У зв’язку з цим на товарному ринку чимала роль відводиться постійно діючим або періодичним виставкам продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання. В Україні активно займаються цією діяльністю понад 20 великих спеціалізованих фірм і державних підприємств.
Міжнародне бюро виставок визначає виставку як »показ, основна мета якого полягає в освіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є у розпорядженні людства, для задоволення потреб в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх його перспектив».
Найважливіша перевага виставки для покупця - це можливість побачити товар у натурі, а нерідко - в роботі. Покупець порівнює між собою однорідні товари, рекламну літературу і складає думку про рівень товару, найближчі перспективи торгівлі. З точки зору продавця, виставка - це один із способів конкуренції, який можна використовувати для своєї вигоди. Особливо ефективні в цьому розумінні галузеві виставки. Тут можна розповсюдити протягом 1-2 днів значний обсяг інформації, довести її до відома аудиторії, на охоплення якої за допомогою індивідуальних контактів було 6 потрібно багато місяців. Дуже часто виставка - це зручний спосіб вивести на ринок новий товар.
Перша промислова виставка пройшла в Лондоні в 1761 р. Надалі виставки поступово стали на шлях комерціалізації. З простого показу новин техніки і технології вони перетворилися на заходи, в ході яких укладають торгові контракти. А тому термін »виставка» і термін »ярмарок» придбали дещо близьке смислове значення і часто використовуються як слова-синоніми. Відмінності залишилися в організаційному плані.
Виставки та виставки-продажі систематизувалися за наступними ознаками - цілі, завдання, напрями, тематики.
Цілі повинні бути поставлені за рангом значущості, актуальності та черговості досягнення. Разом із цілями повинні бути вказані і конкретні шляхи їх досягнення. Цілями проведення виставок можуть бути:
1) надання підприємствам, організаціям, особам, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю, виставково-інформаційних послуг,
2) розгортання рекламної кампанії;
3) інформування потенційних споживачів про нову продукцію, сфери її застосування і можливості придбання;
4) обмін комерційною інформацією з іншими регіонами, що сприяє раціоналізації господарських зв’язків;
5) висвітлення досягнень і перспектив у галузі розвитку науки і техніки, освоєння і впровадження нової технології, прогресивних технологічних процесів;
6) визначення можливого попиту на товари, що розробляються;
7) порівняння даної продукції з продукцією конкурентів;
8) висновок операцій.
Виконуючи одну з функцій маркетингу, виставки в сучасних умовах вирішують наступні завдання:
1) дослідження ринку;
2) своєчасне забезпечення інформацією підприємств-учасників;
3) розвиток прямих особистих контактів з новими партнерами.
4) постійна адаптація пропозиції до диференційованих вимог ринку, дослідження його тенденцій;
5) своєчасне вдосконалення або раціоналізація оновлення продукції залежно від змін вимог споживачів;
6) активний розвиток маркетингу, особливо у сфері просування товару на ринок;
7) систематичний аналіз умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнтації;
8) розвиток різних типів ділової співпраці.
Торгові виставки поділяються на наступні види:
1) за місцем проведення;
2) за частотою проведення;
3) за напрямом роботи;
4) за видами пропозиції;
5) залежно від попиту.
1. За місцем проведення:
1) виставки, що проводяться на території країни;
2) виставки, що проводяться за кордоном.
Виставки поділяються на регіональні, міжрегіональні, національні та міжнародні.
Регіональні виставки мають радіус дії до 100 км, репрезентують одну або декілька галузей і призначені для демонстрації можливостей малих підприємств.
Міжрегіональні виставки мають таку саму структуру, але більший радіус дії і залучають більше підприємств.
Національні виставки - це своєрідна вітрина національної промисловості, проводяться на території країни або за кордоном з метою демонстрації продукції національного виробництва і стимулювання її продажу, мають міжгалузевий характер.
Міжнародного характеру набувають ті виставки, в яких беруть участь експоненти із зарубіжних країн, яких повинно бути не менше ніж 10-15% від загальної кількості учасників.
Залежно від спеціалізації, організаційних особливостей і рівня проведення виділяють наступні основні види міжнародних виставок:
1) міжнародні спеціалізовані виставки, тематика яких охоплює цілу галузь науки і техніки (наприклад, »Хімія»);
2) міжнародні спеціалізовані виставки (салони), тематика яких охоплює окремі напрями підгалузі науки і техніки (наприклад, »Зварювання», авіасалони в Бурже);
3) міжнародні виставки, що проводяться в рамках конгресів, конференцій, симпозіумів.
2. За частотою проведення виставки бувають:
1) періодичні - через два, три роки;
2) щорічні;
3) сезонні.
Частота проведення залежить від різновидів продукції (експонатів), яка пропонується, й умов конкуренції. Так, покази моди можуть відбуватися 2-4 рази протягом року, а демонстрація новинок технології - з інтервалом від 2 до 5 років.
3. За напрямами роботи розрізняють:
1) торгові виставки, на яких відбувається продаж товарів або отримання замовлень;
2) інформативні виставки;
3) виставки, що проводяться з метою розвитку комунікацій і встановлення контактів.
4. За видами пропозиції виставки бувають:
1) універсальні;
2) багатогалузеві;
3) галузеві.
5. Залежно від попиту розрізняють:
1) виставки товарів масового споживання; , 2) виставки інвестиційних (промислових) товарів;