Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Мета, завдання та цілі державної регіональної політики



Державна регіональна політика – це система заходів, які здійснює центральна влада з метою забезпечення розвитку її складових – адміністративно-територіальних та інших територіальних одиниць. Кожна держава має внутрішній і зовнішній аспекти державної регіональної політики. Одночасно міжнародні співтовариства реалізують і власну регіональну політику, наприклад, активну регіональну політику проводить Європейський Союз. Тому окремі країни, члени Союзу, стають по суті регіонами, до яких застосовуються заходи Європейського Союзу в рамках його регіональної політики. З державною регіональною політикою тісно пов’язана політика в галузі адміністративно-територіального устрою, територіальної організації влади і місцевого самоврядування: бюджетна, екологічна, соціальна, етнонаціональна, внутрішня політика держави в цілому. Державна регіональна політика є узгодженою діяльністю національних та місцевих органів державної влади, інститутів місцевого самоврядування, сукупність організаційно-правових та економічних заходів, що здійснюються державою в сфері регіонального розвитку відповідно до її стратегічних та поточних цілей та завдань. Мета і завдання регіональної політики в кожній державі визначаються з урахуванням етапів її розвитку, соціально-економічної ситуації, існуючого державного та адміністративно-територіального устрою, інших обставин. Завдання, які розв’язуються у процесі реалізації регіональної політики у зарубіжних країнах, не можуть бути механічно перенесені в Україну. Магістральним завданням державної регіональної політики є зміцнення основ української державності; знаходження оптимальної моделі регіональної політики, на основі яких будуть створені умови для економічного зростання, широкої участі регіонів та органів місцевого самоврядування в управлінні державою; самостійному розв’язуванні проблем, що входять до їх компетенції. Це передбачає, зокрема, знаходження специфічного для України співвідношення між централізацією і децентралізацією в управлінні країною.

Для більшості унітарних країн характерне поєднання досить широких повноважень центральної влади із значною самостійністю регіонів та органів місцевого самоврядування. Це означає, що необхідно децентралізувати наш унітарний державний устрій. Є кілька напрямів такої децентралізації: регіони мають відігравати вагомішу роль у політичному управлінні країною; децентралізація має відбуватися активно в економічній сфері; найбільш принциповим напрямком децентралізації є фінансова або фіскальна децентралізації.

Державна регіональна політика в класичному розумінні передбачає: надання систематичної фінансової допомоги з боку центральної влади або з боку міждержавних організацій тим регіонам, які відстають від середніх показників соціально-економічного розвитку по країні або міждержавного утворення (наприклад, допомога так званим депресивним регіонам); державна регіональна політика передбачає надання систематичної фінансової допомоги регіонам, які мають стратегічне значення для розвитку країни чи міждержавного утворення (допомога регіонам пріоритетного розвитку); забезпечення фінансового вирівнювання та впровадження єдиних стандартів державних та громадських послуг в межах усієї території країни або міждержавного союзу (послуги у галузі охорони здоров’я, освіти, забезпечення питною водою, в галузі шляхового господарства, культури, бібліотек). З точки зору структури державна регіональна політика включає в себе такі елементи, як цілі і механізми, її реалізацію, об’єкти і суб’єкти, тобто те, що ототожнюється з механізмом її здійснення. Під державною регіональною політикою розуміється сфера діяльності з управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в регіональному аспекті, пов’язаному з взаємовідносинами між державою і районами, а також районами між собою . Регіональна політика, зважаючи на ставлення цілей просторового розвитку та зазначення принципів, що визначають можливі шляхи їх досягнення, є складовою регіонального управління, в той же час існують самостійні політики регіонів субнаціонального рівня, що відіграють велику роль у територіальному розвитку країн світу. Термін «регіональна політика» є узагальнюючим терміном для політик територіальних формувань різного рівня (наднаціональних, держав або регіонів субнаціонального рівня) щодо вирішення комплексу питань просторового аспекту їх соціально-економічного розвитку.

Цілі державної регіональної політики України: створення умов для максимального ефективного використання економічного ресурсного та інтелектуального потенціалу регіонів; фінансова підтримка становлення місцевого самоврядування і забезпечення його економічних основ; розв’язання екологічних, етнічних та культурних проблем окремих регіонів України; вирішення проблем депортованих народів; покращення демографічної ситуації; розв’язання проблем вугледобувних регіонів; ліквідація наслідків екологічних катастроф в окремих регіонах України, сприяння розвитку цих територій. Цілі державної регіональної політики мають насамперед відповідати національним інтересам у сфері просторового розвитку, а цілі політики кожного регіону виходять з комплексу його власних інтересів, що можуть входити у певні протиріччя з інтересами держави. Основою для узгодження інтересів держави та її регіонів може стати головна мета соціально-економічного розвитку будь-яких територій – підвищення життєвого рівня населення, якості життя населення та добробуту населення. Незважаючи на те, що адміністративні регіони піклуються перш за все про підвищення рівня життя населення на своїй території, вони зацікавлені у тому, щоб цей показник був досить високим на території всієї держави, у свою чергу, держава може забезпечити високий рівень життя населення лише через розвиток усіх регіонів, хоча має місце нерівномірність у рівні соціально-економічного розвитку територій України. Основні принципи, за якими мають діяти державні та самоврядні структури, повинні відповідно забезпечувати пріоритет інтересів держави та її регіонів. На сьогодні серед окреслених законодавством України принципів діяльності місцевих державних адміністрацій та принципів місцевого самоврядування, присутній спільний принцип поєднання місцевих і державних інтересів, який має визначити вибір шляхів досягнення державних та регіональних цілей з урахуванням інтересів регіону.

Пріоритети державної регіональної економічної політики: розширення повноважень місцевих органів державної виконавчої влади щодо проведення економічних реформ з урахуванням місцевих особливостей; докорінна реконструкція виробничих фондів і структурна перебудова народногосподарських комплексів; здійснення земельної реформи, реорганізація виробничих та соціальних відносин на селі; стимулювання в напрямі роздержавлення та приватизації державного майна; суттєве оздоровлення екологічного стану промислових регіонів; прискорений розвиток соціальної політики; розширення повноважень місцевих органів державної виконавчої влади щодо проведення економічних реформ з урахуванням місцевих особливостей; докорінна реконструкція виробничих фондів і структурна перебудова народногосподарських комплексів; здійснення земельної реформи , реорганізація виробничих та соціальних відносин на селі; стимулювання в напрямі роздержавлення та приватизації державного майна; суттєве оздоровлення екологічного стану промислових регіонів; прискорений розвиток соціальної та виробничої інфраструктури за рахунок місцевого бюджету; створення умов для ефективного використання трудових ресурсів, еквівалентної оплати праці та професійної підготовки і перепідготовки кадрів;поетапне зменшення рівня територіальної диференціації економічного розвитку регіонів; підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів. Для успішного розвитку економіки Україна має набути такі права, - передбачені Римською угодою: вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили, які можуть бути надані з певними обмеженнями, але яких має бути достатньо для мобілізації внутрішніх можливостей.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.