Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Організаційно-економічні способи управління сучасним містом



Органічний розвиток сучасного міста неможливий без гармонічного поєднання інтересів влади, бізнесу, громади. Саме ці складові визначають вектор конструктивних змін в місті та в житті тих, хто його населяє. Таким чином на людину, громадянина завжди діє три сили: влада, бізнес та громада. Утворюється трикутник, який лежить в основі призми. Людина – це головний елемент держави, без якого держава просто не існує. Виникає питання, хто повинен запровадити правила, регламентуючи стосунки між людьми, включаючи економічні? Повинна це робити держава, оскільки вона, створена людиною, має вплив на людину з трьох боків. Цей вплив держава в особі Верховної Ради здійснює шляхом прийняття відповідних законів. Основними з них є: грань ЛюдинаВлада– Громада: Європейська хартія місцевого само­ врядування, Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування», Закон України «Про державну службу»; грань Людина – Бізнес – Влада: Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про підприємства», Закон України «Про підприємництво», Закон України «Про оподаткування»; грань Людина – Громада Бізнес: закони, що регламентують відносини у суспільстві. В основі піраміди знаходяться струк­тури, які здійснюють вплив на людину на місцевому рівні.

Економічний розвиток – це динамічний процес, який відбувається при взаємодії різних секторів економіки, у якому відбувається економічне зростання за рахунок збільшення економічної продукції на рівні національного, регіонального або місцевого бізнесу. Чи можна врегулювати проблеми, які заважають економічному розвитку будь-якого регіону країни? Ще у 1998 році фахівцями-економістами робилися спроби розв'язати це питання: спрощення системи відкриття нових підприємств; обмеження кількості документів, яких вимагають на митниці; впорядкування та спрощення погодження проектів будівництв; податкова реформа, зниження рівня оподаткування; контроль за доходами, які підлягають оподаткуванню; скасування інституту прописки де-факто (прийому на роботу за пропискою); введення реєстру власності; кредитування економіки міждержавними кредитними лініями; упорядкування пільг та привілеїв; нова схема виключно грошового адресного продажу електроенергії; відкритий, прозорий для всіх механізм витрачання бюджетних коштів де-факто. Це – кроки, які мала би зробити наша держава. За час, що минув, усі ці пункти були частинами урядових програм, але Україна так і не перетворилась на країну з розвиненою економікою, країну в яку би намагалися потрапити заробітчани з інших держав, а не навпаки. Місцевий економічний розвиток (МЕР) є партнерством інтересів громади, підприємницьких кіл та органів місцевого самоврядування у підвищенні добробуту кожного члена громади. Інакше кажучи, це сума складових, кожна з яких: природні ресурси; робоча сила; інвестиції капіталу; підприємництво; склад галузей промисловості; транспортний зв'язок; технологія; ринок експорту; витрати регіону; можливості органу місцевого самоврядування та підтримка цього розвитку, формує основу для теорії розвитку та місцевих економічних заходів.

Різні джерела дають різне за формою, але однакове за змістом визначення, що таке місцевий економічний розвиток (МЕР).МЕР – це базоване на громаді, підтримане владою, комерційно зорієнтоване намагання покращати якість життя для громади. МЕР – це процес, завдяки якому партнери з державного, підприємницького та недержавного секторів спільно працюють для створення кращих умов економічного зростання та забезпечення зайнятості. Його мета – поліпшення якості життя для усіх. Підсумовуючи, можна сказати, що МЕР: передбачає підтримку всіх форм бізнесу, його розширення та заохочення владою, неурядовими організаціями та приватним сектором; формує нові інституції; розвиває альтернативні галузі промисловості; удосконалює існуючі потужності для вироблення кращої продукції; визначає нові ринки. МЕР досягається, коли підтримуються або створються умови, сприятливі для комерційного зростання або створення атмосфери для підтримки існуючого зростання. МЕР – досягається за рахунок: заохочення приватного підприємництва; ефективного використання місцевих ресурсів; створення нових і якісних робочих місць; розширення податкової бази для підтримки місцевого бюджету. Головна особливість місцевого економічного розвитку полягає у використанні потенціалу місцевих, людських, інституційних та фізичних ресурсів. Така орієнтація веде до зосередження на використанні місцевих ініціатив в процесі розвитку з метою створення нової зайнятості та стимулювання підвищеної економічної активності. Не існує єдиної стратегії або програми для здійснення успішного економічного розвитку міста, оскільки різні громади відрізняються: географічними характеристиками; соціальним складом; економічними ресурсами, структурами та результатами; ефективністю дій місцевої влади.

Основні принципи економічного розвитку міста.Внаслідок зростаючої децентралізації місцеві органи влади в рамках своїх повноважень повинні нести все більшу відповідальність за економічну ситуацію в Україні. Закон України „Про місцеве самоврядування” від 1997 року зобов’язує місцеві органи влади брати участь у розробці економічних програм. Стаття 27 цього Закону зобов’язує виконавчі органи бути відповідальними за підготовку, а місцеві ради - затвердження планів, спрямованих на покращення економічної ситуації міст. Стаття 30 зобов’язує місцеві органи заохочувати всі види торгівлі, а стаття 35 надає радам місцевих органів влади деякі повноваження, пов’язані з економічною діяльністю зарубіжних компаній. Більше того, через те, що центральний уряд постійно змінює кількість коштів, які надаються місцевим органам влади, останні вимушені покладатися на свої власні сили для того, щоб віднайти власні джерела прибутків. Принципи місцевого економічного розвитку, які дають можливість говорити про розвиток кожної грані „призми”. Головні ознаки економічних принципів: поведінка людей пояснюється дією економічних стимулів; нічого не робиться безкоштовно; добровільний обмін сприяє економічному розвиткові; супутні витрати заважають торгівлі, їхнє зменшення сприятиме економічному розвитку; збільшення реальних прибутків залежить від збільшення реального обсягу виробництва; існує чотири джерела збільшення прибутків: підвищення кваліфікації працівників; накопичення капіталу; технологічний прогрес; краща система організації виробництва; прибуток – це винагорода за надання послуг іншим, люди отримують прибуток, допомагаючи іншим; прибуток спонукає бізнес до дій, завдяки яким зростає заможність; принцип „невидимої руки” – ринкові ціни забезпечують гармонію особистих та суспільних інтересів; нехтування побічними ефектами та віддаленими наслідками – найпоширеніша причина помилок у сфері економіки.

Принципи місцевого економічного розвитку: 1.Розміщення бізнесу, його розширення та збереження залежить від ряду факторів. На деякі з цих факторів органи місцевого самоврядування можуть безпосередньо впливати.2.Кожну адміністративну одиницю потрібно розглядати як частину регіонального бізнесу, а не як окрему економічну одиницю. 3.Для забезпечення подальшого економічного зростання доцільно створювати об’єднання суб’єктів економічної діяльності.4.Ринки визначаються такими факторами як попит та задоволення потреб. Необхідно постійно розширювати коло продукції та послуг, що надаються. 5.Виробничі фактори стануть мобільнішими в міру того, як народне господарство стане більш відкритим.6.Місцеві органи не можуть створювати ринки, вони можуть лише створювати умови для їх формування.7. Розміщення бізнесу, його розширення та збереження залежать від ряду факторів. На деякі з цих факторів органи місцевого самоврядування можуть безпосередньо впливати. Основні фактори, які впливають на розміщення бізнесу: транспортні витрати, наближеність до споживачів, вартість продукції, вартість праці, життєвий рівень. Дослідження визначили також наступну низку факторів, які підприємці враховують, приймаючи рішення, де розмістити бізнес, якщо наведені вище фактори є подібними для різних потенційних місць розміщення бізнесу: податки, підтримка уряду та інфраструктура, місцевий клімат, вартість місцевості, енергетичні витрати. Місцеві органи влади можуть опосередковано впливати на усі перелічені вище фактори, але безпосередньо вони впливають на перші три з них:.кожну адміністративну одиницю потрібно розглядати як частину регіонального бізнесу, а не як окрему економічну одиницю; для забезпечення подальшого економічного зростання доцільно створювати об’єднання суб’єктів економічної діяльності; існують певні переваги у тому, що фірми об’єднуються. Саме тому, що транспортні витрати та наближеність до постачальників і продавців є ключовими факторами для забезпечення рентабельності фірм, об’єднання промислових та торгівельних фірм може призвести до зменшення загальних витрат. Більше того, інколи об’єднання споріднених фірм. Місцеві адміністрації можуть сприяти утворенню об’єднань підприємств шляхом створення промислових парків та удосконалення транспортних мереж.Ринки визначаються такими факторами як попит та задоволення потреб. Необхідно постійно розширювати коло продукції та послуг, що надаються. У системі вільного ринку рівень споживання визначається попитом на продукцію та задоволенням потреб у ній. Якщо немає попиту на якусь продукцію місцевого виробництва, то не слід зосереджуватися лише на пошуку нових ринків для цих товарів, особливо, якщо існують інші виробники цього товару в інши.х країнах, і вони виробляють його за нижчою ціною, або кращої якості. Необхідно вчитися визначати, які товари користуються попитом, а не просто знати, які товари виробляються місцевою промисловістю на даний момент. . Виробничі фактори стануть мобільнішими в міру того, як народне господарство стане більш відкритим.

Чим більше Україна розвиватиме свою економіку, тим більша вірогідність того, що капітал та робоча сила будуть спроможні подолати межі адміністративних одиниць. Це має як позитивне, так і негативне значення для міст та їх громад. Негативним є те, що фірми та виробництво можуть за різними причинами відійти від одної адміністративної одиниці для того, щоб знаходитись або працювати в межах іншої. Це призведе до зменшення податкової бази у одній місцевості та зростання у – другій. Позитивним є те, що за умови, якщо громади є стратегічними (працюють на перспективу), то вони можуть стати привабливими як для фірм, так і для ринку праці (завдяки податковій політиці, якості житлових умов). Місцеві органи не можуть створювати ринки, вони можуть лише створювати умови для їх формування. Урядовці місцевого рівня не можуть наперед знати, які фірми будуть рентабельними, тільки ринок спроможний визначити це. Що вони дійсно можуть зробити, так це створити умови для розвитку ринкових відносин. Зокрема, вкладаючи кошти у матеріальну та соціальну інфраструктуру для усієї громади, а також, створюючи законодавчу базу та регуляторний клімат, що сприяють бізнесу. Місцеві органи можуть збільшити шанси того, що фірми будуть обирати дану громаду місцем свого розташування, вирішать залишитися тут та розширюватимуть бізнес. З цих принципів випикають і сім основних рушійних сил економічного розвитку міста: приватна власність; свобода обміну; ринок та конкуренція; ефективний ринок капіталів; стабільність кредитно-фінансової системи; низький рівень оподаткування; вільна торгівля.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.