ОСНОВИ ТИЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ

Під матеріальним забезпеченням розуміють комплекс заходів, що спрямовані на повне задоволення потреб військ у матеріальних засобах з метою підтримання постійної бойової готовності частини та забезпечення повсякденної діяльності її у мирний час.

Матеріальне забезпечення включає:

- виробництво,

- -отримання,

- збереження, - створення запасів матеріальних засобів,

- відправа, видача матеріальних засобів споживачам.

Організація матеріального забезпечення головним чином залежить від:

- прийнятої системи тилового забезпечення,

- безпосередньо виконуємих військами завдань,

- матеріальних потреб військ,

- джерел постачання військ матеріальними засобами.

МАТЕРІАЛЬНА ПОТРЕБА – це кількість матеріальних засобів, які необхідні для ведення бойових дій або забезпечення повсякденної діяльності військ, та визначається з урахуванням:

- бойового та чисельного складу частини,

- терміну планує мого періоду забезпечення,

- характеру, розмаху та напруженості бойових дій,

- встановлених розмірів запасів і норм витрат матеріальних засобів,

- особливостей театру воєнних дій,

- потреб для відновлення витрат у ході бойових дій.

Порядок матеріального забезпечення частин головним чином для усіх матеріальних засобів одинаків, крім продовольства та пального. По цим видам відповідні органи призначають ліміти продовольчих пайків та фонди пального, які зі складів відпускаються не по нарядам, а за чек-затребуванням, який пред’являє частина.

Кількісне та якісне приймання матеріальних засобів здійснюється безпосередньо завідувачем складом відповідної служби.

Матеріальні засоби та майно, яке отримується за порядком децентралізованої заготівлі, або отримуються безпосередньо від постачальників, або купуються через торговельну мережу.

До основних видів матеріального забезпечення відносять:

-продовольче, речове, пально-мастильних речовин, медичне, торговельно-побутове, фінансове, квартирно-експлуатаційне.

Матеріальне забезпечення за загальним правилом не ставиться у залежність від результатів військово-службової діяльності, сумлінності виконання обов’язків військовослужбовцями у процесі повсякденної служби. З цим пов’язана і така особливість матеріального забезпечення військовослужбовців, як задоволення їх потреб у харчуванні, одязі, взутті, житлі тощо.

Продовольче забезпечення – це комплекс заходів, які здійснюються з метою безперервного забезпечення військових частин продовольством, технікою та майном продовольчої служби, а також організація харчування за встановленими нормами.

Основні завдання продовольчого забезпечення:

- розробка норм постачання військ продовольством, технікою та майном продовольчої служби;

- затребування, отримання, заготівля, збереження та постачання продовольчими видами матеріальних засобів військ;

- організація випічки хлібу та харчування особового складу військовихз частин.

Основним керівним документом з продовольчого забезпечення є Постанова Кабінету Міністрів України „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань” від29.03.2002 р. № 426.

Військові частини отримують продовольство з:

- складові з’єднання та продовольчих баз;

- складів, баз та підприємств постачальників;

- сільськогосподарчих підприємств МО;

- підсобних господарств військової частини.

Хліб може постачатися з польових хлібопекарен, а також із хлібозаводів району за містом дислокації частини.

Правом на безкоштовне отримання продовольства користуються усі військовослужбовці строкової військової служби, курсанти військових навчальних закладів, особи, що навчаються у військовому ліцеї, військовозабов’язані під час навчальних зборів, а також таким правом користуються і деякі категорії офіцерів, наприклад, льотний та інженерно-технічний склад авіації, плавсклад кораблів та підводних човнів Військово-морських сил.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачається можливість одержання продовольчих пайків іншими категоріями військовослужбовців або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Але Законом України „Про деякі заходи щодо економі бюджетних коштів” від 17.02.2000 р. Дія цієї норми призупинена на невизначений термін.

Військовослужбовці строкової служби, курсанти військових навчальних закладів та ліцеїв, як правило, забезпечуються продовольством через їдальні військових частин (закладів), у деяких нападках, наприклад, при переведенні у другу, на шлях слідування замість видачі продпайка виплачуються продовольчо-шляхові гроші.

Особовий склад частин забезпечується продовольством за нормами харчування, якими визначають кількість та асортимент продуктів, які відпускаються на одну особу на добу. Норми харчування введенні Постановою Кабінету міністрів України „Про норми харчування військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань.” Від 29.03.2002 р. № 426.

Норми харчування розподіляються на основні і додаткові. За основними нормами харчування особовий склад забезпечується постійно. Додаткове харчування до основних продпайків видається постійно – визначеним контингентам військовослужбовців у залежності від роду задач, які вони виконують, наприклад, водолази, або тимчасово – на період підвищеного фізичного навантаження, наприклад, стрибки з парашутом, вартова служба.

До основних норм харчування відносяться: норма № 1- загальновійськова, курсантська, офіцерська, льотна, льотно-технічна, шпитальна тощо.

Продовольчі норми харчування видаються:

- у вигляді харчування через їдальню;

- у вигляді харчування з батальйонного пункту харчування, (БПХ);

- продуктами харчування на руки;

- у вигляді грошової компенсації.

Режим харчування військової частини розробляється заступником командира військової частини з тилу разом з начальником продовольчої служби та начальником медичної служби у залежності від:

- умов виконання завдань частиною (бойові дії, навчання, інше);

- умов дислокації військової частини та її положення;

- норм забезпечення частини продовольством.

З метою посилення харчування військовослужбовців, більш повного задоволення їх потреб у ранніх овочах, зелені, картоплі у військових частинах організуються підсобні господарства, керівництво якими здійснює командир частини через свого заступника з тилу і начальника продовольчої служби.

Порядок приймання їжі затверджується командиром військової частини. У загальному плані приймання їжі може здійснюватись:

- у стаціонарних умовах (в їдальнях);

- в польових умовах (з батальйонного пункту харчування);

- при слідуванні ешелоном (з польових кухонь, у вагоні).

Поиск по сайту: