Яким повинен бути вчитель

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Починаючи будь-яку діяльність, звичайно, потрібно чітко розібра­тися з вимогами, які висуваються до неї. Це дозволить перевірити свою здатність займатися нею, а також намітити шляхи підвищення власної майстерності. У контексті цього ми розглянемо; мету педагогічної діяль­ності, завдання вчителя, види педагогічної діяльності вчителя, особисті якості вчителя, педагогічні здібності, уміння, рівні оволодіння професією, вимоги щодо оволодіння дисципліною, яка викладається, та методикою її викладання.

Мета діяльності вчителя включає в себе формування:

· всебічно розвиненої творчої, активної особистості;

· громадянина-патріота.

Щоб виконати цю мету кожен учитель повинен виховувати, навчати, розвивати та психологічно готувати учнів до майбутнього життя (завдан­ня вчителя). Для реалізації цієї мети вчитель займається педагогічною діяльністю. Щоб вона була ефективною, для придбання й удосконалюван­ня професійної вмілості та вироблення педагогічної майстерності вчите­леві необхідно детально уявляти собі структуру педагогічної діяльності та пов'язану з нею систему теоретичних знань і практичних умінь і нави­чок. У цілому в діяльності вчителя мають місце такі взаємозалежні види педагогічної діяльності:

· діагностична;

· конструктивна;

· організаторська;

· інформаційно-пояснювальна;

· комунікативно-стимулююча;

· аналітико-оцінна;

· творча.

Розглянемо сутність кожного з цих видів діяльності й зумовлені ними вимоги до вчителя.

• Діагностична діяльність пов'язана з вивченням учнів і встановлен­ням рівня їхнього розвитку, вихованості, навченості. Не можна ефек­тивно здійснювати навчально-виховну роботу, не знаючи особливостей фізичного та психічного розвитку кожного учня, рівня його інтелекту, вихованості тощо.

Щоб виховувати людини в усіх відносинах, треба насамперед знати її в усіх відносинах, відзначав К. Д. Ушинський, Безперечно, для цьо­го вчитель має володіти методикою вивчення індивідуально-психічних особливостей своїх вихованців, умінням ставити обґрунтований діагноз на основі цього вивчення, бути спостережливим, знати коло їхніх інте­ресів, схильностей, характер їхньої діяльності поза навчальним процесом тощо. Отже, він водночас ще має бути психологом-дослідником і мати для цього відповідні навички та вміння. Окрім того, така робота потребує від нього високих морально-етичних якостей.

Конструктивна діяльність:

·визначення напряму навчально-виховної ді­яльності, її конкретні цілі та завдання на кож­ному з її етапів, прогнозування її результатів;

·стимулювання пізнавальних інтересів учнів;

·відбір і композиція навчального матеріалу;

·планування та побудова педагогічного про­цесу;

·планування своїх дій і дій учнів;

·прогнозування результатів навчально-вихов­ного процесу;

· планування використання навчально-матеріальної бази в навчальному процесі.

Організаторська діяльність пов'язана із залу­ченням учнів у запроектовану навчально-виховну роботу та стимулюванням їхньої активності і су­місної діяльності. Для цього вчителеві необхід­но мати цілу низку вмінь. Зокрема, він повинен уміти визначати конкретні завдання на навчання, виховання та розвиток учнів, розвивати їхню іні­ціативу в плануванні спільної роботи, вміти роз­поділяти завдання та доручення, керувати тієї чи іншою діяльністю. Дуже важливим елементом цієї діяльності є також уміння надихати учнів до пра­ці, вносити в неї елементи захопленості та здій­снювати об'єктивний і «тактовний контроль за її виконанням.

Інформаційно-пояснювальна діяльність. Усе навчання та виховання, власне кажучи, тією чи іншою мірою ґрунтується на інформаційних процесах. Оволодіння знаннями, світоглядними та морально-естетичними ідеями — це найважли­віший засіб розвитку й особистісного формування учнів. Учитель у цьому випадку виступає не тільки організатор навчально-виховного процесу, але і як джерело наукової, світоглядної та морально-естетичної інформації. Ось чому таке велике зна­чення в процесі професійної підготовки вчителя має глибоке знання того навчального предмета, що він викладає, його науково-світоглядна пере­конаність та наукові розробки.

