Результати діяльності лікарів-інтернів на заочному етапі навчання повинні бути повно відображені у відповідній документації.
Індивідуальний план роботи лікарів-інтернів повинен включати: практичну, теоретичну підготовку, участь слухача у клінічних, клініко-анатомічних, науково-практичних конференціях, в науковій, санітарно-просвітницькій роботі тощо. Наявність індивідуального плану-графіка із зазначенням термінів і послідовності роботи в амбулаторії, кабінетах функціональної діагностики, жіночій консультації, пологових будинки, кабінетах/центрах репродуктивного здоров’я, багатопрофільних консультативних закладах для дорослих і дітей, пунктах екстреної медичної допомоги, приймальних відділеннях багатопрофільних лікарень, реанімаційних відділеннях.
В індивідуальному плані, щоденнику, звіті та характеристиці лікаря-інтерна детально висвітлюються:
а) клінічна підготовка:
- ступінь засвоєння сучасних методів діагностики та лікування;
- ступінь засвоєння елементів швидкої та невідкладної допомоги;
- ступінь засвоєння лікарських маніпуляцій;
- ступінь засвоєння методів лабораторної і функціональної діагностики;
- об’єм самостійних оперативних втручань;
- профілактична робота;
- робота в кабінеті жіночого здоров’я, пологових будинках, кабінетах/центрах репродуктивного здоров’я, багатопрофільних консультативних закладах для дорослих і дітей, пунктах екстреної медичної допомоги, приймальних відділеннях багатопрофільних лікарень, реанімаційних відділеннях; комісіях ЛКК і ЛТЕК;
- диспансеризація закріпленого населення;
- знання основних форм обліку та звітності тощо.
б) теоретична підготовка:
- відповідна кількість якісно зареферованої літератури за тематиками, відповідними до типового плану і програми; вміння довести ці дані до інших слухачів; якість реферування і знання її лікарями-інтернами (провести співбесіду по зареферованій літературі та дати оцінку ступеню засвоєння питання, що вивчається);
- знання основ законодавства України про охорону здоров’я, постанов Уряду; наказів, вказівок, рішень, що регламентують охорону здоров’я населення, роботу медичних працівників, впровадження сімейної медицини.
Щоденник лікаря-інтерна ведеться згідно рекомендованого зразка, контролюється безпосереднім керівником лікаря-інтерна 1 раз на тиждень.
Звіт лікаря-інтерна містить інформацію щодо всіх видів діяльності, в яких він приймав участь на заочному етапі навчання відповідно до індивідуального плану. Звіт складається самостійно лікарем-інтерном, заслуховується безпосереднім керівником лікаря-інтерна та його колегами і затверджується керівником бази стажування.
В характеристиці лікаря-інтерна дається оцінка повноти та якості виконання індивідуального навчального плану. Характеристика затверджується керівником бази стажування та надається на кафедру сімейної медицини ВНМЗ.
Контрольні заходи
З метою перевірки засвоєння лікарями-інтернами розділів навчальної програми, оволодіння відповідними практичними навиками проводиться скрізний контроль на базі стажування.
Підсумковий контроль проводиться при завершенні циклу навчання на базі стажування перед направленням лікаря-інтерна на очну частину навчання на кафедру вищого закладу освіти. Склад і графік роботи комісії затверджуються наказом головного лікаря базової установи охорони здоров’я. До складу комісії включаються відповідальний за інтернатуру на базі стажування (голова), безпосередні керівники лікарів-інтернів, головний спеціаліст МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, по можливості – викладачі профільних кафедр вищих закладів освіти.
Підсумковий піврічний контроль проводиться і при завершенні першого циклу очної частини навчання на кафедрі вищого закладу освіти.
Підсумковий контроль включає перевірку професійної практичної підготовки лікаря-інтерна згідно з планом і програмою, тестовий контроль рівня знань та умінь, співбесіду.
Підсумковий контроль проводиться при завершенні циклу навчання на базі стажування перед направленням інтерна на очну частину навчання на кафедру вищого закладу освіти. Склад і графік роботи комісії затверджуються наказом головного лікаря базової установи охорони здоров’я. До складу комісії включаються головний лікар бази стажування, безпосередній керівник слухачів, головній спеціаліст Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, по можливості – викладачі профільних кафедр вищих закладів освіти. Підсумковий контроль включає перевірку професійної практичної підготовки слухача згідно з планом і програмою.
Організація і проведення атестації слухачів на визначення знань та практичних навиків:Атестація включає в себе:- контроль знань та вмінь за комп’ютерними тестуючими - програмами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України;- оцінка державною атестаційною комісією знань та вмінь, в тому числі володіння практичними навиками;- співбесіда чи інша форма підсумкової оцінки рівня засвоєння навчальної програми спеціалізації.Комп’ютерний контроль знань та вмінь провадиться в комп’ютерному класі вищого закладу освіти за тестовими комп’ютерними програмами зі спеціальності «загальна практика-сімейна медицина», затвердженої МОЗ України, в присутності членів атестаційної комісії.Оцінка підготовки слухачів за результатами комп’ютерного тестування здійснюється за бінарною системою: «атестований», «не атестований». Атестованим вважається слухач, який має не менше 75% правильних відповідей. При негативних результатах комп’ютерного тестового контролю слухач вважається таким, який за рівнем підготовки не відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики лікаря зі спеціальності «загальна практика-сімейна медицина». У такому разі слухач до подальших етапів атестації не допускається і вважається неатестованим.При проведенні оцінки вмінь та володіння практичними навиками слухачі підлягають обов’язковому контролю вміння провести обстеження хворого, тлумачити результати допоміжних досліджень, провести диференційний діагноз, виставити клінічний діагноз, призначити лікування конкретному хворому, надати невідкладну допомогу (включаючи проведення серцево-легеневої реанімації на тренажері), вирішити питання експертизи працездатності.При незадовільній оцінці вмінь і оволодіння практичними навиками слухач вважається таким, що не засвоїв практичні навики, передбачені навчальною програмою, і за рівнем підготовки не відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики лікаря-спеціаліста. В цьому разі слухач до подальших етапів атестації не допускається і вважається неатестованим.Співбесіда чи інша форма підсумкової оцінки рівня засвоєння навчальної програми спеціалізації проводиться з кожним слухачем (за білетною чи безбілетною методикою). За результатами співбесіди з урахуванням оцінок попередніх етапів приймається рішення про рівень підготовки слухача і присвоєння йому звання лікаря – спеціаліста за фахом «загальна практика – сімейна медицина».За результатами атестації атестаційна комісія може прийняти рішення:- присвоїти звання лікаря-спеціаліста відповідної за фахом «загальна практика-сімейна медицина».- відмовити в присвоєнні звання лікаря-спеціаліста.Особі, якій за результатами атестації для визначення знань та практичних навиків присвоєно звання лікаря-спеціаліста спеціальності «загальна практика-сімейна медицина», видається вищим закладом освіти сертифікат встановленого зразка, а якій відмовлено в цьому, – витяг з протоколу засідання комісії, засвідчений печаткою вищого закладу освіти, не пізніше трьох днів з моменту затвердження протоколу засідання атестаційної комісії.5.11.7. Термін дії сертифіката лікаря-спеціаліста встановлюється на 5 років – до чергової атестації на кваліфікаційну категорію після проходження відповідного передатестаційного циклу навчання на кафедрі вищого закладу освіти.
Список літератури
Вороненко Ю.В., Бойченко Т.С. Стратегії і методи навчання в післядипломній медичній освіті: Навч.-метод. посібник. – К., 2004. – 160 с.
2. Еталони практичних навиків для лікарів загальної практики-сімейної медицини (навчально-методичний посібник) /під ред. академіка НАМН України проф.. Вороненка Ю.В., проф. Лисенка Г.І. –К.-2013.- 624 с.
3. Закон України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», який є основним законодавчим актом, що визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулює суспільні відносини у цій сфері.
4. Матюха Л. Ф. Лехан В.М. Гойда Н. Г. та ін. Порядок організації надання медичної допомоги та забезпечення маршрутів пацієнта лікарем загальної практики-сімейним лікарем при різних клінічних станах та захворюваннях (методичні рекомендації). – К., 2011.- 43с.
5. Медицинское образование в мире и в Украине: Додипломное образование, последипломное образование; непрерывное профессиональное развитие. Учебное пособие / Ю.В.Поляченко и др. – К., 2005. – 464 с.
Методичні рекомендації “Модель надання первинної медичної допомоги міському населенню”, погоджені заступником Міністра охорони здоров’я Толстановим О.К. 23.02.2012 р.
Методичні рекомендації “Модернізація мережі закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу”, погоджені заступником Міністра охорони здоров’я Толстановим О.К. (2012р.)
Методичні рекомендації “Організація надання невідкладної медичної допомоги у центрі первинної медико - санітарної допомоги”, затверджені Першим заступником Міністра охорони здоров’я України Моісеєнко Р.О. 01.03.2012
Методичні рекомендації « Модернізація мережі закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу» погоджені заступником Міністра охорони здоров’я Толстановим О.К. 18.04.2012 р.
Методичні рекомендації « Щодо визначення необхідних ресурсів для досягнення цілей модернізації охорони здоров’я та напрямків їх використання» погоджені заступником Міністра охорони здоров’я Толстановим О.К. 31.05.2013 р.
Методичні рекомендації щодо визначення необхідних ресурсів для досягнення цілей модернізації охорони здоров’я та напрямків її модернізації (2013 рік);
12. Модель надання первинної медико-санітарної допомоги міському населенню (методичні рекомендації). – К., 2012. - 18 с.
Навскрізна програма підготовки студентів медичних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації та лікарів інтернів для оволодіння практичними навичками та методиками, необхідними для роботи на посадах лікарів за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» (затверджена МОЗ України 7.04.2011).
Наказ № 597 МОЗ України від 06.09.2006 «Про затвердження методичних рекомендацій «Діагностика позалегеневого туберкульозу у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД».
Hаказ МОЗ України від 02.04.2013 № 259 “Про затвердження Державних санітарних норм і правил “Санітарно-протиепідемічні вимоги до закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу.
Наказ МОЗ від 23.11.2011 № 816 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги на засадах доказової медицини",
Наказ МОЗ № 682 від 16.08.2010 «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів».
Наказ МОЗ від 02.11.2012 № 866 “Про оцінку оснащеності лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу, та моніторинг модернізації первинної медичної допомоги”.
Наказ МОЗ від 04.11.2011 № 756 “Про Порядок вибору лікаря, що надає первинну медичну допомогу”
Наказ МОЗ від 15.07.2011 № 415 “Про затвердження переліку тем клінічних настанов та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги для опрацювання в 2011 році”
Наказ МОЗ від 15.07.2011 № 420 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку потреби населення у медичній допомозі”.
Наказ МОЗ від 20.05.2011 № 301 “Про внесення змін до Переліку закладів охорони здоров’я” (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.06.2011 за №676/19414)
Наказ МОЗ від 20.07.2011 № 428 “Про створення робочої групи з інформаційного супроводу реформ за напрямом “Реформа медичного обслуговування”.
Наказ МОЗ від 30.08.11 № 550 “Про створення мультидисциплінарних робочих груп з опрацювання медичних стандартів та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги на засадах доказової медицини”.
Наказ МОЗ Украіни № 382 від 02.06.2009 «Про затвердження Тимчасових стандартів надання медичної допомоги підліткам та молоді».
Наказ МОЗ України N 291 від 19.09.96 «Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації медичних факультетів університетів (Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 47 (z0138-01) від 07.02.2001).
Наказ МОЗ України № 108 від 15.02.2010 Про затвердження клінічних протоколів («Програмно-цільове обслуговування дітей з розладами зі спектру аутизму» та «Програмно-цільове обслуговування дітей з гіперкінетичним розладом»).
Наказ МОЗ України № 110 від 14.02.2012 р. «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від їх форм власності та підпорядкування».
Наказ МОЗ України № 432/496 від 30.08.2005 р. «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі».
Наказ МОЗ України № 540 від 04.08.2006 «Про затвердження принципів грудного вигодовування, критеріїв та порядку оцінки закладу охорони здоров’я на відповідність статусу «Лікарня, доброзичлива до дитини».
Наказ МОЗ України № 555 від 01.09.2011 р. «Про затвердження Примірного табеля матеріально-технічного оснащення закладів первинної медичної допомоги у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві».
Наказ МОЗ України № 384 від 29.06.2011 р. «Про затвердження Примірного статуту Центру первинної медико-санітарної допомоги».
Наказ МОЗ України № 743 від 02.11.2011 р. «Про затвердження Індикаторів якості медичної допомоги» (зареєстровано Міністерством юстиції за №1328/20066 від 22.11.2011).
Наказ МОЗ України від 01.11.2011 № 742 “Про затвердження примірних договорів про медичне обслуговування населення”.
Наказ МОЗ України від 02.11.2011 р. № 743 «Про затвердження Індикаторів якості медичної допомоги» (зареєстровано Міністерством юстиції за №1328/20066 від 22.11.2011).
Наказ МОЗ України від 04.11.2011 № 755 “Про затвердження Положення про Центр первинної медико-санітарної допомоги та примірних положень про його підрозділи”.
Наказ МОЗ України від 05.08.11 № 484 «Про затвердження порядку справляння плати за надання медичної допомоги, що надається іноземним громадянам та особам без громадянства державними та комунальними закладами охорони здоров’я України».
Наказ МОЗ України від 05.08.2009 № 574 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги пацієнтам з ендокринними захворюваннями».
Наказ МОЗ України від 05.08.2013 № 686 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я».
Наказ МОЗ України від 05.10.2011 № 646 Наказ МОЗ України від 05.10.2011 р. № 646 «Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України від 7 липня 2011 року № 3612 – VI «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві».
Наказ МОЗ України від 05.10.2011 р. № 645 «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.09.2011 № 556 «Про затвердження Примірних штатних нормативів центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві».
Наказ МОЗ України від 06.12.2011 № 882 “Про затвердження змін до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян”.
Наказ МОЗ України від 10.09.2013 № 793, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2013 року за № 1587/24119 «Про затвердження Нормативів забезпеченості мережею амбулаторій – підрозділів центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги».
Наказ МОЗ України від 12.07.2010 № 551 «Про затвердження клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків».
Наказ МОЗ України від 15.03.2012 № 166 «Про забезпечення профільного супроводу державних централізованих закупівель на виконання державних цільових програм і комплексних заходів».
Наказ МОЗ України від 15.07.2011 № 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні».
Наказ МОЗ України від 15.08.2011 р. № 507 «Про затвердження комплексу показників для проведення оцінки стану реформування системи охорони здоров’я у пілотних регіонах».
Наказ МОЗ України від 15.12.11 № 911 «Про затвердження Плану заходів щодо подальшого впровадження замісної підтримувальної терапії для споживачів опіоїдних ін’єкційних наркотиків».
Наказ МОЗ України від 17.05.11 № 188 «Про затвердження інструкції щодо організації епідеміологічного нагляду за кором».
Наказ МОЗ України від 19.07.2012 № 532 “Про затвердження Тимчасового порядку ведення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва”.
Наказ МОЗ України від 19.09.11 № 597 «Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року».
Наказ МОЗ України від 20.07.11 № 4272 «Про затвердження Єдиного термінологічного словника (Глосарій) з питань управління якості медичної допомоги».
Наказ МОЗ України від 20.10.2010 № 897 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при гострих отруєннях».
Наказ МОЗ України від 21.09.2010 № 798 «Про затвердження методичних рекомендацій «Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу»».
Наказ МОЗ України від 22.03.13 № 232 “Про організацію контролю за цільовим та раціональним використанням матеріальних цінностей, отриманих централізовано за бюджетними програмами та заходами”
Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 129 “Про затвердження Примірних штатних нормативів центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги”.
Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 130 “Про затвердження Примірного переліку лабораторних досліджень, що виконуються при наданні первинної медичної допомоги населенню”.
Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 131 “Про затвердження Примірного положення про центр первинної медичної ( медико-санітарної ) допомоги та примірних положень про його підрозділи”.
Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 132 “Про затвердження Примірного табеля оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу”.
Наказ МОЗ України від 24.07.2013 № 629 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації лабораторних та інших досліджень за направленнями лікарів, які надають первинну медичну допомогу».
Наказ МОЗ України від 27.03.2013 № 241 «Про затвердження Переліку станів і захворювань, що найчастіше зустрічаються у практиці надання первинної медичної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями».
Наказ МОЗ України від 27.03.2013 р. № 240 «Про затвердження Примірного положення про територіальний навчально-тренінговий центр сімейної медицини».
Наказ МОЗ України від 27.08.2010 № 728 «Про диспансеризацію населення».
Наказ МОЗ України від 28.01.2009 № 44 «Про затвердження клінічного Протоколу з діагностики та лікуваня краснухи у дітей».
Наказ МОЗ України від 28.07.11 № 443 «Про Порядок вибору лікаря, що надає первинну медичну допомогу».
Наказ МОЗ України від 30.12.2011 № 1008 “Про затвердження положень про заклади охорони здоров’я”.
Наказ МОЗ України від 31.10.2011 № 735 “Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів лікарні інтенсивного лікування”.
Наказ МОЗ України від 31.10.2011 № 736 “Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів лікарні відновного лікування”.
Наказ МОЗ України від 31.12.2010 № 1177 «Про затвердження клінічного протоколу «Комплексна допомога під час небажаної вагітності»».
Наказ МОЗ України та міністерства освіти і науки України від 20.07.2009 N 518/674 «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах».
Наказ МОЗ України№ 646 від 05.10.2011 «Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України від 7 липня 2011 року № 3612 – VI «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві».
Постанова від 05.03.2012 № 209 “Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я, що є учасниками пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я”.
Постанова від 06.06.2012 № 546 “Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів”.
Постанова від 08.02.2012 № 86 “Про внесення змін до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ” (щодо спрощеного механізму фінансування закладів охорони здоров’я первинної ланки пілотних регіонів)
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1114 «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги».
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1115 «Про затвердження Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу».
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1117 «Про затвердження Типового положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги».
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1118 «Про затвердження Порядку інформування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги про виклик екстреної медичної допомоги та їх направлення на місце події».
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1119 «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події».
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1120 «Про соціальні пільги та гарантії медичних працівників системи екстреної медичної допомоги, залучених до ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій».
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1121 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, що входять до системи екстреної медичної допомоги, з аварійно-рятувальними службами та підрозділами центральних та інших органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків».
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1122 «Про затвердження Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі».
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.09.2012 № 907 «Про затвердження Порядку часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою».
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.12 № 982 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на часткове відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою».
Постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.2012 № 548 «Про внесення змін до Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення».
Постанова Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 № 1113 “Про затвердження Порядку створення госпітальних округів у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 № 340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою».
Примірне положення про підвищення кваліфікації за очно-заочною формою з елементами дистанційного навчання у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (затверджено МОЗ України 2013).
Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини: Наказ МОЗ України № 72 від 23.02.2001 р.// www. zakon1. rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
Про затвердження тимчасових державних соціальних нормативів надання медичної допомоги за спеціальністю «загальна практика – сімейна медицина»: Наказ МОЗ України № 191 від 05.05.2003 р.//www.moz/gov/ua/ua/main docs/?docID = 2180.
Про схвалення Концепції Державної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2010 року: Розпорядження КМУ № 421-р від 24 липня 2006 р.htpp:\\ www. zakon1. rada.
Про удосконалення моніторингу первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини та уніфікацію відповідної облікової медичної документації: Наказ МОЗ № 1 від 08.01.2004 р. // Збірник нормативно – директивних документів з охорони здоров`я. – 2004. - № 1 (36).– С.57-67.
Рекомендації щодо вдосконалення системи управління якістю медичної допомоги в Україні: інструменти управління якістю / Проект ЄС «Сприяння реформі вторинної медичної допомоги в Україні» // Представництво Європейської Комісії в Україні. – К., 2009. – 44 с.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 978-р «Про забезпечення системи екстреної медичної допомоги телекомунікаційним ресурсом».
Розпорядження від 06.06.2012 № 368-р “Про затвердження плану заходів щодо створення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва”.
Розпорядження від 31.10.11 №1078-р “Про підготовку та запровадження у пілотних регіонах програмно-цільового методу”
Розпорядження від 31.10.2011 № 1164-р “Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми “Здоров’я 2020: український вимір”
Сімейна медицина: у 5 т. Т І. Внутрішні хвороби: у 2 кн. Кн. І: Хвороби органів кровообігу. Ревматичні хвороби. Хвороби органів дихання. Хвороби ендокринної системи/ Є.Х.Заремба, Ю.Г. Кияк, О.О. Сергієнко та ін.; За ред. В.Г.Передерія, Є.Х.Заремби. – К.: Здоров’я, 2005. – 768 с. Т.2. Дитячі хвороби. Інфекційні хвороби. Основні принципи лікування хворих.- К.: Здоров’я, 2008. – 736 с.
Спільний наказ МОЗ України та Мінфіну України від 21.09.2012 № 728/1015 “Про затвердження Типового переліку бюджетних програм та їх результативних показників у галузі “Охорона здоров’я” для пілотних регіонів”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1650/21962 від 25.09.2012.
Спільний наказ МОЗ України та НАМН від 11.03.2011 № 141 "Про затвердження Методичних рекомендацій “Уніфікована методика розробки індикаторів якості медичної допомоги”
Типовий навчальний план та програма циклу спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації зі спеціальності «загальна практика-сімейна медицина» (затверджена МОЗ України 15.09.2011).
Додаток 1
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерстваохорони здоров’я України05.08.2013 N 686 ЗМІНИдо Довідника кваліфікаційних характеристикпрофесій працівниківВипуск 78 "Охорона здоров’я"( va117282-02 ) 1. Пункт 20 “Лікар загальної практики – сімейний лікар“ підрозділу “ПРОФЕСІОНАЛИ В ГАЛУЗІ ЛІКУВАЛЬНОЇ СПРАВИ (КРІМ СТОМАТОЛОГІЇ)” розділу “ПРОФЕСІОНАЛИ” викласти у такій редакції:20. ЛІКАР ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНИЙ ЛІКАРЗавдання та обов’язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію медико-санітарної допомоги, орієнтується на міжнародні вимоги щодо основних компетенцій лікаря загальної практики – сімейного лікаря. Надає населенню первинну медичну допомогу; координує надання допомоги з іншими фахівцями первинної, вторинної і третинної медичної допомоги; організовує доступ до послуг у сфері охорони здоров’я, обирає ефективні та раціональні медичні маршрути пацієнта. Організовує медичну допомогу пацієнту з урахуванням усіх обставин, що впливають на стан здоров’я та/або перебіг захворювання, у тому числі, контексту сім’ї та громади; формує ефективні стосунки з пацієнтом на основі партнерства та поваги до особистості; забезпечує безперервність медичної допомоги з урахуванням потреб пацієнта; сприяє розширенню власних можливостей пацієнта. Оцінює епідеміологічні характеристики захворюваності населення та приймає відповідні рішення. Аналізує та враховує інформацію щодо обстеження пацієнта; розробляє план медичного обслуговування та узгоджує його з пацієнтом. Надає допомогу на ранніх недиференційованих стадіях захворювань, використовує фактор часу як інструмент дослідження пацієнта. Організовує та надає невідкладну медичну допомогу на догоспітальному етапі. Надає медичну допомогу пацієнту з декількома захворюваннями, у тому числі, при поєднанні гострих і хронічних захворювань, визначає тактику лікування кожного з цих захворювань; узгоджує рекомендації лікарів-спеціалістів різних профілів та добирає індивідуальний комплекс лікувально-профілактичних заходів; враховує взаємодії лікарських засобів та пріоритетність проблем зі здоров’ям; забезпечує дотримання принципів раціональної фармакотерапії. Визначає тимчасову непрацездатність та забезпечує своєчасне направлення пацієнта на експертизу тимчасової та стійкої непрацездатності. Веде роботу щодо поширення медичних знань серед населення, зокрема, щодо запобігання захворюванням та їх ускладненням. Організовує проведення профілактичних щеплень. Пропагує здоровий спосіб життя. Координує процеси профілактики, лікування, догляду, паліативної та реабілітаційної допомоги. Приймає участь в організації медико-соціальної і психологічної допомоги одиноким, людям похилого віку, інвалідам та пацієнтам з хронічними захворюваннями. Використовує біо-психо-соціальну модель діяльності з урахуванням культурних та екзистенціальних характеристик пацієнта. Захищає у разі необхідності інтереси пацієнта у сфері охорони здоров’я. Дотримується принципів медичної деонтології та етики. Постійно удосконалює свій професійний рівень.Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров’я первинного рівня; основи соціальної гігієни, організації охорони здоров’я, медичної психології та економіки відповідно до завдань управління охороною здоров’я населення своєї громади; основи загальнотеоретичних дисциплін в обсязі, необхідному для вирішення професійних завдань; анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дорослих, дітей та осіб старшого віку; особливості розвитку дітей та підлітків; сучасну класифікацію хвороб; фактори ризику виникнення та перебіг найбільш поширених захворювань залежно від статі та віку; сучасні методи профілактики, діагностики та лікування цих захворювань у дорослих та дітей; основи медичної генетики; питання асептики та антисептики; методи протиепідемічного захисту населення; методи організації та надання невідкладної медичної допомоги; клініку, діагностику та принципи лікування невідкладних станів; медикаментозні методи лікування та профілактики, засновані на принципах доказової медицини; немедикаментозні методи лікування та профілактики; принцип медичної деонтології та етики; методи та організацію експертизи тимчасової та стійкої непрацездатності; основи медичної, професійної, соціальної та психологічної реабілітації; основи медичної інформатики; форми і методи санітарно-освітньої роботи; правила оформлення медичної документації; сучасні джерела медичної інформації, методи її аналізу та узагальнення.Кваліфікаційні вимоги:Лікар загальної практики – сімейний лікар вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом "Загальна практика – сімейна медицина" (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси тематичного удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.Лікар загальної практики – сімейний лікар I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Загальна практика – сімейна медицина” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси тематичного удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.Лікар загальної практики – сімейний лікар II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Загальна практика – сімейна медицина” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси тематичного удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 3 роки.Лікар загальної практики – сімейний лікар: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Загальна практика – сімейна медицина” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.”
