Подолання вад звукової системи мовлення при дизартрії. Специфіка роботи з розвитку артикуляційної моторики при дизартричних розладах.

Дизартрія — порушення звуковимови, обумовлене органічною недостатністю іннервації мовленнєвого апа­рату.

У логопедичній практиці для розвитку моторики артику­ляційного апарату частіше використовують систему вправ, спря­мованих на розвиток у дітей статичної координації мовленнє­вого апарату, тобто вправи з розвитку необхідних рухів: їх точ­ності і сили (вправи для розвитку рухомості кінчика язика, для підняття і утримування язика у верхньому положенні, для роз­витку вміння утримувати язик, губи, щелепи у певному поло­женні тощо). Ці вправи застосовують ізольовано, поза мовлен­ням у процесі виконання окремих рухів. Потім у статичній формі відпрацьовують артикуляцію певного звука.

Водночас динамічна координація м'язової діяльності зали­шається в попередньому стані. Цей розрив між станом статич­ної і динамічної координації призводить до того, що штучно поставлені ізольовані звуки (особливо у разі стертої дизартрії) тривалий час не закріплюються в експресивному мовленні ди­тини, незважаючи на проведення великого обсягу роботи з автоматизації звуків. Формування зву­кової системи мовлення відбувається з постійним наближен­ням до потрібної артикуляційної установки. Поступове набли­ження виявляється в тому, що дитина спочатку вимовляє не го­товий, чистий звук, а низку його звукових варіантів, які набли­жаються до потрібного звука.Тому, використовуючи статичні вправи, спрямовані на ви­роблення потрібного обсягу рухів, рухомості артикуляційного апарату, сили рухів, їх точності, уміння утримувати задане по­ложення, слід поряд з цим проводити роботу з виховання у дітей зазначених якостей руху в процесі власного мовлення. Тобто розвивати динамічну координацію рухів, а також тонке дифе­ренціювання рухів органів артикуляційного апарату.На перших етапах роботи широко використовується опора на зоровий аналізатор. У подальшому використання цієї додат­кової опори зводять до мінімуму.

Потім, у процесі розвитку кінестетичного аналізу, у дітей відпрацьовують правильну артикуляцію тих звуків, що найча­стіше вимовляються дефектно. Такий принцип постановки звуків (тобто використання відчуття положення власного язи­ка і губ) рекомендують М.Піскунов (1962), Г.Коряцька і Є.Мішаніна (1969), Є.Соботович (1974), М.Савченко, Р.Юрова (1982)таін.

82(85) . Класифікація дислексій

В основі її лежать різні критерії: прояви, ступінь вираже­ності порушень читання, порушення діяльності ана­лізаторів, які беруть участь в акті читання,пору­шення тих чи тих психічних функцій, урахування операцій процесу читання.

За проявами виділяють два види: літеральна, яка прояв­ляється у нездатності або труднощах засвоєння букв, та вербаль­на, яка проявляється в труднощах читання слів. Однак цей поділ є умовним, тому що ці два види можна зустріти одночасно у од­них і тих самих дітей.

О.Токарева з урахуванням первинного порушення аналіза­торів виділяє акустичні, оптичні та моторні дислексії.

Сучасне уявлення про системну будову вищих коркових функцій вимагає урахування у класифікації не стільки аналі­заторних порушень, скільки характеру порушень вищих пси­хічних функцій сенсомоторного та вищого, символічного, мов­ного рівней. Дослідження, проведені Р.Лалаєвою, дозволили визначити такі види дислексії (на основі порушених ме­ханізмів, тобто несформованості операцій процесу читання, а також психічних функцій, які забезпечують процес читання в нормі): оптичну, мнестичну, фонематичну, семантичну, грама­тичну, тактильну (у сліпих дітей).

Оптична дислексія проявляється в труднощах засвоєння та у змішуванні графічно схожих букв та їх взаємозамінах. Змішу­ються та замінюються букви, які відрізняються додатковими елементами (Л-Д, 3-В) та які складаються з однакових еле­ментів, по різному розташованих у просторі (Т-Г, Ь-Р, Н-П- И). Ця форма дислексії пов'язана з нерозчленованістю зорового сприймання форм, з недиференційованістю уявлень про схожі форми, з недорозвиненням оптико-просторових уявлень, а та­кож з порушенням зорового гнозису, зорового аналізу та синте­зу.

Мнестична дислексія проявляється у труднощах засвоєння усіх букв, у їх недиференційованих замінах. Вона обумовлена порушенням процесів встановлення зв'язків між звуком та бук­вою та порушенням мовленнєвої пам'яті. Діти не можуть відтво­рити в певній послідовності ряд із 3-5 звуків або слів, порушу­ють порядок їх відтворення, скорочують кількість елементів ряду, пропускають звуки та слова. Порушення асоціації між зоровим образом букви та слуховимовним образом звука особли­во яскраво проявляється на етапі оволодіння звуко-буквеними позначеннями.

Фонематична дислексія пов'язана з недорозвиненням функцій фонематичної системи.

У процесі формування усного мовлення у дітей опора на се­мантику є однією з основних умов розвитку мовленнєвої функції (тобто змісторозрізнювальна функція у дітей, які нор­мально говорють, сформовано).

У дітей можуть порушуватися функції фонематичного сприймання, аналізу та синтезу в силу різних причин.

Семантична дислексія проявляється в порушенні розумін­ня прочитаних слів, речень, тексту при технічно правильному читанні (слова, речення, текст не спотворюються в процесі чи­тання). Ці порушення можуть спостерігатися при поскладово­му читанні. Після прочитування слова по складах діти не в змозі показати відповідний малюнок, відповісти на запитання, по­в'язане зі значенням добре знайомого слова. Порушення розу­міння речень можуть спостерігатися і при синтетичному чи­танні.

Аграматична дислексія обумовлена недорозвиненням гра­матичної будови мовлення, морфологічних та синтакчичних узагальнень. При цій формі дислексії спостерігаються: зміни відмінкових закінчень та числа іменників, неправильне узго­дження в роді, числі, відмінках іменника з прикметником; зміна числа займенників, зміна закінчень дієслів 3-ї особи мину­лого часу, а також форми часу та виду. Аграматична дислексія частіше проявляється у дітей із системними порушеннями мов­лення різного генезу на синтетичному етапі формування навич­ки читання.

Тактильна дислексія спостерігається у сліпих дітей. В ос­нові її лежать труднощі диференціації букв азбуки Брайля, які тактильно сприймаються. В процесі читання спостерігається змішування тактильно схожих букв, які складаються з однако­вої кількості крапок, розташованих дзеркально (е-и, ж-х), роз­ташованих вище чи нижче або які відрізняються однією крап­кою (а-б, б-л, л-к).

У сліпих дітей з тактильною дислексією мають місце пору­шення схеми тіла, часової та просторової організації, домінант- ності, затримки в розвитку мовлення.

83(86) Документація логопеда

Документація: 1. перспективний план корекційно-відновлювальної роботи; 2) книга обліку дітей із зазначенням діагнозу; 3) картка мовленнєвого розвитку на кожну дитину; 4) індивідуальна картка розвитку дитини; 5) план індивідуальної роботи, занять у підгрупах; б) книга аналізу результативності індивідуальної корекційної роботи з дітьми; 7) витяги з протоколів ПМПК на кожну дитину; 8) книгу взаємозв'язку між логопедом та вихователями групи; 9) графік роботи, затверджений керівником.

Поиск по сайту: