Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Діалектика політики і моралі



Політика і мораль

 

Моральне спрямування як людиновимірний зміст політики

 

Політизація життя сучасного суспільства — одна із його характерних особливостей. Політичний фактор вирішальним чином визначає напря­мок і сутність економічних реформ, перетворень у сфері культури, розвиток міжнародних відносин, впорядкування всіх складових «соціаль­ного простору» життя людей. Попри всі запевнення авторів ідеї «деполітизації» про згасання ролі політичних чинників, значення полі­тичної діяльності держави, партійних і громадських об'єднань не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає. Це яскраво проявляється у справі державотворення, розбудови України як правового, демократичного, соціально орієнтованого соціально-політичного ладу. Але не менш вагома роль політики у формуванні громадянського суспільства. Втім, значення політичного фактора далеко не вичерпується згаданими функціями. Не є вона і лише засобом управління державними справами. Політика у її сучасній інтерпретації може і має бути дійовим чинником гуманізації суспільного життя. Сукупна дія всіх різноманітних політик — еконо­мічної, техніко-технологічної, екологічної, соціальної, демогра­фічної, національної, культурно-освітньої тощо покликана забезпечити гідне людини існування від раннього до похилого віку, створити умови для самореалізації особистості. Саме в цьому полягає людиновимірний зміст політики, який має замінити «традиційне» уявлення про політику виключно як сферу владних відносин.

Інакше кажучи, сучасна політика має бути «благодійною» в усіх її проявах. Цивілізоване суспільство визнає моральні норми і соціальні цін­ності за визначальні регулятори і орієнтири суспільного життя. І політика має у правовий законодавчий спосіб забезпечити це. Чи не здається таке розуміння призначення політики даниною простому моралізаторству? Адже дійсність багатьох навіть високорозвинених країн красномовно свідчить про те, якого поширення у суспільстві набули антигуманні сили — жорстокість, підступність, насильництво, корупція, агресивність. У взаємодії з іншими загрозами глобального масштабу вони дають підставу твердити, що головна турбота людства наприкінці XX століття — «вижити», зберегтися на Землі.

Однак та ж суспільна практика озброює людей і досвідом розв'язання цілої низки соціально-економічних, політичних, духовних проблем, подо­лання руйнівної дії кризових обставин. Використання цього досвіду, приборкання дії антигуманних «злих сил», створення умов для «нормального» людського існування — обов'язок і призна­чення сучасно/політики.

 

 

Діалектика політики і моралі

 

Визнання у політиці пріоритету соціальних і моральних цінностей та цілей — одна з істотних ознак її відповідності вимогам часу, потребам суспільного поступу. Втім, політика і мораль взаємодіють не лише, так би мовити, у «стратегічних» параметрах. Вони щільно взаємодіють повсяк­денно і безпосередньо як форми суспільної свідомості та практики. Етичні поняття — добро, справедливість, чесність, гідність, порядність — не лише оцінюють політичну діяльність влади, держави, партії чи політика, але й або підтримують цю діяльність, морально санкціонують і стимулюють її, або засуджують, «блокують». Моральна експертиза політичних програм, особистісних якостей політичного діяча визначає міру їхньої соціальної придатності та надійності.

Історична біографія і сьогодення політичного життя переповнені прикладами безпосередньої взаємодії політичного та морального чинників. Політика, яка не отримує належної підтримки з боку моралі, приречена на поразку. Безчесний політик, який керується не суспільно-значущими, а егоїстичними інтересами — небажана і абсолютно «зайва» пер­сона на політичній арені. В той же час політик, який своєю діяльністю презентує соціальні сподівання людей, враховує їх, керується ними, — набу­ває великої популярності, дістає міцну і тривалу підтримку громадськості.

Вивчаючи й узагальнюючи взаємозв'язок політики і моралі, політична філософія і політична теорія (політологія) та професійна етика з'ясовують сутність цієї діалектики, концептуально визначають її основні положення. Серед них — історія проблеми взаємин політики і моралі, місце цього сюжету в політичній науці, з'ясування своєрідності політики і моралі як складових частин відносно цілісної політико-моральної системи регуляції поведінки; виявлення в ній «вузлів» єдності та суперечності; встановлення особливостей взаємодії політики і моралі в контексті процесів «перехідного суспільства», насамперед вітчизняного, українського.

З'ясування взаємин політики і моралі передбачає знання їх соціальної природи, законів, порядку функціонування, своєрідності теоретичної рефлексії суспільних реалій засобами політичної та етичної наук, особли­востей відбиття в поняттях політики та етики соціальних інтересів, моти­вів, експектацій, орієнтацій та установок.

Розумінню взаємозв'язків політики і моралі сприяють і ті знання, які характеризують практичну (праксеологічну) природу політики, її безпо­середні прояви. Винятково важливе значення в цій темі має з'ясування особливостей суб'єкта політики. Політика здійснюється людьми, політич­ними діячами, партійними і громадськими лідерами. їхня поведінка, в свою чергу, детермінується конкретними умовами і обставинами, здійснюється у певному просторово-часовому континуумі.

Життя політики, її еволюція, модифікація і зміни, звичайно ж позна­чені певними, притаманними тільки їй закономірностями. Але не лише ними. На перебіг політичних подій впливають також тенденції стохастич-ного (вірогідного, випадкового) порядку, вони відчувають дію стихійних, спонтанних рухів, реагують на ситуативний збіг обставин. Для практики ефективного політичного управління неабияке значення має знання особливостей політичного процесу в стабільних та нестабільних суспіль­ствах, у стійких та кризових умовах.

«Гра обставин», специфіка умов вносять певні, часом істотні корективи у взаємодію політичних та моральних чинників, їх субординацію. Про це, зокрема, свідчить історія проблеми взаємин політики і моралі.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.