Результативність та ефективність управління сучасною організацією значною мірою залежить від того, яких принципів дотримуються її керівники, приймаючи управлінські рішення, і які методи вони застосовують для їх реалізації. Правильний вибір забезпечує досягнення бажаного результату найменшими зусиллями.
Принцип – це основне вихідне положення будь-якої теорії, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи. Принцип – це певне правило, сформульоване на основі пізнання законів чи закономірностей, чинити саме так.
У менеджменті під принципом розуміють основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, в результаті яких реалізуються цілі організації. У принципах менеджменту узагальнено, з одного боку, закони і закономірності, з іншого – досвід управління.
Принципи менеджменту - це основні правила, ідеї, норми поведінки розробленні управлінською наукою та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарської і соціальної діяльності організації.
Принципи менеджменту визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи менеджменту повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, а й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін.
Основоположний принцип менеджменту: забезпечення прибутковості бізнесу, процвітання підприємництва і максимум добробуту персоналу фірми.
Знання й урахування принципів у практичній діяльності є найважливішою умовою управління, оскільки принципи управління виступають фундаментом функціонування організації.
Оскільки наука управління у своїй еволюції визначала різні пріоритети й висувала різні концепції управління, то і принципи управління пройшли відповідний шлях. Перші спроби сформулювати принципи управління відбувалися ще в доісторичні часи. Так, принципи управління домашнім господарством і сільськогосподарським маєтком розглядав у своїх роботах Ксенофонт –давногрецький письменник та історик ( близько 430-355 або 354 р.р. до н.е.). Принципи раціонального управління вперше було сформульовано основоположниками наукового менеджменту – Ф. Тейлором, Г. Емерсоном, А. Файолем.
Першим хто звернув увагу на необхідність дотримання певних раціональних правил в управлінні був Ф. Тейлор. У 1911 р. він опублікував результати своїх досліджень під назвою «Принципи наукового управління». Принципами наукового управління для ефективної діяльності організації він вважав: розподіл праці, вимірювання праці, індивідуальність і виробничий процес, мотивація, складання програм стимулювання, правила та стандарти менеджменту, складання завдань-інструкцій, розвиток управлінського мислення, роль профспілок, роль керівних кадрів в отриманні поточного результату. Ф. Тейлор виокремив чотири принципи управління індивідуальною працею робітників:
1) науковий підхід до виконання кожного елемента роботи;
2) науковий підхід до добору, навчання і тренінгу працівників;
3) кооперація з працівниками;
4) розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами й працівниками.
Американський менеджер Г. Емерсон в своїй книзі «Дванадцять принципів продуктивності» (1912) дав наступний перелік принципів менеджменту: точно поставлені цілі; здоровий глузд; компетентна консультація; дисципліна; справедливе ставлення до персоналу; швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік; диспетчеризація; норми і розклади; нормалізація умов; нормування операцій; письмові стандартні інструкції; винагорода за продуктивність.
Ще далі пішов у цьому напрямку представник адміністративної школи менеджменту — А. Файоль в своїй роботі «Загальне і промислове управління» (1916). Він поставив перед собою завдання сформулювати універсальні принципи управління, які б стосувалися будь-яких сфер управлінської діяльності. Тому він запропонував дотримуватися при вирішенні управлінських проблем і виконанні функцій менеджменту таких принципів: розподіл праці; повноваження і відповідальність; єдиновладдя; єдність дій; дисципліна; підпорядкування особистих інтересів загальним; централізація; скалярний ланцюг; винагорода персоналу; порядок; справедливість; стабільність робочого місця; ініціатива; корпоративний дух.
Багато з цих принципів і донині мають практичну цінність. Завдання менеджера – знайти їм розумне застосування, а головне правильно співвіднести між собою, розглядаючи їх як цілісну систему.
Принципи менеджменту поділяють на три групи:
1) Загальні – регулюють діяльність систем менеджменту відповідно до його закономірностей (наприклад, принципи наукової обґрунтованості, ефективності, оптимальності, плановості, єдності цілей, матеріального і морального стимулювання праці, гнучкості організаційних структур);
2) Організаційні – охоплюють сукупність правил і норм які регулюють внутрішні відносини між керуючою та керованою системами а також всередині керуючої (наприклад, принципи скалярний, рівня повноважень, єдиноначальності, делегування повноважень, діапазону управління, паритету повноважень і відповідальності, відповідності завдань);
3) Локалізовані за зонами і напрямами управлінської діяльності – регулюють менеджмент факторів виробничого процесу: людських, матеріально-речовинних та фінансових відповідно до специфіки виробничо-господарської діяльності організації.