Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Структура, функції і методи соціології



Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов’язаних уявлень,

понять, поглядів, підходів, теорій про соціальну дійсність на різних рівнях,

виходячи із ступеня узагальнення або конкретизації пояснення соціальної

дійсності. Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона є не просто

певною сукупністю інформації, уявлень і наукових понять про соціальні явища і

процеси, а перш за все певною упорядкованою системою знань про суспільство як

динамічно функціонуючий соціальний організм.

 

Існує багато підходів до визначення критеріїв структуроутворення і кількості

рівнів соціології – від найпростішого (поділ соціології на фундаментальну і

прикладну до найскладнішого (виокремлення семи рівнів соціології). Але більшість

учених дотримується думки про трирівневу структуру соціології, яка передбачає

такі рівні соціологічного знання: загальнотеоретична соціологія, спеціальні і

галузеві соціологічні теорії та емпіричні дослідження.

 

‪1. Загальнотеоретична соціологія. На цьому рівні суспільство вивчають як

єдиний соціальний організм, акцентуючи на глобальних проблемах. Отримані знання

встановлюють сутнісний зв’язок між окремими підсистемами суспільства, всебічно

описують їх.

 

‪2. Спеціальні і галузеві соціологічні теорії мають набагато вужчий

пізнавальний ракурс, аніж загальносоціологічні. Вони торкаються в основному

окремих сфер суспільного життя, соціальних груп та інститутів, поєднують у собі

теоретичний і емпіричний рівні дослідження. Вони, по суті, займають проміжне

становище між фундаментальними і емпіричними дослідженнями, тобто займають

середній рівень, і які забезпечують взаємозв’язок між ними в межах окремих

галузей соціології.

 

Галузеві соціологічні теорії або просто галузеві соціології – галузі

соціологічного знання, які постають на межі власне між соціологією та іншими

науками: економікою, правознавством, політологією. Вони ніби розподіляють свій

об’єкт з тією чи іншою наукою про суспільство, виділяючи в ньому власне

соціальний вимір, насамперед, соціальні відносини, групові інтереси,

інституційні зв’язки тощо. Так, галузевими називають економічну соціологію,

соціологію політики, соціологію культури, соціологію праці тощо.

 

Спеціальні соціологічні теорії – галузі соціологічного знання, які вивчають,

насамперед, окремі соціальні спільноти у їх конкретному стані (соціологія малих

груп, соціологія міста, соціологія молоді, соціологія села та ін.), соціальні

інститути (соціологія сім’ї, соціологія освіти тощо), соціальні процеси (соціологія

конфлікту, соціологія вивчення мобільності міграційних процесів, масової

комунікації, злочинності, самогубств і ін.). До спеціальних соціальних теорій

відносять також соціологію особистості та ті теоретичні побудови, які пояснюють

закономірності міжособистісного спілкування: теорію соціальних ролей, теорію

референтних груп, соціальних статусів.

 

Третій рівень системи соціологічного знання – це конкретно соціологічні (емпіричні)

дослідження соціальних фактів, тобто теорія, методика і техніка конкретно-соціологічного

аналізу.

 

У сучасній соціології виділяють також – макро і мікро- соціології.

Макросоціологія орієнтується на дослідженнях великих соціальних спільнот, систем

і груп, а також на вивчення глобальних соціальних процесів. Тим самим вона

спрямована на вивчення законів і закономірностей суспільного життя людства в

цілому, у сукупності його основних підсистем.

 

Мікросоціологія досліджує соціальні процеси, явища і тенденції, що відбуваються

у відносно невеликих соціальних системах, таких, як сім’я, колектив, мала

соціальна група.

 

Основні функції соціології.

 

Різноманітність зв’язків в соціології із життя суспільства, її суспільне

призначення визначаються насамперед тими функціями, які вона виконує:

 

‪1. Пізнавальна функція. Соціологія покликана вивчати соціальні явища, які

через свою природу не тільки відчувають постійну дію людської практики, а й самі

є її прямим наслідком. Пізнавальна функція імплікує накопичення знань про

природу конкретного стану соціальних явищ, про те, як розвиваються суспільство і

людина.

 

2. Описова функція – систематизація, опис, нагромадження отриманого

дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок, різних наукових звітів,

статей, книг.

 

3. Інформаційна функція – збір, систематизація і нагромадження соціологічної

інформації, отриманої в результаті проведення дослідження.

 

4. Прогностична функція – видача соціологією соціальних прогнозів.

 

‪5. Ідеологічна функція – участь соціології в ідеологічному житті суспільства.

 

‪6. Методологічна функція – розробка засобів вивчення соціальних процесів та

явищ.

 

‪7. Функція соціального управління. Виявляється у свідомій, цілеспрямованій дії

щодо соціальних систем, інститутів, процесів з метою оптимізації напряму, темпів

їх розвитку і функціонування.

 

‪8. Виховна функція – реалізується в тому, що знання, які здобуваються

соціологією використовуються системою виховання і впливу на свідомість і

поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей.

 

Методи соціології.

Метод взагалі визначається в науковій літературі як систематизований засіб

досягнення теоретичного і практичного результату, вирішення проблеми або

отримання нової інформації.

 

В соціології використовують, по-перше, загальнонаукові методи (історичний,

структурно-функціональний, порівняльний, системний, аналіз, синтез і т.ін.), по-друге,

власне методи соціологічного дослідження.

 

Методи соціологічного дослідження діляться на методи збору інформації (метод

аналізу документів, метод спостереження, метод опитування, метод експерименту) і

методи аналізу матеріалу (використання статичних групувань, шкалування,

виявлення кількісних залежностей і т.д.).

 

1. Метод аналізу документів. Документом в соціології називають створений

людиною предмет, призначений для фіксації, передачі і зберігання інформації. В

залежності від автора документи поділяються на офіційні (створені юридичною або

посадовою особою) та документи приватного походження. За змістом документи

поділяються на правові, економічні, технічні і т.д. Існує два види методів

аналізу документів – традиційний і контент-аналіз.

 

2. Метод спостереження. Характерними рисами наукового спостереження, на

відміну від буденного, є систематичність, планомірність, цілеспрямованість.

Спостереження може бути: включеним, невключеним; польовим, лабораторним.

Головною особливістю методу спостереження є те, що відбувається безпосередній зв’язок

з об’єктом, також однією з особливостей методу є неможливість повторного

спостереження.

 

3. Метод опитування. Даний метод займає 90% всіх методів збору інформації.

Опитування – це метод збору соціальної інформації про об’єкт в ході

безпосереднього (інтерв’ю) або опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного

спілкування соціолога (інтерв’юєра) і того, кого опитують (респондента) шляхом

реєстрації відповідей респондента. Методи опитування поділяються на інтерв’ю і

анкетне опитування. Інтерв’ю – бесіда, що проводиться за певним планом і

передбачає прямий контакт інтерв’юєра з респондентом. Особливістю анкетного

опитування є використання анкети, що заповнюється респондентом (сам читає анкету

і фіксує відповіді). Анкетне опитування може бути очним, при якому інтерв’юєр

роздає анкети і присутній при їх заповненні, та заочним, яке в свою чергу може

бути поштовим (анкети розсилаються поштою і через деякий час повертаються

дослідникам), пресовим (анкета публікується на сторінках газет чи журналів) і

телефонним (опитування відбувається по телефону). Особливим видом опитування є

експертне опитування, тобто опитування, в ході якого респондентом є експерт (спеціаліст

в певній галузі діяльності).

 

4. Метод експерименту. Соціальний експеримент – спосіб отримання інформації

про соціальний об’єкт в результаті впливу на нього деяких факторів. Експеримент

передбачає безпосереднє втручання дослідника в реальний хід подій. Виділяють

наступні види експерименту: економічний, правовий, педагогічний, соціально-психологічний

і т.д.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.