Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сутність категорії «механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал» в контексті компаративного аналізу



Ефективність систем державного регулювання інвестицій в людський капітал безпосередньо залежить від ефективності адекватно створених механізмів управління цим процесом. У цьому зв’язку сутність категорії «механізми державного регулювання інвестицій в людський капітал» визначається як сукупність способів прогнозування, планування, адміністрування і стимулювання інвестицій в людський капітал, що спрямовані на активізацію функціональної ролі людського капіталу, який має розглядатися у сукупності та єдності об’єктів, суб’єктів, цілей, принципів, методів, засобів і способів управління.

Під концепцією регулювання регіонального інвестування в людський капітал слід розуміти обґрунтування способів досягнення поставлених цілей інтелектуального розвитку регіону в теперішній та довгостроковій перспективі та засобів реалізації цілей і завдань інвестиційної системи, структурні складові якої вирішують певне коло проблем розвитку регіону.

Під державним регулюванням інвестицій в людський капітал слід вважати цілеспрямований систематичний вплив з боку органів державного управління, направлений на підтримання соціально-орієнтованого, сталого і збалансованого розвитку регіону з метою забезпечення максимально високих і рівних соціальних стандартів життя населення, що полягає у створенні необхідної нормативно-правової бази, інституційного, інформаційного та кадрового забезпечення з використанням програмно-цільових методів і відповідного фінансово-економічного інструментарію. У науковій літературі та в практиці державного управління є різні визначення категорії «механізм», яка є багатоаспектною. Категорія «механізм» у перекладі з грецької «mechane» означає «зброя», «машина»; у першому визначенні - це послідовність станів, процесів, які визначають собою які-небудь дії, явища; у другому - система, пристрій, який визначає порядок якого-небудь виду діяльності. Під «механізмом» розуміють внутрішній устрій, систему, наприклад, державний механізм управління. Механізм – це сукупність станів і процесів, з яких складається будь-яке фізичне, хімічне, фізіологічне, психічне чи інше явище, наприклад, механізм мислення; це процес визначення залежності цілей менеджменту від особливостей організації, яка може бути централізованою і децентралізованою. Термін «механізм» в наукових доробках вчених дістав особливого розвитку в постсоціалістичних країнах у другій половині 60-х років, коли науковці навперебій заговорили про «господарський механізм економічної системи», прагнучи акцентувати увагу на конкретній рушійній силі системи, що функціонує.

Т.Парсонс застосовував поняття «механізм» в контексті інтегративної комунікації, яка впливає на мотивацію суб’єктів системи, детермінуючи їх бажання й засоби здійснення цих бажань. М.Вебер використовував поняття «механізм» як інтерпретацію соціальної дії, найважливішим атрибутом якої він вважав «орієнтацію на іншого (інших)», що передбачає взаємне очікування відповідної поведінки всіх, хто бере участь у соціальних відносинах. Л.Козер стверджував, що у соціумах діють механізми соціальної стабілізації та соціальної дезінтеграції, які є досить суперечливими тенденціями суспільств. Термін «механізм» у технічному дискурсі розглядається як сукупність пристроїв, які перетворюють дію (рух) одного тіла на дію (руху) іншого, а також спосіб їх поєднання; аналіз будь-якої структури має бути діалектично доповненим дослідженням способів передачі й трансформації взаємовпливу елементів системи. Універсальне тлумачення поняття «механізм» являє собою систему, пристрій, що визначає порядок певного виду діяльності, послідовність станів, процесів та певну дію, явище. Поняття «механізм» тісно пов’язане з поняттям «технологія». Дж.Гелбрейт дає визначення поняттю «технологія» як «систематизованого» (системного) застосування знання для вирішення практичних завдань. М.Марков визначає «технологію» як спосіб реалізації конкретного складного процесу шляхом поділу його на підсистеми послідовних взаємопов’язаних процедур та операцій, які виконуються більш-менш однозначно і мають своєю метою досягнення високої ефективності. Механізм більш змістовно й глибоко характеризує перебіг процесів у сучасному суспільстві, аніж «технологія», оскільки передбачає виокремлення не тільки структурних і технологічних моделей, які встановлюють взаємозв’язок і порядок черговості елементів – ступенів, а й свідчить про динаміку, форми й методи переходу від одного ступеня до іншого, що дозволяє більш адекватно виразити динаміку та своєрідність трансформаційних процесів в Україні. Як відмічає Дзьобань О.П., «у найзагальнішому плані механізм являє собою певний спосіб реалізації об’єктивних законів взаємозв’язку системи й соціокультурного середовища в умовах світових глобалізаційних процесів та їх впливу на всі сфери суспільно-економічного життя».

В контексті аналізу понятійного інструментарію державного регулювання інвестицій в людський капітал механізм являє собою комплекс спеціалізованих і законодавчо закріплених форм і методів створення та використання ресурсів (фінансових, організаційних, інвестиційних) для забезпечення інтелектуального розвитку і соціальних потреб громадян; методичні, організаційні та правові положення і заходи, що забезпечують функціонування людського капіталу. Поняття «механізму» передбачає наявність чітко вираженої інтелектуальної складової та цілепокладання. Інвестиційний ринок здатний до самоактивізації та саморегулювання в умовах модернізації українського суспільства, хоча не слід принижувати роль цілеспрямованого впливу інституцій, що справляють вплив на ефективність інвестицій в людський капітал, які б дозволили більш адекватно осмислити динаміку розвитку людського капіталу. Інвестиційний ринок потребує сьогодні його створення шляхом системного впливу державних і ринкових сил, а також регіональних структур, сил та течій глобального середовища, щоб здійснювати державний (інституційний) вплив на регулювання інвестиційної сфери. Поняття «державного регулювання» колектив авторів під керівництвом професора Г.Климко відмічає як комплекс антикризових і антициклічних заходів держави, спрямованих на пом’якшення наслідків економічної кризи, подолання циклічного характеру розвитку економіки в цілому, характерною рисою якого є те, що його заходи з’ясовуються разом з нагромадженням кризових явищ і розвитком самої кризи, а тому заздалегідь не планується. Механізм регіонального інвестування в людський капітал тісно пов’язаний з терміном «господарський механізм». Механізм господарювання узгоджує функціонування і розвиток всіх ланок економічної і управлінської системи, приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини; являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституціональних систем, методів та важелів регулювання економічними процесами. Механізм господарювання втілює дію як суб’єктивних, так і об’єктивних факторів: якщо вплив суб’єктивних факторів визначається цілеспрямованою діяльністю людини та її суспільних перетворень, то об’єктивні фактори означають незалежний від волі та свідомості людини, детерміновані дією економічних законів на перебіг соціально-економічних процесів. Нехтування об’єктивними законами, керованість у своїх діях суб’єктивними бажаннями і довільними рішеннями окремих посадових осіб призводить до волюнтаризму, що гальмує розвиток державного регулювання інвестицій в людський капітал. Об’єктивні закони виявляють себе і реалізуються через діяльність людей, суспільних інституцій, держави, державних службовців, тому, чим вищий ступінь пізнання економічних законів та відповідності соціально-політичній та економічній практиці, тим поступовішим і прогресивнішим є розвиток людського капіталу. Отже, механізм господарювання є сукупністю форм організації та управління суспільними діями економічних суб’єктів, спрямованих на реалізацію економічних законів.

Господарський механізм являє собою систему основних форм, методів і важелів використання економічних законів, вирішення суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного інтелектуального розвитку людини й узгодження її інтересів з інтересами розгортання процесів модернізації суспільства. Господарський механізм формується при взаємодії окремих ланок, сторін, таких елементів інвестиційної системи, як продуктивні сили, техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі відносини (або відносини економічної власності). Головними функціями господарського механізму як сукупності засобів і результатів діяльності людини є: 1) використання економічних законів; 2) розв’язання соціально-економічних суперечностей; 3) реалізація відносин передусім власності на засоби виробництва; 4) всебічний інтелектуальний розвиток людини, її потреб (матеріальних і духовних) інтересів, стимулів; 5) узгодження економічних інтересів окремих індивідів, колективів, соціальних груп, класів. Ядром господарського механізму є державне регулювання інвестицій в людський капітал, що є основою подальшої модернізації та інтелектуалізації суспільства.

Таким чином, для виявлення ефективності механізму регіонального інвестування в людський капіталнеобхідно дати аналіз інвестиційної сфери як субстанції, принципи виникнення, розвитку, функціонування, форми виявлення, тобто проаналізувати, як розгортається інвестиційна буттєвість в тому, щоб перевести Україну від транзитивної сутності до високорозвиненої держави. Слід сформувати об’єктивні вимоги до діяльності суб’єктів інвестування, сприяти створенню умов для розгортання інвестиційної діяльності в контексті аксіологічного призначення інвестицій. Результатом такої діяльності виступає реалізація об’єктивних законів, які визначають взаємозв’язки суспільства (держави) та суб’єктивного чинника для того, щоб економічна система могла гнучко реагувати на нові вимоги і задовольняти нові економічні і соціальні потреби. Реалізація організаційно-економічного механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал здійснюється на підставі використання принципів державного регулювання інвестиційної діяльності. До них відносяться принципи: паритетності, територіально-галузевий і правовий, протиріччя в соціально-інвестиційних процесах, нормативний, адаптивний, структурованості. Реалізація вищевказаного механізму повинна дати аналіз і розробку напрямків, умов і методів регулювання інвестиційної діяльності в умовах модернізації українського суспільства.

Поглиблюючи зрозуміння сутності механізму використання економічних законів в державному регулюванні інвестиційної діяльності, відзначимо, що це – комплекс заходів, спрямованих на подолання конфліктно-антагоністичних форм економічного розвитку, суперечностей, які пронизують об’єктивні закони, формування науково обґрунтованої системи управлінської діяльності різних суб’єктів (держави, наднаціональних органів) на рівні об’єктів, окремих явищ і процесів – передусім через реалізацію форм економічної політики і використання правових та адміністративних важелів державного регулювання інвестиційної діяльності та їх впливу на соціально-економічні, політичні, соціокультурні процеси в українському суспільстві. Розрізняють два основних способи дії економічних законів: 1) через ринковий стихійний механізм; 2) через свідоме і планомірне створення найсприятливіших умов для використання прогресивних тенденцій інтелектуалізації суспільства та дії цих законів.В контексті формування наукової методології державного регулювання інвестицій в людський капітал відзначимо, що механізм удосконалення державного регулювання інвестицій в людський капітал спрямований як на розвиток інтелектуалізації суспільства, так і на забезпечення та реалізацію людського розвитку в центрі і регіонах. Але його впровадження зустрічає на своєму шляху перешкоди, пов’язані з недосконалою системою державного регулювання інвестиційною діяльністю та нескоординованістю діяльності державних структур виконавчої влади щодо формування та реалізації інтелектуальної стратегії суспільства. В контексті реалізації концепцій державного регулювання інвестицій в людський капітал необхідно проаналізувати поняття механізму регіонального інвестування в людський капітал, запровадити вдосконалення норм законодавства відповідно до міжнародних норм і стандартів, забезпечити вирішення проблем мобілізації ресурсів (матеріальних і духовних), розвиток соціальної інфраструктури, становлення та розвиток систем соціального страхування.

Г.Одінцова під поняттям «механізм управління» розуміє засіб розв’язання суперечностей явища чи процесу, послідовну реалізацію дій, які базуються на основоположних принципах, цільовій орієнтації, функціональній діяльності з використанням відповідних їй методів управління та спрямовані на досягнення визначеної мети. Так, на думку Г.Атаманчука, механізм управління - це складова частина системи управління, що забезпечує вплив на фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об’єкта. До того ж механізмом може бути сама держава, якщо розглядати її як форму суспільного самоуправління. Ф.Шамхалов під механізмом держави в широкому розумінні визначає механізм практичної реалізації державної влади, а у вузькому - конкретний засіб впливу держави на суспільство для вирішення поставлених завдань або розв’язання протиріч. С.Чистов, А.Никифоров, Т.Куценко розглядають державне регулювання економіки,як систему знань про сутність, закономірності дії та правила застосування методів та засобів впливу держави на хід соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики; сферу діяльності держави для цілеспрямованого впливу на поведінку учасників ринкових відносин з метою забезпечення пріоритетів використання людського капіталу. Державне управління економікою – це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. На початку ХХІ століття значно активізується роль механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал, що потребує визначення його сутності, соціокультурної спрямованості розвитку інвестиційної діяльності. Поняття «механізм державного управління» визначають Н.Нижник та В.Олуйко через тлумачення комплексного механізму державного регулювання інвестиційної діяльності в людський капітал, який, на їх думку, являє собою систему економічних, мотиваційних, організаційних, політичних та правових механізмів. Результати досліджень В.Князєва, В.Бакуменка та інших дають можливість кваліфікувати механізми державного регулювання як засоби та інструменти економічного, організаційного та іншого впливу в системі державних відносин. Аналогічної думки дотримується М.Круглов, який визначає механізм державного управління як сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів цілеспрямованого впливу суб'єктів державного управління на їх діяльність із забезпеченням узгоджених інтересів учасників державного управління, які взаємодіють. Аналізуючи різноманітність підходів до цієї проблеми відзначимо, що підхід до формування поняття «механізм державного управління», запропонований сучасними дослідниками Р.Рудницькою, О.Сидорчуком, О.Стельмахом, базується на основі системного підходу за допомогою обґрунтування організаційного механізму державного регулювання інвестиційної сфери в людський капітал. Механізм державного регулювання – це штучно створена складна система, призначена для досягнення поставлених цілей, яка має визначену структуру, сукупність правових норм, методів, засобів, інструментів державного впливу на об'єкт управління. Цей підхід можна зобразити у вигляді логічного ряду шести послідовностей, в якому механізм - це сукупність цілей - структури - норм - методів - засобів – інструментів.

Категорія «механізм державного регулювання» згідно О.Комякова – це «сукупність організаційно-економічних методів та інструментів, за допомогою яких виконуються взаємопов’язані функції для забезпечення безперервної, ефективної дії відповідної системи (держави) на підвищення функціонування економіки». Ґрунтовну характеристику цьому визначенню дають Л.Дідківська та Л.Головко: механізм макроекономічного регулювання ринкової економіки змішаного типу - це система макроекономічних регуляторів, що складаються з таких основних елементів, як: ринкові регулятори; важелі державного впливу на економіку; корпоративне управління; інститут соціального партнерства. М.Корецький обґрунтовує зміст поняття «механізм державного регулювання економіки» як систему засобів, важелів, методів і стимулів, за допомогою яких держава регулює економічні процеси, забезпечує реалізацію соціально-економічних функцій. В сучасних умовах глобалізації необхідно створити прогресивні фінансові механізми державного регулювання для ефективного функціонування інвестицій в людський капітал – інвестиційних фондів і фондових ринків. Фінансові механізми повинні пов’язати суспільство, ринкову економіку та інвестиційні проекти, які фінансуються із централізованих джерел і дозволяють практично реалізувати довгострокові виробничі інвестиції, узгодити довгострокові приватні інтереси з довгостроковими інтересами виживання і розвитку суспільства. В одних країнах провідну участь грають венчурні фонди, в інших – пенсійні фонди чи навіть приватні інвестори. Ліберальний інвестиційний механізм передбачає функціонування господарських суб’єктів у циклі «інвестори-фонди-ринки-підприємство», який заснований на самоорганізації господарських суб’єктів і самостійному залученні інвестицій. Завдяки благоприємному інвестиційному клімату капіталовкладення повинні бути спрямовані в ті суб’єкти, які створюють продукт, який користується попитом на ринку.

Корпоративний інвестиційний механізм об’єднує суб’єктів циклу «інвестори-фонди-ринки-підприємства» під єдиним керівництвом, який функціонуючи сумісно, створюють корпорацію. Все це необхідно для підтримання спіралі прогресу як безперервної послідовності циклів пошукових досліджень, розробок, інновацій, що супроводжують потік промислових інвестицій. Механізми розвитку бізнесу підприємства, регіону, країни – це ті механізми, які забезпечують інвестиційну привабливість, і, отже, розвиток людського капіталу за рахунок інвестицій. Політика інвестиційного розвитку зводиться до створення і підтримки благоприємного інвестиційного клімату за допомогою прогресивних механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал, включаючи механізми: забезпечення валютно-фінансової передбачуваності чи стабільності; державної чи регіональної підтримки інвестицій; оподаткування, тарифний і митний механізми; довгострокове кредитування по благоприємним відсотковим ставкам, включаючи механізми, розраховані на здійснення ризикових капіталовкладень; вільній конкуренції на внутрішньому ринку країни, в т.ч. антимонопольні механізми, направлені на створення рівних умов конкуренції для всіх підприємств; науково-промислової кооперації, включаючи міжнародну, і захист промислової та інтелектуальної власності. Для успішної реалізації механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал слід визначити позитивні і негативні зміни суб’єкта. Позитивні економічні зміни суб’єкта (країни, регіону, підприємства) – це такі кількісні і якісні зміни його функціональної корисності, ефективності показників, які підвищують конкурентоспроможність суб’єкта та його загальну корисність, підвищують його ефективність, задовольняють реальні потреби населення, держави в цілому, підвищують рівень і якість населення і забезпечують накопичення позитивного людського капіталу. Негативні економічні зміни суб’єкта – це якісні і кількісні зміни суб’єкта його економічних показників, які знижують його ефективність і корисність. Для країни це пониження рівня і якості життя населення і незадоволення реальних потреб груп населення, держави і суспільства в цілому. Розрізняють адаптаційні і біфуркаційні механізми системних змін об’єкта: адаптаційні – це поступові, еволюційні і цілеспрямовані зміни під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів; біфуркаційні зміни – катастрофічні, радикальні, революційні зміни з великими ризиками і невідомими наслідками. Біфуркації – це неурівноважені етапи системи, із яких вона може перейти в один із можливих ймовірнісних станів. Проблема державного регулювання інвестицій в людський капітал є комплексною проблемою і потребує серйозних теоретичних напрацювань, формування правової та інституційної бази інвестиційної політики, визначення першочергових напрямів її розв’язання, що дасть змогу реалізувати механізми, передумови і тенденції трансформацій цього інституту на етапі його формування. Реалізація системи ефективного забезпечення державного регулювання інвестицій в людський капітал висуває поступні цілі:

- загальносистемні цілі: забезпечення єдності у розумінні сутності, структури, змісту, характеру та особливостей регулювання інвестиційної діяльності; досягнення єдності в розумінні стратегії інвестиційної політики; створення передумов для ефективного функціонування інвестиційних інститутів та складових інвестиційної політики; політичні цілі: функціонування системи забезпечення державного регулювання інвестиційної політики в людський капітал на рівні регіону: забезпечення високої соціальної відповідальності та інвестиційної активності; формування відповідального ставлення до захисту інвестиційних інтересів; соціальні цілі: функціонування системи забезпечення ефективної інвестиційної діяльності на рівні регіону, з метою сприяння економічній, соціальній та соціально-культурній модернізації українського суспільства; духовні цілі: забезпечення єдності духовних цінностей суспільства та усіх його суб’єктів; утвердження у суспільній свідомості ідеалів і цінностей справедливого суспільства, чому повинна сприяти стратегія інвестиційної діяльності на рівні регіону; правові цілі: створення передумов для цілісного, всебічного та гармонійного розвитку особистості; реалізація її духовних сил та задоволення її духовних потреб; імплантація норм міжнародного гуманітарного права у систему інвестиційних цінностей суспільства. Таким чином, слід зробити висновки:

1. Без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, соціально-орієнтованої інвестиційної економіки. Немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де б держава усувалась від регулювання ключових соціально-інвестиційних процесів. Стан державного впливу на інвестиційні процеси в Україні обумовлює гостру необхідність суттєвих змін у цій сфері. Відсутність державного регулювання інвестицій в людський капітал в напрямку заміни директивного принципу перерозподілу капіталовкладень на індикативне регулювання та планування залучення інвестицій на ринкових принципах, що свідчить про складність модернізації інвестиційної системи в цілому, відповідність її якісним параметрам.

2. Визначення сутності категорії «механізм державного регулювання» зводяться до виокремлення наступних його типів: механізм банківського кредитування; механізм банкрутства підприємства; механізм викупу акцій; механізм вироблення менеджменту цілей; механізм використання економічних законів; механізм дії економічних законів; механізм забезпечення економічної безпеки країни; механізм захисту інтелектуальної власності; механізм зменшення основних економічних ризиків; механізм регулювання світової економічної рівноваги; механізм ціноутворення; механізм природокористування.

3. Механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал означає сукупність різноманітних важелів, інструментів, за допомогою яких держава проводить інвестиційну діяльність. Інструментарій державного регулювання інвестицій в людський капітал різноманітний: найважливішими є економічні та адміністративні методи. Об’єктами державного регулювання інвестицій в людський капітал прийнято вважати такі: економічний (інвестиційний) цикл; секторну, галузеву та регіональну структури господарства; грошовий обіг; платіжний баланс; ціни та умови конкуренції; підготовку та перепідготовку кадрів; довкілля; зовнішньоекономічні зв’язки. Державне регулювання інвестицій в людський капітал визначають: показники економічного, соціального та інтелектуального розвитку України; національні та регіональні програми розвитку людського капіталу; державні і місцеві програми, передбачені в них обсяги фінансування інвестиційної діяльності.

4. Реалізація організаційно-економічного механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал здійснюється на основі використання принципів державного регулювання інвестицій в людський капітал, до яких відносяться: паритетності, структурності, територіально-галузевий, правовий, нормативний, адаптивний, що дасть змогу глибоко проникнути в «матерію» інвестиційної сфери, виявити пріоритетні напрямки, реалізувати метафізичні, аксіологічні, гуманістичні методи, в центрі яких «людина як міра всіх речей».

5. Механізм удосконалення державного регулювання інвестицій в людський капітал спрямований як на розвиток інтелектуалізації суспільства, так і на забезпечення та реалізацію людського розвитку в рамках центру і регіону, але його впровадження має перешкоди, пов’язані з недосконалою системою правового регулювання інвестиційною діяльністю, нескоординованістю діяльності державних структур виконавчої влади.

6. Таким чином, механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал означає сукупність різноманітних важелів, інструментів, за допомогою яких держава проводить ефективну інвестиційну діяльність, застосовує найважливіші економічні та адміністративні, направлені на підвищення ефективності економічного, соціального та інтелектуального розвитку країни, національних та регіональних програм розвитку людського капіталу, державних та місцевих програм.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.