Від того, як сам учитель володіє навчальним матеріалом, залежить якість його пояснення, йо­го змістовність, логічність, насиченість яскравими деталями та фактами. Ерудований учитель знає та реалізує новітні наукові ідеї, знання стосовно нових досягнень у певній галузі та вміє дохідливо

доносити їх до учнів, інтерпретувати й адаптува­ти цю інформацію до завдань навчання та вихо­вання. Крім того, він уміло забезпечує практичну спрямованість навчального процесу, що позитивно позначається на виробленні в учнів умінь, навичок і мотивації до майбутньої професії.

Комунікативно-стимулююча діяльність пов'я­зана з тим значним впливом учителя, що здійснює на учнів його особиста чарівність, психологічна культура, вміння встановлювати та підтримува­ти з ними доброзичливі відносини й спонука­ти їх своїм прикладом до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Ця діяльність містить у собі прояв любові, по­вагу до учнів, сердечне ставлення, теплоту і тур­боту про них, що в сукупності характеризує стиль гуманних взаємин учителя з учнями в самому широкому значенні цього слова та дозволяє прак­тично реалізувати ідею гуманізму в навчально-виховний процес.

Справді, ніщо так негативно не позначається на вихованні як сухість, черствість і менторський тон учителя у відносинах з учнями.

Тому багато педагогічних авторитетів підкрес­лювали визначну роль особистості вчителя в на­вчанні та вихованні. Так, наприклад, К. Д. Ушинський писав: «У вихованні все повинно ґрун­туватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого дже­рела людської особистості. Жодні статути та про­грами, жодний штучний організм, як би добре він не був продуманий, не може замінити особистість у справі виховання. Без особистого безпосеред­нього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання неможливе. Тільки особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна створити характер».

Дійсно, без справжнього авторитету серед учнів, без умілої підтримки з ними доброзичливих відносин і тактовної вимогливості, без настирної роботи педагога над удосконалюванням власного характеру неможливе ефективне виховання.

Усе це досить гостро ставить проблему профе­сійного росту вчителя, його старанної роботи над підвищенням свого наукового рівня та моральної досконалості.

Постійна робота над собою дозволить йому стимулювати активність учнів з самонавчання, са­мовиховання, саморозвитку.

Аналітично-оцінна діяльність. Учитель, здійснюючи педагогічний процес, аналізує хід навчання та виховання, виявляє в них позитивне та недоліки, порівнює отримані результати з на­міченими цілями й завданнями, а також зіставляє свою роботу з досвідом колег.

Аналітико-оцінна діяльність допомагає вчите­леві підтримувати зворотний зв'язок у своїй діяль­ності, безупинно звіряти те, що намічалося досягти в навчанні та вихованні учнів, і на цій основі вно­сити необхідні корективи в навчально-виховний процес, вести пошуки шляхів його вдосконалю­вання та підвищення педагогічної ефективності, ширше використовувати передовий педагогічний досвід. Цей вид діяльності є досить відповідаль­ним, і його об'єктивна реалізація свідчить про зрілість учителя.

Творча діяльність. Без неї, власне, не може існувати навчально-виховний процес. Справа в тому, що застосування психолого-педагогічної теорії за своєю суттю вимагає від учителя певної творчості.

Вона пов'язана з осмисленням і творчим розвитком того нового, що виходить за межи ві­домої теорії і тією чи іншою мірою збагачує її. Наприклад, використання в навчальному проце­сі суб'єкт-суб'єктної парадигми, ідей гуманізації, досвіду педагогів-новаторів.

Основний зміст повсякденної практичної ді­яльності сучасного вчителя — це, можна сказа­ти, безперервна низка різноманітних проблем. Уміння самостійно та творчо, на наукових заса­дах їх розв'язувати — основний критерій оцінки професійної здатності вчителя. Тому формування в учителів творчого професійно орієнтованого мислення є важливою справою.

Творчість учителя — це джерело його всебіч­ного розвитку, нестандартного мислення, оригі­нального проведення дидактичних заходів, їхнього постійного вдосконалення тощо. Із творчих педа­гогів виростають дійсно справжні майстри своєї справи. Можна також сказати: там, де немає твор­чості, там немає педагога.

Поиск по сайту: