Реалізація страхових послуг та її особливості

Страхові продукти відносяться до внутрішньої структури стра­хового ринку.

Страхові продукти- це специфічні послуги, що пропонуються па страховому ринку, ціпа яких відображається у страховому тарифі і формується на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції. Нижня межа ціпи визначається умовами рівноваги між надходження­ми платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкоду­вання і страхових сум, верхня межа ціпи визначається потребами стра­ховика.

Ціна послуги конкретного страховика залежна від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціпа його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно з своїми конкурентами і втратити клієнтів.

Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим до­говором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), видане покупцеві (страхувальнику) продавцем (страховиком).

Страхові послуги здебільшого реалізуються у такий спосіб:

♦ прямий продаж;

♦ продаж за допомогою посередників. Прямий продаж здійснюється:

♦ в офісі страхової компанії;

♦ спеціально найманими працівниками аквізиторами;

♦ за адресами у довідниках;

♦ поштовими відправленнями;

♦ по мережі Інтернет.

Продаж за допомогою посередниківвідбувається:

♦ через агентів;

♦ через брокерів;

♦ через альтернативну мережу посередників - банки, туристичні агенції тощо.

В Україні найбільшого поширення набула реалізація страхових про­дуктів через головних виконавців аквізиції. Розрізняють такі види акві­зиторів:

1. Фахівці, які працюють у центральному офісі страхови­ка або його регіональних філіях і представництвах. Потенційний клієнт прибуває сам - його запрошують на переговори. Ця форма спілкування з клієнтом дає змогу страховикові залучати до переговорів фахівців із інших підрозділів, використовуючи потрібні нормативні та рекламні матеріали, оперативно приймати рішення з кожної розгля­дуваної справи, коригувати чи розробляти положення страхових угод.

При цьому клієнт може знайомитися з рівнем фахової підготовки, організації роботи та сервісу страховика. Така форма спілкування дає можливість за відомих умов досягти бажаного впливу на клієнта, але є незручною для самого клієнта.

2. Працівники підприємства (юридичної особи), які с стра­ховим агентом. Як правило, клієнт прибуває в офіс агента для пере­говорів з питань, що стосуються безпосередньої виробничої діяльності агента (транспортні агентства, туристичні фірми тощо)- При цьому спілкування з клієнтом в інтересах страховика торкається не більше як двох-трьох видів страхування, які добре опрацьовані і особливих ускладнень не викликають.

3. Страхові агенти і страхові брокери. Така форма сьогодні є найбільш поширеного у світовій практиці.

Разом з тим системи продажу страхових послуг постійно вдоско­налюються, застосовуються нові форми та методи.

Нещодавно почала використовуватися форма реалізації страхо­вих послуг через мережу Інтернет. Інтернет це досить потужне новітнє середовище передачі інформації, розвиток якого приводить до суттєвих змін у всіх галузях підприємницької діяльності, в тому числі й страхуванні. Страхові компанії використовують зазначену інфо­рмаційну систему як з точки зору удосконалення діяльності страхової компанії, так і розробки самого сайту. Також створюється сайт — екстранет, орієнтований виключно на клієнтів та партнерів, з метою забезпечення здійснення страхових послуг, надання інформації щодо страхових виплат, статистики і таке інше. Разом з тим в Україні ви­користання Інтернету в страхуванні супроводжується такими пробле­мами:

♦ мала чисельність та низька купівельна спроможність Інтернет - аудиторії;

♦ відсутність законодавчого регламентування механізму електрон­ного підпису та документування, відсутність правових основ еле­ктронних страхових полісів;

♦ не всі страхові послуги можна продавати по мережі Інтернет у зв'язку з тим, що падання деяких підвидів страхових послуг вима­гає огляду об'єкта страхування (наприклад, авто-каско па умовах онлайн тощо).

В страховій діяльності використовують такі сучасні інформаційні технології:

1. Система одержання інформації Reuters terminal (інформаційний термінал «Рейтер»);

2. База даних новин агенства Renter Business Briefing;

3. Система аналізу інформації Reuters Graphics professional (технічний аналіз «Рейтер»);

4. Система електронного діліпгу Dealing 2000;

5. Спеціалізована телефонна система для діліпгу (WYFTTS).

Інформаційний термінал «Рейтер» дає широкий спектр інформації з усього світу в режимі реального часу. На екрані можуть одночасно висвічуватись кілька сторінок з різною інформацією у вигляді текстів та трафіків. Інформація передається через супутник зв'язку.

Всі послуги, що надаються Internet, поділяють па 2 категорії:

♦ обмін інформацією між абонентами мережі;

♦ використання баз даних мережі.

Користуючись цими послугами, спеціаліст страхової справи роз­ширює можливості для отримання, дослідження, представлення, збе­реження інформації, необхідної для успішного виконання покладених на нього обов'язків.

Міжнародна страхова практика, проаналізована, систематизова­на, узагальнена в кшіцепційпому відношенні, має стати невід'ємною складовою розвитку українського ринку страхових послуг.

Поиск по сайту: