Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Оптимізація відносин між органами влади різних рівнів як засіб адміністративно-територіального управління



Баланс відносин між центром і регіоном визначає стан держави. Збереження субординації при автономії регіонів дозволяє забезпечити єдність і саме існування держави. Сила держави як суб'єкта світової політики визначається рівнем децентралізації, ефективністю забезпечення балансу між інтересами центра і регіонів, розв’язанням внутрішніх проблем. Розвиток регіональної самосвідомості і його перетворення в потужний політичний фактор робить необхідним для держави пошук балансу у відносинах між центральними та регіональними органами влади. Фактор силового примуса, асиміляції, придушення місцевої ідентичності, що широко використався при створенні централізованих держав, поступово йде в минуле. Сучасна держава знаходить компроміс загальнодержавних і регіональних інтересів. Відбувається пошук засобів, що дозволять оптимізувати інтереси центра й інтереси регіонів. Сукупність цих засобів і є світовим досвідом адміністративно-територіального управління. Баланс у відносинах між центральними та регіональними органами державної влади залежить від розвитку відцентрових і доцентрових сил. Відцентрові процеси визначають рівень розвитку регіональних інтересів і потреб. Найбільше помітним фактором тут є рівень розвитку політико-культурної ідентичності. В основу політико-культурної ідентичності закладена історія регіону і його специфіка, а перетворення всього цього в актуальний політичний фактор залежить уже від рівня політизації питання, наявності політичного руху, що вважає культурну специфіку регіону достатньою підставою для його автономізації. Свою відцентрову роль грає саме значення території, обумовлене демографічними й економічними параметрами, її економіко-демографічна вага.

Відцентровим силам протистоять доцентрові. Регіон має можливість вибирати, що важливіше – автономія аж до здобуття незалежності або врегулювання відносин із центром на взаємоприйнятих підставах. На користь останнього варіанта говорять такі доцентрові фактори, як політична стабільність центра, його готовність до компромісу з територіями й економічний добробут держави в цілому. При цьому держава розробляє систему інститутів і технологій, що сприяють зміцненню єдності, консолідації територій, зниженню контрастності. Умовою ефективного адміністративно-територіального управління є особливості системи у відносинах між центральними та регіональними органами влади, баланс центральних і регіональних інтересів. Ситуація на регіональному рівні залежить від співвідношення керування територіями, що здійснюється центром, і регіонального самоврядування, що дозволяє визначити рівень і характер централізації / децентралізації державної влади. Існуюча система територіальної організації влади продемонструвала неспроможність в умовах ринкової економіки результативно та ефективно впливати на процеси соціально-економічного і культурного розвитку регіонів, забезпечити якісний рівень надання адміністративних та громадських послуг населенню, що відповідав би європейським стандартам. Ця система виявилася нездатною до самовдосконалення і саморегуляції в умовах постійної трансформації економічної та політичної систем. Причиною такого стану є відсутність дієвої системи гарантій виконання функцій та повноважень органів місцевого самоврядування та належного матеріального, фінансового, кадрового та іншого ресурсного їх забезпечення. Неврегульованою залишається проблема розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, між органами місцевого самоврядування різного територіального рівня (село, селище, місто, район у місті, район, область) та забезпечення виконання делегованих повноважень, що постійно призводить до виникнення конфліктних ситуацій при вирішенні питань регіонального розвитку.

Основна увага у процесі оптимізації відносин між органами влади різних рівнів при децентралізації зосереджується на внутрішньодержавних відносинах рівнів влади. З метою забезпечення відповідальності органів влади регіонального рівня, розроблені способи конституційного контролю. Серед них введення надзвичайного стану та запровадження прямого президентського правління у відповідному регіоні. В окремих регіонах посилюється адміністративний тиск на посадових осіб місцевого самоврядування з боку керівників місцевих органів виконавчої влади. Зазначене свідчить про те, що в Україні спостерігається криза системи адміністративно-територіального управління. В окремих випадках втручання центрального рівня у внутрішні справи регіонального допускається. В унітарній державі за наявності децентралізованих відносин таке втручання здійснювати легше, оскільки її складові не вважаються незалежними самостійними суб’єктами. Головним є нормативне та конституційне врегулювання цих питань. Відповідальність суб’єктів як федеративних відносин, так і децентралізованих в унітарній державі за невиконання покладених на них обов’язків у сфері адміністративно-територіального управління залишається однією з актуальних проблем. Існує кілька принципових моментів в контексті оптимізації системи відносин органів влади при децентралізації у федеративній та унітарній державах. Передбачається право влади центрального рівня застосовувати засоби захисту державної, економічної і правової єдності. Наступним є перерозподіл повноважень між центральними та регіональними органами влади, який передбачає закріплення за центральними органами влади права самостійно встановлювати свою компетенцію і у випадку необхідності делегувати частину своїх повноважень органам влади регіонального рівня чи, навпаки, повертати попередньо передані повноваження. Відміна незаконного рішення органів влади регіонального рівня, що суперечить Конституції та законодавству. Держава, що формує оптимальну структуру влади постає перед необхідністю реорганізації внутрішніх державних відносин центрального та регіонального рівнів. Цей процеси супроводжується ознаками децентралізації системи організації влади та федералізації внутрішньодержавних відносин. Питання розробки переліку засобів обґрунтованого втручання центрального рівня у внутрішні справи регіонального стають актуальними.

Виокремлюють критерії застосування засобів державного втручання:запровадження певного засобу втручання у внутрішні справи місцевого рівня не має обмежувати права та свободи людини, порушувати природні права місцевого рівня крім випадків, передбачених законом; повний перелік засобів втручання у внутрішні справи місцевого рівня має бути визначений у спеціальному законі. Неврегульованість засобів державного втручання сприятиме авторитаризму у владних відносинах між центральним та регіональним рівнями влади. Подолати ці тенденції можна тільки за умови встановлення чітких критеріїв відповідальності суб’єктів владних відносин за порушення принципів державного устрою. Така відповідальність має супроводжуватись відповідним впливом центру на внутрішні справи регіонального рівня у випадках, передбачених законом. Засоби державного втручання мають відповідати критеріям демократичності та формалізації. Одним з ефективних засобів формалізації внутрішньодержавних відносин в державі, що прагне побудувати децентралізовану структуру влади, є внутрішня угода між рівнями влади.В контексті децентралізації влади не завжди доцільно децентралізувати весь обсяг владних повноважень. Необхідною є нормативна фіксація переліку функції влади на центральному рівні. Рівень основних функцій влади охоплює функції, що мають глобальне значення та походять від природи влади. Гілки влади мають особливості стосовно організації та існування основних і допоміжних функцій. Держава, що прагне оптимізувати структуру влади, має подбати про запобігання концентрації функцій, які належать центральному рівню влади, та зайвій децентралізації своїх функцій. Визначення в нормативних документах функцій, які мають здійснюватися виключно органами центрального рівня влади, сприятиме централізації влади у державі, запобігатиме її дезінтеграції та проявам сепаратизму.

Ефективне функціонування місцевого самоврядування в контексті оптимізації владної структури є важливим у зв’язку з існуванням: варіативності конституційного закріплення існування та розвитку цього інституту; інваріантності інституту місцевого самоврядування як невід’ємної складової демократичного ладу; певної послідовності, яка спостерігається між ефективною дією інституту місцевого самоврядування та успішністю існування демократичного ладу в державі. Виділення умов оптимального функціонування місцевого рівня влади в державі відображається у міжнародних правових документах, зокрема, в Європейській хартії місцевого самоврядування. Важливою метою місцевого самоврядування є об’єднання людей у спільність з близькими для кожного її члена цілями. Ця єдність обумовлюється територіальною близькістю людей, що перебувають на відносно невеликій території; історичними та етнічними традиціями та особливостями. Місцеве самоврядування в силу цих факторів виступає одним з найважливіших інститутів демократії, необхідним елементом організації демократичного громадянського суспільства. Реальна ефективність роботи органів місцевого самоврядування має залежати від повноти і чіткості визначення їх функцій. Але, це не виключає втручання органів державної влади, якщо в цьому виникає потреба. Втручання має відбуватися в чітко окреслених законом межах і формах. Усвідомлення органами місцевого самоврядування місцевих умов робить очевидним те, що деякі державні повноваження заради більш ефективного їх виконання мають бути делеговані на місцевий рівень влади. При цьому має бути дотриманий принцип самостійності дії органів місцевого самоврядування, вони повинні зберігати право контролю над повноваженнями, які ним делеговані. Одним з основних питань, яке необхідно вирішувати владі під час реалізації своїх функцій – це збереження тісного контакту з місцевим самоврядуванням, його розвиток і підтримка. Результатом такої виваженої діяльності є зведення нанівець будь-яких проявів сепаратистських тенденцій. При цьому виникає можливість запровадження європейських принципів адміністративно-територіального управління: децентралізація влади, деконцентрація повноважень, їх розмежування між органами влади різних рівнів, розвиток місцевого самоврядування.

Особливе місце у системі адміністративно-територіального управління посідають органи місцевого самоврядування, ефективна дія яких є умовою забезпечення реалізації процесу децентралізації влади. Належне функціонування органів центрального рівня держави, що прагне оптимізувати відносини суб’єктів влади, забезпечується відповідними механізмами. До них належать: законодавче визначення функцій; існування механізмів державного втручання у справи органів місцевого рівня у випадку порушення ними конституційних обов’язків по відношенню до розвитку регіону. За центральним рівнем влади має залишатися певний комплекс повноважень, функції загальних справ. Ці функції визначаються як найбільш загальні напрями розвитку та забезпечення нормальної життєдіяльності держави. Серед них, зокрема: забезпечення громадського порядку та безпеки держави; управління народногосподарським комплексом; регіональний розвиток, внутрішні та зовнішні справи тощо. Розглянувши проблематику оптимізації відносин між різними рівнями влади можна зауважити, що влада має вертикальний розподіл, який відображений у виділенні рівнів організації влади. Кожен з таких рівнів наділяється виключною сферою повноважень а разом вертикальний та горизонтальний виміри організації влади створюють структуру влади.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.