Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Економічна глобалізація як нова стадія процесу інтернаціоналізації



В результаті процесу політичної глобалізації посилюються інтеграційні тенденції в міжнародному розподілі праці: національні кордони все менше розглядаються як критерій для сегментації ринку; спеціалізація підприємств визначається їх транскордонною інтеграцією в багатонаціональних виробничих мережах; багато вимірність технічних центрів приводить до тісної технологічної кооперації серед фірм; глобальні інформаційні мережі зв’язують світ в єдине ціле: зростає взаємозалежність найважливіших фінансових центрів; формуються нові міжнародні механізми накопичення і руху капіталів. Економічна глобалізація – внутрішнє суперечливе явище з великою кількістю прямих і зворотніх зв’язків, в яких приймають участь багатонаціональні і національні комерційні структури, національні держави та їх установи , регіональні багатонаціональні об’єднання, формальні і неформальні міжнародні організації, відносини яких характеризуються поєднанням гострої конкуренції із зростаючими елементами взаємодії і співпраці. Основою процесу економічної глобалізації стають інтернаціоналізація виробничих зв’язків у високотехнологічних галузях на основі прямих іноземних інвестицій, формування глобальних по масштабу і безперервних по режиму роботи ринків; в першу чергу – фінансових. Елементи глобальної економіки : міжнародна науково-технічна сфера; сфера міжнародного виробництва; світовий ринок і міжнародна торгівля; міжнародна валютно-фінансова система. Економічна глобалізація – це тенденція до утворення всесвітнього інвестиційного середовища та інтеграція національних ринків і капіталів. Передумовами економічної глобалізації є наступні: дерегулювання фінансових ринків і пов’язаної з ними діяльності; технологічний процес, що дозволяє здійснюватив світовому масштабі моніторинг фінансових ринків, проведення фінансових операцій, аналіз можливих ризиків; зростаюча інституціоналізація фінансових ринків. Амбівалентність глобалізації, особливо з точки зору її економічної домінанти (тобто економічна глобалізація) проявляється у питанні про її взаємозв’язок з демократизацією Інтенсивне формування глобальних ринків,що супроводжується хвилею демократичних перетворень у всьому світі, під егідою СБ і МВФ, зробило очевидним не тільки механізм економічної глобалізації, але і широкі соціокультурні і соціально-політичні наслідки цього процесу. Ключова ідея неоконсервативної революції – пріоритет автентичних цінностей, що зводиться до дерегулювання економіки, що привело до розриву з ліберальною традицією ХХ ст., яка вбачала в державному втручанні гарантію підтримки ліберального правопорядку в суспільному житті. Зміна ролі держави в економіці і ширше – у функціонуванні найважливіших для життєдіяльності суспільства елементів інфраструктури свідчить про співпадіння неоліберальних і неоконсервативних цінностей. Приватизація – універсальний інструмент, за допомогою якого відбувається витіснення держави із найважливіших сфер держави. Проте метою приватизації є комерціалізація цих сфер, що тільки і забезпечує інтеграцію в систему глобальних ринків. Саме цей зв’язок приватизації і комерціалізації складає дійсний механізм процесу глобалізації в її економічному аспекті.

В самому широкому смислі під економічною глобалізацією розуміється зникнення економічних кордонів між державами, формування нових міжкордонних механізмів накопичення і руху капіталів. Крах „командних економік” європейських соціалістичних країн і СРСР закріпило сприйняття безальтернативності процесу глобалізації – світової економіки як перемоги капіталістичної економіки. І навіть такі країни, як КНР і В’єтнам, які не зазнали колапсу однопартійної політичної системи, змушені були визнати переваги ринкової економіки. Американський дослідник міжнародних економічних відносин Дж.Гарретт виокремлює три головних механізми глобалізації світової економіки : 1. Зростаюча конкуренція у світовій торгівлі ; 2. Виробництво набуває багатонаціонального характеру внаслідок прагнення виробників до переміщення виробничих потужностей в інші країни, збільшуючи власні прибутки; 3. Посилення міжнародної інтеграції фінансових ринків. Глобальна фінансова криза 1997-1998 р.р. продемонструвала , що ці механізми можуть виходити з-під контролю окремих держав і міжнародних організацій, якщо некритично сприймати цінності лібералізму. Перехід економіки на ринкові механізми супроводжується копіюванням ключових елементів ринкового механізму, як міжнародні торгові угоди, інвестиційна політика, податкова політика, банківський нагляд, конвертованість національної валюти, стимулювання іноземних інвестицій, контроль над корупцією. Таким чином , мережа міжнародних угод, що розширяється, сприяє глобальній інтеграції національних економік.

Глобальна інтеграція в економіці внаслідок загострення конкуренції на ринках праці часто супроводжується спалахами націоналізму і расизму в політиці. Все це посилює глобальну нестабільність, яка властива олігопольним структурам ринків, що поглиблюється пануванням монетаристських доктрин, в центрі яких саморегуляціяекономіки. Ефективне подолання глобальної економічної загрози неможливе без прийняття певних антикризових заходів, що зачіпають як фінансові системи певних країн, так і всієї світової спільноти . Оцінюючи наслідки для глобалізації світової економіки, слід виокремити п’ять ключових проблем, з якими спіткнулися як розвинені країни, так і країни, що розвиваються: 1) глобалізація сприяє подальшому економічному зростанню, особливо країн, що розвиваються, де проживає 4,5 млнр. населення; 2)чи підтримує глобалізація макроекономічну стабільність чи її підриває: 3) чи сприяє глобалізація зростанню безробіття; 4) чи посилює глобалізація нерівність доходів висококваліфікованих працівників тільки в розвинених країнах чи нерівність зумовлена інтенсифікацією дії ринкових сил в усіх куточках світу; 5) як урядові структури всіх рівнів – регіональні, національні і міжнародні – мають можливість застосувати свої владні механізми до глобального ринку, який формується.

Таким чином, як відмічає Гідденс, процеси глобалізації є найбільш важливими соціальними змінами, які сьогодні відбуваються у світі. Амбівалентність методів глобального управління само по собі може стати фактором, який дестабілізує світову ситуацію; що наочно продемонструвала фінансова криза 1997-1998 р.р. Фактично мова йде про оволодіння техніками впливу на хвильові процеси, інтенсивність і спрямованість яких визначається такими „аттракторами”, як культурні архетипи, що детермінують динаміку процесу глобалізації. 1. Економічна глобалізація співпадає з процесами глобалізації і включає процеси економічної систематизації, встановлення і розвиток міждержавних відносин, виникнення глобальної культури і глобальної свідомості. 2. Економічна глобалізація включає систематичне взаємопереплетіння всіх економічних і соціальних зв’язків, які не можуть бути автаркічними (ізольованими), так як вони впливають один на одного. 3. Економічна глобалізація передбачає розвиток комунікацій, переміщення товарів, послуг, людей, капіталів, а також розмивання кордонів національних держав. 4. Економічна глобалізація сприяє становленню гнучкого і багатоцентрового характеру міжнародних відносин.

Економічну глобалізацію слід розглядати як процес інтеграції різноманітних культур в єдину ринкову логіку , при чому культура є одночасно результатом глобалізації, умовою її подальшого розвитку. В процесі глобалізації формується одноманітність соціально-економічних умов і в той же час спостерігається зростання індивідуалізму. Економічна глобалізація – це процес, що означає формування „homo economicus” , який підпорядковує людську діяльність інтересам грошового накопичення. „Ощадлива раціональність” розчиняє всі минулі цінності в ринковій вартості, заміщує основні моральні цінності людства цінностями „раціональної ефективності”. В її основі лежить утилітаристська модель: моральне те, що приносить найбільшу користь. Глобальна політика зводиться до правил, які необхідні для ринкового обміну: правова захищеність, свобода обміну, виконання прийнятих на себе обов’язків. Процеси економічної глобалізації є найбільш вагомими серед процесів сучасності. В сучасних умовах інтенсифікація процесів глобалізації сприяє перетворенню світу в цілісність, тому найбільш адекватно об’єктивна специфіка міжнародних економічних відносин виражається за допомогою категорії „глобальної економіки”, сутність якої проявляється в зростаючій інтернаціоналізації сучасного суспільного життя. Економічна глобалізація тісно пов’язана з економічною інтеграцією. По-перше, економічна інтеграція – об’єм міжнародної торгівлі, інвестицій і різного роду виплат; по-друге, персональні контакти – міжнародні поїздки і туризм, об’єм міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень і переводів, по-третє, технологія , якість користувачів Інтернету, Інтернет-серверів; по-четверте, включеність в міжнародну політику – членство в міжнародних організаціях, кількість посольств.Найбільш глобалізованою країною є Ірландія, на другому місті – Сінгапур, на третьому – Швейцарія. Крім них, до числа найбільш глобалізованих країн відносяться Нідерланди, Фінляндія, Канада, США, Нова Зеландія, Австрія, Данія, Швеція, Великобританія, Австралія, Чехія, Франція, Португалія,Норвегія, Німеччина, Словенія і Малайзія.

Таким чином, економічна глобалізація – процес, що вивільнює рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили від національних перепон; правова і економічна основа міжнародного бізнесу. Головна мета міжнародної економічної глобалізації – встановлення стійких всебічних торгово-економічних зв’язків між національними господарствами, зрощення національних процесів відтворення, зближення соціальних та інституційних структур різних країн. Найбільший рівень стиглості економічної глобалізації – на економічному просторі європейського континенту. Економічна глобалізація має сукупність економічних правил, що базуються на дерегуляції, та приватизації національних економік з метою укріплення їх конкурентоспроможності і збільшення їх привабливості для іноземного капіталу.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.