Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів



ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

 

 

Цим стандартом установлено загальні вимоги до оформлення текстових навчальних документів, структура і правила оформлення пояснювальної записки навчальної роботи, виконаної рукописним способом або з використанням персонального комп’ютера.

Положення цього стандарту є обов’язковими також для виконання контрольних робіт, звітів про лабораторні, практичні, розрахункові та інші навчальні роботи, рефератів, пояснювальних і розрахунково-пояснювальних записок курсових та дипломних проектів (робіт).

Стандарт призначений для студентів всіх напрямів підготовки, освітньо-кваліфікаційних рівнів та форм навчання.

Стандарт може бути корисним для аспірантів, докторантів, пошукачів і науково-педагогічних працівників ДВНЗ УДХТУ.

Студентам, які навчаються на технічних (технологічних) напрямах підготовки, необхідно дотримуватись також вимог, встановлених ГОСТ 2.105−95 Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам; ГОСТ 2.102−68 Единая система конструкторской документации. Виды и комплектность конструкторских документов; ГОСТ 2.316−68 Единая система конструкторской документации. Правила нанесения на чертежах надписей, технических требований и таблиц; ГОСТ 2.301–68. Единая система конструкторской документации. Форматы (далі – ЕСКД).

 

 

Нормативні посилання

 

У цьому стандарті використано такі стандарти:

ГОСТ 2.105−95. Межгосударственный стандарт. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам [Текст]. – Введ. 1996-07-01 ; введ. в Украине 1997-07-01. – Минск : ИПК Издательство стандартов, 1996. – 37 с.

ДСТУ 3008−95. Державний стандарт України. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення [Текст]. – Чинний від 1996-01-01. – К. : Держстандарт України, 1995. – 37 с.

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Національний стандарт України. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1−2003, IDT) [Текст]. – К. : Держспоживстандарт України, 2007. – 48 с.

Загальні положення

 

3.1 Текстові навчальні документи виконуються державною мовою.

3.2 Пояснювальна та розрахунково-пояснювальна записка навчальної роботи (далі – пояснювальна записка) – текстовий навчальний документ, що містить систематизовані дані про виконану навчальну роботу, опис її результатів та висновки.

3.3 Відповідальність за достовірність даних, технічні рішення та розрахунки, зміст та оформлення пояснювальної записки несе виконавець роботи.

3.4 Обов’язковими структурними елементами пояснювальної записки є:

а) титульний лист (додаток А);

б) завдання;

в) зміст;

г) вступ;

д) основна частина;

ж) висновки;

з) список літератури;

к) додатки.

Додатковим структурним елементом пояснювальної записки є „Реферат” (додаток Б), який розміщується після елементу „Завдання”.

3.5 Реферат призначений для ознайомлення із пояснювальною запискою. Він має бути стислим, інформативним, обсягом не більше 500 слів (1 сторінка аркушу формату А4). Реферат повинен мати:

– відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно із списком літератури (усі відомості наводяться, включаючи дані додатків);

– текст реферату;

– перелік ключових слів.

Текст реферату подається у такій послідовності:

– об'єкт дослідження;

– мета роботи;

– методи дослідження та апаратура;

– результати роботи;

–економічна ефективність.

3.6 Структурні елементи „Завдання”, „Реферат”, „Зміст”, „Вступ”, „Висновки”, „Список літератури” і „Додатки” не нумеруються і вважаються заголовками.

3.7 Заголовки структурних елементів пояснювальної записки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки, не підкреслюючи.

3.8 Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту пояснювальної записки і дорівнювати п'яти знакам.

3.9 Пояснювальна записка виконується рукописним способом або з використанням персонального комп’ютера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

Рукописним способом пояснювальна записка виконується чорними, фіолетовими, або синіми чорнилами (пастою).

Пояснювальна записка, укладена з використанням персонального комп’ютера, виконується через півтора інтервали з розрахунку не більше ніж 40 рядків на сторінці, колір шрифту – чорний, висота літер, цифр і інших знаків – не менше, ніж 1,8 мм (кегль 14). Допускається використовувати кегль 12 для оформлення додатків до пояснювальної записки, таблиць та підрисункового тексту.

3.10 При укладанні пояснювальної записки необхідно дотримуватись таких розмірів полів: праве – 10 мм, ліве – 30 мм, верхнє та нижнє – 20 мм.

Відповідно до ЕСКД, для студентів технічного (технологічного) напрямів підготовки допускається виконувати пояснювальну записку на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм), на якому нанесено рамку. Рамка наноситься з дотриманням таких розмірів: з лівого боку – 20 мм, з правого боку, зверху та знизу – по 5 мм. У цьому випадку відстань від рамки до тексту повинна бути на початку рядків не менш, ніж 5 мм, у кінці рядків − не менш, ніж 3 мм.

3.11 Помилки, описки та графічні неточності допускається підчищати або зафарбовувати білою фарбою і наносити на тому ж місці або між рядками тексту чорними чорнилами (пастою) рукописним способом.

3.12 Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у пояснювальній записці подаються мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і подавати назви організацій у перекладі на державну мову, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

3.13 Скорочення слів і словосполучень у пояснювальній записці – відповідно до чинних стандартів.

3.14 У пояснювальній записці слід використовувати одиниці SI. Одночасно з одиницями SI, при необхідності, у дужках наводяться одиниці інших систем, дозволених до використання. Застосування в одному документі різних систем позначення фізичних величин не допускається.

Зразок оформлення тексту приводиться у додатку В.

 

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

 

4.1 Основна частина пояснювальної записки поділяється на розділи, підрозділи, пункти і, при необхідності, підпункти.

4.2 Кожний розділ пояснювальної записки рекомендується починати з нового аркуша (бажано використовувати функцію „Розрив сторінки”).

4.3 Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки слід нумерувати арабськими цифрами.

4.4 Розділи пояснювальної записки, за винятком елементів „Завдання”, „Реферат”, „Зміст”, „Вступ”, „Висновки”, „Список літератури” та „Додатки”, повинні мати порядкову нумерацію в межах всього тексту і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2, 3 і т. д.

4.5 Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених один від одного крапкою. Після номеру підрозділу крапка не ставиться, наприклад: 1.1 (перший підрозділ першого розділу), 1.2 (другий підрозділ першого розділу) і т. д.

4.6 Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених один від одного крапкою. Після номера пункту крапка не ставиться, наприклад, 1.1.1 (перший пункт першого підрозділу першого розділу), 1.2.3 (третій пункт другого підрозділу першого розділу) і т. д.

4.7 Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених один від одного крапкою, наприклад, 1.2.3.1 (перший підпункт третього пункту другого підрозділу першого розділу) і т. д. Після номера підпункту крапка не ставиться.

4.8 Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, він нумерується.

 

 

Заголовки

 

5.1 Розділи, підрозділи, пункти і підпункти повинні мати заголовки.

5.2 Заголовки розділів пояснювальної записки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

5.3 Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацу (5 знаків) і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

5.4 Якщо заголовок складається з двох і більше речень, вони розділяються крапкою. Перенесення і скорочення слів у заголовках не допускається.

5.5 Відстань між заголовком та попереднім чи наступним текстом має

 

бути не менше, ніж два рядки (2 натиски клавіші Enter). Відстань між рядками заголовку, а також між двома заголовками (наприклад, розділу та підрозділу) є такою, як у тексті.

5.6 Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

 

 

Переліки

 

6.1 Переліки, при потребі, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставиться двокрапка.

6.2 Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або, не нумеруючи – тире (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Зразок

Приготування литтєвого шлікеру відбувається згідно з наступною технологічною схемою:

– вагове дозування компонентів;

– тонкий помел опіснювальних матеріалів;

– розпускання глини і каоліну в турборозчиннику;

– видержування (або визрівання) у ванні з перемішуванням тихохідним збовтувачем литтєвого шлікеру (мішалки);

– направлення витриманого литтєвого шлікеру на ливарну дільницю.

 

6.3 Переліки першого рівня деталізації друкуються малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Зразок

а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин:

1) частини клітин;

2) неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.

 

 

Нумерація сторінок

7.1 Сторінки пояснювальної записки слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації, включаючи додатки. Номер сторінки проставляється у правому верхньому куті сторінки арабськими цифрами без крапки в кінці.

Якщо пояснювальна записка виконується на аркушах з рамкою, сторінки нумеруються відповідно до вимог ЕСКД.

7.2 Титульний аркуш включається до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки на ньому не проставляється.

7.3 Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включаються до загальної нумерації сторінок текстової навчальної роботи.

 

Ілюстрації

 

8.1 Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати в пояснювальній записці безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті.

8.2 Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені в пояснювальній записці, повинні відповідати стандартам ЕСКД.

8.3 Фотознімки розміром менші, ніж формат А4, мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

8.4 Ілюстрації розміром більші, ніж формат А4, можна зменшити до формату А4 або їх можна розмістити на аркуші формату А3 і скласти його до формату А4.

8.5 Ілюстрації можуть мати назву, яка розміщується під ілюстрацією (додаток Г).

Ілюстрація позначається словом „Рисунок … – ”, яке разом з назвою ілюстрації розміщується після пояснювальних даних (підрисункового тексту) з абзацного відступу без крапки в кінці, наприклад, „Рисунок 3.1 – Схема розміщення”. Другий рядок назви ілюстрації починається з лівого краю тексту.

Зразок

Рисунок 1.2 – Схема заповнення електронами енергетичних рівнів у кристалі металу головної підгрупи другої групи

8.6 Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених один від одного крапкою, наприклад, „Рисунок 3.1” – перший рисунок третього розділу.

8.7 Якщо в роботі вміщено тільки одну ілюстрацію, вона нумерується, наприклад: „Рисунок 2.1”

8.8 Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, допускається переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними зазначається: „Рисунок … , аркуш… ”.

8.9 Ілюстрації додатків нумеруються окремо, у межах кожного додатку, наприклад, „Рисунок А.2” – другий рисунок додатку А.

 

 

Таблиці

 

 

9.1 Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиць (додаток Д).

Назва таблиці розміщується над таблицею з абзацу, наприклад, „Таблиця 2.1 – Порівняння показників”. Другий рядок у назві таблиці починається з лівого краю тексту.

Зразок

Таблиця 5.3 – Загальний навчальний час за програмою підготовки бакалавра та розподіл загального навчального часу за циклами підготовки

 

9.2 Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

9.3 Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених один від одного крапкою, наприклад, „Таблиця 2.1” – перша таблиця другого розділу.

Таблиці, що наводяться у додатках, нумеруються в межах кожного додатка арабськими цифрами, перед якими вказується позначення додатка, наприклад, „Таблиця А.2” – друга таблиця додатка А, „Таблиця В.1” – перша таблиця додатка В.

9.4 Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю треба розділити на частини, розміщуючи частини одна під одною або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці заголовки її граф чи рядків.

При поділі таблиці на частини допускається заголовки граф чи рядків у частинах таблиці замінювати номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці.

Слово „Таблиця … – ” вказується один раз зліва над першою частиною таблиці, над рештою частин зазначається: „Продовження таблиці …” з зазначенням номера таблиці.

9.5 Заголовки граф таблиці розпочинаються з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення з заголовком.

9.6 Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуться з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставляться. Заголовки і підзаголовки граф подаються, як правило, в однині.

9.7 Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

9.8 При виконанні пояснювальної записки з використанням персонального комп’ютера допускається у таблицях використовувати менший шрифт – кегль 12.

 

 

Примітки

 

 

10.1 Примітки вміщуються за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.

10.2 Примітки розташовуються безпосередньо після тексту, таблиці чи ілюстрації, яких вони стосуються.

10.3 Якщо у тексті всього одна примітка, то вона не нумерується. Слово „Примітка” друкується з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюється, після слова „Примітка” ставиться крапка і з великої літери в тому ж рядку подається текст примітки.

Зразок

Примітка.____________________________________________________

__________________________________________________________________

 

10.4 Якщо в тексті декілька приміток, то вони нумеруються послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова „Примітки” ставиться двокрапка і з нового рядка, з абзацу, після номера примітки з великої літери подається текст примітки (додаток Е).

ВИНОСКИ

 

 

11.1 Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.

11.2 Виноски позначаються надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою.

Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки.

11.3 Знак виноски проставляється безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого подається пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вміщується під таблицею або в кінці сторінки і відокремлюється від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Текст виноски розпочинається з абзацного відступу і друкується з мінімальним міжрядковим інтервалом шрифтом кегль 12.

Зразок

Цитата в тексті: „Він базується на використанні інтуїтивного прогнозування за методом Дельфи1)”.

 

Відповідне подання виноски:

_____________________

1) У стародавньому місті Дельфи жриці змагались у пророкуванні майбутнього. Метод, названий на честь цього міста, передбачав повну відсутність прямих контактів між експертами і початково використовувався для „прорікання” часу настання події.

 

Формули та рівняння

 

12.1 Формули та рівняння розташовуються безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння має бути 1 вільний рядок (1 натиск клавіші Enter).

Посилання на порядкові номери формул або рівнянь у навчальному тексті пояснювальної записки наводяться в дужках.

Зразок

Цитата в тексті: „Результати розрахунків за формулою (1.2) наведено в таблиці 3.2”.

 

12.2 Формули і рівняння (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділів пояснювальної записки. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених один від одного крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначається на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

12.3 Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій їх наведено у формулі чи рівнянні.

Пояснення кожного символу та числового коефіцієнта слід подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення розпочинається з абзацу словом „де” без двокрапки. Друге та інші пояснення – з абзацу (додаток Ж).

12.4 Розрахунки наводяться після пояснення символів числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння.

12.5 Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Якщо формула чи рівняння переноситься на знаку операції множення, використовується знак „х”.

12.6 Формули, не розділені текстом і розміщені одна за одною, відокремлюються комою.

Зразок

ƒ1 (x, y)= S1 , ƒ2 (x, y)= S2 . (1.1) (1.2)

 

 

СПИСОК Літератури

 

 

13.1 Список літератури, на яку є посилання в основній частині роботи, подається в кінці пояснювальної записки, з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

13.2 Посилання в тексті зазначаються двома квадратними дужками, наприклад, „…у роботах [1-7]…”.

13.2 Бібліографічні описи в списку літератури подаються у порядку, в якому вони вперше згадуються в тексті. Описи нумеруються арабськими цифрами, з абзацу. Порядкові номери описів у списку літератури є посиланнями в тексті (номерні посилання).

13.3 Бібліографічні описи використаної літератури у списку літератури оформлюються відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи, зокрема, ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT); ДСТУ 3582-97 Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.

13.4 Бібліографічні описи складаються з обов'язкових і факультативних елементів. В описі використаної літератури можуть бути тільки обов'язкові (додаток И) або обов'язкові та факультативні елементи (п.13.5).

Примітка. Відповідно до нового стандарту для розрізнення приписної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписного знака. Виняток – крапка та кома – проміжки залишають тільки після них. Знаки крапка з комою та три крапки до винятку не відносяться.

 

13.5 Приклади оформлення бібліографічного опису

 

 

Книги

Однотомні видання

Книга (один автор)

1. Васильєв, В. В. Система адаптації робітників до професійної діяльності [Текст] / В. В. Васильєв. - К. : Вища освіта, 1999. – 300 с.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.