Підходи до прийняття управлінських рішень.

В управлінській практиці склалися два підходи до прийняття управлінських рішень: індивідуальний (централізований) і груповий (децентралізований). У рамках індивідуального підходу великого значення набуває централізація прийняття рішень, тобто більша частина рішень в організації приймається вищим керівництвом, і як правило, одним або невеликою групою менеджерів. Індивідуальний підхід має більшу перевагу тоді, коли часу на ухвалення рішення мало чи ухвалення групового рішення неможливо чисто фізично.

При груповому підході, крім менеджера, при прийнятті рішень приймають участь працівники організації. В цьому випадку менеджер вищої ланки, відповідальний за прийняття рішень, делегує повноваження (відповідальність) по прийняттю рішень на керівників низової ланки. Групове ухвалення рішення краще тоді, коли в менеджера є досить часу і засобів для прийняття рішення і його реалізації. Головна перевага групового підходу полягає в тому, що він дає людині, що приймає рішення, шанс зібрати більше інформації з альтернативних варіантів рішення. Основним моментом у процесі колективної роботи над прийняттям і реалізацією управлінських рішень є визначення кола осіб, учасників колективного прийняття рішень. Головними критеріями формування такої групи є компетентність, здатність творчо вирішувати завдання, конструктивність мислення та комунікабельність. При розробці та прийнятті рішення лідер повинен здійснювати керівництво, уникаючи авторитаризму, обмеження демократії.

В теорії прийняття рішень розрізняють наступні технології прийняття управлінських рішень: інтуїтивні рішення;рішення, які ґрунтуються на міркуваннях та раціональні рішення. Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна технологія. За інтуїтивної технології досвід прийняття рішень в певних ситуаціях, що накопичив менеджер, використовується ним при прийнятті інших рішень. Отже, якщо у минулому накопиченому досвіді менеджера не було прийнято подібних рішень, імовірність прийняття помилкового рішення зростає. Перевага інтуїтивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, а основний недолік – у значній імовірності помилки. Рішення які ґрунтуються на міркуваннях - їх передумовою є знання, досвід, стаж, кваліфікація менеджера. Раціональне рішення на відміну від інших не залежить повністю від минулого досвіду менеджера. Обґрунтування раціонального рішення здійснюєтьсяза допомогою об’єктивного аналітичного процесу вирішення проблеми.

Процес вироблення раціонального управлінського рішення.

Процес прийняття рішень складний і багатосторонній. Він вміщує цілий ряд стадій і операцій.

Найоптимальніший варіант процесу вироблення раціонального управлінського рішення охоплює такі етапи:

1 етап: ВИНИКНЕННЯ СИТУАЦІЇ, ЯКА ПОТРЕБУЄ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ.Цей етап полягає у діагностиці проблеми і містить такі підетапи: виникнення проблеми, діагноз проблеми, формування вимог до інформації. Діагностика проблеми включає наступні питання: виявлення та опис проблемної ситуації; встановлення мети вирішення проблемної ситуації; встановлення критеріїв прийняття рішення, тобто визначення ознак, на підставі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації.

2 етап: ЗБІР І ОБРОБКА ІНФОРМАЦІЇ СТОСОВНО ПРОБЛЕМИ.Цей етап містить такі підетапи: збір інформації, оцінка інформації, формування обмежень та критеріїв для прийняття рішень. Збір інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей про проблему. Якість вирішення проблеми залежить від якості зібраної інформації про неї.

3 етап: ВИЯВЛЕННЯ ТА ОЦІНКА АЛЬТЕРНАТИВ. Цей етап містить такі підетапи: розробка і обробка альтернатив. Розробка альтернатив означає розробку та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблеми. Складність управління полягає в опрацюванні якомога більшої кількості альтернатив.

Поиск по сайту: