Характеристика валютних операцій

Валютні операції пов'язані з переходом права власності на валютні цінності та використанням їх у міжнародному обігу як засобу платежу та ввезенням (вивезенням), переказуванням і пересиланням на території певної країни та за її межі валютних цінностей.

Для характеристики прав і обов'язків суб'єктів валютного ринку важливе значення має поділ учасників ринку на дві групи. До першої входять резиденти, до другої — нерезиденти. До резидентів належать фізичні особи, які постійно проживають в Україні, та ті, що тимчасово знаходяться поза її межами. До резидентів також належать юридичні особи і організації, створені відповідно до законодавства України, включаючи їх представ­ництва за кордоном. До нерезидентів належать фізичні особи, які постійно проживають за кордоном, втому числі й ті, що тимчасово перебувають в Україні. Сюди також включаються юридичні тз неюридичні особи, їхні представництва і фірми, створені відповідно до законів іноземної держави і функціонують на території України

Тема 3. Валютний ринок

При розгляді прав резидентів і нерезидентів в операціях на валютному ринку України необхідно мати на увазі, що всі операції, пов'язані з рухом іноземної валюти поділяються на два види — поточні та пов'язані з рухом капіталу.

До поточних операцій належать:

—перекази в Україну або з України іноземної валюти для здійснення розрахунків без відстрочки платежу за експорт і імпорт товарів, робіт, послуг, а також розрахунків, пов'язаних з креди­туванням експортно-імпортних операцій, натермін, шо не пере­вищує 180 днів;

—отримання та надання фінансових кредитів натермін, що не перевищує 180 днів;

—перекази в Україну та з України відсотків, дивідендів та інших доходів по вкладах, інвестиціях, кредитах і інших операціях, пов'язаних з рухом капіталу;

—перекази неторгового характеру в Україну та з України, включаючи перекази сум заробітної плати, пенсій, аліментів, спадщини, а також інші аналогічні операції.

До валютних операцій, що пов'язані з рухом капіталу, належать:

—прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал під­приємства з метою отримання доходу і прав на участь в управлінні підприємством;

—портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

—переведення в оплату споруд та іншого нерухомого майна;

—надання і отримання відстрочки платежу за експортом та імпортом на термін, що перевищує 180 днів, а також надання і отримання фінансових кредитів на такий же термін.

Розрахунки за міжнародними операціями між безпосередніми учасниками здійснюються через банки, які розглядають валютні операції як один із способів отримання доходу. У зв'язку з цим при котируванні банки встановлюють два курси:

курс покупця — курс, за яким банк купує валюту;

курс продавця - курс, за яким банк продає валюту.

Для покриття витрат з обслуговування операцій та отримання прибутку між цими курсами існує різниця, яка називається маржею.

При укладанні угод купівлі-продажу на валютному ринку використовуються такі види курсів:

72 СО. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

Крос-курс — це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу по відношенню до курсу третьої валюти. Часто виникають ситуації, коли невигідно або неможливо здійснювати пряму купівлю певної іноземної валюти. Тоді використовують крос-курс.

Спот-курс — це ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди, за умови обміну валютами банками-кореспондентами на другий робочий день з моменту укладання угоди.

Форвард (терміновий курс) — це ціна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу.

Якщо на дату угоди курс буде відрізнятися від передба-ченого в договорі, то одна із сторін отримає додатковий прибуток від курсової різниці, а інша понесе збитки.

Ф'ючерс — курс в майбутньому, тобто ціна, за якою через деякий час буде здійснена угода. Вона визначається в момент укладання контракту.

Курси, що використовуються при здійсненні угод цілком залежать від видів таких угод.

Угода "своп" - це одночасно купівля та продаж іноземної валюти в однаковому обсязі за умов розрахунків за нимина різні дати. Своп-утоди застосовуються для покриття валютного ризи­ку, а також отримання прибутку в майбутньому. Своп-угоди розповсюджені не лише в валютній сфері. Вони широко зас­тосовуються в кредитних операціях як страхування від підви­щення або пониження відсоткових ставок.

Форвардні угоди виникли як форма страхування при зов­нішньоторговельних операціях. Якщо товар продається в кредит, то експортер, прагнучи зберегти вартість своєї валютної виручки, укладає термінову угоду на продаж валюти за сьогоднішнім курсом. Імпортер, купуючи товар в кредит та страхуючи себе від підвищення курсу валюти країни походження товару, може виступити як покупець цієї валюти за фіксованим на момент укладання термінової угоди курсом.

Тема 3. Валютний ринок

Форвардні угоди укладають кредитори, що прагнуть застра­хувати себе від можливого зниження курсу валюти, в якій надається позика.

Ф'ючерсні угоди виникли у вигляді торгових договорів з погодженою ціною товарів та їх поставкою на певну дату.

Особливе місце на валютному ринку займає валютний арбітраж — це операція, яка включає купівлю або продаж іноземної валюти відповідно до контр-угоди для отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) або протягом певного часу (часовий арбітраж). Коли операція здійснюється з двома валютами - це простий валютний арбітраж, коли в угоді бере участь три і більше валют — складний.

Валютні операції здійснюються в межах економічних, полі­тичних та культурних відносин, які регулюють розрахунки між суб'єктами валютного ринку. Основними формами міжнародних розрахунків є:

1) інкасо — доручення клієнта банку про отримання платежу від імпортера за товари та послуги та зарахування коштів на рахунок експортера. Банки здійснюють ці операції згідно з умовами Уніфікованих правил по інкасо (виданих Міжнародною торговельною палатою, 1978 рік);

2) акредитив — угода про зобов'язання банку на прохання клієнта оплатити документи, акцептувати або зарахувати на ко­ристь третьої особи, на яку відкрито акредитив. Правила здійс­нення розрахунків акредитивами регламентуються Уніфікованими правилами документарних акредитивів (видані Міжнародною торговельною палатою в Парижі, 1983 рік);

3) банківський переказ — доручення одного банку другому сплатити переказоотримувачу певну грошову суму;

4) авансовий платіж—оплата товарів імпортером авансом до відвантаження. В міжнародній практиці авансовий платіж дорівнює 10-35% суми контракту;

5) розрахунки по відкритому рахунку — розрахунки, які передбачають періодичні виплати імпортераекспортерувтерміни, що встановлені умовами угоди;

6) розрахунки з використанням векселів, чеків, банківських карток — міжнародні розрахунки, в яких використовуються пере-

74 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

казні та прості векселі. При здійсненні неторговельних операцій використовують дорожні чеки. Цей вид розрахунків регла­ментується, в першу чергу, Єдиним вексельним законом 1930 року та Чековою конвенцією 1931 року;

7) валютні кліринги — розрахунки у формі взаємного зобов'я­зання по зарахуванню міжнародних вимог та зобов'язань на основі міжурядових угод.

Міжнародні розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Для цього на базі кореспондентських угод з іноземними банками відкриваються банківські рахунки: "лоро"—рахунок іноземного банку в національному банку та "ностро"- рахунок національного банку в іноземному.

Таким чином, на валютному ринку в міжнародних розрахун­ках використовуються девізи — платіжні засоби в іноземній валю­ті. Найбільш поширені комерційні переказні векселі (тратти), прості векселі, банківські векселі, банківські чеки, банківські перекази та банківські пластикові картки.

Поиск по сайту: