Валютний ринок являє собою сукупність економічних та організаційних форм, шо пов'язані з купівлею або продажем валют різних країн. Валютний ринок як система включає в себе підсистеми валютного механізму та валютних відносин. Під першою розуміють правові норми та інститути, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному рівнях. Друга включає в себе щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти.
В системі валютного ринку можна виділити:
— міжнародний валютний ринок;
- національний валютний ринок.
Перший складається з системи тісно пов'язаних швидкодіючими канальними чи супутниковими комунікаціями регіональних ринків. Зараз існують такі регіональні ринки: Європейський - з центрами в Лондоні, Цюриху, Франкфурті; Азіатський - з центрами в Токіо, Гонконзі, Сингапурі; Амери-канський — з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі. На регіональних валютних ринках здійснюється торгівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного, національні — відрізняються за ступенем конвертованості національної валюти, за обсягом зовнішньоторговельних та валютно-
Тема 3. Валютний ринок
обмінних операцій, за ступенем інтегрованості в світове співтовариство, рівнем стійкості та відкритості економіки, рівнем розвитку комунікацій та ступенем регулювання державою валютних операцій. Товаром валютного ринку виступає валюта та валютні цінності. Валюта — це:
1) грошова одиниця (національна валюта), яка використовується в певній країні;
2) грошові одиниці іноземних держав, кредитні та платіжні документи у вигляді векселів, чеків, банкнот, які використовуються в системі міжнародних розрахунків — іноземна валюта;
3) міжнародні та регіональні платіжні засоби (СПЗ, євро).
Під валютними цінностями розуміють цінності, по відношенню дояких валютним законодавством встановлений певний режим валютного обігу. Крім іноземної валюти, об'єктами валютного ринку виступають платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви); цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, казначейські векселі), номінал яких виражений в іноземній валюті або золоті; дорогоцінні метали (золото, срібло, платина) та природне дорогоцінне каміння (алмази, рубіни, сапфіри, смарагди).
Особлива роль на валютному ринку належить валютному курсу. Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країні або в міжнародних валютних одиницях (СПЗ, євро).
Вартісною основою валютного курсу є купівельна спроможність грошової одиниці. На валютний ринок та курс впливає три групи факторів (рис. 3.1).
66 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг
Особливий вплив на ціну національної валютимає стан платіжного балансу країни, рівень інфляції, співвідношення попиту та пропозиції вільно конвертованої валюти, конкурентоспроможність товарів даної країни на світовому ринку, валютні спекуляції, валютна політика, політичні та військові фактори, а також цілий ряд інших обставин.
Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій. За його допомогою долається національна обмеженість грошової одиниці певної країни. Локальна її цінність перетворюється в міжнародну. Відповідно до цього валютний курс виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей.
На основі валютного курсу порівнюються цінові структури окремих країн, розвиток їхніх продуктивних сил, темпів економічного зростання, а також торговельного і платіжного балансів. Зниження курсу національної грошової одиниці (девальвація) сприяє подорожчанню імпорту та зростанню експорту, і навпаки — зростання курсу (ревальвація) призводить до здешевлення імпорту та падіння експорту. Валютний курс є структурною ланкою механізму реалізації міжнародної вартості товарів та послуг, адже через механізм валютних курсів відбувається перерозподіл національного продукту між країнами, які здійснюють зовнішньоекономічні зв'язки.
Усі ці обставини ускладнюють визначення та вибір режиму валютного курсу. Розрізняють біржовий або плаваючий валютний курс, який встановлюється внаслідок ринкових коливань в умовах вільної купівлі-продажу валюти на біржових торгах, та фіксований, який встановлюється міжнародними установами або державою на основі валютного паритету, обмінного співвідношення. Також виділяють номінальний курс, розрахований як співвідношення вартості валют на валютних ринках, та реальний обмінний курс, який віддзеркалює товарне співвідношення на одні й ті ж товари, які виражені в різних валютах. Встановлення валютних курсів відповідно до практики та законодавчих норм називається котируванням. У світовій практиці існує два методи котирування:
1. Пряме котирування, коли одиниця іноземної валюти прирівнюється до певної кількості національної валюти.
Тема 3. Валютний ринок _____ 67
Наприклад, в Україні 1 долар США прирівнюється до певної кількості гривень. Таке котирування зараз застосовується в більшості країн світу.
2. Побічне котирування, коли одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти. Така система застосовується в невеликій кількості країн.
Дуже важливою характеристикою валюти є конвертованість, тобто здатність обмінюватись на інші валюти. За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:
—вільно конвертована;
—частково конвертована;
—неконвертована;
—клірингова.
Вільно конвертована валюта (ВКВ) — валюта, що вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжнародного обігу. В наш час лише деякі держави мають вільно конвертовану валюту: країни ЄС, Великобританія, Канада, Нова Зеландія, Сингапур, Японія, Сполучені Штати Америки та інші. Вільна конвертованість в першу чергу свідчить про стійкість економіки країни, можливості її економічного зростання і, як наслідок, довіру до її національної валюти з боку іноземних партнерів. Деякі вільно конвертовані валюти є резервними валютами.
Резервними називають валюти, які переважно використовуються для міжнародних розрахунків і зберігаються Центральними банками інших країн. До них відносять долар США, евро, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японську ієну. Ці п'ять валют складають практично 100 % світових валютних резервів. Наявність резервної валюти створює додаткові вигоди країні-емітенту, дозволяючи протягом тривалого терміну мати від'ємне сальдо в торговому і платіжному балансах без загрози національній економіці, бо така валюта не пред'являється до оплати у вигляді вимоги на поставку товарів чи інших активів, а залишається в інших країнах у вигляді резервів.
Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют, у міжнародних розрахунках застосовується з обмеженнями. Наявність обмежень зумовлюється неста-
5»
68 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг
більністю економічного стану країни і незбалансованістю платіжного балансу. Обмеження вводяться урядом або Центральним банком. Вони полягають у регламентації операцій з валютою та валютними цінностями. Більшість країн світу, в тому числі й Україна, мають частково конвертовану валюту.
Неконвертована (замкнена) валюта не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується лише на території країни. Неконвертованими є ті валюти, на які накладаються обмеження з ввезення, вивезення, купівлі, продажу і до яких застосовуються різноманітні заходи валютного регулювання.
Клірингова валюта — розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.
Законодавчі та нормативні акти, пов'язані з валютним регулюванням, передбачають, що всі розрахунки в іноземній валюті здійснюються через уповноважені банки, тобто банки, що мають ліцензії Центрального банку на проведення валютних операцій.
Ліцензії, отримувані комерційними банками, поділяться на генеральні, внутрішні та розширені внутрішні.
Генеральна ліцензія дає комерційному банку право на наступні дії:
—здійснення широкого кола банківських операцій в іноземній валюті як на території країни, так і за кордоном;
—формування частини свого статутного акціонерного фонду в іноземній валюті за рахунок вітчизняних, іноземних та міжнародних підприємств і організацій;
—створення резервного, страхового та іншого фондів з прибутку в іноземній валюті;
—участь у створенні банківських установ всередині країни та за її межами як засновника або пайовика з використанням для цієї мети іноземної валюти;
— відкриття своїх філій та представництв за кордоном. Внутрішня ліцензія надає комерційному банку право на
здійснення повного або обмеженого переліку банківських операцій
Тема 3. Валютний ринок
В іноземній валюті лише на території країни. За цією ліцензією банк може проводити наступні операції:
— відкриття та ведення рахунків в іноземних валютах юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), а також рахунків нерезидентів в національній валюті країни перебування;
- здійснення кореспондентських відносин з банками, що мають генеральну ліцензію;
—організація через банки, які мають генеральну ліцензію, розрахунків, пов'язаних з експортно-імпортними операціями клієнтів банку в іноземних валютах у формі документарного акредитива, інкасо, банківського переказу, а також інших формах, цю застосовуються в банківській практиці;
—валютне обслуговування юридичних і фізичних осіб, включаючи купівлю та продаж іноземних валют відповідно до діючого законодавства;
— залучення та розміщення засобів в іноземній валюті юридичних осіб у формі кредитів, депозитів та інших формах, а також видача гарантій на користь клієнтів банку в межах власних засобів банку в іноземних валютах.
Розширена внутрішня ліцензія надає комерційному банку право здійснювати на території країни ті ж операції, що й за внутрішньою ліцензією, але, крім того, дає право відкривати обмежену кількість кореспондентських рахунків в конкретних іноземних банках.
Головними функціонерами валютного ринку є комерційні банки, які мають відповідну ліцензію. Вони називаються уповноваженими банками та проводять такі операції:
- купівля і продаж іноземної валюти за рахунок власних коштів банку та за рахунок коштів клієнтів;
- розрахунки в іноземній валюті, пов'язані з експортом-імпортом товарів і послуг, а також проведенням різного роду Нетоварних операцій;
- встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками;
- пасивні та активні операції в іноземній валюті; -депозитні та конверсійні операції на міжнародних грошо вих ринках;
— обмін іноземної валюти для населення;
70 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг
— операції з чеками та іншими цінними паперами в іноземній валюті.
З метою запобігання ризикам і мінімізації впливу спекулятивних операцій на валютних ринках банкам встановлюються відповідні ліміти - так звана відкрита позиція продажу й купівлі валюти від власного імені і за власний рахунок. Ліміт відкритої валютної позиції визначається Центральним банком в розрахунку на кінець робочого дня уповноваженого банку. її розмір визначається як різниця між сумою іноземної валюти, купленої банком за власний рахунок та сумою проданої банком за той же період часу іноземної валюти. Ліміт встановлюється залежно від розміру власних коштів банку.
Таким чином, валютний ринок - один з найважливіших сегментів фінансового ринку. Ступінь його розвитку здійснює безпосередній вплив на стан та розвиток економіки. Операції, які проводяться на валютному ринку, тісно пов'язані з комплексом операцій і станом грошового ринку в країні, ринком капіталів.