Центральний банк здійснює незалежну грошово-кредитну політику, в різних формах підпорядковану лише уряду або виконавчій владі. Банки другого рівня — комерційні, є юридичними особами та функціонують на основі загального та спеціального банківського законодавства; їх діяльність регламентується економічними нормативами, які встановлює Центральний банк. Банки виконують наступні функції:

1) утворення платіжних засобів, тобто на їх базі виникають кредитні гроші (чеки, банківські векселі, ощадні сертифікати);

2) забезпечення функціонування розрахунково-платіжного механізму, здійснення і організація розрахунків в економічній системі та організація платіжного обороту;

3) акумуляція тимчасово вільних коштів, заощаджень та наг­ромаджень держави, підприємницьких структур та населення;

4) кредитування суб'єктів підприємницькоїдіяльності, юри­дичних та фізичних осіб, а також держави;

5) кредитно-фінансове обслуговування внутрішнього та зов­нішнього господарського обороту;

6) облік векселів та операції з ними;

108 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

7) збереження фінансових та матеріальних цінностей;

8) довірче управління майном клієнтів (трастові операції).

У сучасних умовах банки здійснюють нехарактерні в мину­лому операції, що включають операції з цінними паперами, лізинг, факторинг та інші види кредитно-фінансових операцій. Така тенденція є наслідком розширення сфери послуг, підвищенням їх якості, зростанням конкуренції в залученні перспективних клієнтів. Діяльність банківських інститутів направлена на реа­лізацію головної мети — отримання максимального прибутку.

Із становленням та розвитком ринкових відносин в бан­ківській справі однією з актуальних є проблема детального вив­чення ролі та місця банківських послуг у загальній кількості операцій комерційних банків, причин появи та розвитку нових послуг, а також їх впливу на показники доходності та ліквідності банків.

До середини 60-х років XX століття рекламі та маркетингу банківських послуг приділялась незначна увага, лише з початку 70-х років у розвинутих країнах Європи, США були організовані широкомасштабні кампанії з метою залучення потенційних клієнтів до банківського бізнесу та банківських послуг.

Розвиток сфери банківських послуг здійснювався двома шляхами. Перший був пов'язаний з якісним удосконаленням вже існуючих видів операцій та послуг. Банки прагнули знайти певні варіанти модифікації старих операцій з метою задоволення потреб існуючих клієнтів та залучення нових. Другий шлях роз­витку банківських послуг—пошук та надання принципово нових операцій та послуг для клієнтів.

До основних банківських послуг сьогодні, як і раніше, від­носяться залучення коштів та надання позик. Від різниці у від­сотках за цими послугами банк одержує банківську маржу, яка являє собою основу банківського прибутку. В сучасних умовах банківські послуги класифікують, як правило, за такими основ­ними групами:

- депозитні послуги;

- кредитні послуги;

- інвестиційні послуги;

- інші послуги.

Тема 5. Ринок фінансових послуг

Організація діяльності банку на фінансовому ринку пе­редбачає висування на перший план завдання максимально­го задоволення потреб клієнтів, що забезпечує необхідний прибуток і виступає головною причиною, яка спонукає банки до розширення кола запропонованих послуг.

З середини 50-х років XX століття важливу роль у фінансо­вих системах розвинутих країн почали відігравати спеціалізо­вані небанківські кредитно-фінансові інститути, які здійснювали накопичення та мобілізацію грошового капіталу, акумуляцію заощаджень населення та постачання позикового капіталу.

Зростання ролі небанківських фінансових установ, до яких відносяться страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, інвестиційні фонди та компанії тощо, викликано наступними основними чинниками:

по-перше, збільшенням доходів населення у розвинутих країнах;

по-друге, активним розвитком ринку цінних паперів;

по-третє, наданням цими установами послуг, які не в змозі надавати банки.

по-четверте, деякі небанківські фінансові установи (пенсійні фонди, страхові компанії) акумулюють грошові кошти населення на значно більші строки, ніж банки. Це дає їм можливість здійс­нювати довгострокові інвестиції.

У сучасних умовах небанківські фінансові інститути зай­маються акумуляцією заощаджень населення, наданням кредитів шляхом облігаційних позик державі та фірмам, мобілізацією капі­талу шляхом емісії акцій; здійснюють іпотечне кредитування; на­дають споживчі кредити населенню. Ці установи конкурують між собою як за залучення коштів, так і у сфері кредитних операцій. Однак слід мати на увазі, що конкурентна боротьба носить неціновий характер. Це пояснюється особливостями операцій фінансових установ. У банківській сфері діють відсоткові ставки по депозитах, кредитах. У страховій справі діє страховий тариф, який визначає розмір страхової премії та страхового відшкодуван­ня. Інвестиційні компанії діють на основі курсової різниці між емітованими та придбаними акціями. Таким чином, нецінова кон­куренція визначається непорівнюваними операціями та цінами на них.

110 СО. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

На фінансових ринках активно діють страхові компанії, які починаючи з 50-60 років XX століття, перетворились у най­важливіше джерело акумуляції грошових заощаджень населення З метою збільшення прибутку страхові компанії завойовують ринок шляхом розвитку нових видів страхування, які дають змогу задовольнити потреби різних верств населення. Збільшення

масштабів фіктивного капіталу привело до розвитку страхування довіри та гарантій. Деякі форми особистого страхування з'явились лише в умовах розвитку ринкової економіки: страхування освіти та здоров'я, страхування приданого та на випадок банкрутства, а також кредитне страхування. Страхування розвивається шляхом диференціації та спеціалізації існуючих видів, комбінування та інтегрування старих і нових видів. Головна мета страхових компаній при створенні нових видів послуг — максимальне залучення заощаджень широких мас населення, при цьому страхові компанії постійно розширюють свої можливості у сфері кредитування. Компанії страхування життя, в зв'язку зі спе­цифікою діяльності, мають у своєму розпорядженні значні грошові фонди, що дає їм змогу здійснювати довгострокове інвестування, забезпечувати розширене відтворення. Страхові компанії, маючи величезні грошові ресурси, здійснюють широку діяльність по фі­нансуванню економіки та держави.

Незважаючи на конкурентну боротьбу між страховими ком­паніями та банками, вони виступають як одна сила в системі фінансування фінансово-промислових груп. Переплетіння інте­ресів виявляється через систему участі, спільне фінансування промислових монополій, розміщення цінних паперів, спільне креди­тування (банки надають середньострокові позики до 8 років, а страхові компанії іншу частину позики задовольняють на довший термін).

В останні роки швидшими темпами розвиваються пенсійні фонди, які створюються промисловими, транспортними та торго­вельними корпораціями і компаніями.

Вигідність організації таких установ обумовлена двома-факторами:

—прагненням корпорацій приховати прибуток;

— бажанням корпорацій залучати кваліфіковану робочу силу

5. Ринок фінансових послуг

Пенсійні фонди вкладають свої накопичення в облігації та акиії приватних підприємств, держави і таким шляхом здійс­нюють фінансування економіки та держави. Як правило, пенсій­ні фонди створюються на основі приватних компаній та корпо­рацій, які є їх власниками. Такими пенсійними фондами управ­ляють траст-відділи комерційних банків або страхові компанії та виступають як незастраховані пенсійні фонди. Також корпорації можуть укладати з страховими компаніями угоди, за якими остання буде отримувати пенсійні внески та забезпечувати в майбутньому виплату пенсій. У цьому випадку пенсійний фонд діє в рамках страхової компанії і називається — застрахованим.

Основою пасивних операцій пенсійних фондів є ресурси, що надходять від корпорацій, підприємств, а також внески робіт­ників та службовців, які можуть складати 20-30% від усіх надход­жень. Частка цих внесків суттєво коливається по різних корпо­раціях, підприємствах і країнах. Чим потужніша і більша корпо­рація, тим менша частка внесків робітників та службовців. Ці внески акумулюються на досить тривалий термін — 10 і більше років. Тому пенсійні фонди також володіють довгостроковими грошовими коштами, які вкладаються в державні та приватні цінні папери. Майже 80 % активів пенсійних фондів становлять цінні папери приватних корпорацій. При цьому понад ЗО % акти­вів припадає на звичайні акції, шо дозволяє пенсійним фондам активно впливати на політику різних корпорацій. Крім того, пенсійні фонди вкладають кошти в акції власних корпорацій.

Пенсійні фонди, які управляються траст-відділами банків, ши­роко використовуються останніми для придбання великих пакетів акцій великих корпорацій. За це комерційні банки отримують додаткові комісійні. Це також дозволяє концентрувати в руках кількох фондів велику частку цінних паперів, особливо акцій.

Уряди та органи влади на місцях можуть створювати державні пенсійні фонди, кошти яких формуються з внесків працівників та місцевих бюджетів. Ці установи активно фінансують держав­ний борг, вкладаючи свій капітал в державні цінні папери.

Таким чином, приватні пенсійні фонди займають провідне місце в системі пенсійного забезпечення. Пенсійні фонди — це основне джерело накопичення заощаджень населення в сучасних Умовах та мобілізації довгострокового капіталу в економіку.

112 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послу

Однією з нових форм фінансових установ є інвестиційні ком­панії, які, випускаючи власні акції, залучають кошти та вкла­дають їх у цінні папери підприємства.

В сучасних умовах існує два види інвестиційних компаній що створюються на акціонерній основі. Інвестиційні компанії закритого типу здійснюють випуск своїх акцій одразу в певній кількості. Новий покупець може придбати їх тільки у власників за ринковою ціною.

Інвестиційні компанії відкритого типу, які називаються взаємними фондами, випускають свої акції поступово певними пропорціями в основному новим покупцям. Ці акції, як правило, можуть передаватись або перепродаватись.

Більш зручною є організаційна форма компаній відкритого типу, оскільки постійна емісія дозволяє збільшувати грошовий капітал і таким чином постійно нарощувати інвестиції в цінні па­пери корпорацій. В цілому інвестиційні компанії як відкритого, так і закритого типу базуються на акціонерній формі.

Основа пасивних операцій інвестиційних компаній — кошти, отримані від реалізації власних цінних паперів, акціонерний ка­пітал, резервний капітал та нерухомість компаній. Активні опе­рації пов'язані з вкладенням коштів. Специфіка цих операцій по­лягає втому, що одні компанії концентрують свої інвестиції в прос­ті акції, другі — в привілейовані, треті — в облігації. Однак, як правило, до 80 % вкладень — це інвестиції в акції. Тому розвиток інвестиційних компаній в країні тісно пов'язаний з розвитком ринку цінних паперів, і в першу чергу — ринку акцій. Падіння курсу акцій та біржові кризи уповільнюють розвиток інвести­ційних компаній.

Особливість цих інститутів полягає в тому, що у ролі покупців цінних паперів активно виступають кредитно-фінансові уста­нови та торгівельно-промислові групи. Також до активної інвес­тиційної діяльності залучається дрібний інвестор - широкі верст­ви населення. Завдяки цьому вдається мобілізувати значні кош­ти для капіталовкладень в економіку.

З 70-х років XX століття широкого розповсюдження набули фонди взаємного інвестування, які працюють з короткострокови­ми цінними паперами. Ці інститути об'єднують кошти населення

5. Ринок фінансових послуг

та мають можливість перетворення низьколіквідних активів (муніципальних облігацій) у високоліквідні. Взаємні фонди абезпечують своїм вкладникам більш високі доходи.

Інвестиційні компанії інвестують капітал у різні галузі еко­номіки, основа вкладень - прості акції. Це пояснюється двома причинами: 1) шляхом володіння простими акціями можна досяг­ти прямого контролю над різними компаніями; 2) прості акції забезпечують власникам інфляційний дохід при зростанні цін.

Інвестиційні компанії активно працюють на міжнародному ринку. їхня діяльність характеризується значною мобільністю капіталу, що дозволяє швидко перерозподіляти капітал між галузями різних країн.

Створення міжнародних інвестиційних компаній обумовлено наступними обставинами: по-перше, це гнучкий спосіб переве­дення приватного капіталу з однієї країни в іншу; по-друге, ці компанії мають можливість користуватись сприятливими умова­ми для інвестицій в інших країнах.

Тому багатонаціональні інвестиційні компанії відіграють велику рольу системі контролю над економікою не тільки своєї країни. В післявоєнні роки інвестиційні компанії відіграли важливу роль у поєднанні американських, західноєвропейських та японських фінансово-промислових груп. Вони виступають як важливаланка в управлінні різними фінансово-промисловими групами, кон­центруючи у себе величезні пакети акцій корпорацій.

На фінансовому ринку у сфері задоволення потреб малоза­безпечених верств населення активно працюють кредитні спілки та позико-ощадні асоціації.

Кредитні спілки — це особливий вид фінансових установ, які обслуговують об'єднання фізичних осіб за професійними та релі­гійними ознаками.

Кредитні спілки капітал формують за рахунок внесків у фор­мі придбання акцій. За цими пайовими внесками виплачується певний відсоток. Активні операції пов'язані з наданням корот­кострокових позик на придбання недорогих автомобілів, ремонт житла.

Позико-ощадні асоціації створюються як кредитні товариства для фінансування житлового будівництва. Основна діяльність

⁸-5-1619

114 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послу_г

асоціацій — надання іпотечних кредитів широким верствам населення. Ресурси формуються за рахунок вкладень пайщиків тобто асоціації носять кооперативний характер.

У кінці XX століття різко зросла конкурентна боротьба на рин­ку капіталів між позико-ощадними асоціаціями, кредитними спілками та іншими фінансовими установами. Це змусило асо­ціації та спілки розробити та започаткувати нову ринкову стра­тегію з метою зближення з комерційними банками за операціями шляхом широкого використання методів диверсифікації. Вони по­чали видачу іпотечних та споживчих позик, оформлення зобов'­язань цінними паперами та їх продаж на вторинному ринку, а та­кож розширення термінових депозитів.

Активно співпрацюють з населенням фінансові компанії, які виступають як особливий вид фінансових установ у сфері спожив­чого кредиту. Фінансові компанії можуть бути орган ізовані за акціо­нерною або кооперативною формами. Розрізняють фінансові ком­панії двох видів.

Компаніїз фінансування продажу розстрочку займаються про­дажем в кредит товарів довготривалого користування (автомобілі, телевізори, холодильники тощо), машин фермерам, наданням позик дрібним підприємцям, фінансують роздрібних торгівців.

Компанії особистого фінансування, як правило, надають по­зики в основному споживачам. Ці компанії іноді фінансують про­дажі тільки одного підприємця або однієї компанії. Звичайно, обидва види компаній надають споживачам позики на строк від 1 до 3 років.

Капітал фінансових компаній формується за рахунок випуску власних цінних паперів та короткострокових кредитів банків.

Основою активних операцій є споживчі позики, які займають 90 % усіх активів фінансових компаній, та вкладення з державні цінні папери.

Активний розвиток фінансових компаній можливий лише при насиченості споживчого ринку товарами та послугами, а також за наявності конкуренції між ними.

У сучасних умовах активно на фінансовому ринку співпра­цюють фінансові інститути, створюючи спільні установи з метою фінансування. Так, банки, інвестиційні компанії, фінансові ком­панії створюють лізингові компанії та фірми з метою надання

5. Ринок фінансових послуг

лізингових послуг. Між лізинговими фірмами та компаніями складаються певні відносини зі страховими компаніями.

Таким чином, фінансові інститути, як банківські, так і небан-ківські, активно здійснюють мобілізацію та акумуляцію капіталів, створюють крупні грошові фонди, беруть активну участь в кредитуванні та фінансуванні потреб юридичних та фізичних осіб та цим забезпечують умови для розширеного відтворення, під­вищення життєвого рівня населення, задоволення потреб всіх суб'єктів економіки у грошових коштах.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення кредитно-банківській системі. Чим вона відрізняється від банківської системи?

2. У чому полягають відмінності між банківською системою та парабанківською?

3. Що таке фінансова установа?

4. Дайте характеристику банківській системі як учаснику фінансового ринку.

5. Які функції виконують банки на фінансовому ринку? Назвіть особливості в Україні.

6. Які фінансові послуги надають: а) банківські інститути; б) інститути парабанківської системи.

7. Назвіть причини виникнення небанківських фінансових установ.

8. Які фінансові установи найбільш активно співпрацюють з населенням?

9. Назвіть головні функції небанківських фінансових уста­нов на фінансовому ринку в Україні.

Поиск по сайту: