Регіон як соціальний інститут та територіальна спільнота

Для регіонального менеджменту важливо урахувати соціальні та соціокультурні аспекти життєдіяльності регіону. Мешканці регіону є соціальною спільнотою, риси ментальності якої слід ураховувати у регіональному менеджменту. Для сучасної України характерні процеси модернізації і системної трансформації суспільства. Нові соціальні відносини, що виникають у процесі соціальної трансформації, потребують закріплення та досягнення сталого стану.Одним із напрямів соціальної трансформації є зміни у соціальному просторі регіонального, місцевого рівня. Ці зміни є складовою цілісного трансформаційного процесу у суспільстві, але мають і свої особливості. Регіоналізація є аспектом більш універсального явища, згідно до якого сучасне суспільство характеризується постійно зростаючою диференціацією. Одним із застарілих стереотипів є надмірна централізація влади, коли більшість рішень у соціально-економічній і духовній сфері приймається в центрі і нав'язується регіонам. Трансформація суспільства призводить до зміни цього стереотипу і дозволяють інтенсифікувати рух регіонів за відносну самостійність у своєму соціально-політичному і культурному житті. Важливою тенденцією сучасності є поступова регіоналізація економіки і політики. Регіони шукають і усвідомлюють свій інтерес і свої можливості в соціально-економічному розвитку. Децентралізація - це перспективна стратегічна лінія в соціально-економічному і політичному процесах. Регіоналізація дозволяє врахувати місцеву специфіку та краще задовольняти регіональні потреби. Регіон бере на себе відповідальність у вирішенні насущних соціально-економічних проблем. Центр готовий перекласти відповідальність на регіональну управлінську і політичну еліту, щоб мати можливість зберегти свій стратегічний політичний капітал.

Однак разом з відповідальністю регіональні структури управління та самоврядування повинні взяти на себе і конкретні функції регулювання соціально-економічного життя регіону. Підвищення значимості рішень, прийнятих на регіональному рівні, вимагає інформаційного, наукового забезпечення, що дозволяло б кваліфіковано й усвідомлене приймати рішення. Якщо раніш експертна аналітична робота проводилася в основному в центрі, то в даний час така робота повинна здійснюватися місцевими фахівцями, для того щоб підготовляти для регіональних структур необхідну базу для прийняття рішень. Однією з умов і компонентів експертної, аналітичної роботи є соціологічні дослідження, опитування суспільної думки по з'ясуванню базових характеристик соціокультурної, соціальної і демографічної структури регіону. Об’єктом соціологічних досліджень виступає регіон як соціальний інститут. Ядром соціальної організації регіону, його соціального простору виступає регіональна громада. Вона повинна мати не тільки юридичний статус, як формальний носій влади у регіоні, а й набути реального соціального змісту завдяки інституалізації, процесу формування чітких норм поведінки та відносин, призначених упорядкувати життєдіяльність громади та забезпечити відтворювання її головних компонентів. Процеси інституалізації регіональної громади тільки починають розгортатися, тому важливо розглянути їх закономірності, для своєчасного урахування в управлінській діяльності. Поєднання юридичних, соціальних та економічних норм взаємовідносин з урахуванням потреб та особливостей конкретної місцевості, регіону може бути здійснено завдяки Статуту області. Цей документ сприяє підвищенню регіональної ідентифікації та правосвідомості громадян та влади, упорядковує взаємовідносини влади та громади. Соціокультурними аспектами інституалізації громади є стан ментальності, її характеристики, регіональна ідентифікація, що забезпечує становлення свідомого та відповідального мешканця регіону, соціокультурнадиференціація населення регіону.

Актуальними для подальшого розглядання є питання ментальної складової регіональної громади, відповідна регіональна свідомість у прив'язці до конкретного регіону, регіональний патріотизм, регіональна ідентифікація, механізми інституалізації нових соціальних відносин та явищ і ін. Призначення регіону – сконцентрувати й об'єднати населення на невеликому просторі для більш ефективної життєдіяльності: економічної, культурної, політичної. У відношенні регіону, як соціального інституту, матеріально-речовинною складовою є існуючі, функціонуючі в регіоні підприємства, організації, керуючі органи, система комунікацій: газети, інформаційна мережа, професійні чи профспілкові об'єднання, регіональний союз промисловців і підприємців тощо, інші структури громадянського суспільства регіону, суспільно-політичні організації. Усі вони мають регіональний статус, регіональні особливості, регіональну прив'язку. Регіон забезпечує комунікацію між членами співтовариства, створюючи для цього відповідні засоби, регіональний транспорт, зв'язки, шляхи, та інші складові соціальної інфраструктури. Складова функціональних суспільних відносин представлена соціальною структурою регіону, мережею відносин між громадянами і владою, відносинами між районами, політичними й ідеологічними відносинами і т.д. Інформація про це може бути представлена в «Соціальному атласі регіону». Персоніфікацією суспільних відносин є представники регіональної еліти, особистості місцевої харизми, регіональні святі. У регіоні існує своя мережа регіональної еліти, склад якої багато в чому залежить від особистостей, а не від інститутів, які вони представляють. Ментальна складова - це відповідна регіональна свідомість у прив'язці до конкретного регіону, регіональний патріотизм, регіональна ідентифікація, Статут регіону.

Розглянемо універсальні функції соціального інституту і як вони проявляються у регіоні.: 1.Регулятивна функція, що повинна забезпечувати регулювання поводження за допомогою норм, правил, соціального контролю, що стимулює бажане поводження й усунення небажаного. У регіоні регулюється і регламентується різноманітна діяльність по споживанню життєвих благ ( комунальних послуг, житла). Нормативна база регулювання життєдіяльності регіону визначається «Законом про місцеве самоврядування», Статутом регіону, іншими нормативними документами різного рівня і змісту. 2.Функція відтворення, що повинна забезпечувати наступність культурних норм між поколіннями, соціалізацію. У регіоні відтворюються зразки способу життя, риси регіонального співтовариства, що відрізняють його від інших регіонів. Формується і відтворюється соціокультурне середовище соціокультурний тип особистості мешканця регіону. 3. Інтегративна. Вона повинна забезпечити стабільність суспільства завдяки інтеграції людей, об'єднання їх дії, бажання, відносини. Ця функція у регіоні поєднує співгромадян для спільної діяльності й обміну продуктами діяльності, для забезпечення безпеки і волі. Призначення регіону – сконцентрувати й об'єднати населення на певному просторі для більш ефективної життєдіяльності: економічної, культурної, політичної. 4. Комунікативна. Вона повинна забезпечити взаємовідносини людей, їх спілкування, взаємозв'язки завдяки визначеній організації їх спільної життєдіяльності. Регіон забезпечує комунікацію між членами співтовариства, створюючи для цього відповідні засоби, регіональний транспорт, зв'язки, шляхи, та інші складові інфраструктури, які забезпечують комунікацію громадян у регіоні: кафе, ресторани, сквери, площі, художні галереї, театри й ін. Регіон є соціопросторовим середовищем для особистості. Від якості цього середовища багато в чому залежить соціалізація особистості, реалізація її життєвих програм. Регіон не просте місце проживання, а ширше, місце соціальної самореалізації особистості, що зв'язує її з суспільством.

Ядром соціальної організації регіону є громада.Територіальна спільність, громада – це сукупність людей, що мешкають на одній території. Населення регіону є спільністю, тому що об'єднано системою економічних, соціальних, політичних, ціннісне-нормативних зв'язків, що виділяють його як цілісність, як самостійну одиницю просторової орієнтації життя суспільства. Територіальна спільність поєднує людей, незважаючи на соціальні і класові розходження усередині регіонального населення, тому що мешканці регіону мають загальні інтереси, цінності, у певному значенні мають загальну долю свого регіону, мають специфіку способу життя, мають загальні символи свого регіону, об'єднані біографією, у тій мірі в який значимий для біографії їх спільний регіон. Значимість загальної «малої батьківщини» має емоційні і ментальні аспекти. Для внутрішнього життя регіону ця спільність виявляється в загальних, поділюваними мешканцями регіону символікою, загальною оцінкою значимості тих чи інших рис історії регіону, його визначних пам'яток. У певному значенні регіональне середовище «робить» людей, тобто формує специфічну ментальність, невід’ємну від сутності людини, жителя даного регіону. Для деяких регіонів навіть складається свій тип вимови, що відрізняє старожила від недавнього жителя даного регіону. Об'єднуючим фактором, що формує єдність у нормативно-ціннісній сфері, може виступати середовище соціалізації, місцевість, де формується характер і система потреб людини.

Як система, соціально-територіальна спільність має внутрішню структуру. Можна говорити про соціальну структуру регіону. У деяких регіонах за результатами вивчення соціальної структури складають соціальний атлас регіону, в якому знаходить висвітлення структура населення за різними соціальними параметрами, проаналізована в динамці. Такі атласи, наприклад, є в Дніпропетровську, Запоріжжі. Територіальна спільність поєднує людей, незважаючи на соціальні і класові розходження усередині регіонального населення, тому що мешканці регіону мають загальні інтереси, цінності, у певному значенні мають загальну долю свого регіону, мають специфіку способу життя, мають загальні символи свого регіону, об'єднані біографією, ідентифікують себе з регіоном. Актуальним є зміцнення факторів, що об’єднують мешканців регіону у громаду. Це формування компонентів та умов суспільної злагоди у регіоні, розробка спільної корпоративної культури, закріплення традиції загальних свят, запропонування спільної мети – перспективи розвитку регіону. Реалізація цих завдань зможе в повному обсязі забезпечити регіональну ідентифікацію. Таким чином, доцільно розглядати регіон як складний соціальний інститут, функції якого виконуються завдяки діяльності регіональних інститутів. Сукупність інститутів, соціальних організацій, соціальних відносин між мешканцями регіону складе соціальний простір регіону. Ядром, найважливішим компонентом його є територіальна громада. Повноти свого існування громада набуває завдяки ідентифікації з нею мешканців регіону, коли вона стає часткою життєвого світу людей. Ідентифікація відбивається в повсякденній свідомості та ментальності мешканців регіону.

Регіон- це середовище повсякденного життя, елемент біографії людини. Регіон надає можливість і необхідні ресурси для реалізації біографії людини. Якою мірою жителі регіону включають його в простір свого життєвого світу, у такій мірі ми можемо говорити про регіональний патріотизм, регіональну соціалізацію, регіональну ідентифікацію. Регіон – це середовище, у якім здійснюється соціальна дія і протікає життя. Регіон – це соціальне тло, простір, що освоюється людиною в процесі проходження нею своїх життєвих циклів. У дитинстві освоюється відносно невеликий простір регіону, у юнацтві освоюється більший простір, потім масштаб освоєного простору збільшується. Потім, у старості воно знову звужується. Регіон – це поле для конструювання одних відносин з комплексу інших відносин, це сфера відносин, які визначають реальний соціальний статус і сфер діяльності людини. Фактори, що формують плин особистого життя, причини, що впливають на долю людини, причини, що обумовлюють життя індивіду, знаходять своє конкретне втілення в регіоні, у найближчому соціальному просторі регіону. Регіон – саморегулюючий механізм, відносини в якому можуть визначатися традиціями, конвенціями, законом, зацікавленими діями. Згідно з сучасними розумінням суспільства як сукупності мереж, в рамках концепції мережного суспільства М.Кастельса регіон може бути розглянуте як мережа. Це сукупність об'єктів, відносини між якими переплітаються, утворюючи соціальні мережі. Регіон виступає як сукупність стійких зв'язків між жителями, між регіональними інститутами. Ідентичність людини визначається місцем у мережах цих відносин. Категорія “мереж” адекватно характеризує відносини людей у регіоні. Регіональне співтовариство складається з тих, хто прийняв цінності цього співтовариства. Регіон може розглядатися як фізичний та соціальний простір. Як простір, регіон - це поле для соціальних переміщень. Вони мають негативні і позитивні властивості. Вертикальна суб'єктивна територіальна мобільність виявляється в тім, що жителі даного регіону прагнуть підвищити свій статус за допомогою переселення в інший регіон, який в очах громадської думки більш престижний, більш статусний.

Регіон додає значимість прийнятим цінностям. Якщо життя в цьому регіоні робить людину щасливою і, якщо в цьому регіоні людина стала щасливою, то це обумовлює велике значення для цієї людини життя в даному регіоні. Регіональна ідентифікація припускає стійке відношення до сформованих в регіоні звичаїв, звичок. Наприклад, відпочивати чи зустрічатися у визначеному місці регіону, прогулюватися по визначених вулицях і т.п. Це один з компонентів ролі повсякденності в інституалізації. Життя протікає не в суспільстві взагалі, не в абстрактному життєвому просторі, а в конкретному місці, у визначеному локусі соціального простору. Регіон додає конкретність повсякденності, наповняє її конкретними соціальними зв'язками і відносинами.Емоційна наповненість відношення до регіону корелює з рівнем соціальності, соціалізації, регіональній ідентифікації. Іноді ця емоційна складова проривається в художній творчості: у добутках місцевих художників, поетів, музикантів. Люди мистецтва виражають колективну свідомість характерними для них засобами. Людина мистецтва не може не відбивати деяку сукупну реакцію жителів на життя в даному регіоні, на сприйняття регіону. Бути дзеркалом визначеного соціуму - така одна із соціальних функцій мистецтва. У цьому дзеркалі відбиваються внутрішні, справжні бажання людей. У цьому значенні мистецтво регіону відіграє велику роль у регіональній ідентифікації, відповідаючи за його духовну складову, за приховані почуття мешканців регіону. Регіон – це резервуар культурних і соціальних капіталів, яким користуютьсяжителі у міру своєї причетності до регіонального життя, до прийняття рішень з місцевих проблем. Рівень демократичних цінностей у регіоні відбиває розвиненість регіону, його наближеність до європейських стандартів і цінностей. Регіон є джерелом соціального порядку, не тільки в галузі забезпечення безпеки громадян, а й у більш широкому значенні, є джерелом упорядкування соціального життя. Регіон надає сукупність способів реалізації змісту життєдіяльності людини, є полем для самореалізації мешканців регіону. Це здійснюється через виконання професійних ролей, наданим підприємствами й організаціями, що розташовані в регіоні, через громадську діяльність у регіоні, через культуру, через особисту індивідуальну активність. Звичайно, рівень самовідданості в процесі самореалізації багато в чому залежить від соціальної активності людини. Але певний інтерес до здатності регіону бути полем для самореалізації можуть виявляти в різній мірі багато категорій мешканців регіону.

Регіональні інститути не тільки вирішують проблеми, але і породжують проблеми. Регіон через свої інститути забезпечує життя, організує соціум, але є і джерелом соціальних протиріч. Наприклад, існує проблема нерівного доступу до соціальних ресурсів, проблема районної диференціації в забезпеченості комунальними послугами, світлом і т.п. Певна частина умов життя не залежать від діяльності регіональних структур, але визначена частина знаходиться в сфері компетенції різних установ і організацій регіону, може знаходиться під їх прямим чи непрямим контролем. Залишити після себе слід людина не може, покладаючись тільки на загальні можливості. Індивіду потрібні конкретні, відчутні умови найближчого соціального простору. Таким і є регіон, місце, де людина живе, а не абстрактно існує. В цьому є значення повсякденності регіонального життя. Життєві умови в регіоні сприймаються жителями як дане. Ці умови залежать від географічного положення регіону, від його промислового і культурного потенціалу. Перефразуючи думку Маркса, що люди роблять історію, але роблять її в обстановці яку не вибирають, можна сказати, що жителі регіону прагнуть вплинути на своє соціальне оточення, на матеріальні і культурні умови свій життєдіяльності, але змушені робити це в тих соціально – просторових рамках, що забезпечує регіон. Бажання вплинути на думку влади, виявити соціальну активність, прийняти участь у вирішенні проблем регіону значно відрізняється в залежності від масштабу особистості, її соціальної зрілості та ідеології. Але більшість через своє повсякденне життя, повсякденні дії підспудно впливає на функціонування соціальних інститутів регіону.

Регіон – тло соціальної дії. Карта життєвого простору особистості визначається регіоном. Почуття батьківщини локалізується конкретною місцевістю. У залежності від масштабу особистості і сфері потреб людини ця місцевість може бути регіоном. Для того, щоб пишатися своїм регіоном за якісь досягнення, за те, чим відмінне це регіон від інших, необхідно визначити характерні риси регіону чи мати якісь знакових особистостей, що походять з даного регіону і відомих далеко за межами даного регіону. Може виникнути ситуація, коли жителі будуть соромитися свого регіону, не відчувати гордості за приналежність до цього регіону. Звичайно, таке відчуття неповноцінності залежить і від особистісних домагань. Активна людина може бажати переїхати в інший більш великий регіон чи столицю. Вона буде більше відчувати неповноцінність через своє життя в провінції, ніж людина без високих домагань. Можна виявити деяку тенденцію, коли статистично значима частина мешканців регіону не відчуває гордості за своє регіон. Емпіричні дослідження показують що значна частка населення пишається своїм регіоном. Лише 10% мешканців регіоном не пишаються. Предметним підкріпленням специфіки регіону можуть бути конкретні ознаки, за якими регіон ідентифікується. Це носії іміджу, брендові позначки, своєрідні візитні картки регіону. Візитна картка регіону може бути позитивною чи негативною.Специфіка регіону може виявлятися в особливостях географічного середовища, історії, промисловості, особливостях забудови й ін.

Наприклад, для Запорожжя знаковим є наявність острова Хортиці. Це дуже важливе для історії України місце. Дослідники вважають, що вигляд регіональної культури визначається також своєрідністю соціальних відносин і зв'язків, соціальної структури, системи і форм комунікації.Одним з соціокультурних факторів життєдіяльності регіону є регіональна ідентифікація, тобто суб'єктивне відчуття жителем регіону своєї причетності до регіону.Ідентифікація сильніша при позитивному сприйнятті регіону. Якщо людина не любить регіон, у якому живе, вона не буде позитивно ідентифікувати себе з ним. Тому для вивчення передумов ідентифікації варто з'ясувати як мешканці регіону сприймають своє регіон, який образ регіону в очах його мешканців.Цілісне образно-почуттєве сприйняття регіону, містить у собі особистісний компонент, але може мати й ідеально-типову складову. Іншими словами можна виявити спектр сприйняття регіону мешканцями регіону через вірогідні, усереднені характеристики та оцінки різних сторін життєдіяльності регіону. Ці усереднені, узагальнені ознаки носять стійкий характер і містить у собі психологічні, економічні, політичні і культурні компоненти. Колективне відчуття регіону припускає міру відносин до нього як до рідного дома у якості метафори, і як до дружнього середовища реального дому. Важливе відношення до регіону як до корисного, потрібного для реалізації життєвих планів соціального простору, заселеного людьми з їхніми численними зв'язками, об'єктами відносин, ресурсами, що дозволяють виконати регіону своє призначення. Одним з компонентів образа регіону є образ окремих його складових частин, які мають значення для великої кількості мешканців регіону. Особливо важливе сприйняття центру регіону, що є центром у представленні громадян. Центр багато в чому сприймається як деякий усереднений лаконічний відбиток усього регіону. Соціогеографічний аспект регіональної ідентифікації припускає насичення центра об'єктами, що задовольняють споживчі запити як можна більш широкого кола категорій мешканців регіону. У цьому виявляється демократичність сучасного регіону. Просторове поводження людини залежить від ступеню освоєння нею регіонального простору. Активність освоєння простору центра обумовлена частотою відвідування різноманітних об'єктів центра. Це освоєння по різному притаманна різними категоріям громадян.

Важливим є також процес становлення громадського суспільства вмасштабах регіону. Відповідальний мешканець регіону бере на себе турботу про відстоювання своїх прав, відчуває відповідальність за судьбу регіону. Такі якості формуються завдяки регіональній соціалізації.

Поиск по сайту: