Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поняття й еволюція принципів менеджменту.



Результативність та ефективність управління сучасною організацією значною мірою залежить від того, яких принципів дотримуються її керівники, приймаючи управлінські рішення, і які методи вони застосовують для їх реалізації. Правильний вибір забезпечує досягнення бажаного результату найменшими зусиллями.

Принцип – це основне вихідне положення будь-якої теорії, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи. Принцип – це певне правило, сформульоване на основі пізнання законів чи закономірностей, чинити саме так.

У менеджменті під принципом розуміють основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, в результаті яких реалізуються цілі організації. У принципах менеджменту узагальнено, з одного боку, закони і закономірності, з іншого – досвід управління.

Принципи менеджменту - це основні правила, ідеї, норми поведінки розробленні управлінською наукою та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарської і соціальної діяльності організації.

Принципи менеджменту визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи менеджменту повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, а й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін.

Основоположний принцип менеджменту: забезпечення прибутковості бізнесу, процвітання підприємництва і максимум добробуту персоналу фірми.

Знання й урахування принципів у практичній діяльності є найважливішою умовою управління, оскільки принципи управління виступають фундаментом функціонування організації.

Оскільки наука управління у своїй еволюції визначала різні пріоритети й висувала різні концепції управління, то і принципи управління пройшли відпо­відний шлях. Перші спроби сформулювати принципи управління відбувалися ще в доісторичні часи. Так, принципи управління домашнім господарством і сільськогосподарським маєтком розглядав у своїх роботах Ксенофонтдавногрецький письменник та історик ( близько 430-355 або 354 р.р. до н.е.). Принципи раціонального управління вперше було сформульовано основоположниками наукового менеджменту – Ф. Тейлором, Г. Емерсоном, А. Файолем.

Першим хто звернув увагу на необхідність дотримання певних раціональних правил в управлінні був Ф. Тейлор. У 1911 р. він опублікував результати своїх досліджень під назвою «Принципи наукового управління». Принципами наукового управління для ефективної діяльності організації він вважав: розподіл праці, вимірювання праці, індивідуальність і виробничий процес, мотивація, складання програм стимулювання, правила та стандарти менеджменту, складання завдань-інструкцій, розвиток управлінського мислення, роль профспілок, роль керівних кадрів в отриманні поточного результату. Ф. Тейлор виокремив чотири принци­пи управління індивідуальною працею робітників:

1) науковий підхід до виконання кожного елемента роботи;

2) науковий підхід до добору, навчання і тренінгу працівників;

3) кооперація з працівниками;

4) розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами й працівниками.

Американський менеджер Г. Емерсон в своїй книзі «Дванадцять принципів продуктивності» (1912) дав наступний перелік принципів менеджменту: точно поставлені цілі; здоровий глузд; компетентна консультація; дисципліна; справедливе ставлення до персоналу; швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік; диспетчеризація; норми і розклади; нормалізація умов; нормування операцій; письмові стандартні інструкції; винагорода за продуктивність.

Ще далі пішов у цьому напрямку представник адміністративної школи менеджменту — А. Файоль в своїй роботі «Загальне і промислове управління» (1916). Він поставив перед собою за­вдання сформулювати універсальні принципи управління, які б стосувалися будь-яких сфер управлінської діяльності. Тому він запропонував дотримуватися при вирішенні управлінських проблем і виконанні функцій менеджмен­ту таких принципів: розподіл праці; повноваження і відповідальність; єдиновладдя; єдність дій; дисципліна; підпорядкування особистих інтересів загальним; централізація; скалярний ланцюг; винагорода персоналу; порядок; справедливість; стабільність робочого місця; ініціатива; корпоративний дух.

Багато з цих принципів і донині мають практичну цінність. Завдання менеджера – знайти їм розумне застосування, а головне правильно співвіднести між собою, розглядаючи їх як цілісну систему.

Принципи менеджменту поділяють на три групи:

1) Загальні – регулюють діяльність систем менеджменту відповідно до його закономірностей (наприклад, принципи наукової обґрунтованості, ефективності, оптимальності, плановості, єдності цілей, матеріального і морального стимулювання праці, гнучкості організаційних структур);

2) Організаційні – охоплюють сукупність правил і норм які регулюють внутрішні відносини між керуючою та керованою системами а також всередині керуючої (наприклад, принципи скалярний, рівня повноважень, єдиноначальності, делегування повноважень, діапазону управління, паритету повноважень і відповідальності, відповідності завдань);

3) Локалізовані за зонами і напрямами управлінської діяльності – регулюють менеджмент факторів виробничого процесу: людських, матеріально-речовинних та фінансових відповідно до специфіки виробничо-господарської діяльності організації.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.