Реколекції для Марійської Дружини ц. Архистратига Михаїла (Сихів)

Нещодавно, цими вихідними (16 – 18 березня), наша Марійська спільнота відбувала реколекції у м. Бібрка в монастирі оо. Селезіан. Реколектантом був о. Олександр Ройко. Сказати, що йому вдалося за такий короткий період часу налагодити з нами “контакт” це не сказати нічого.

Насправді о. Олександр зумів так поєднати і подати науки та ігри, що перші не видавалися нудними, проте навпаки були захоплюючими і цікавими, а другі приносили не тільки радість та сміх, а ще мали часто повчальний зміст. І це все вдавалось отцеві, мабуть, не тому що, він довго і напружено готувався до цих реколекцій, ні, все вийшло саме так, просто тому що, о. Ройко є таким, дуже сучасним, енергійним, розуміючим, глибоким священиком.

Отож, ми приїхали “на місце” в п’ятницю о 19.00 год. і одразу ж пішли вечеряти. Доречі, увесь час, який наша спільнота перебувала у цьому монастирі, нас годували, без перебільшень, “на відбій” і як казали наші марійці: “Ми живемо тут від сніданку до обіду і від обіду до вечері”. Після вечері ми бавилися гру на знайомство. Далі ми молились і о. Олександр розпочав науки із вступного слова. В кінці вечора ми всі разом переглядали фільм про о. Піо. І опісля всі розійшлися по кімнатах, щоб “поринути у сни”.

Наступного дня, у суботу, ми прокинулись дуже рано, щоб взяти участь у Літургії. Цей день був дуже насиченим, бо ми мали встигнути якомога більше. Отож після ранкової Служби, у нас був сніданок та відразу по тому - перша наука від отця. У ній йшлося про те, ким є людина, про взаємозв’язок усього на світі, про те як вчитися любити і що таке “любов”, про молитву та ін. Отець розповідав одну з багатьох своїх історій і у ній були такі влучні слова: “Якщо не хочеш молитися, то піди і скажи про це Богу”. Далі відбувалися праці у групах, де марійці мали роздумати над питанням: “Наскільки ми готові бути ”нагими” перед Богом?”. Опісля була година “неробства”, усі відпочивали від “дуже важкої” праці. Відразу ж потому нас чекав смачнючий обід. Після доброї трапези усіх дівчат Марійської спільноти чекав експромт від о. Олександра та наших хлопців у варіаціях сценки на тему: “Мама я вмираю”. Так разом ми не реготали вже давно, шкода, що у нас не було відеокамери, щоб більше народу побачили ці великі таланти. Згодом розпочалася друга наука. Тут пішла мова про пізнання Бога і любов до Нього, про роль спільноти в нашому житті і кожного зокрема у житті спільноти, про правдиву любов до ближніх, про те, що “ми маємо покликання створювати, а не руйнувати” та ін. Далі марійців чекала праця у групах, де нас чекали роздуми над уривком зі Св. Письма та над поставленим питанням: “Наскільки ми є жертвенними до своїх ближніх?”. Через деякий час, один з наших радників, Орися, заздалегідь підготувала тренінг для Марійської у формі своєрідної гри, де марійці визначали притаманні риси один одного; мету, яку має, на їхню думку поставити перед собою спільнота, спільно визначали наскільки спільнота є діяльною і як це залежить від кожного з нас, потім – підбивали підсумки. Нам дуже допомагало те що, о. Олександр у всьому цьому активно брав участь разом з нами. Після вечері була третя, заключна наука, у якій отець говорив про те, що не варто завжди шукати лише дива, про Євхаристію, про християнина, про відношення до ближнього, про те, що зранку необхідно ставати з думкою: “Я хочу потрапити в Рай” та ін. У всіх науках о. Олександр не лише повчав нас, але розповідав чимало цікавих та захоплюючих історій, не обійшлося й без анекдотів. Пізніше, ввечері, ми всі разом подякували отцеві за плідно проведений з нами час та попрощалися з ним, в надії на нові зустрічі. Але на цьому наші реколекції не завершилися. Далі ми ще побавились у різні ігри, а згодом спільно помолившись, дивилися продовження фільму про о. Піо. З 23:00 у нас розпочалась погодинна нічна молитва, котра тривала до 8 год. ранку.

Неділя розпочалась для нашої Марійської зі Служби Божої у місцевому греко-католицькому храмі, далі нас чекала вільна програма, де ми снідали, бавились, відпочивали, гуляли, розмовляли на теми, котрі гостро торкаються проблем у нашій спільноти. Отож, пообідавши, ми всі разом вирушили додому, до Львова.

Маємо надію, що такі щорічні реколекції допоможуть нашій спільноті у будуванні, пізнанні один одного краще та у найголовнішому -зростанні взаємної любові та любові до Бога.

Автор: Дерев’янко Вікуся

Поиск по сайту: