Розділ 1. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для керівників лікарів-інтернів на базах стажування

за спеціальністю

«ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА»

Методичні рекомендації підготували:

Викладачі кафедр Інституту сімейної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика

- Рецензенти:

- Э.Э. Латишев, професор кафедри управлыння охорони здоров’я НМАПО імені П.Л. Шупика

- -О.М. Гиріна, завідувач кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

- Методичні рекомендації обговорені і затверджені на засіданні комісії вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика з навчально – меиодичної роботи. Протокол № 3 від 11.03 2014 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

Загальна практика ‒ сімейна медицина є науковою і клінічною спеціальністю зі своїми власними науковими дослідженнями, доказовою базою та клінічною діяльністю, орієнтованою на надання первинної медичної допомоги. Положення про спеціальність «загальна практика – сімейна медицина», що викладені в документі, базуються на Законі України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 07.07.2011 року № 3611, рекомендаціях ВООЗ (1998) та Світової Асоціації сімейної медицини (WONCA 2002, 2005, 2011).

Методичний посібник (рекомендації) для керівників баз стажування лікарів-інтернів створений відповідно до п. 31.2 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128, та рішення Колегії МОЗ України від 11 – 12 червня 2012 року № 6 «Про підготовку медичних кадрів, у тому числі для первинної ланки»; наказів МОЗ України від 19.09.1996 р. № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації медичних факультетів університетів»; 23.02.2005р. № 81 «Про затвердження переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів»; від 25.11.2005 р. № 621 «Про внесення змін до наказу МОЗ України № 81»; від 07.05.2007 р. № 226 «Про розробку матеріалів передатестаційних циклів та циклів спеціалізації»; від 10.12.2010 р. № 1088 «Про удосконалення післядипломної освіти лікарів» та від 07.02.2012 р. № 96 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 07.12.98 № 346»; наказу міністерства праці та соціальної політики від 05.08.2013 р. № 686 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров’я»; та відповідно до Навчального плану та уніфікованої програми інтернатури (спеціалізації) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина» (затверджена МОЗ України 15.09.2011р.).

Навчання лікарів-інтернів на циклах інтернатури «загальна практика – сімейна медицина» проводиться за очно-заочною формою на кафедрах сімейної медицини та спеціалізованих кафедрах у ВМНЗО ІІІ-ІУ рівнів акредитації та на базах стажування – в амбулаторіях Центрів первинної медико-санітарної допомоги (далі – ЦПМСД), які є переважно постійним місцем роботи лікарів - інтернів/слухачів та в закладах ІІ рівня медичної допомоги з якими укладено Угоди про співпрацю кафедрами сімейної медицини та/або ЦПМСД. Лікарям-інтернам контрактної форми навчання, які не мають бази для проходження заочної форми навчання кафедра повинна забезпечити таку можливість на своїх практичних базах з якими укладено Угоди про співпрацю.

Навчально-методичний посібник створено для керівників інтернатури за фахом «загальна практика-сімейна медицина» на базах стажування для набуття, удосконалення та поглиблення знань, умінь та практичних навичок з питань організації навчального процесу та методики викладання сімейної медицини, які будуть достатніми для самостійного виконання організаційної, навчальної та учбово-методичної роботи при підготовці лікарів-інтернів/слухачів на заочних циклах навчання.

Згідно чинної на сьогоднішній день програми спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина» (затверджена 15.09.2011) основною метою роботи на базах стажування є засвоєння професійних практичних навичок і вмінь, вивчення основних особливостей організації роботи лікаря загальної практики-сімейного лікаря та підготовки лікаря до самостійної роботи в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини. Виконання навчальної програми на базі стажування досягається шляхом їх практичної лікарської діяльності під керівництвом безпосереднього керівника інтернів в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини протягом всього періоду перебування на базі.

Якщо в амбулаторії сімейної медицини на базі стажування неможливо забезпечити умови для виконання всього обсягу роботи, передбаченого програмою навчання лікаря-інтерна за спеціальністю «загальна практика – сімейна медицина», керівнику на заочній базі стажування рекомендується забезпечити можливість отримання лікарем-інтерном необхідних знань та вмінь на базі спеціалізованих кабінетів багатопрофільних поліклінік.

Метою первинної спеціалізації є підготовка до роботи в якості лікаря загальної практики ‒ сімейного лікаря. Основними завданнями є удосконалення практичної підготовки випускників вищих медичних закладів освіти з усіх основних розділів загальної практики ‒ сімейної медицини, підвищення їх професійного рівня та ступеня готовності до самостійної роботи в амбулаторіях сімейного типу. Лікар-інтерн на момент закінчення має знати клінічну картину хвороб, проводити їх діагностику відповідно до програми, оволодіти практичними навичками згідно з кваліфікаційною характеристикою лікаря загальної практики ‒ сімейного лікаря. Після закінчення навчання лікар повинен самостійно надавати необхідну медичну допомогу хворому в амбулаторії та вдома, проводити профілактичні заходи.

Розділ 1. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

Визначення Положення про спеціальність «загальна практика – сімейна медицина» та спеціаліста – лікаря загальної практики – сімейного лікаря повинні прямо вказувати на основні завданнякомпетенції лікаря загальної практики ‒ сімейного лікаря. Основні характеристики спеціальності співвідносяться зі здібностями, які повинен мати кожен сімейний лікар. Це шість незалежних категорій основних компетенцій.

1) Організація (менеджмент) надання первинної медичної допомоги прикріпленому населенню.

Включає уміння:

- управляти первинним контактом з пацієнтами, мати справу з невизначеними проблемами;

- охоплювати весь спектр проблем із здоров’ям;

- координувати допомогу з іншими фахівцями в первинній ланці охорони здоров’я та іншими спеціалістами;

- ефективно і належним чином надавати допомогу, використовуючи ресурси охорони здоров’я;

- здійснювати моніторинг, оцінку і удосконалення якості та безпечності медичної допомоги;

- зробити доступними для пацієнтів належні послуги в рамках системи охорони здоров’я;

- виступати в якості захисника пацієнта на його прохання.

2) Зосереджена на особистості (пацієнтові) допомога.

Включає уміння:

- засвоїти людино-орієнтований підхід в роботі з пацієнтами та розглядати проблеми пацієнта в контексті існуючих обставин;

- розробити і застосовувати в практиці такий процес консультації, який дозволяв би будувати ефективні відносини лікаря і пацієнта з повагою до автономії пацієнта;

- спілкуватися, встановлювати пріоритети і діяти в партнерстві з пацієнтом;

- сприяти розширенню власних можливостей пацієнта;

- надавати тривалу і безперервну допомогу, яка визначається потребами пацієнта, здійснюючи безперервну координацію і управління допомогою.

3) Спеціальні навички вирішення проблем.

Включає уміння:

- пов’язати специфічні процеси прийняття рішень з поширеністю хвороб та захворюваності прикріпленого населення;

- вибірково збирати й інтерпретувати інформацію з анамнезу, огляду та досліджень і застосовувати її при розробці плану діагностики та лікування у співпраці з пацієнтом;

- засвоїти відповідні принципи роботи (наприклад, поетапні дослідження, правильне використання часу, прийняття невизначеності);

- терміново втрутитися в разі необхідності;

- надавати допомогу при захворюваннях на ранніх і недиференційованих стадіях;

- ефективно та раціонально використовувати діагностичні і лікувальні заходи.

4) Комплексний підхід.

Включає уміння:

- працювати з пацієнтами, що мають кілька проблем і багато скарг, вирішення як гострих, так і хронічних проблем зі здоров’ям окремих пацієнтів;

- застосовувати відповідні стратегії для зміцнення здоров’я та профілактики захворювань;

- управляти та координувати зміцнення здоров’я, профілактичні заходи, лікування, догляд, паліативну допомогу та реабілітацію.

5) Орієнтація на громаду.

Включає уміння:

- узгодити з наявними ресурсами медико-санітарні потреби окремих пацієнтів і медико-санітарні потреби суспільства, в якому вони живуть.

6) Холістичний (цілісний) підхід.

Включає уміння:

- використовувати біо-психо-соціальну модель, яка враховує культурні та екзистенціальні виміри.

Розділ 2. ПІДГОТОВКА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ЗА ФАХОМ «ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА ‒ СІМЕЙНА МЕДИЦИНА»

Поиск по сайту: